03.06.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1717/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання Карпенко А.С.
Представники сторін:
від скаржника: Хромов Олександр Ігорович (поза межами приміщення суду) - від ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" - довіреність № 986 від 18.12.2024р.
від відповідача: Медяний Олексій Юрійович (в залі суду) - від АТ "Оператор газотранспортної системи "Дніпрогаз" - адвокат, Довіреність №1Др-142-1224 від 24.12.2024р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 (про відмову в прийнятті додаткового рішення) у справі №904/1717/23 (суддя Юзіков С.Г.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ"
про стягнення боргу за Договором транспортування природного газу №2002000097 від 04.02.2020.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024р. позов ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" до "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ" про стягнення боргу за Договором транспортування природного газу № 2002000097 від 04.02.2020р.задоволено, стягнуто з АТ "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ" на користь ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" 70 933 738,31 грн. - основного боргу, 6 629 778,83 грн. - пені, 21 499 721,14 грн. - індексу інфляції, 3 042 570,76 грн. - 3 % річних, 939 400,00 грн. - судового збору.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 у справі №904/1717/23 в задоволені заяви Позивача про прийняття додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу відмовлено в прийнятті додаткового рішення.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не скористався своїм правом на надання суду заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу ані в усній формі до судових дебатів, ані у письмовій формі, не подано доказів на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, тому суд не мав підстав та обов'язку вирішувати питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ», в якій просить оскаржувану ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 скасувати, та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» про прийняття додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу та прийняти додаткове рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу за наслідками розгляду справи № 904/1717/23, яким стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 6 356,00 Євро.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
ТОВ «Оператор ГТС України» у відповідності до ст. ст. 126, 129 ГПК України скористалося своїм правом на розподіл та компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та у межах встановленого строку подало до суду першої інстанції докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом справи №904/1717/23 у суді першої інстанції.
Неподання Оператором ГТС орієнтовного розрахунку судових витрат не може розглядатися як безумовна підстава для відмови у їх відшкодуванні, оскільки суд першої інстанції не навів у своїй ухвалі жодного обґрунтування того, яким чином саме неподання розрахунку порушило принцип змагальності. Більше того, Відповідач реалізував своє процесуальне право - надав заперечення на заяву Позивача про відшкодування витрат, що свідчить про відсутність у нього обмежень у можливості висловити свою позицію.
Крім того, суд першої інстанції не врахував поважні причини неподання Оператором ГТС орієнтовного розрахунку витрат разом із позовною заявою. На момент звернення до суду та під час винесення рішення представництво інтересів Позивача здійснювали наймані працівники - юристи Оператора ГТС, і витрати на професійну правничу допомогу адвокатів не передбачалися. Участь адвокатів Адвокатського об'єднання у цій справі розпочалася лише у листопаді 2023 року та тривала до 29 квітня 2024 року, що підтверджується поданим до суду детальним описом виконаних робіт, доданим до заяви про відшкодування витрат.
У ряді постанов Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14.12.2021, № 905/716/20 від 08.04.2021, № 916/2087/18 від 31.03.2021, № 922/3812/19 від 10.12.2020 зазначається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ" не скористалося своїм правом та не надало відзиви на апеляційні скарги, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Дармін М.О. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 12.07.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/1717/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
19.07.2024 матеріали справи №904/1717/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 (про відмову в прийнятті додаткового рішення) у справі №904/1717/23 залишено без руху.
Скаржнику надано можливість протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: сплатити судовий збір у сумі 2422,40 грн на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції, докази чого надати суду.
До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 (про відмову в прийнятті додаткового рішення) у справі №904/1717/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 03.12.2024 об 12:50 годин.
Представники сторін 03.12.2024 об 12:50 год в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 (про відмову в прийнятті додаткового рішення) у справі №904/1717/23 відкладено до 03.06.2025 на 11:30 год.
03.06.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа № 904/1717/23 за позовом ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" до "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ" про стягнення боргу за Договором транспортування природного газу № 2002000097 від 04.02.2020.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024, позов задоволено, стягнуто з АТ "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ" на користь ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" 70 933 738,31 грн. - основного боргу, 6 629 778,83 грн. - пені, 21 499 721,14 грн. - індексу інфляції, 3 042 570,76 грн. - 3 % річних, 939 400,00 грн. - судового збору.
До Господарського суду Дніпропетровської області від Позивача надійшла заява про прийняття додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу.
26.06.2024 від Відповідача надійшли додаткові пояснення в яких останній наполягає, що кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. За приписами ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. З наведеного вбачається, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. Відповідач звертає увагу суду на те, що справа № 904/1717/23 за позовом ТОВ "Оператор ГТС України" до АТ "Дніпрогаз" про стягнення коштів розглядалась в загальному провадженні. Під час подання першої заяви по суті спору (позовної заяви) Позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, складає 939 400,00 грн., що є судовим збором, сплаченим за подання позову. Також, з матеріалів справи №904/1717/23 вбачається, що стороною Позивача, ні в жодному судовому засіданні, ні під час судових дебатів, а ні в будь-яких інших поданих заявах та клопотаннях, не робилася заява про відшкодування витрат на правову допомогу та необхідність подання доказів на підтвердження таких витрат.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників.
Зі змісту частини другої статті 124 ГПК України вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.
З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Такі висновки щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України послідовно викладені у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №922/1897/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, від 31.03.2021 №916/2087/18, від 22.06.2023 у справі № 912/164/20, від 29.08.2023 у справі № 911/174/22, від 13.06.2023 у справі № 923/515/21, від 28.11.2023 у справі № 947/21726/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 тощо.
Отже, застосування відповідних положень статті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи.
Крім того, відповідно до частини першої статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відтак, відшкодування судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому згідно з частиною другою статті 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі.
Суд ураховує, що відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками:
по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору;
по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі;
по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);
- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15- ц);
- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18).
Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2024 у справі №922/1998/22, від 11.04.2024 у справі № 907/568/22, від 13.12.2023 у справі № 907/850/22, якими обґрунтована касаційна скарга.
Отже, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині.
Як встановлено судом першої інстанції, Позивач звертаючись до суду, у першій заяві по суті (позовна заява) зазначив, що "Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складає 939 400,00 грн., що є судовим збором, сплаченим Позивачем за подання позову."
Представник Позивача жодного разу у судових засіданнях, зокрема до закінчення судових дебатів, не оголошувала, що Позивач поніс або очікує понести судові витрати (орієнтовний їх розмір) у зв'язку із розглядом справи, та докази таких витрат будуть подані до суду у визначені законодавством строки.
Апелянтом не спростовано належними і допустимими доказами того факту, що представник Позивача до закінчення судових дебатів у справі, не заявляв про те, що Позивач поніс або очікує понести судові витрати (орієнтовний їх розмір) у зв'язку із розглядом справи.
Незважаючи на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» подало заяву про відшкодування судових витрат 17.06.2024, а рішення у справі було ухвалено 13.06.2024, до закінчення судових дебатів представник Позивача не заявляв про те, що Позивач поніс або очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, а також не повідомив суд про намір подати відповідні докази у встановлений процесуальним законом строк.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційного скарги стосовно того, що: «….неподання Оператором ГТС орієнтовного розрахунку витрат не є безумовною підставою для відмови у їх відшкодуванні, і суд першої інстанції не обґрунтовував Оскаржувану ухвалу, яким чином неподання розрахунку порушило принцип змагальності, при тому, що Відповідач скористався своїм правом та надав свої заперечення на заяву Позивача.
Водночас, суд першої інстанції, залишив поза увагою, поважність причин не надання Оператор ГТС орієнтовного розрахунку витрат у позовній заяві, оскільки під час звернення із позовом, так і при винесенні рішення, представництво у Суді здійснювали юристи (наймані працівники) Оператора ГТС, і відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвокатів не планувалося.
Представництво адвокатами Адвокатського об'єднання у цій справі розпочалося лише у листопаді 2023 року і тривало до 29 квітня 2024 року, що відображено у детальному описі робіт, доданому до Заяви про витрати.
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Таким чином, Оскаржувана ухвала є необґрунтованою, прийнятою з порушенням вищезазначених норм процесуального права, з огляду на те, що судом першої інстанції не надано жодного обґрунтування, того, яким чином не подання Позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат не разом із позовом, позбавило Відповідача можливості підготуватися до спростування витрат, які він вважає необґрунтованими, та довести неспівмірність таких витрат, як то, зазначено у ряді постанов Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14.12.2021, № 905/716/20 від 08.04.2021, № 916/2087/18 від 31.03.2021, № 922/3812/19 від 10.12.2020…».
Отже, колегія суддів виснує, що суд першої інстанції, відмовляючи у прийнятті додаткового рішення, діяв у межах наданих процесуальним законом повноважень, з урахуванням обставин справи та встановлених вимог до процедури подання заяви про розподіл судових витрат. Доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості прийнятої ухвали.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду оспорюваної ухвали, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно, колегія суддів виснує, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 (про відмову в прийнятті додаткового рішення) у справі №904/1717/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 (про відмову в прийнятті додаткового рішення) у справі №904/1717/23 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 (про відмову в прийнятті додаткового рішення) у справі №904/1717/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 11.08.2025
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус