Справа № 288/853/25
Провадження № 2/288/453/25
11 серпня 2025 року. селище Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Поліщук Р. М.,
за участю секретаря судових засідань - Плетенецької Т.Ю.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в якому вказує, що вони з відповідачем з 11 листопада 2006 року по 17 липня 2023 року перебували в зареєстрованому шлюбі та від даного шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі рішення суду від 28 травня 2024 року з відповідача стягуються аліменти на користь позивача на утримання дітей в розмірі 6392.00 гривень щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2023 року та відкрито виконавче провадження.
Позивач зазначає, що відповідач сплачує аліменти на її користь нерегулярно і не в повному обсязі, чим допустив прострочення сплати аліментів та згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 14 травня 2025 року, заборгованість відповідача зі сплати аліментів за період з жовтня 2023 року по січень 2025 року включно складає 92769.02 гривень. Станом на 21 травня 2025 року заборгованість погашено, проте погашення заборгованості не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення їх сплати.
Таким чином, позивач має право на стягнення неустойки (пені) за час невиконання відповідачем обов'язку по сплаті аліментів, загальний розмір якої становить 140248.18 гривень, що перевищує 100 відсотків сукупного розміру заборгованості відповідача, а тому з врахуванням встановлених законодавством обмежень з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 92769.00 гривень.
На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 92769.02 гривень та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 05 червня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені.
30 липня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він вказує, що в наданому представником позивача розрахунку заборгованості зі сплати аліментів наявні розбіжності у періодах оплат, здійснених відповідачем, що впливає на розмір заборгованості у багатьох періодах та відповідно на розмір пені, який є завищеним. Відповідач не ухилявся від виконання свого обов'язку зі сплати аліментів, а розмір пені є непомірно високим для відповідача. На підставі вищевикладеного, просить відмовити в задоволенні позову. /а.с.59-69/
Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з статтями 274-279 ЦПК України.
Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . /а.с.12, 13/
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 липня 2023 року в справі № 288/347/23, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволено, розірвано шлюб зареєстрований 11 листопада 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис за № 157, між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . /а.с.14-15/
Згідно рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2024 року в справі № 381/4865/23, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей задоволено частково, визначено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_4 та сина - ОСОБА_5 в розмірі 6392.00 гривень щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2023 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. /а.с.16-21/
16 серпня 2024 року Васильківським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист № 381/4865/23 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки - ОСОБА_4 та сина - ОСОБА_5 в розмірі 6392.00 гривень щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2023 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. /а.с.22-23/
Головним державним виконавцем Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на підставі виконавчого листа № 381/4865/23 від 16 серпня 2024 року виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області, 29 вересня 2024 року відкрито виконавче провадження ВП № 76145365 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_2 . /а.с.24/
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, боржник ОСОБА_3 , станом на 14 травня 2025 року сукупний розмір заборгованості становить - 34311.33 гривень. /а.с.25/
Згідно інформації про рух коштів клієнт ОСОБА_2 , 03 грудня 2024 року зараховано кошти в розмірі 4760.52 гривень на підставі виконавчого провадження ВП № 76145365 про стягнення з ОСОБА_3 коштів. /а.с.26/
Згідно інформації про рух коштів клієнт ОСОБА_2 на підставі виконавчого провадження ВП № 76145365 про стягнення з ОСОБА_3 коштів, зараховано: - 19 лютого 2025 року кошти в розмірі 18283.87 гривень; - 20 лютого 2025 року кошти в розмірі 1308.30 гривень; - 25 лютого 2025 року кошти в розмірі 31207.51 гривень. /а.с.27/
Як вбачається з постанови про зняття арешту з коштів від 21 травня 2025 року, у виконавчому провадження ВП № 76145365 знято арешт з усіх рахунків, що належать боржнику ОСОБА_3 у зв'язку зі сплатою боргу. /а.с.28/
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, боржник ОСОБА_3 , станом на 14 липня 2025 року сукупний розмір заборгованості становить - 0.00 гривень. /а.с.67/
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 92769.02 гривень з тих підстав, що він допустив прострочення сплати аліментів, в зв'язку з чим виникла заборгованість зі сплати аліментів.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно частини четвертої статті 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України та статті 196 СК України, неустойка (пеня) є способом забезпечення виконання зобов'язання, що має на меті сприяти належному виконанню зобов'язання.
Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.
Таким чином, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов'язаних з її матеріальним забезпеченням.
Обов'язок утримувати дитину не залежить від звернення до суду, адже відповідач був обізнаний про свій обов'язок щомісячно сплачувати аліменти на дитину, тому повинен був прийняти міри для своєчасного перерахування аліментів.
При цьому, у разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти, тобто стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Судом встановлено, що у відповідача наявна заборгованість у виконавчому провадженні ВП № 76145365, при цьому належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він мав об'єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів до суду не надав, що з огляду на встановлені фактичні обставини у справі, вказує на те, що позивач має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 359/240/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц міститься висновок про те, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць буде різною.
Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня, - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць помножена на кількість днів заборгованості помножена на 1%, за цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Строк прострочення обчислюється з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
Позивачем наведено у позовній заяві розрахунок пені в розмірі 140248.18 гривень, при цьому представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказує, що розмір пені є завищеним, проте розрахунку пені, який би спростовував наданий позивачем розрахунок пені до суду не надав, таким чином, враховуючи встановлені законодавством обмеження щодо максимального розміру пені, позовні вимоги підлягають до задоволення в розмірі 100 % заборгованості за аліментами.
При зверненні до суду 28 травня 2025 року позивач вказує, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість встановлена станом на 31 січня 2025 року в розмірі 92769.02 гривень, разом з тим позивачем додано до матеріалів справи розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_3 станом на 14 травня 2025 року в якому зазначено, що сукупний розмір заборгованості на квітень 2025 року становить - 34311.33 гривень, тобто на час звернення до суду у відповідача наявна заборгованість у меншому розмірі, ніж визначений позивачем, так як при зверненні до суду в травні 2025 року розрахунком заборгованості визначено розмір заборгованість на квітень 2025 року у розмірі - 34311.33 гривень.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України).
Таким чином, враховуючи встановлені під час розгляду обставини та надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають до часткового задоволення та з відповідача належить стягнути на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі встановленому у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на квітень 2025 року, в сумі 34311.33 гривень, яка не перевищує розміру заборгованості за аліментами.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач при поданні до суду позовної заяви звільнена від сплати судового збору, в зв'язку з чим, підлягають стягненню з відповідача на користь держави судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 447.97 гривень (1211.20 гривень (розмір судового збору) х 34311.33 гривень (розмір задоволених позовних вимог) / 92769.02 гривень (розмір заявлених позовних вимог)).
Керуючись статтями 141, 155, 181, 196 СК України; статтями 15, 16, 549 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 258, 259, 263-265, 280-283, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 34311.33 гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 447.97 гривень зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду Р. М. Поліщук