11.08.2025 року м. Дніпро Справа № 908/2251/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дудки Максима Борисовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2024 (повне рішення складено 06.11.2024, суддя Давиденко І.В.) у справі № 908/2251/24
за позовом Концерну “Міські теплові мережі», м. Запоріжжя
до відповідача Фізичної особи-підприємця Дудки Максима Борисовича, м. Запоріжжя
про стягнення 71 243,08 грн.,
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну “Міські теплові мережі» до Фізичної особи-підприємця Дудки Максима Борисовича про стягнення 71 243,08 грн заборгованості за надані послуги з теплопостачання у період з 01 листопада 2021 по 31 травня 2024 в рамках індивідуального типового договору про надання послуги з постачання теплової енергії №72227031 від 01.11.2021.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати отриманого опалення, в зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.11.2024 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Дудки Максима Борисовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Концерну “Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку “Азов», буд. 137, ідентифікаційний код 32121458, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 у Філії АТ “Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313) 71 243 (сімдесят одну тисячу двісті сорок три) грн 08 коп. заборгованості та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", представник Фізичної особи-підприємця Дудки Максима Борисовича звернувся з апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2024 та ухвали нове, яким позовні вимоги Концерну “Міські теплові мережі» до фізичної особи-підприємця Дудка Максима Борисовича про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії залишити без задоволення; судові витрати покласти на Позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним.
Скаржник з оскаржуваним рішенням не згодний, вважає його не законним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідачу на правах оренди належить нежитлове приміщення № V, підвального поверху (літ.А-5) площею 69,7 кв.м. по вул. Незалежної України, 7, що підтверджується копією договору оренди нежитлового приміщення по вул. Незалежної України, 7 № 450/13 від 24.12.2019 року. Дане нежитлове приміщення не експлуатується. Перебуває в стадії ремонту, який зупинений на невизначений строк через військові дії; опалення в приміщенні відсутнє.
За зверненням до КЦ 15-80 в січні 2022 року з приводу відсутності опалення відповідальною особою керуючої компанії КП «Запоріжремсервіс» ЗМР вказане нежитлове приміщення обстежено та встановлено, що нежитлове приміщення з відокремленим опаленням (окрема врізка), вентилі на приміщення перекриті. Роз'яснено, що для відновлення опалення в приміщенні заявнику необхідно оформити нове звернення за необхідністю підключення ЦО (відкриття вентелів). Враховуючи неможливість використання за призначенням орендованого нежитлового приміщення до завершення ремонтних робіт, зупинених через введення воєнного стану в країні, який триває і на даний час, потреба в підключенні даного нежитлового приміщення до централізованого опалення відсутня. У зв'язку із чим, Скаржник протягом спірного періоду не звертався до КЦ 15-80 з приводу відновлення опалення. Отже, фактично тепло у спірне приміщення не постачалося і не постачається до теперішнього часу, оскільки опалення було відключене. Система опалення приміщення відокремлена від системи опалення житлового будинку, окрема врізка, вентилі перекриті. Даний доказ судом першої інстанції не досліджено та не враховано при ухваленні рішення.
На вимогу Відповідача здійснено огляд спірного приміщення за адресою: вул. Незалежної України, 7, приміщення № V, за договором № 72227031, про що складено Акт обстеження системи теплоспоживання нежитлового приміщення від 15.08.2024, з якого вбачається, що системи теплоспоживання нежитлового приміщення підключені до вводу внутрішньобудинкових мереж будинку/будівлі через окреме відгалуження після ВКО. Отже, Актом обстеження від 15.08.2024 підтверджено, що система опалення нежитлового приміщення № V залишається відокремленою від системи опалення житлового будинку.
Позивач вказує, що ним на виконання пункту 5 Договору було надано послугу з постачання теплової енергії Відповідачу за період 01.11.2021 - 31.05.2024 на загальну суму 71 243,08 грн. До своєї позовної заяви Позивач долучив сформовані в електронному вигляді рахунки на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії за договором № 72227031 від 01.11.2021 року. При цьому, належні та допустимі докази надання (надсилання, відправлення) вказаних рахунків Скаржнику на паперовому носії (п. 33 Договору) в матеріалах справи відсутні, як і відсутні письмова вимога або згода Скаржника на отримання рахунків в електронному вигляді.
З рахунків, долучених Позивачем до позовної заяви, вбачається, що обсяг спожитої теплоенергії визначався пропорційно площі опалювального приміщення Відповідача 69,7 кв.м. від загальної площі приміщень будинку 2844,76 кв.м., на підставі даних про спожиту теплоенергію загальнобудинкового приладу обліку. При цьому, Позивачем не було враховано, що система опалення спірного приміщення № V у будинку є відокремленою від загальнобудинкової, а тому такий метод розрахунку не може до нього застосовуватися, а тому здійснені Позивачем розрахунки обсягу та вартості спожитої Відповідачем у спірному приміщенні теплоенергії не можуть вважатися достовірними.
Апелянт зазначає, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження визначеного ним обсягу помісячного постачання теплової енергії до нежитлового приміщення № V по вул. Незалежної України, 7 у м. Запоріжжі, яке належать Скаржнику, та доказів на підтвердження її вартості. Отже, оскільки послуга з постачання теплової енергії Скаржнику не надається, то у останнього відсутній обов'язок щодо сплати виставлених Позивачем рахунків за період з 01.11.2021 по 01.05.2024.
Позивач/Концерн “Міські теплові мережі» своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/2251/24. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/2251/24.
05.12.2024 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дудки Максима Борисовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2024 у справі № 908/2251/24 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
13.01.2025 від скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява, якою долучено до матеріалів скарги докази сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн, відповідно до платіжної інструкції від 13.01.2025.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Дудки Максима Борисовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2024 у справі № 908/2251/24; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Встановлені судом обставини справи.
Відповідно до Статуту Концерну “Міські теплові мережі», основною метою діяльності Концерну “МТМ» (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.
Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну “МТМ», предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.
Статтею ст. 1 Закону України “Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.
24.12.2019 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), Комунальним підприємством “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (Балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Дудка Максимом Борисовичем (Орендар) укладено Договір № 450/13 оренди нежитлового приміщення по вул. Незалежної України, 7 (Договір оренди).
Відповідно до п. 1.1 Договору оренди встановлено, що Орендодавець, Балансоутримувач передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування комунальне майно - нежитлове приміщення V підвального поверху (літ. А-5), площею 69,7 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 7.
Пунктом 11.1 Договору оренди, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців з 24.12.2019 до 24.11.2022.
Відповідно до п. 11.7 Договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору, після закінчення його строку протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін, при умові виконання п. 5.15 Договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
Згідно листа Комунального підприємства “ВРЕЖО № 7» від 27.06.2024 за вих. №935 щодо надання інформації, підтверджено, що за Договором оренди від 24.12.2019 № 450/13 нежитлове приміщення V підвального поверху (літ. А-5), площею 69,7 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 7, Акт прийому-передачі про повернення комунального майна з орендного користування не підписувався.
Отже, спірне приміщення знаходиться у користуванні Фізичної особи-підприємця Дудки Максима Борисовича.
Відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 27.05.2022р. № 634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
Згідно ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійсняються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Відповідно до частини 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.
Пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, який споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією.
02.10.2021 на офіційному вебсайті Концерну “МТМ» опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно п.п. 1, 2, 4 Договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну “Міські теплові мережі». Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Станом на 01 листопада 2021 року Типовий індивідуальний договір № 72227031 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 7 між позивачем та відповідачем з 01 листопада 2021 року є укладеним.
Згідно пункту 5, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Відповідно до п. 11 Типового договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика).
Згідно п. 17 Типового договору, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.
Власник (співвласники) будівлі (багатоквартирного будинку) або його (їх) представник (представники) має (мають) право доступу до місць установлення вузлів комерційного обліку для проведення перевірки схоронності та зняття показань (п. 21).
Споживач, відповідно до п. 30, вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії, плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця (п. 32).
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії (п. 33).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34).
Споживач, згідно п. 40 має право, зокрема, на перевірку кількості та якості послуги в установленому законодавством порядку; відключитися від систем (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26.07.2019 № 169; це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Згідно п. 41, споживач зобов'язався оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плат за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
За умовами пунктів 51, 52, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Позивачем виписано відповідачу рахунки за надані послуги за договором № 72227031 за період з 01 листопада 2021 по 31 травня 2024 на загальну суму 71 243,08 грн.
На рахунках міститься зазначення щодо типу приладу комерційного обліку: Pollu Stat EX та його заводський номер: 74160118, з зазначенням показів приладу комерційного обліку, показань приладів обліку та зазначена адреса надання послуги: вул. Незалежної України, 7, прим. V, опалювана площа споживача: 69,7.
На підтвердження надсилання відповідачу рахунків на оплату, позивачем подано скріншот надсилання електронних листів через програму “M.E.Doc».
“M.E.Doc» - це поширене українське програмне забезпечення для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді.
Підтвердження доставки таких документів матеріали справи не містять.
Позивач посилався на те, що відповідачу надано послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 по 31 травня 2024 на загальну суму 71 243,08 грн, натомість, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманих послуг не виконав.
Невиконання з боку відповідача своїх зобов'язань стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст .630 Цивільного кодексу України).
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України “Про теплопостачання», Законом України "Про житлово-комунальні послуги, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.
Як встановлено судом, відповідач є користувачем нежитлового приміщення V підвального поверху (літ. А-5), площею 69,7 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 7.
Житловий будинок по вул. Незалежної України, 7 обладнано приладом комерційного обліку теплової енергії, що відображено в рахунках на оплату.
01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг». Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України, що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі й до Закону України “Про житлово-комунальні послуги», зокрема до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Згідно з частиною 7 статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору: такий виконавець зобов'язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин; раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Типовий індивідуальний договір, якому привласнено номер 72227031, про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 7 у м. Запоріжжі, між Концерном “МТМ» та ФОП Дудка М.Б. є укладеним з 01.11.2021 через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги» індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.
Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів розірвання укладеного договору сторонами не надано.
Доводи апеляційної скарги про відсутність належних та допустимих доказів опалення у спірному приміщенні відповідача з огляду на Акт обстеження систем теплоспоживання нежитлового приміщення від 15.08.2024, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.
Як вбачається зі змісту Акта обстеження систем теплоспоживання нежитлового приміщення від 15.08.2024 (т. 1, а.с. 54) було проведено обстеження вбудованого нежитлового приміщення № V, розташованого в житловому будинку за адресою: вул. Незалежної України, 7 (окремий вхід з торця ж/б біля 4 під.), орендар приміщення Дудка М.Б.; договір про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.11.2021 №72227031. За результатом обстеження встановлено наступне: розташування нежитлового приміщення в будинку в підвалі, площа приміщення згідно договору 69,7 кв.м., площа приміщення згідно документації наданої споживачем: 69,7 кв.м; системи теплоспоживання нежитлового приміщення підключені до 1 вводу внутрішньобудинкових мереж будинку через окреме відгалуження після ВКО/приєднані до загальних стояків.
Відповідно до пп. 12 п. 42 Правил надання послуги з постачання теплової енергії споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26.07.2019 № 169; це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Зазначене право споживача на відключення від систем централізованого теплопостачання передбачено і пп. 11 п. 40 договору.
Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 № 169, визначає процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Пунктом 1 розд. ІІ Порядку передбачено, що рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії.
Відповідно до п. 7 Порядку комісія приймає рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП та надає пропозиції щодо типу системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання), яку можна встановити в будівлі після відключення.
Під час прийняття рішення Комісія враховує технічні можливості наявних мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання населеного пункту чи окремого кварталу (мікрорайону) щодо забезпечення живлення запропонованої власником (співвласниками) будівлі системи, та за потреби надає пропозиції органу місцевого самоврядування щодо збільшення потужностей, а також заміни систем внутрішньоквартальних, магістральних мереж електро-, газо-, водо-, теплопостачання, потрібних для встановлення в будівлі системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) та пропозиції щодо фінансування таких заходів.
Комісія передає рішення до органу місцевого самоврядування протягом п'яти робочих днів із дня його прийняття. Копія рішення Комісії надається заявникові.
Відключення будівлі від ЦО та/або ГВП здійснюється виконавцем відповідної комунальної послуги, або оператором зовнішніх інженерних мереж, якщо він не є виконавцем комунальної послуги, або залученим власником (співвласниками) суб'єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, з обов'язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, в присутності виконавця відповідної комунальної послуги після отримання рішення органу місцевого самоврядування, що дозволяє відключення такої будівлі (п. 10 Порядку).
Згідно з п.12 Порядку після виконання робіт із відключення будівлі від ЦО та/або ГВП складається акт про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від зовнішніх інженерних мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання)/постачання гарячої води (додаток 2) - по одному примірнику для власника/представника співвласників та кожного виконавця відповідної комунальної послуги, а також для оператора зовнішніх інженерних мереж або іншого суб'єкта господарювання (у разі їх залучення відповідно до пункту 10 цього розділу). Такий акт підписується усіма присутніми під час відключення сторонами: власником/представником співвласників та кожним виконавцем відповідної комунальної послуги, а також оператором зовнішніх інженерних мереж або іншим суб'єктом господарювання (у разі їх залучення).
Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника (співвласників) про перегляд умов або розірвання договору про надання відповідної комунальної послуги.
З огляду на зазначене, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Схожі за змістом висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 500/5362/17, від 01.12.2021 у справі № 607/25229/18, від 23.12.2021 у справі № 522/10647/15-ц, від 06.12.2023 у справі № 212/10834/21, від 17.04.2025 у справі №920/277/23.
Водночас, самовільне відключення споживача від внутрішньобудинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб'єкта як споживача відповідних комунальних послуг.
Крім того, самовільне відключення споживача від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення споживача від оплати за послуги теплопостачання.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 703/69/16-ц, від 02.03.2018 у справі № 915/89/16.
Самовільне відключення споживачем належних йому приміщень від систем централізованого опалення, не є підставою для припинення нарахування платежів теплопостачальною організацією.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 703/69/16-ц, від 18.06.2020 у справі № 643/133/17, від 12.07.2021 у справі № 533/6532/19, від 06.12.2023 у справі № 212/10834/21.
З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд констатує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відключення приміщення відповідача від мереж централізованого опалення, оскільки відповідачем не дотримано визначеної Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води процедури, матеріали справи не містять акта встановленої форми, затвердженого комісією з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення, який є підставою для відключення від мереж. Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що спірне приміщення є опалюваним.
Водночас, твердження апелянта, що нежитлове приміщення не експлуатується та перебуває в стадії ремонту не звільняє його від оплати отриманих послуг з теплопостачання.
Доводи апеляційної скарги про неотримання рахунків від позивача за спірний період відхиляються як необґрунтовані, оскільки ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити послуги.
Незгода скаржника з розрахунком позивача обсягу та вартості спожитої відповідачем у спірному приміщенні теплоенергії відхиляється колегією суддів як така, що знаходяться в межах обов'язку апелянта нести негативні наслідки, пов'язані з ухиленням від можливості користування своїми правами в господарському процесі, зокрема, надання доказів на спростування доводів іншої сторони, контррозрахунку тощо. Що, в свою чергу, узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства.
Також судова колегія зауважує, що нормами Розділу І Методики 315 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду. Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
З огляду на усе вищевказане, колегія суддів відхиляє аргументи апелянта як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їм належну правову оцінку.
Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дудки Максима Борисовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2024 у справі № 908/2251/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2024 у справі № 908/2251/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін