05 серпня 2025 року м. Харків Справа № 905/289/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є. , суддя Лакіза В.В.
секретар судового засідання Гаркуша О.Л.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахтобудівельна компанія» (вх.1360Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 02.06.2025
у справі №905/289/25 (суддя Харакоз К.С., дату підписання повного тексту рішення не зазначено)
за позовом Дочірнього підприємства “ВО “Спецтранс», місто Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахтобудівельна компанія», місто Покровськ, Донецька область,
про стягнення 415.262,24 грн
Дочірнє підприємство “ВО “Спецтранс», звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахтобудівельна компанія», про стягнення 415.262,24 грн. Підставами звернення позивача до суду стало невиконання відповідачем обов'язку повної та своєчасної оплати товару за договором поставки №1070ШКК від 11.01.2022, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 415.262,24 грн, з яких: 300.795,78 грн - основного боргу, 90.895,91 грн - інфляційні втрати, 23.570,55 грн - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 02.06.2025 у справі №905/289/25 позовні вимоги ДП “ВО “Спецтранс, до відповідача ТОВ “Шахтобудівельна компанія» задоволено частково, в сумі 415.202,81 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахтобудівельна компанія» (84302, Донецька область, Покровськ, вул.Залізнична, б.82; ідентифікаційний код 40162326) на користь Дочірнього підприємства “ВО “Спецтранс» (04080, м.Київ вул.Нижньоюрківська, б.9; ідентифікаційний код 39578508) 300.795,78 грн заборгованості за договором поставки, 90.895,91 грн інфляційні втрати, 23.511,12 грн 3% річних, 4.982,43 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач, ТОВ “Шахтобудівельна компанія», звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 02.06.2025 по справі №905/289/25 в частині стягнення з ТОВ “Шахтобудівельна компанія» на користь ДП “ВО “Спецтранс» 300.795, 78 грн - заборгованості за договором поставки, 90.895,91 грн - інфляційних втрат, 23.511, 12 грн - 3% річних, 4.982, 43 грн - витрат зі сплати судового збору і ухвалити нове рішення по даній справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі; в іншій частині рішення - залишити без змін; судові витрати по справі покласти на позивача. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, та таким, в якому не виконані всі вимоги цивільного законодавства, всебічно не перевірено обставини справи, не дотримані норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, не повно відображено обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки не є вичерпними, не підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції передчасно визнав настання строку виконання грошового зобов'язання, оскільки відповідно до п.?5.2 договору та п.?6.4.-1, обов'язок відповідача щодо оплати виникає лише після отримання всіх супровідних документів, включаючи зареєстровані податкові накладні. Оскільки частина накладних не була зареєстрована, строк оплати не настав;
- суд безпідставно визнав прострочення з боку відповідача, не врахувавши, що постачальник не виконав свої обов'язки у повному обсязі. Умови договору передбачають зустрічний характер виконання зобов'язань, і неналежне виконання позивачем позбавляє його права вимагати оплату в повному обсязі;
- суд не надав належної правової оцінки втраті відповідачем податкового кредиту через нереєстрацію податкових накладних, що завдало відповідачу реальних збитків. Враховуючи остаточну втрату можливості включити зазначені суми до податкового кредиту, висновки про належність виконання зобов'язань є необґрунтованими;
- суд неповно дослідив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення основного боргу, інфляційних втрат і 3% річних.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, в зв'язку з несплатою судового збору у відповідному розмірі. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/289/25.
20.06.2025 на виконання вимогу ухвали суду з Господарського суду Донецької області до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №905/289/25.
Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ “Шахтобудівельна компанія»; встановлено строк до 21.07.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи до 21.07.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України; призначено справу до розгляду на 05.08.2025; явку сторін в судове засідання визнано не обов'язковою.
18.07.2025 через підсистему Електронний суд на адресу Східного апеляційного господарського суду від ДП “ВО “Спецтранс» надійшов відзив на апеляційну справу, в якому позивач вважає викладені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими та безпідставними, та в їх задоволенні має бути відмовлено у повному обсязі. Аргументуючи свою позицію по справі, позивач зазначає, що факт поставки товару та підписання видаткових накладних без зауважень підтверджує належне виконання зобов'язань, а реєстрація податкових накладних не є умовою виникнення обов'язку оплатити товар, оскільки це вимога податкового, а не господарського законодавства. Відсутність реєстрації окремих накладних не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за отриманий товар.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Лакіза В.В., в зв'язку з відпусткою судді Слободіна М.М.
04.08.2025 на адресу Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. В обґрунтування клопотання уповноважений представник відповідача - адвокат Прокопенко М.О., який супроводжує дану справу, зазначає, що не може прийняти участь у даному судовому засіданні у зв'язку із участю у іншому судовому засіданні у Господарському суді Запорізької області у справі №908/3340/24, яке відбудеться 05.08.2025р. об 11:40 (очно). Інший представник, якого підприємство направило для участі в судовому засіданні, не володіє матеріалами справи та не зможе повноцінно супроводжувати справу, оскільки йому для вивчення доказів та формування правової позиції необхідно буде ознайомитись з матеріалами справи та надати додатковий час.
Розглянувши надане стороною клопотання про відкладення розгляду справи, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне:
1) в силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;
2) колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, сторонами не подано нових доказів чи доводів, які б потребували розгляду їх безпосередньо в судовому засіданні;
3) судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору. В той час як у клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач не довів обов'язковість своєї присутності в судовому засіданні і неможливості представляти інтереси відповідача іншим представником. При цьому інтереси відповідача вже представлені у справі шляхом подання апеляційної скарги, а також матеріалів справи, які надані суду. Крім того, колегія суддів керується вимогами Господарського процесуального кодексу України, що встановлюють обмеження строку розгляду справи (для рішення 60днів), що обумовлює необхідність своєчасного та безперервного розгляду справи.
Враховуючи положення статті 273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду, зважаючи на те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, з огляду на відсутність передбачених частиною 11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, адже, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи і вважає за можливе закінчити апеляційний розгляд справи у даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами.
Позивач не направив свого представника в судове засідання.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
Одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є розумність строків розгляду справи судом.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
11.01.2022 між Дочірнім підприємством «ВО «Спецтранс» (Постачальник, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» (Покупець, відповідач по справі) укладений договір №1070ШКК, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець - прийняти і оплатити Продукцію виробничо-технічного призначення (далі - «Ресурси») на умовах, передбачених цим Договором, кількість, номенклатура якої зазначаються в Специфікаціях до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.
Іншими умовами Договору сторони визначили наступне:
- поставка Ресурсів здійснюється видами транспорту, які зазначені в Специфікаціях. Постачальник зобов'язується поставити Ресурси на умовах поставки, зазначених в Специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2020 року (п. 3.1. Договору);
- терміни зазначаються в Специфікаціях. У разі поставки Ресурсів відповідно до графіка графік оформляється як додаток до цього договору, який є його невід'ємною частиною (п. 3.2. Договору).
- право власності на Ресурси і ризик випадкового знищення або пошкодження Ресурсів переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки Ресурсів. Отримання відправки Ресурсів з участю експедиторів (ТОВ «Нова Пошта», ТОВ «Делівері», ТОВ «Ін тайм» та інші, іменовані надалі Експедитори), здійснюється у відповідності до умов Договорів, укладених між Постачальником та Експедитором, експрес-накладні повинні бути заповнені належним чином: з зазначенням кількості місць; фактичної ваги; оголошеної вартості; виду упаковки; повного опису відправлення; документів, які супроводжують відправлення (номер та дата видаткової накладної на поставку товарно-матеріальних цінностей, виписаної Постачальником); типу послуги («Двері-Двері», «Двері-Склад», «Склад-Двері», «Склад-Склад»); сторони, яка сплачує послуги; вартості доставки; підпис Експедитора та відправника. Отримання відправки Ресурсів на умовах СРТ склад Експедитора та СРТ склад Покупця з доставкою Експедитором, виконується на підставі довіреності та інших документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства та наділяють представника Покупця повноваженнями на отримання Ресурсів. Датою поставки Ресурсів вважається дата відмітки уповноваженого представника Покупця про їх отримання, вказана в експрес-накладній (п.п. 3.5., 3.6. Договору);
- загальна сума Договору визначається як сумарна вартість Ресурсів, поставка яких здійснюється відповідно до доданих до нього Специфікацій (п. 4.1. Договору);
- поставка Ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказані в Специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати Постачальника, пов'язані з постачанням Ресурсів (п. 4.2. Договору).
- оплата Покупцем Ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в цьому Договорі (п. 5.1. Договору);
- оплата за поставлені Ресурси буде проводитися протягом терміну, зазначеного в Специфікації, який обчислюється з моменту поставки Ресурсів і надання документів, зазначених в п.п. 6.4.-1.- 6.4.-2 цього Договору (п. 5.2. Договору);
Датою оплати Ресурсів вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця. Постачальник має право вимагати від Покупця скан копію банківського платіжного доручення (п. 5.3. Договору);
- якщо Покупець с Вантажоодержувачем: Постачальник зобов'язаний надати Покупцю до початку прийомки Ресурсів оригінали наступних документів: -рахунок на оплату Ресурсів та/або видаткову накладну; - транспортні та супроводжувальні документи (у т. ч. товарно-транспортну накладну та накладну на поставлені Ресурси); - сертифікат або паспорт якості Постачальника або виробника (у випадку, якщо Постачальник не є виробником); - сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках); - акт приймання-передачі Ресурсів (у 2 (двох) примірниках), оформлений зі сторони Постачальника у випадку, якщо його надання до початку прийомки Ресурсів обумовлено Сторонами у Специфікації; - інші документи, вказані у Специфікації (п. 6.4.-1 Договору);
- Постачальник зобов'язаний з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, із застосуванням відтвореного у встановленому порядку цифрового підпису уповноваженої Постачальником особи і спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується для реєстрації податкових накладних), здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкової накладної на всю суму, податкових зобов'язань з ПДВ, що виникли в Постачальника - з дотриманням термінів, визначених чинним законодавством; розрахунку коригування до податкової накладної на всю суму збільшення компенсації вартості Ресурсів - з дотриманням термінів, передбачених чинним законодавством.
- цей Договір набуває чинності з моменту його підписання 11.01.2022, але не раніше виконання установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладання органами управління сторін, які мають відповідні повноваження. Цей договір діє до 31.12.2022 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за цим Договором (п.п. 10.4., 10.5. Договору).
Договір №1070ШКК від 12.01.2022 підписаний уповноваженими представниками сторін. Відповідно до Специфікації №1 від 12.01.2022, вартість ресурсів становить 518.400,00 грн, а строк їх оплати визначений у 50 календарних днів з дати поставки кожної партії товару. Датою поставки вважається день проставлення уповноваженим представником покупця відмітки про отримання товару у товарно-транспортній (видатковій) накладній.
На виконання умов договору у період з 12.01.2022 по 26.08.2022 позивач здійснив поставку товару на загальну суму 509.574,90 грн, що підтверджується 16 видатковими накладними, а саме: №РН-12/01-1 від 12.01.2022, №РН-14/01-1 від 14.01.2022, №РН-18/01-1 від 18.01.2022, №РН-20/01-1 від 20.01.2022, №РН-26/01-1 від 26.01.2022, №РН-27/01-1 від 27.01.2022, №РН-28/01-2 від 28.01.2022, №РН-31/01-1 від 31.01.2022, №РН-11/02-1 від 11.02.2022, №РН-17/02-1 від 17.02.2022, №РН-12/08-1 від 12.08.2022, №РН-15/08-2 від 15.08.2022, №РН-19/08-1 від 19.08.2022, №РН-22/08-1 від 22.08.2022, №РН-24/08-1 від 24.08.2022, №РН-26/08-1 від 26.08.2022.
Усі накладні підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень, що свідчить про прийняття відповідачем поставленого товару належної якості та кількості.
Позивач зазначив, що відповідач сплатив за поставлений товар 208.779,12 грн, що покриває поставки за видатковими накладними від 12.01.2022 по 28.01.2022 включно. Постачання від 31.01.2022 було оплачено частково - на суму 10.881,36 грн, залишок заборгованості за цією накладною становить 10.628,16 грн. Вся продукція, передана за накладними починаючи з 11.02.2022, залишилася неоплаченою. Отже, за твердженням позивача, у відповідача виникла заборгованість за договором поставки у розмірі 300.795,78 грн.
Означені обставини стали підставою для звернення позивача звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 300.795,78 грн основного боргу. Крім того, враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ст.625 ЦК України тягне обов'язок сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути 90.895,91 грн інфляційних втрат та 23.570,55 грн 3% річних.
Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, мотивував своє рішення встановленим фактом прострочення відповідачем оплати за поставлений товар та наявністю належних і допустимих доказів, що підтверджують суму заборгованості. Також суд визнав обґрунтованими нарахування 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши перерахунок із урахуванням правильного визначення строків прострочення за кожною видатковою накладною та відповідних періодів нарахування процентів згідно з положеннями договору і нормами чинного законодавства.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Дочірнього підприємства «ВО «Спецтранс» про стягнення з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» заборгованості за поставлений товар за договором поставки №1070ШКК від 11.01.2022, а також нарахованих на суму боргу інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірного обов'язку щодо своєчасної та повної оплати поставленої продукції.
Суду апеляційної інстанції належить перевірити правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, зокрема: чи належно досліджено обсяг та вартість поставленого товару; чи обґрунтовано відхилено доводи відповідача щодо нереєстрації податкових накладних; чи правильно визначено момент настання прострочення та періоди для нарахування 3% річних і інфляційних втрат; чи дотримано принципів змагальності та оцінки доказів у межах ст. 13, 74, 86 ГПК України.
Так, за змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
У статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Спірний договір за своєю природою є договором поставки.
Приписами частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з вимогами частини першої статті 265 Господарського кодексу України, визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідному пункті договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються у строки, визначені Специфікацією. Враховуючи положення пункту 5.2 договору та Специфікації №1, відповідач зобов'язаний був оплатити кожну партію товару протягом 50 календарних днів з моменту її поставки.
Також матеріали справи свідчать, що відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого товару на суму 208.779,12 грн, що підтверджується банківськими платіжними документами та актом звірки взаєморозрахунків між сторонами. Постачання за низкою видаткових накладних залишилися неоплаченими повністю, а за окремою накладною - частково, що призвело до утворення заборгованості в сумі 300.795,78 грн.
Доказів повного виконання зобов'язань або спростування розміру заборгованості відповідачем не подано.
Відповідно до ч.2 ст.614 ЦК України, саме сторона, яка порушила зобов'язання, зобов'язана довести відсутність своєї вини у його невиконанні. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням або невчиненням процесуальних дій.
З огляду на зазначені норми закону, а також враховуючи, що відповідачем у встановленому порядку позовні вимоги не спростовано та доказів належної оплати товару не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 300.795,78 грн та їх задоволення у повному обсязі.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо передчасного настання строку оплати грошового зобов'язання. Відповідно до пункту 5.2 договору №1070ШКК від 11.01.2022, оплата здійснюється після поставки товару та надання документів, передбачених пунктом 6.4.-1 договору, зокрема видаткової накладної та інших супровідних документів. Матеріали справи свідчать, що відповідач підписав видаткові накладні без зауважень, а факт поставки підтверджений підписами уповноваженого представника відповідача (експрес-накладні). Відсутність доказів про ненадання або неповноту супровідних документів виключає обґрунтованість доводу про ненастання строку оплати.
Щодо тверджень скаржника про нібито неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань, колегія звертає увагу, що відповідно до п. 3.5 договору, право власності і ризик випадкового знищення переходять до покупця з моменту поставки, що підтверджується підписаними видатковими накладними. Відповідач не надав доказів дефектів або неповної поставки товару. Крім того, часткова оплата товару свідчить про визнання факту поставки. Отже, доводи про зустрічний характер виконання зобов'язань без підтвердження фактичних порушень позивача є необґрунтованими.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо втрати податкового кредиту через нереєстрацію податкових накладних позивачем, оскільки договірні відносини сторін регулюються нормами цивільного права, і несплата відповідачем за поставлений товар не може бути пов'язана з податковими наслідками для відповідача. Відсутність у справі доказів того, що нереєстрація податкових накладних перешкоджала належній оплаті, свідчить про відсутність підстав для відмови у виконанні грошового зобов'язання. Крім того, відповідач не заявляв відповідних зустрічних вимог.
У постановах Верховного Суду неодноразово наголошувалось, що цивільно-правові зобов'язання за договорами купівлі-продажу не залежать від податкових процедур і не можуть бути підставою для звільнення боржника від виконання грошових зобов'язань. Зокрема, Верховний Суд у справі №910/18058/18 зазначив, що податкові суперечки не можуть слугувати підставою для звільнення від цивільно-правових зобов'язань.
Щодо претензій апелянта про неправильне застосування норм матеріального права, колегія виходить із того, що суд першої інстанції повністю та всебічно дослідив обставини справи, оцінив надані докази (договори, специфікації, накладні, платіжні документи) та дійшов обґрунтованих висновків про наявність боргу відповідача. Необґрунтованість доводів підтверджується відсутністю будь-яких процесуальних та матеріальних помилок у рішенні суду.
Крім основної суми заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних, інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
При перевірці розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивач допустив помилку у визначенні дати початку нарахування процентів, оскільки не врахував норми статей 253 та 254 Цивільного кодексу України, які регулюють початок строку оплати грошових зобов'язань. Відповідно до пункту 5.2 договору та пункту 4 Специфікації №1, строк оплати за кожною видатковою накладною становить 50 календарних днів з дати поставки товару. Відтак строки оплати та початок прострочення визначаються наступним чином:
за видатковою накладною №РН-31/01-1 від 31.01.2022 року на суму 21.509,52 грн (залишок заборгованості 10.628,16 грн) строк оплати сплив 22.03.2022, прострочення починається з 23.03.2022; за видатковою накладною №РН-11/02-1 від 11.02.2022 на суму 44.520,00 грн - строк оплати 04.04.2022, прострочення з 05.04.2022; за видатковою накладною № РН-17/02-1 від 17.02.2022 на суму 44.023,92 грн - строк оплати 11.04.2022, прострочення з 12.04.2022; за видатковою накладною № РН-12/08-1 від 12.08.2022 на суму 33.499,56 грн - строк оплати 03.10.2022, прострочення з 04.10.2022; за видатковою накладною № РН-15/08-2 від 15.08.2022 на суму 33.423,64 грн - строк оплати 04.10.2022, прострочення з 05.10.2022; за видатковою накладною №РН-19/08-1 від 19.08.2022 на суму 34.315,69 грн - строк оплати 10.10.2022, прострочення з 11.10.2022; за видатковою накладною №РН-22/08-1 від 22.08.2022 на суму 34.049,98 грн - строк оплати 11.10.2022, прострочення з 12.10.2022; за видатковою накладною №РН-24/08-1 від 24.08.2022 на суму 33.594,46 грн - строк оплати 13.10.2022, прострочення з 14.10.2022; за видатковою накладною №РН-26/08-1 від 26.08.2022 на суму 32.740,37 грн - строк оплати 17.10.2022, прострочення з 18.10.2022.
Колегія суддів, здійснивши самостійний розрахунок 3% річних за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН, дійшла висновку, що на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 23.511,12 грн, нарахована за періоди прострочення за кожною із вказаних видаткових накладних.
Що стосується інфляційних втрат, суд провів перерахунок за заявленими позивачем періодами - з квітня 2022 по березень 2025 року. Загальна сума інфляційних втрат за результатами розрахунку перевищує заявлену, проте згідно з частиною другою статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд не може ухвалювати рішення, яке виходить за межі позовних вимог. Тому задоволенню підлягає сума інфляційних втрат у заявленому розмірі - 90.895,91 грн.
Стосовно доводів апеляційної скарги про необґрунтованість нарахування інфляційних втрат та 3% річних колегія суддів відзначає, що відповідно до пункту 5.2 договору та чинного законодавства України заборгованість за грошовим зобов'язанням підлягає індексації та нарахуванню законних процентів за користування чужими грошима. Матеріали справи підтверджують наявність прострочення оплати відповідачем, що обґрунтовує законність і правомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Враховуючи викладене, колегія суддів визнає розрахунки суду першої інстанції правильними та обґрунтованими, а відповідні вимоги позивача підлягають задоволенню у визначених судом першої інстанції сумах.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Донецької області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахтобудівельна компанія» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 02.06.2025 у справі №905/289/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України
Повна постанова складена 11.08.2025.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя В.В. Лакіза