29 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/376/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,
представників:
від відповідача - Савченко К.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (вх.1227Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 (суддя Калініченко Н.В., повний текст складено 09.04.2025) у справі №922/376/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг», м.Київ,
до Військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ,
про стягнення коштів
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг» (далі - ТОВ «Укргазтрейдинг»), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Військової частини НОМЕР_2 , про стягнення заборгованості в розмірі 424 132,78 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №325-24 від 25.07.2024.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/376/25, ухваленим у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено повністю. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_2 на користь ТОВ «Укргазтрейдинг» заборгованість у розмірі 424 132,78 грн., судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 5 089,59 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
В основу рішення покладено висновки суду про те, що матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано наявність заборгованості останнього за спожиту в грудні 2024 року на підставі договору №325-24 від 25.07.2024 електричну енергію.
Крім того, враховуючи обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, положення чинного законодавства, а також враховуючи принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та їх обсягом, Господарський суд Харківської області дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.
Не погодившись із цим рішенням, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) звернувся 27.05.2025 до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/376/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає наступне.
Військова частина НОМЕР_2 є бюджетною установою, що фінансується з державного бюджету, і як розпорядник бюджетних коштів відповідно до ст.51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, протягом бюджетного періоду. Додатковою угодою №7-24 від 30.12.2024 до договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу №325-24 від 25.07.2024 за проміжок часу помісячно змінюється обсяг постачання електричної енергії. Судом першої інстанції не досліджено, що обсяг постачання електричної енергії з 01.12.2024 по 31.12.2024 - 42,589,999 кВТ*год на суму 405 855,26 грн. з ПДВ. В акті звірки взаємних розрахунків за період 25.07.2024 - 31.12.2024 підтверджуються аналогічні суми і сплата Військовою частиною НОМЕР_2 суми 405 855,26 грн. Тобто, відповідачем у повному обсязі виконано зобов'язання за договором щодо сплати за постачання електричної енергії.
Апелянт вважає витрати на професійну правничу допомогу, зазначені в заяві позивача в сумі 12 000,00 грн. та в рішенні суду першої інстанції в розмірі 3 000,00 грн., неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, та такими, що не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. На переконання скаржника, стягнення з Держави в особі Військової частини НОМЕР_2 витрат позивача на професійну правничу допомогу становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
В якості додатку апеляційна скарга містить, зокрема, додаткову угоду №7-24 від 30.12.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу №325-24 від 25.07.2024.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2025 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.
На поштову адресу суду 16.06.2025 від НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) отримано лист (вх.7478) на виконання вимог ухвали суду від 02.06.2025.
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Радіонової О.О., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 23.06.2025, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/376/25. Встановлено строк по 14.07.2025 (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги. Призначено розгляд апеляційної скарги на 29.07.2025 об 11:00 год.
Через підсистему «Електронний суд» 10.07.2025 від ТОВ «Укргазтрейдинг» отримано відзив на апеляційну скаргу (вх.8508; у межах встановленого судом строку), згідно з прохальною частиною якого заявник просить прийняти рішення, яким у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, а рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/376/25 - залишити без змін.
У відзиві позивач зазначає наступне. Господарський суд Харківської області правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Враховуючи конкретні обставини справи, місцевий господарський суд детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на положення законодавства, враховуючи принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та їх обсягом, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача і стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн. Отже, суд першої інстанції врахував складність справи та виконаних адвокатом робіт; час, витрачений адвокатом на їх виконання; обсяг наданих адвокатом послуг; ціну позову.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 29.07.2025 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 задоволено заяву ТОВ “Укргазтрейдинг» про участь представника - адвоката Невструєва Леоніда Борисовича у судових засіданнях у межах справи №922/376/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника. Представник позивача - адвокат Невструєв Л.Б. був запрошений до відеоконференції, однак не під'єднався, у телефонному режимі повідомив про неможливість підключення до відеоконференції у зв'язку із перебуванням в іншому судовому засіданні.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, приймаючи до уваги, що явка представників сторін ухвалою від 23.06.2025 судом обов'язковою не визнавалася, а також враховуючи, що позиція позивача викладена у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні.
Щодо долученого до апеляційної скарги додаткового доказу, а саме додаткової угоди №7-24 від 30.12.2024 до договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу №325-24 від 25.07.2024, судова колегія зауважує наступне.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Оскільки Військовою частиною НОМЕР_2 не заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи нового доказу та не обґрунтовано неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від відповідача, відсутні підстави для прийняття судом апеляційної інстанції означеного документу як нового доказу відповідно до ст.269 ГПК України. Відтак, судова колегія не прийняла долучений до апеляційної скарги новий доказ - додаткову угоду №7-24 від 30.12.2024.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
25.07.2024 між ТОВ «Укргазтрейдинг» (далі - постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_2 (далі - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №325-24 (далі - договір), за умовами п.2.1 якого постачальник продає електричну енергію (код товару згідно Національного класифікатора ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія) (далі - товар) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії погоджено сторонами в розділі 5 договору.
Так, відповідно до п.5.5 договору фактична ціна за одиницю товару визначається щомісяця відповідно до затвердженої Додатком 2 «Комерційна пропозиція» формули після завершення розрахункового періоду. Погодження сторонами результату розрахунку здійснюється у письмовій формі шляхом підписання сторонами актів купівлі-продажу електричної енергії. Ціна товару вважається погодженою з моменту підписання обома сторонами акту купівлі-продажу електричної енергії.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.5.10 договору).
Згідно з п.5.12 договору оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту його отримання споживачем.
Факт надання послуг за договором оформлюється актом купівлі-продажу електричної енергії, який укладається за звітний період (п.5.23 договору).
За умовами п.5.28 договору підписанням акту або його фактичним узгодженням споживач підтверджує належне виконання постачальником своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до п.6.2 договору споживач обов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Договір діє з дати його укладення до скасування воєнного стану в Україні, оголошеного та продовженого відповідними Указами Президента України та затвердженими Верховною Радою України, але не пізніше ніж по 31.12.2024, а у частині оплати - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п.15.1 договору).
В якості додатків договір містить Заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток №1) та Комерційну пропозицію №1 (додаток №2).
Згідно з Комерційною пропозицією:
строк постачання товару: з 02.08.2024 по 31.12.2024;
строк надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати: постачальник по 15 число (включно) місяця, наступного за звітним (розрахунковим), оформлює рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію та акт постачання електричної енергії і в цей же строк надає їх споживачу. Оплата рахунка, акта постачання електричної енергії за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем протягом 5-ти днів від дня його отримання. Рахунок на оплату електричної енергії та акт постачання електричної енергії за грудень місяць постачальник надає споживачу до 27 грудня поточного року (включно). За грудень місяць оплата електричної енергії здійснюється до 31 грудня. Підтвердженням постачання товару є узгоджений акт постачання електричної енергії (купівлі-продажу) або інформація надана оператором, з яким споживач уклав договір розподілу електричної енергії.
Як убачається з наявного в матеріалах справи акту №УГТ00004471 від 31.12.2024 приймання-передачі електричної енергії, у грудні 2024 року позивачем на об'єкти відповідача на підставі договору №325-24 від 25.07.2024 поставлено 82 943 кВт*год. електричної енергії на загальну суму 829 988,04 грн. з ПДВ. Означений акт підписаний сторонами, підпис відповідача скріплений печаткою останнього.
Позивач вважає, що з урахуванням умов договору, відповідач повинен був розрахуватись за спожиту в грудні 2024 року електричну енергію у строк до 07.01.2025.
Військова частина НОМЕР_2 здійснила оплату на користь ТОВ «Укргазтрейдинг» поставленої в грудні 2024 електроенергії лише на суму 405 855,26 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №8829 від 27.12.2024.
Отже, відповідач не в повному обсязі розрахувався за спожиту в грудні 2024 року електричну енергію, борг на суму 424 132,78 грн. залишився не оплаченим.
Наявність несплаченої заборгованості стала підставою звернення ТОВ «Укргазтрейдинг» з розглядуваним позовом до суду.
Судова колегія враховує наступне.
За змістом ст.ст.4, 5 ГПК України, ст.15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову.
Сутність розглядуваного спору полягає у примусовому стягненні з відповідача заборгованості з оплати вартості використаної (купованої) електричної енергії в грудні 2024 року.
Укладений між сторонами договір про постачання електричної енергії споживачу №325-24 від 25.07.2024 у розумінні ст.ст.173, 174 ГК України та ст.ст.11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення у його сторін взаємних прав і обов'язків.
Матеріали справи містять підписаний двома сторонами акт приймання-передачі електричної енергії №УГТ00004471 від 31.12.2024 на суму 829 988,04 грн. з ПДВ. В акті зазначено обсяг спожитої відповідачем у грудні 2024 року електричної енергії - 82 943,000 кВт*год. Крім того в акті вказано, що сторони не мають претензій щодо кількості та якості переданих обсягів електричної енергії.
Враховуючи умови пунктів 5.5, 5.28 договору та комерційної пропозиції, підписанням означеного акту сторони погодили обсяг поставленої електричної енергії та її вартість у спірному періоді.
До матеріалів справи також додано платіжну інструкцію №26/12/2024№8829_00000/14 від 27.12.2024 на суму 405 855,26 грн.
З огляду на здійснену оплату, а також об'єм і вуартість поставленої електроенергії, у відповідача наявний перед позивачем борг у розмірі 424 132,78 грн.
Наявність спірної заборгованості відповідача, разом з іншим, підтверджується складеним та підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків за період: 25.07.2024 - 31.12.2024 між ТОВ «Укргазтрейдинг» та Військовою частиною НОМЕР_2 за договором №325-24 від 25.07.2024.
Факт здійснення постачання позивачем електричної енергії у спірний період та обсяг використаної відповідачем електричної енергії за змістом апеляційної скарги не заперечується. Водночас, посилаючись на те, що Військова частина НОМЕР_2 є бюджетною установою, що фінансується з державного бюджету, і як розпорядник бюджетних коштів може брати бюджетні зобов'язання та проводити видатки лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, наголошуючи на погодженні сторонами в додатковій угоді №7-24 від 30.12.2024 обсягу постачання електричної енергії в грудні 2024 року та її вартості (405 855,26 грн. з ПДВ), а також зазначаючи про сплату Військовою частино НОМЕР_2 на користь позивача 405 885,26 грн., апелянтом заперечується факт наявності спірної заборгованості з оплати вартості електричної енергії.
Судова колегія звертає увагу, що додаткова угода №7-24 від 30.12.2024, на яку посилається апелянт, не прийнята судом апеляційної інстанції в якості додаткового доказу (про що зазначено вище за тестом постанови)відповідно, їй не надається правова оцінка.
Але судова колегія звертає увагу, що ця додаткова угода була підписана відповідачем 30 грудня 2024 із зазначенням спожитої електроенергії 42 589,99 кВт/год, тоді як акт приймання передачі спожитої в грудні електроенергії був підписаний відповідачем на наступний день - 31 грудня 2024 року і в ньому вказано обстяг спожитої електроенргії 82943кВт/год . Такі обставини свідчать про суперечливу поведінку відповідача.
Надаючи оцінку доводам апелянта, Східний апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Дійсно, згідно з вимогами ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України, на яку посилається скаржник, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Водночас, частиною 1 статті 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
За приписами ст.617 ЦК України, яка кореспондується з ч.2 ст.218 ГК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тобто, ч.2 ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності.
Враховуючи, що чинним законодавством не передбачено винятків або будь-яких особливих вимог для укладання договорів з бюджетними установами, виконання цих договорів також повинно здійснюватися на загальних підставах.
Відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання.
Тобто, відсутність бюджетних коштів не нівелює обов'язку з оплати товарів, робіт, послуг за відповідним правочином.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №910/15575/21, від 21.01.2022 у справі №925/1545/20, від 21.02.2018 у справі №923/1292/16, від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 28.01.2019 у справі №917/611/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №916/2456/17.
За таких обставин, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, що виникли безпосередньо з договору, і така відповідальність не може ставитись у залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.
Несплата відповідачем поставленої позивачем електричної енергії призводить до порушення принципів справедливості та добросовісності у господарських зобов'язаннях.
З огляду на викладене, оскільки відповідач у встановленому законом порядку не спростував аргументи позивача, які були ним підтверджені належними доказами, судова колегія погоджується з висновком Господарського суду Харківської області про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену електричну енергію за договором у розмірі 424 132,78 грн.
За змістом позовної заяви ТОВ «Укргазтрейдинг» також просило стягнути з Військової частини НОМЕР_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.
Згідно з п.12 ч.3 ст.2 ГПК України серед основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст.124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно зі ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2).
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За приписами ст.126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3).
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції матеріали позовної заяви містять наступні документи:
договір №2/24 від 17.02.2024 про надання правничої допомоги, укладений між адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем та ТОВ «Укргазтрейдинг» (клієнт);
додаткова угода №4/25 від 27.01.2025 до договору №2/24 від 17.02.2024 про надання правничої допомоги;
акт №1/04/25 від 27.01.2025 про прийняття-передачу наданих послуг;
детальний опис наданої професійної правничої допомоги;
свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4409/10 від 23.12.2010;
довіреність №13 від 02.01.2025.
За умовами п.1.1 договору про надання правничої допомоги адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту.
Умови щодо гонорару погоджені сторонами в розділі 4 договору.
Так, гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової/правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором (п.4.1 договору).
Гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги, тарифи яких узгоджені сторонами (п.4.2 договору).
Факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг (п.4.6 договору).
Клієнт сплачує гонорар протягом 30 днів з моменту підписання акту наданих послуг (п.4.7 договору).
Згідно з п.6.1 договору останній набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2029.
Відповідно до п.1.1 додаткової угоди №4/25 від 27.01.2025 адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту у господарському провадженні у справі по стягненню заборгованості з Військової частини НОМЕР_2 перед клієнтом, яка утворилась на дату укладення цієї додаткової угоди та/або до дати закінчення розгляду справи в суді.
Пунктом 1.3 додаткової угоди сторони погодили, що адвокат надає правову допомогу у вигляді:
забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у зазначеному в п.1.1 господарському провадженні;
ознайомлення адвоката із документами щодо несплати Військовою частиною НОМЕР_2 заборгованості, яка утворилась на дату укладення цієї додаткової угоди;
підготовка позовної заяви до Господарського суду Харківської області та всіх інших необхідних документів і матеріалів, що будуть необхідними під час розгляду господарської справи;
надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;
представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення судочинства, а також в інших державних органах, установах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з п.2.1 додаткової угоди сторони погоджують розмір погодинної ставки адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 3 000,00 грн. за 1 (одну) годину.
Гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги (п.2.2 додаткової угоди).
Відповідно до п.2.4 додаткової угоди факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг.
Як убачається з акту №1/04/25 від 27.01.2025 про прийняття-передачу наданих послуг, адвокат надав клієнту професійну правничу допомогу у господарському спорі про стягнення з Військової частини НОМЕР_2 заборгованості, а клієнт прийняв її у повному розмірі.
Адвокатом були надані наступні послуги:
1. Ознайомлення адвокатом Невструєвим Л.Б. із документами щодо несплати Військовою частиною НОМЕР_2 заборгованості, а саме:
копія договору на постачання електричної енергії №325-24 від 25.07.2024;
копія Акту приймання-передачі електричної енергії №УГТ00004471 від 31.12.2024;
копія акту звірки взаємних розрахунків;
копія платіжних інструкцій про часткову оплату заборгованості.
Кількість годин - 2; вартість за одну годину - 3 000,00 грн.; загальна сума - 6 000,00 грн.
2. Підготовка позовної заяви до Господарського суду Харківської області адвокатом Невструєвим Л.Б. (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення всіх додатків до позову).
Кількість годин - 2; вартість за одну годину - 3 000,00 грн.; загальна сума - 6 000,00 грн.
Загальна вартість послуг професійної правничої допомоги, наданої в рамках справи про стягнення з Військової частини НОМЕР_2 , становить 12 000,00 грн.
У детальному описі наданої професійної правничої допомоги також відображені вищевказані послуги та їх вартість.
Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що надані ТОВ «Укргазтрейдинг» докази є достатніми для підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
У контексті приписів ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 означеного Закону унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 4 ст.126 ГПК України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Судова колегія враховує, що Військова частина НОМЕР_2 під час розгляду справи Господарським судом Харківської області не скористалася своїм правом на подання заяви/клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Подібна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 01.09.2023 у справі №924/232/22, від 15.08.2023 у справі №910/4631/22 та від 19.01.2022 у справі №910/789/21, а також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/9916/17.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
У ч.4 ст.129 ГПК України визначено загальне правило розподілу судових витрат, відповідно до якого інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, у ч.5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Згідно з ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, також визначені положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Східний апеляційний господарський суд зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що надані ТОВ «Укргазтрейдинг» докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі (12 000,00 грн.), адже їх розмір має бути не тільки доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критеріям складності справи, реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), розумності їх розміру.
Вирішуючи питання, чи відповідає розмір витрат ТОВ «Укргазтрейдинг» на правничу допомогу в Господарському суді Харківської області (12 000,00 грн.) означеним критеріям, Східний апеляційний господарський суд враховує наступне.
Така послуга як «ознайомлення Адвокатом Невструєвим Л.Б. із документами щодо несплати Військовою частиною НОМЕР_2 заборгованості…» охоплюється послугою «підготовка позовної заяви до Господарського суду Харківської області Адвокатом Невструєвим Л.Б….». Неможливо підготувати позовну заяву, не проаналізувавши перед тим відповідні документи - договір на постачання електричної енергії, акт приймання-передачі електричної енергії, акт звірки взаємних розрахунків, платіжну інструкцію. Тобто, фактично адвокатом надано позивачу лише один вид правничої допомоги - складено позовну заяву.
При цьому судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що розглядувана справа не є складною, підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінювалось, складання позову не вимагало вивчення та аналізу великого обсягу матеріалів.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що позовна заява є невеликою за обсягом, загалом викладена на п'яти аркушах.
Відтак, оцінивши надані ТОВ «Укргазтрейдинг» докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в Господарському суді Харківської області, виходячи з критеріїв складності справи, реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на обставини справи, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 3 000,00 грн. На переконання судової колегії, стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн. відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, пропорційності та справедливості.
Відповідні висновки не спростовані відповідачем за змістом апеляційної скарги. Зазначаючи про неспівмірність означеного розміру адвокатських витрат зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання послуг, а також про не відповідність розміру адвокатських витрат критеріям реальності таких витрат, розумності їх розміру, апелянт не зазначає, яка саме сума адвокатських витрат, на його думку, є співмірною, реальною та розумною.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі апелянтові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/376/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 08.08.2025.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя О.В. Стойка