вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" липня 2025 р. Справа № 910/16298/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Феделеш Е.М.
від відповідача: Климчук О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 (повне рішення складено 24.04.2025) (суддя Мандичев Д.В.)
у справі № 910/16298/24 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТД-Ритейл"
про стягнення 8 189 467,43 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗаммлерУкраїна" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТД-Ритейл" (відповідач) про стягнення 8 189 467,43 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання комплексних послуг зі складської логістики № ФЗ-2402/05 від 05.02.2024.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі № 910/16298/24 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТД-Ритейл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" 117 208,13 грн пені та 1 758,12 грн витрат зі сплати судового збору. В решті вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТД-Ритейл" 8 072,26 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду мотивовано тим, що нарахування пені в розмірі 5 % від суми простроченої оплати перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України (далі - НБУ), обмеження у вигляді якої установлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за прострочення виконання саме грошового зобов'язання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі № 910/16298/24, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗаммлерУкраїна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати частково і змінити як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Зокрема, скаржник зазначає, що судом без заявленого клопотання з власної ініціативи прийнято рішення про зменшення розміру пені, що свідчить про порушення процесуальних норм, а саме порядку розгляду питання про зменшення розміру пені та порядку дослідження обставин, які могли б вказувати на потребу у зменшенні розміру пені.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі № 910/16298/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 01.07.2025 о 10:20; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 06.06.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі № 910/16298/24; оголошено перерву в судовому засіданні до 29.07.2025 о 10:45.
Позиції учасників справи
Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції не зменшував розмір пені, а на підставі вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" здійснив відповідний правильний перерахунок та встановив максимально можливий розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача.
Також, відповідач просить суд стягнути з позивача на користь відповідача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 568,00 грн у зв'язку з розглядом Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги позивача у даній справі.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 29.07.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні представник позивача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору про надання комплексних послуг зі складської логістики № ФЗ-2402/05 від 05.02.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФТД-Ритейл" як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" як виконавцем (далі - Договір), виконавець зобов'язався за плату надавати замовнику послуги зі складської логістики, що включають: приймання товарів від замовника/постачальників замовника на складі виконавця; зберігання товарів замовника; комплектацію товарів у замовлення, згідно з поданими замовником заявками; пакування товарів; відвантаження товарів замовника згідно з поданими замовником розпорядженнями, а замовник - приймати і оплачувати такі послуги відповідно до умов цього Договору за договірними цінами (тарифами), затвердженими сторонами в протоколах узгодження договірних цін (тарифів) на послуги за Договором (додаток № 2), що є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з підп. 3.1.8 п. 3.1 Договору виконавець зобов'язаний готувати документи, необхідні для надання послуг (акти приймання-передачі на зберігання, акти передачі товару зі зберігання, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні тощо), надавати замовнику рахунки для оплати послуг та акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) з розрахунком КРІ не пізніше 5 (п'ятого) числа наступного місяця за місяцем надання послуг.
Підпунктом 6.8.1 пункту 6.8 Договору встановлено, що протягом перших трьох місяців дії Договору коефіцієнт ключових показників ефективної роботи (надалі - КРІ) (додаток № 6) та п. 8.18 та п. 8.19 до Договору не застосовується при розрахунку вартості наданих виконавцем послуг за звітний період.
Пунктом 6.9 Договору передбачено, що виконання послуг підтверджується актами виконання робіт (надання послуг), які підписуються сторонами щомісячно (надалі - звітний період), та в яких вказується період надання послуг, вартість послуг, кількість товару прийнятого i відвантаженого виконавцем за звітний період.
Відповідно до пункту 6.10 Договору виконавець зобов'язується щомісячно, не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, що слідує за звітним, надавати замовнику для оплати наступні документи: акт виконання робіт (надання послуг) та розрахунок КРІ, підписані виконавцем у двох примірниках, рахунок на оплату таких наданих послуг та документацію у повному обсязі згідно з п. 3.1.8 Договору. Виконавець має право складати за один звітний період декілька актів виконання робіт (надання послуг).
За положеннями пункту 6.11 Договору замовник зобов'язується, в разі відсутності зауважень, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання від виконавця зазначених в п. 6.10 Договору документів підписати акт виконання робіт (надання послуг) та/або розрахунок КРІ, повернути виконавцю один примірник такого акта та розрахунок КРІ i оплатити надані послуги відповідно до положень цього Договору. У випадку наявності у замовника зауважень щодо наданих послуг, замовник впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання від виконавця зазначених в п. 6.10 Договору документів направляє виконавцеві мотивовану відмову від підписання акта виконання робіт (надання послуг) та/або розрахунку КРІ. Виконавець усуває усі зауваження замовника у строки, погоджені сторонами, але не більше 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання мотивованої відмови замовника, та повторно направляє замовнику акт виконання робіт (надання послуг) та/або розрахунок КРІ. Якщо замовник протягом строків, зазначених в цьому пункті Договору, не підписує акт виконання робіт (надання послуг) та розрахунок КРІ та не надає виконавцю мотивовану відмову від підписання такого акта та/або розрахунку КРІ, вважається, що послуги, зазначені виконавцем в такому акті виконання робіт (надання послуг), надані виконавцем належним чином у повному обсязі та прийняті замовником без зауважень, а КРІ, зазначений в такому Розрахунку КРІ, приймається замовником як 100 % (або коефіцієнт таким, що дорівнює 1 (одиниці)), та такий акт та/або розрахунок КРІ виконавець підписує в односторонньому порядку, та замовник не має права оскаржувати такий акт, та такий акт є підставою для оплати замовником послуг, зазначених в ньому.
У пункті 6.12 Договору передбачено зобов'язання замовника здійснювати оплату послуг виконавця впродовж 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання виконавцем та замовником, а також з дати підписання виконавцем в односторонньому порядку у випадку, передбаченому п. 6.11 цього Договору, акта виконання робіт (надання послуг).
Відповідно до пункту 12.3 Договору кожна сторона зобов'язана щоденно слідкувати за надходженням Е-документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням кваліфікованого електронного підпису/удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та повернення іншій стороні. Сторона, яка здійснює надсилання Е-документа, вважається стороною-відправником, а сторона, яка здійснює отримання Е-документа, вважається стороною-одержувачем.
У додатку № 6 до Договору сторони дійшли згоди встановити Ключові показники ефективності (KPI) з надання послуг зі складської логістики, на які коригується вартість наданих виконавцем послуг за звітний період, та встановити обов'язки замовника, належне виконання або дотримання яких впливає на досягнення KPI. Умовою застосування вказаних Ключових показників ефективності (KPI) для розрахунку вартості наданих виконавцем послуг за звітний період є заповнюваність складу виконавця в розрізі категорій товару не більше ніж на 80 % протягом тижня. Також, у додатку наведено формулу розрахунку коефіцієнту КPIw.
На виконання умов Договору позивачем направлено акт наданих послуг № ЗС-2403-0103 від 31.03.2024 на суму 680 975,64 грн у Вчасно 17.04.2024, сплачено відповідачем 13.05.2024; акт наданих послуг № ЗС-2403-0104 від 31.03.2024 на суму 319 024,36 грн направлено у Вчасно 17.04.2024, сплачено відповідачем 13.05.2024; акт наданих послуг № ЗС-2404-0070 від 30.04.2024, заборгованість за яким становила 1 184 898,74 грн, направлено у Вчасно 17.05.2024, сплачено відповідачем 31.05.2024; акт наданих послуг № ЗС-2406-0125 від 30.06.2024 на суму 5 623 187,20 грн направлено у Вчасно 12.07.2024, частково відповідачем сплачено 30.07.2024; акт наданих послуг № ЗС-2406-0125 від 30.06.2024, заборгованість за яким становила 1 800 000,00 грн, направлено у Вчасно 12.07.2024, сплачено відповідачем 05.08.2024; акт наданих послуг № ЗС-2407-0124 від 31.07.2024 на суму 4 576 726,52 грн направлено у Вчасно 09.08.2024, сплачено відповідачем 23.08.2024; акт наданих послуг № ЗС-2407-0125 від 31.07.2024 на суму 1 714 701,79 грн направлено у Вчасно 09.08.2024, сплачено відповідачем 23.08.2024.
Виходячи з вищевикладеного, відповідач оплатив отримані послуги з простроченням, а саме: за актом наданих послуг № ЗС-2403-0103 від 31.03.2024 прострочення склало 19 днів; за актом наданих послуг № ЗС-2403-0104 від 31.03.2024 прострочення склало 19 днів; за актом наданих послуг № ЗС-2404-0070 від 30.04.2024 прострочення склало 7 днів; за актом наданих послуг № ЗС-2406-0125 від 30.06.2024 прострочення склало 11 днів; за актом наданих послуг № ЗС-2406-0125 від 30.06.2024 прострочення склало 17 днів; за актом наданих послуг № ЗС-2407-0124 від 31.07.2024 прострочення склало 7 днів; за актом наданих послуг № ЗС-2407-0125 від 31.07.2024 прострочення склало 7 днів.
17.09.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення пені за прострочення сплати наданих та прийнятих послуг, яку було залишено без відповіді і задоволення, що і стало підставою для звернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" з позовом у даній справі.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що позивач не дотримувався строків своєчасного надання актів наданих послуг та не надав відповідачу розрахунків КРІ, що фактично призвело до часткової затримки з оплати наданих послуг відповідачем.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із частиною першою статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання з надання визначених Договором послуг виконав належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти наданих послуг.
Відповідач, у свою чергу, свої зобов'язання з оплати наданих послуг виконав неналежним чином. Зокрема, судом встановлено, що за актом наданих послуг № ЗС-2403-0103 від 31.03.2024 прострочення склало 19 днів; за актом наданих послуг № ЗС-2403-0104 від 31.03.2024 прострочення склало 19 днів; за актом наданих послуг № ЗС-2404-0070 від 30.04.2024 прострочення склало 7 днів; за актом наданих послуг № ЗС-2406-0125 від 30.06.2024 прострочення склало 11 днів; за актом наданих послуг № ЗС-2406-0125 від 30.06.2024 прострочення склало 17 днів; за актом наданих послуг № ЗС-2407-0124 від 31.07.2024 прострочення склало 7 днів; за актом наданих послуг № ЗС-2407-0125 від 31.07.2024 прострочення склало 7 днів.
За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За змістом частини шостої статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 8.3 Договору встановлено, що у разі прострочення оплати наданих виконавцем послуг за Договором, прострочення виконання інших грошових зобов'язань за Договором, замовник сплачує виконавцю за весь період прострочення пеню у розмірі 5 % від суми простроченої оплати, за кожен день прострочення такої оплати.
Як правильно враховано місцевим господарським судом, за змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати (висновки, висловлені Верховним Судом у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
При цьому, оскільки прострочення з оплати наданих послуг є грошовим зобов'язанням, на нього розповсюджується положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з якою розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.07.2024 у справі № 910/4629/21, від 20.01.2022 у справі № 910/20734/20, від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 14.02.2023 у справі № 910/15531/21.
Окрім того, згідно із ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини другої статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення. Разом із тим, за частиною другою статті 343 ГК України як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на викладене, правильним є висновок місцевого господарського суду щодо необхідності перерахунку заявленої до стягнення пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що за обґрунтованим розрахунком суду склало 117 208,13 грн пені.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги частково, присудивши до стягнення з відповідача на користь позивача 117 208,13 грн пені, та відмовив у решті вимог.
Так само правомірно з урахуванням положень ст. 126, 129 ГПК України судом першої інстанції присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 8 189,47 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Як було зазначено вище, у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТД-Ритейл" понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24 568,00 грн у зв'язку з розглядом Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги позивача у даній справі.
На підтвердження понесених витрат відповідачем надано договір про надання правничої (правової) допомоги № ФТД-338/27-01/25 від 27.01.2025, укладений з Адвокатським об'єднанням "СОЛ" (об'єднання), та додаткову угоду № 2 від 28.05.2025 до нього, згідно з п. 1.1-1.2 якої клієнт (Товариство з обмеженою відповідальністю "ФТД-Ритейл") доручає, а об'єднання бере на себе зобов'язання надавати клієнту правничу (правову) допомогу: представляти інтереси клієнта у Північному апеляційному господарському суді під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі № 910/16298/24.
У п. 1.4 зазначеної додаткової угоди сторони дійшли згоди, що розмір винагороди (гонорару) за надання об'єднанням правничої (правової) допомоги, передбаченої п. 1.2 цієї додаткової угоди, становить 24 568,00 грн.
29.05.2025 відповідачем сплачено на рахунок Адвокатського об'єднання "СОЛ" 24 568,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 150480.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.
Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Отже, у розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Апеляційний господарський суд у даному випадку зважає на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно з якою фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором про надання правової допомоги умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
З урахуванням наведеного в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду апеляційної інстанції відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, значення справи для сторін, зважаючи на залишення без задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку, що компенсація відповідачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24 568,00 грн є обґрунтованою, розумною, співмірною та пропорційною до предмета спору.
Позивачем, у свою чергу, не доведено неспівмірності розміру витрат відповідача на оплату послуг адвоката, пов'язаних із розглядом даної справи в Північному апеляційному господарському суді, в сумі 24 568,00 грн.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24 568,00 грн.
Керуючись ст. 74, 126, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі № 910/16298/24 залишити без змін.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" (04116, місто Київ, вулиця Провіантська, будинок, 3, ідентифікаційний код 35007717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТД-Ритейл" (04112, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок, 1, поверх 6, ідентифікаційний код 43890029) 24 568 (двадцять чотири тисячі п'ятсот шістдесят вісім) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена - 07.08.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
І.П. Ходаківська