Справа № 159/140/25
Провадження № 1-кп/159/434/25
08 серпня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайоний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024035550000411 від 23.11.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого в ПрАТ «Рівне азот», зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,
обвинувачений ОСОБА_4 навесні 2024 року, перебуваючи у м. Рівне (точне місце, дату та час досудовим розслідуванням не встановлено), будучи особою, яка підлягає мобілізації, та не має права на відстрочку від призову, переслідуючи мету ухилення від мобілізації в порушення вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022» діючи умисно, використовуючи месенджер WhatsApp, вступив у злочинну змову із невстановленою досудовим розслідуванням особою, якій запропонував виготовити на своє ім'я завідомо підроблену довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, форма якої встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».
В подальшому, навесні 2024 року при зустрічі у м. Рівне з невстановленою досудовим розслідуванням особою, надав їй копії свого паспорту серії НОМЕР_1 та тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 для використання при виготовленні підробленого документа.
Після чого, невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , використовуючи анкетні дані останнього, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, за допомогою комп'ютерної техніки, виготовила підроблену довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації №19/2009 від 04.10.2024, форма якої встановлена постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, яка начебто видана ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім'я ОСОБА_4 , в яку внесла неправдиві відомості про надання останньому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі абзацу 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» по догляду за матір'ю, на строк до 04.02.2025, яку завірила відтиском печатки « ІНФОРМАЦІЯ_3 код НОМЕР_3 », підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У подальшому, в жовтні 2024 року невстановлена особа передала підроблені документи ОСОБА_4 посилкою через сервіс «Нова пошта».
Вищевказані дії, надали ОСОБА_4 право на використання документу, як офіційного, тобто такого, що має усі необхідні реквізити та юридично значущий характер, та дають особі, котра є особою призовного віку, відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Зазначеними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.358 КК України - підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати такий документ, який надає права та звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Крім цього, 22.11.2024 о 19 год 22 хв ОСОБА_4 , будучи зупиненим працівниками Ковельського РУП ГУНП у Волинській області та ІНФОРМАЦІЯ_5 в АДРЕСА_2 , поблизу АЗС «ВОГ», усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій та керуючи ними, діючи умисно, будучи особою призовного віку, яка не має права на відстрочку під час мобілізації, з метою ухилення від призову, в порушення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022», надав працівникам ІНФОРМАЦІЯ_5 під час перевірки військово-облікових документів завідомо підроблену довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації №19/2009 від 04.10.2024, форма якої встановлена постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, видану ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім'я ОСОБА_4 , в яку внесені неправдиві відомості про те, що останньому нібито надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі абзацу 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» по догляду за матір'ю, на строк до 04.02.2025, яка завірена відтиском печатки « ІНФОРМАЦІЯ_3 код НОМЕР_3 », підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зазначеною установою не видавалася та не посвідчувалась, чим використав завідомо підроблений документ.
Такими умисними діями, які полягали у використанні завідомо підробленого документа, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав винуватість в обсязі пред'явленого обвинувачення, підтвердив фактичні обставини вчиненого, показав, що на час події доглядав за онкохворим батьком, який був особою з інвалідністю І групи, і періодично потребував медичної допомоги у лікувальному закладі. Водночас сам в той час лише проходив процедуру бронювання на підприємстві, де працював, тому побоюючись перевірки військово-облікових документів під час перевезення батька до лікарні, скористався послугами особи, яка підробляла за гроші довідки про відстрочку від мобілізації. Надав свої персональні дані і посилкою через «Нову пошту» отримав підроблений документ. Згодом пред'явив довідку працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 , але відразу зізнався, що вона підроблена. Розуміє протиправність вчинених дій, просив врахувати сімейний стан, наявність постійного джерела доходу, і призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу.
Переконавшись у добровільності та істинності позиції учасників судового розгляду, які правильно розуміють зміст обставин інкримінованого кримінального правопорушення, суд керуючись правилами, закріпленими у ч.3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів, які стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого.
При призначенні ОСОБА_4 покарання суд керується положеннями статей 50, 65 КК України, в силу яких покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу та об'єкта посягання, тяжкості наслідків вчиненого і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Виправлення як мета покарання - це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його надалі від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
Відповідно до ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, які за наведеною у ст.12 класифікацією, віднесені до нетяжкого злочину (ч.3 ст.358 КК) і кримінального проступку (ч.4 ст.358 КК).
До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить визнання вини і щире каяття, яке проявилося у самостійному повідомленні працівникам ІНФОРМАЦІЯ_5 про використання підробленого документа та в активному сприянні органу досудового розслідування для встановлення усіх причетних до злочину осіб.
Обставини, які обтяжують покарання, відсутні.
Ураховуючи дані про обвинуваченого, який є молодою особою, одружений, виховує малолітню дитину 2022 року народження, має постійне місце роботи на підприємстві критичної інфраструктури, виключно позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, вперше притягується до кримінальної відповідальності, приймаючи до уваги одноразове використання підробленого документа і отримання згодом бронювання на підприємстві за місцем роботи, суд вважає необхідним призначити покарання в межах санкції закону, за яким він притягується до відповідальності у виді обмеження волі за ч.3 ст.358 КК і у виді штрафу за ч.4 ст.358 КК, остаточне покарання із застосуванням ст.70 КК шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, із застосуванням звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
На переконання суду, встановлення обвинуваченому однорічного іспитового строку з покладанням передбачених ст.76 КК України обов'язків, буде дієвим заходом контролю за його поведінкою та стримуючим фактором від вчинення нових кримінальних правопорушень.
Водночас, суд всупереч доводів сторони захисту не вбачає підстав для призначення більш м'якого покарання із застосуванням ст.69 КК України.
Статтею 69 КК України регламентовано, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків, визначених цим Кодексом, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
В умовах воєнного стану дотримання вимог законодавства щодо військового обліку набувають особливого суспільного значення, адже спрямовані на виконання державою основної функції захисту населення від збройної агресії. Будь-які власні міркування і мотиви не можуть бути поставлені в пріоритет перед суспільними, тому визнання вини і щире каяття у підробці довідки про відстрочку від призову по мобілізації не є тими пом'якшуючими обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого діяння.
У разі, якщо ОСОБА_4 упродовж іспитового строку не доведе свого виправлення, він підлягатиме реальному покаранню у виді обмеження волі.
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку 100 КПК України, зокрема витяг з «Резерв+», довідку №19/2009 від 04.10.2024, копію довідки №19/2009 від 04.10.2024, залишити при матеріалах справи; автомобіль марки «Оpel» реєстраційний номер НОМЕР_4 , залишити у власності ОСОБА_4 .
На підставі ч.9 ст.100 КПК України, статей 96-1, 96-2 КК України необхідно застосувати спеціальну конфіскацію і конфіскувати у власність держави мобільний телефон марки «Iphone XS».
Суд відхиляє доводи сторони захисту про використання зазначеного мобільного телефону як звичайного засобу зв'язку, а не як знаряддя вчинення злочину.
Як встановлено під час досудового розслідування, відображено в обвинувальному акті і визнано обвинуваченим, він замовив підроблену довідку і узгодив деталі вчинення кримінального правопорушення використовуючи свій мобільний телефон і додаток WhatsAp.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями ч. 9 ст. 100 КПК України передбачено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю) (п. 1).
Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само ряду кримінальних правопорушень, передбачених у цій статті.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України визначено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
У цій справі мобільний телефон є знаряддям вчинення кримінального правопорушення за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі, відтак застосування спеціальної конфіскації узгоджується з вимогами статей 96-1, 96-2 КК України.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 18.07.2024 у справі №750/7496/3.
Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».
Суд вважає, що з урахуванням конкретних обставин справи, суми сплаченої обвинуваченим за підроблену довідку, конфіскація мобільного телефону не суперечить наведеним вище стандартам ЄСПЛ.
Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09.12.2024, на речові докази необхідно скасувати.
Відповідно до вимог ст.124 КПК України з обвинуваченого в доход держави підлягають стягненню процесуальні витрати за проведення судових технічних експертиз документів на загальну суму 6367,20 грн. Ці кошти сплачені обвинуваченим згідно квитанції від 11.03.2025 (а.с.64).
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.
Керуючись статтями 349, 374, 375 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, та призначити покарання:
- за ч.3 ст.358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців;
- за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України : періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання.
Речові докази:
- витяг з «Резерв+», довідку №19/2009 від 04.10.2024, копію довідки №19/2009 від 04.10.2024, залишити при матеріалах справи;
- автомобіль марки «Оpel» реєстраційний номер НОМЕР_4 , залишити у власності ОСОБА_4 .
На підставі ч.9 ст.100 КПК України, статей 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію і конфіскувати у власність держави мобільний телефон марки «Iphone XS», який зберігається в камері зберігання речових доказів Ковельського РУП ГУНП у Волинській області.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 09.12.2024.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
ГоловуючийОСОБА_1