07 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/29853/24
Провадження № 22-ц/820/1034/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
секретарі судового засідання Шевчук Ю.Г.,
Плінська І.П.,
з участю позивачки ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2025 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2025 року, ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2025 року про виправлення описки та апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2025 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2025 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.
ОСОБА_1 зазначила, що з 23 червня 2019 року вона перебувала з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 серпня 2022 року. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу малолітній ОСОБА_4 залишився проживати разом із матір'ю та бачився періодично з батьком. 29 червня 2023 року ОСОБА_3 самочинно змінив місце проживання сина та вивіз його за своїм місцем проживання.
7 серпня 2023 року позивачка на власному автомобілі «Toyota Corola» реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - автомобіль) прибула до місця проживання ОСОБА_3 - по АДРЕСА_1 , для побачення з дитиною. Виявивши у сина хворобливий стан, вона намагалася доставити його до медичного закладу особистим транспортом. Однак ОСОБА_3 з метою перешкоди руху автомобіля побив кузов і порізав колеса, внаслідок чого автомобіль отримав механічні ушкодження.
Згідно з висновком експертного дослідження №ЕД-19/102-23/21832-АВ від 20 грудня 2023 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, та вартість відновлювального ремонту автомобіля станом на 7 серпня 2023 року склала 118 326 грн 96 коп. Станом на грудень 2024 року вартість ремонтних робіт автомобіля збільшилася до 166 517 грн 28 коп. (рахунок №СПМ-К-Е02307 від 17 грудня 2024 року).
Крім того, внаслідок інциденту позивачці завдана моральна шкода. У зв'язку з пошкодженням автомобіля вона зазнала душевних страждань, вживала додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права, а також був порушений звичний спосіб її життя. Під час конфлікту ОСОБА_3 на очах сина використовував холодну зброю - ніж, що викликало у дитини сильний страх та емоційний стрес, дитина зазнала порушення сну, підвищення тривожності, погіршення фізичного здоров'я. Розмір завданої позивачці та дитині моральної шкоди склав 50 000 грн.
За таких обставин ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 166 517 грн 28 коп. матеріальної шкоди та 50 000 грн моральної шкоди.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 118 326 грн 96 коп. матеріальної шкоди та 1 000 грн моральної шкоди.
У решті позову відмовлено.
Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2025 року, в якому ухвалою від 20 березня 2025 року виправлено описку, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2 465 грн 82 коп. витрат на правничу допомогу.
Суд керувався тим, що ОСОБА_3 умисно пошкодив належний ОСОБА_1 автомобіль, а тому з нього на користь позивачки підлягає стягненню майнова шкода згідно з висновком експертного дослідження від 20 грудня 2023 року №ЕД-19/102-23/21832-АВ у розмірі 118 326 грн 96 коп. Оскільки збільшення вартості відновлювального ремонту автомобіля не підтверджено належними та допустимими доказами, то в решті позову про стягнення майнової шкоди слід відмовити. Протиправні дії ОСОБА_3 призвели до моральних страждань ОСОБА_1 , втрати нею нормальних життєвих зв'язків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір відшкодування моральної шкоди слід визначити з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань позивачки, вимог розумності та справедливості в сумі 1 000 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд виходив з того, що у зв'язку з розглядом справи відповідач ОСОБА_3 поніс обґрунтовані витрати на правничу допомогу, які мають бути покладені на позивачку ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 5 611 грн 25 коп. Водночас ОСОБА_3 повинен відшкодувати ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позову та витрати на проведення експертного дослідження пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 3 145 грн 43 коп. В силу частини десятої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 слід стягнути різницю розміру судових витрат у сумі 2 464 грн 82 коп. (5611,25-3145,43).
Постановляючи ухвалу про виправлення описки, суд виснував, що у вступній та резолютивній частині додаткового рішення ним допущено помилку, зокрема зазначено суму стягнення «4 471,80», замість правильного «2 465,82», яку слід виправити.
Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційних скарг
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати основне та додаткове рішення суду першої інстанції, а також ухвалу суду про виправлення описки, та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час інциденту ОСОБА_6 не пошкоджував автомобіль ОСОБА_1 і не завдавав їй шкоди, водночас позивачка вчинила наїзд на нього. ОСОБА_1 не довела склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності ОСОБА_5 перед нею за завдані збитки, зокрема, ОСОБА_1 не надала доказів протиправної поведінки відповідача та розміру майнової шкоди. Суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати основне та додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог і стягнення судових витрат посилаючись на нез'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неправильно визначив розмір матеріальної та моральної шкоди, зокрема, не врахував рахунки сервісного центру про фактичну вартість відновлювального ремонту автомобіля. Також судом не врахована вартість самого експертного дослідження. Суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди без урахування наслідків інциденту, глибини фізичних і душевних страждань позивачки, вимог розумності та справедливості.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_5 , в якому просить цю апеляційну скаргу залишити без задоволення, а основне та додаткове рішення суду переглянути.
Оскільки ОСОБА_1 не додала до відзиву на апеляційну скаргу докази надсилання (надання) копій відзиву іншим учасникам справи, то апеляційний суд повернув його позивачці без розгляду.
ОСОБА_6 не подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги сторін слід задовольнити частково.
Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, неправильно застосував норми статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 81, 89, 137, 141 ЦПК України.
У зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду в частині розміру моральної шкоди та судових витрат підлягає зміні.
Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
З 23 червня 2019 року ОСОБА_3 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 серпня 2022 року. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом 2023-2024 року між сторонами існував спір щодо місця проживання дитини.
ОСОБА_1 є власницею автомобіля.
7 серпня 2023 року близько 11 години ОСОБА_3 неподалік житлового будинку по АДРЕСА_1 , з метою запобігти відібранню ОСОБА_1 дитини пошкодив кузов і проколов колесо автомобіля.
З приводу даних подій у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №12023025010000334.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля станом на 7 серпня 2023 року становить 118 326 грн 96 коп.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
а) щодо відшкодування майнової та моральної шкоди
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За змістом частини першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає : у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
В силу частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (частина четверта статті 23 ЦК України).
В силу частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Із положень частини першої статті 1167 ЦК України слідує, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як передбачено частиною другою статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв'язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов'язок відшкодувати ці збитки.
В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
При цьому на потерпілого покладається обов'язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач повинен довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.
Особа має право на відшкодування майнової шкоди, якщо вона зазнала втрат у зв'язку зі знищенням або пошкодженням майна. Водночас право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи внаслідок ушкодження здоров'я, протиправної поведінки щодо неї, знищення чи пошкодження майна, приниження честі та гідності, якщо це призвело до душевних страждань.
Якщо спір про відшкодування шкоди вирішується в судовому порядку, то розмір матеріальних збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна чи реальної вартості відновлювальних робіт на час розгляду справи.
Водночас розмір моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Право на відшкодування моральної шкоди не може бути поставлено в залежність від права на відшкодування майнової шкоди та її розміру.
Зібрані докази, зокрема, відеозаписи обставин події, протокол огляду транспортного засобу від 18 грудня 2023 року, показання свідка ОСОБА_7 , об'єктивно та достовірно вказують на те, що 7 серпня 2023 року ОСОБА_3 з метою запобігти відібранню ОСОБА_1 дитини умисно пошкодив кузов і проколов колесо автомобіля, внаслідок чого ОСОБА_1 завдано майнову та моральну шкоду.
Твердження ОСОБА_5 про недоведеність позивачкою складу цивільного правопорушення як юридичної підстави відповідальності за завдані збитки, зокрема, вчинення ним неправомірних дій і пошкодження автомобіля, не відповідають фактичним обставинам справи.
Згідно з висновком експертного дослідження №ЕД-19/102-23/21832-АВ від 20 грудня 2023 року, складеним Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром (а.с. 11-24), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, як і вартість відновлювального ремонту автомобіля станом на 7 серпня 2023 року становить 118 326 грн 96 коп.
Із повідомлення Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 16 липня 2025 року №19/102/12/1-17221-2025 (а.с. 175-176) слідує, що експерт Федоренко О.П. склав указаний висновок на замовлення ОСОБА_1 не як висновок експерта, а як висновок експертного дослідження. Тому у висновку не зазначено про підготовку його для подання до суду та про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Висновок експертного дослідження №ЕД-19/102-23/21832-АВ від 20 грудня 2023 року (а.с. 11-24) відповідає Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395), а також не спростований відповідачем ОСОБА_3 .
У зв'язку з цим суд першої інстанції правомірно взяв його до уваги як письмовий доказ і застосував при визначенні розміру завданої ОСОБА_1 майнової шкоди.
Доводи ОСОБА_5 про те, що висновок експертного дослідження від 20 грудня 2023 року №ЕД-19/102-23/21832-АВ є неналежним і недопустимим доказом, не заслуговують на увагу.
Водночас суд обґрунтовано відхилив подані ОСОБА_1 рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Мотор» №СПМ-К-Е02307 від 22 листопада 2024 року та №СПМ-К-Е02307 від 17 грудня 2024 року (а.с. 75, 80) щодо вартості ремонту автомобіля, оскільки відсутні достовірні та об'єктивні докази про те, що зазначена у цих рахунках вартість ремонтних робіт, матеріалів і складових пов'язана з наслідками інциденту, що стався 7 серпня 2023 року між сторонами. До того ж, ОСОБА_1 не довела понесення нею витрат на відновлювальний ремонт автомобіля за цими рахунками.
Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди в розмірі 118 326 грн 96 коп.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції припустився помилки.
Так, під час інциденту належний ОСОБА_1 автомобіль отримав механічні пошкодження та потребував відновлювального ремонту, внаслідок чого позивачка зазнала душевних страждань.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно керувався тим, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 позивачці завдано моральної шкоди.
Водночас, визначаючи розмір грошового відшкодування, суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань потерпілої, внаслідок чого визначений ним розмір відшкодування є заниженим.
Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 позивачка відчувала дискомфорт і побоювання за свою власність, не мала можливості користуватися автомобілем і терпіла незручності, були порушені її нормальні життєві зв'язки позивача, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права.
На думку суду апеляційної інстанції, враховуючи вимоги розумності та справедливості, розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди слід визначити в сумі 10 000 грн. Названа сума є належною компенсацією завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, що сприятиме відновленню її порушених прав.
Водночас у справі відсутні достатні докази про завдання моральної шкоди малолітньому ОСОБА_4
б) щодо судових витрат у суді першої інстанції
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцем знаходження, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 133 ЦПК України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VІ).
Статтею 1 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За змістом підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI (в редакції на час подання сторонами апеляційних скарг), за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
В силу частини четвертої статті 6 Закону №3674-VI якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята).
Частиною другою статті 140 ЦПК України визначено, що розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу та на розгляд справи відносяться до судових витрат.
Законом №3674-VI визначені ставки судового збору, зокрема за подання фізичною особою позову майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Витрати сторін, пов'язані з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюються судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас у разі, якщо понесені особою витрати на проведення експертизи та на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.
За загальним правилом стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, то судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
ОСОБА_1 подала позов майнового характеру (стягнення майнової та моральної шкоди) з ціною 216 517 грн 28 коп. (166517,28+50000,00). Відтак вона мала сплатити судовий збір за подання позову у розмірі 2 165 грн 17 коп. (216517,28?1%).
Оскільки ОСОБА_1 внесла лише 2 067 грн 60 коп. судового збору за подання позову (а.с. 26, 98), то решту суми - 97 грн 57 коп. (2165,17-2067,60) слід присудити з неї в дохід держави.
Позов ОСОБА_1 задоволено на 128 326 грн 96 коп. (118326,96+10000), тобто на 59,27% (128326,96?100:216517,28). Одночасно цей позов не задоволено на 40,73% ((216517,28-128326,96)?100:216517,28).
Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково, то з ОСОБА_3 на її користь слід стягнути 1 283 грн 27 коп. судового збору (128326,96?1%) і 2 154 грн 44 коп. витрат складення висновку експертного дослідження (3634,96?59,27%), а всього - 3 437 грн 71 коп. судових витрат (1283,27+2154,44).
На підставі договору про надання правничої допомоги від 17 грудня 2024 року (а.с. 115-116) та додаткового договору №1 від 17 грудня 2024 року (а.с. 117) адвокат Німий С.О. надавав ОСОБА_3 професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. За умовами цього договору розмір гонорару визначається у день закінчення судового розгляду справи по суті або в день дострокового розірвання договору шляхом сумування вартості кожної з дій, вчинених адвокатом на виконання доручення клієнта, та відображається в акті надання послуг, який складається у той день.
Із акта надання послуг від 27 лютого 2025 року (а.с. 118) слідує, що адвокат Німий С.О. надав ОСОБА_3 юридичні послуги у виді підготовки відзиву (включає аналіз судової практики, формування та узагальнення правової позиції, надання усних консультацій, аналіз доказової бази, складення тексту відзиву) та участі у судових засіданнях на суму 12 500 грн.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що визначений адвокатом Німим С.О. і відповідачем ОСОБА_3 розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт, обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, значенням справи для відповідача. До того ж, ОСОБА_1 не заявляла клопотання про зменшення розміру цих витрат.
Оскільки в позові ОСОБА_1 відмовлено на 40,73%, то вона має відшкодувати ОСОБА_3 5 091 грн 25 коп. витрат на професійну правничу допомогу (12500?40,73%).
Враховуючи вимоги частини десятої статті 141 ЦПК України, ОСОБА_3 може бути звільнений від сплати ОСОБА_1 судових витрат у суді першої інстанції. Водночас з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 653 грн 54 коп. (5091,25-3437,71).
Суд першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат не дотримався норм процесуального закону.
3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи
При вирішенні спору суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи та не застосував правильно норми чинного законодавства, а тому ухвалене ним рішення в частині розміру відшкодування моральної шкоди та судових витрат підлягає зміні.
З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 10 000 грн моральної шкоди, а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 - 1 653 грн 54 коп. судових витрат.
Щодо судових витрат в апеляційному суді.
ОСОБА_3 оскаржив рішення суду першої інстанції в частині стягнення 119 326 грн 96 коп. майнової та моральної шкоди (118326,96+1000,00), у зв'язку з чим він повинен був сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 789 грн 90 коп. (119326,96?1%?150%), а вніс 1 816 грн 80 коп. (а.с. 140).
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_3 в частині оскарження рішення cуду щодо основних вимог (відшкодування майнової та моральної шкоди) залишена без задоволення, то понесені ним витрати за подання апеляційної скарги не можуть бути покладені на ОСОБА_1
ОСОБА_1 оскаржила рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 97 190 грн 32 коп. майнової та моральної шкоди (216517,28-119326,96), у зв'язку з чим вона повинна була сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 457 грн 85 коп. (97190,32?1%?150%), а внесла 3 247 грн 76 коп. (а.с. 149).
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена на 9 000 грн (10000-1000), тобто на 9,26% (9000?100:97190,32), то ОСОБА_3 повинен відшкодувати їй судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 135 грн (1457,85?9,26%).
Керуючись статтями 141, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2025 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2025 року, ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2025 року про виправлення описки відповідно в частині розміру моральної шкоди та судових витрат змінити, розподіл судових витрат між сторонами змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання - АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) 118 326 гривень 96 копійок майнової шкоди та 10 000 гривень моральної шкоди, а всього - 128 326 гривень 96 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 (місце проживання - АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 1 653 гривні 54 копійки судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) на користь держави (одержувач: Головне Управління Казначейства у місті Хмельницькому/Хмельницький МТГ (22030101), код отримувача (ЄДРПОУ) 37971775, рахунок UA608999980313181206080022775, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; призначення платежу: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) 97 гривень 57 копійок судового збору за подання позову.
В решті судові рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання - АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) 135 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 серпня 2025 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Продан Б.Г.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 30