Номер провадження: 22-ц/819/529/25
Єдиний унікальний номер справи: 650/1585/25
07 серпня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Приходько Л. А.,
суддів: Бездрабко В. О.,
Радченка С. В.,
секретар Андреєва В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області про забезпечення позову від 07 травня 2025 року у складі головуючого судді Сікора О.О.,
встановив:
05 травня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ковальчук І.М. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про розірвання договору оренди землі, в якій просила забезпечити позов шляхом заборони ТОВ «ЮТС - АГРОПРОДУКТ» та будь-якому державному реєстратору або нотаріусу здійснювати реєстраційні дії відносно земельної ділянки, кадастровий номер 6520686700:03:042:0006, до набрання законної сили рішення суду по даній справі.
Обґрунтовуючи свої вимоги зазначила, що у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі судом ухвалено рішення, яке перебуває на стадії набрання законної сили. Разом із тим, під час розгляду аналогічних справ судами інших інстанцій встановлено, що відповідач вживає дії, спрямовані на відчуження права оренди спірних земельних ділянок іншим юридичним особам. На думку заявника, такі дії відповідача свідчать про намагання унеможливити або істотно утруднити виконання судового рішення у разі задоволення позову. Представник вказує, що зазначені дії носять фраудаторний характер, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру та реєстру речових прав, і є підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Заявник вважає, що обраний ним спосіб забезпечення позову - заборона вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаної земельної є необхідним, співмірним предмету спору та не порушує прав інших осіб.
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області про забезпечення позову від 07 травня 2025 року заяву задоволено. Забезпечено позов шляхом заборони ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та буд-якому державному реєстратору або нотаріусу здійснювати реєстраційні дії відносно земельної ділянки, кадастровий номер 6520686700:03:042:0006, до набрання законної сили рішення суду по даній справі.
Ухвала мотивована тим, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» було укладено Договір №1704/25-24 від 17 квітня 2025 року, за умовами якого право оренди земельних ділянок, щодо яких вже існує спір про належне виконання зобов'язань, було відчужено на користь третьої особи ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Вказане свідчить про очевидну спробу змінити правовий статус спірного об'єкта, зокрема шляхом передачі прав на нього іншій особі поза волею власника земельної ділянки та без погодження з ним, попри наявність невиконаних договірних зобов'язань зі сторони орендаря.
Така поведінка відповідача має ознаки зловживання процесуальними правами та є потенційно фраудаторною (ухильницькою), оскільки в умовах фактичної заборгованості з орендної плати та існуючого судового спору, відповідач вчиняє дії, спрямовані на створення нових правовідносин щодо земельної ділянки, чим ускладнює можливість належного виконання судового рішення про задоволення позову. Власник ділянки, щодо якої укладено договір про відчуження права оренди, не лише позбавлений можливості отримати плату за фактичне користування своєю земельною ділянкою, але й втрачає реальну здатність розпоряджатися нею, включаючи право на повторну передачу її в оренду після розірвання чинного договору.
У зв'язку з викладеним, вжиття заходів забезпечення, запропонованих заявником є необхідним, пропорційним та обґрунтованим способом захисту прав позивача. При цьому суд врахував, що такі заходи забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження прав відповідача як орендаря земельної ділянки, оскільки земельна ділянка й надалі перебуває у користуванні відповідача, а забезпечення позову обмежується лише відповідною забороною.
Заявлений захід забезпечення є співмірним, необхідним і таким, що забезпечує ефективний захист прав позивача у межах даного провадження, оскільки не впливає на матеріальний стан відповідача та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, з урахуванням відсутності доказів завдання відповідачу збитків унаслідок вжиття заходів забезпечення позову. Крім того такий захід не позбавляє відповідача права користування земельною ділянкою, але запобігає її подальшому неправомірному відчуженню чи перереєстрації речових прав на іншу особу під час розгляду справ.
23 травня 2025 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» подало апеляційну скаргу, сформувавши її в підсистемі «Електронний суд», в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про забезпечення позову, та постановити нову якою відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не вирішено питання щодо зустрічного забезпечення позову.
У письмових поясненнях представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» Журик А.Л. додатково вказував на те, що захід забезпечення позову, який просив вжити заявник не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права та не є співмірним із заявленими позовними вимогами. Зазначив, що позивачем жодним чином не доведено підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Правом на подання відзиву інші учасники справи не скористалися.
Представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» Гарагуц І.Ф., приймаючи участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримав за обставинами викладеними у скарзі. Просив ухвалу про забезпечення позову скасувати, та постановити нову якою відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову.
Інщі учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
З огляду на вказане та враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності заявника.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, судом враховано , що обраний захід забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача як орендаря земельної ділянки, оскільки земельна ділянка й надалі перебуває у користуванні відповідача, а забезпечення позову обмежується лише відповідною забороною.
Заявлений захід забезпечення є співмірним, необхідним і таким, що забезпечує ефективний захист прав позивача у межах даного провадження, оскільки не впливає на матеріальний стан відповідача та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, з урахуванням відсутності доказів завдання відповідачу збитків унаслідок вжиття заходів забезпечення позову. Крім того такий захід не позбавляє відповідача права користування земельною ділянкою, але запобігає її подальшому неправомірному відчуженню чи перереєстрації речових прав на іншу особу під час розгляду справ.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Підставою для звернення до суду з позовом стало вчинення відповідачем дій, направлених на відчуження права оренди спірної земельної ділянки, щодо якої ухвалено рішення про задоволення позовних вимог та розірвання з відповідачем договору оренди.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18,153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року справа № 623/2015/21, від 29 липня 2024 року в справі № 761/80/23, від 15 липня 2024 року в справі № 361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно вимог пункту 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії(пункт 2).
Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Такі правові висновки сформульовані Верховний Судом у постановах від 17 червня 2024 року в справі № 644/1482/22, від 01 травня 2024 року в справі № 638/6777/23, від 21 лютого 2024 року в справі № 201/9686/23 та інших.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, під час використання механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Судом встановлено, що після ухвалення рішення в даній справі про задоволення позовних вимог та розірвання договору оренди земельної ділянки з ТОВ «ЮТС-Агропродукт», останній вчинив дії, направлені на ухилення від виконання судового рішення та здійснив відчуження права оренди спірних земельних ділянок на користь третьої особи, уклавши відповідний договір № 1704/25-24 від 17 квітня 2025 року з ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що така поведінка відповідача є недобросовісною, оскільки в умовах фактичної заборгованості з орендної плати та існуючого судового спору, відповідач вчиняє дії, спрямовані на створення нових правовідносин щодо земельної ділянки, чим ускладнює можливість належного виконання судового рішення про задоволення позову. Власник ділянки, щодо якої укладено договір про відчуження права оренди, не лише позбавлений можливості отримати плату за фактичне користування своєю земельною ділянкою, але й втрачає реальну здатність розпоряджатися нею, включаючи право на повторну передачу її в оренду після розірвання чинного договору.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, спрямовані на зміну правового статусу спірної земельної ділянки, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, є необхідним, пропорційним та обґрунтованим способом захисту прав позивача.
З огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідача та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, з урахуванням відсутності доказів завдання відповідачу збитків унаслідок вжиття заходів забезпечення позову, а також враховуючи те, що такий захід не позбавляє відповідача права користування земельною ділянкою, але запобігає її подальшому відчуженню чи перереєстрації речових прав на іншу особу під час розгляду справи, колегія суддів дійшла до висновку, що заявлений захід забезпечення є співмірним, необхідним і таким, що забезпечує ефективний захист прав позивача у межах даного провадження.
Щодо зустрічного забезпечення.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Аналіз пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України свідчить про те, що для його застосування необхідно встановити сукупність таких обставин: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) позивач або взагалі не має на території України майна або розмір (вартість) його майна на території України недостатній для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Тобто на суд покладається обов'язок застосувати зустрічне забезпечення лише за наявності одночасного встановлення зазначених обставин у їх сукупності.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 295/940/20, від 01 квітня 2020 року у справі № 318/854/18.
Судом першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову у цій справі заходи зустрічного забезпечення не вживалися.
Враховуючи на обраний вид забезпечення позову, що не впливає на матеріальний стан ТОВ «АТС-АГРОПОДУКТ», як орендаря земельних ділянок, та не призводять до понесення орендарем будь-яких витрат через їх застосування; відсутність доказів завдання відповідачу збитків внаслідок заборони відповідачу та будь-якому державному реєстратору або нотаріусу здійснювати реєстраційні дії відносно спірної земельної ділянки до набрання законної сили рішення суду у цій справі, колегія суддів вважає, що незастосування зустрічного забезпечення не є підставою для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.
Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та не вирішення судом питання зустрічного забезпечення не є підставою для скасування оскарженого судового рішення, оскільки не позбавляє відповідача права звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.
Подібні висновки висловлено у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 487/5726/19, від 30 червня 2021 року у справі № 752/2342/19, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/34352/21,від 02 березня 2023 рокуу справі № 643/14180/21.
Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін.
Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» залишити без задоволення.
Ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області про забезпечення позову від 07 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 11 серпня 2025 року.
Головуючий Л. А. Приходько
Судді: В. О. Бездрабко
С. В. Радченко