Справа № 951/42/25Головуючий у 1-й інстанції Чапаєв Р.В.
Провадження № 22-ц/817/839/25 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
31 липня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
за участю секретаря - Гичко К.С.,
представника апелянта - Моленя Р.Б.,
представника позивача - Гринихи Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 951/42/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Козівського районного суду Тернопільської області від 11 червня 2025 року (постановлену суддею Чапаєвим Р.В., повний текст якої складено 11 червня 2025 року) про відмову у задоволенні заяви про стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2025 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка, апелянтка) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
До початку розгляду справи по суті від представника позивача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 27 травня 2025 року позов АТ КБ «ПриватБанк» залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.
02 червня 2025 року представник відповідачки - адвокат Молень Р.Б., звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Заява мотивована тим, що у зв'язку із розглядом даної справи, сторона відповідача понесла судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25478.00 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги, тарифами на обчислення вартості послуг як додаток до договору, актом про надання правничої допомоги.
Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 11 червня 2025 року у задоволенні заяви представника відповідачки - адвоката Моленя Р.Б. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Молень Р.Б., подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Апеляційна скарга мотивована тим, що сторона відповідача неодноразово наголошувала суду на тому, що позовна заява у даній справі є безпідставною, а поведінка позивача, яка полягає в умисному не зазначенні ним у позовній заяві вагомих обставин справи щодо шахрайських дій, проведених із картковими рахунками відповідачки, а також у не наданні разом із позовом доказів на підтвердження вчинення шахрайських дій під час укладення спірного договору, - є недобросовісною, оскільки спрямована на введення суду в оману та приховування від нього зазначених фактів з метою одержання позивачем незаконного, але позитивного для нього рішення.
На думку апелянта зазначені недобросовісні умисні дії позивача є підставою для застосування ч.5 ст.142 ЦПК України. Втім, такі обставини не враховані судом першої інстанції, не відображені у оскаржуваній ухвалі, що вказує на її необґрунтованість та порушення судом норм процесуального права під час її ухвалення.
У зв'язку з наведеним просить ухвалу Козівського районного суду Тернопільської області від 11 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідачки судові витрати, пов'язаних з розглядом справи.
09 липня 2025 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника позивача - адвоката Гринихи Т.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Відзив мотивований тим, що ОСОБА_2 не навела будь-яких доводів щодо необґрунтованості дій позивача, пов'язаних із розглядом справи, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали.
У зв'язку з викладеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
В судовому засіданні представник апелянта - адвокат Молень Р.Б., апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви викладені у ній.
Представник позивача - адвокат Гриниха Т.Ю., проти апеляційної скарги заперечила, просила рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.
Судом встановлено наступні обставини.
Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 27 травня 2025 року позов АТ КБ «ПриватБанк» залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.
Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 11 червня 2025 року у задоволенні заяви представника відповідачки - адвоката Моленя Р.Б. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відмовлено.
На підтвердження понесених витрат представником відповідачки - адвокатом Молень Р.Б. подано:
- договір №19/12 від 19 грудня 2024 року про надання професійної правничої допомоги;
- тарифи на обчислення вартості послуг як додаток до договору №19/12 від 19 грудня 2024 року;
- акт про надання правничої допомоги від 02 червня 2025 року на загальну суму 25478.00 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частин 5, 6 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або про залишення позову без розгляду за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 9 статті 141 ЦПК України.
Частиною 9 статті 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до положень частини 1 статті 44 ЦПК України, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.
Як вбачається з роз'яснень, що містяться в п.38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому, саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була подана внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Крім того, залишення заяви без розгляду у зв'язку з подачею заяви про залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.
Отже, саме по собі залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача.
Таким чином, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
З системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Аналогічний висновок викладений в постановах КЦС у складі Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 148/312/16-ц, від 14 січня 2021 року в справі №521/3011/18.
Апеляційний суд зазначає, що в даній справі не постановлено ухвали про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами відповідно до частини другої статті 44 ЦПК України.
З ухвали Козівського районного суду Тернопільської області від 27 травня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду вбачається, що ознак зловживання позивачем АТ КБ «ПриватБанк» процесуальними правами не встановлено, а так само і не встановлено необґрунтованих дій позивача АТ КБ «ПриватБанк» стосовно відповідачки ОСОБА_2 . Також матеріалами справи не встановлено, що сторона відповідача заперечувала проти залишення позовної заяви без розгляду.
В той же час, відповідачка не оскаржувала вищенаведену ухвалу суду та не просила змінити її мотивувальну частину, де судом надавалася чи не надавалася оцінка обґрунтованості дій позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні правові підстави для стягнення витрат відповідачки на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи.
Доводи апелянта про те, що позовна заява у даній справі є безпідставною, а не зазначення позивачем у позовній заяві вагомих обставин справи щодо шахрайських дій, проведених із картковими рахунками відповідачки, колегія суддів відхиляє, оскільки таке не свідчить про недобросовісність позивача та зловживання позивачем процесуальними правами. Більше того, у відповіді на відзив сторона позивача надала свої міркування з приводу вищевказаних обставин та продовжувала наполягати на задоволення позовних вимог.
Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно частини першої статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала Козівського районного суду Тернопільської області від 11 червня 2025 року є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Козівського районного суду Тернопільської області від 11 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Дата складення повного тексту постанови - 04 серпня 2025 року.
Головуючий О.З. Костів
Судді: Б.О. Гірський
Н.М. Храпак