Справа № 127/16299/25
Провадження № 22-ц/801/1623/2025
Категорія: 55
Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.
Доповідач:Голота Л. О.
06 серпня 2025 рокуСправа № 127/16299/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,
за участю секретаря судового засідання Литвин Ю.О.,
розглянув (в режимі відеоконференції) у відкритому судовому засіданні справу № 127/16299/25 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Служби у справах дітей Вінницької міської ради, третя особа ОСОБА_2 , про визнання незаконною бездіяльності органу місцевого самоврядування,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2025, постановлену у складі судді Антонюк В.В. в приміщенні суду в м. Вінниця, -
26.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (вх № 4677) до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Служби у справах дітей Вінницької міської ради, третя особа ОСОБА_2 , про визнання незаконною бездіяльності органу місцевого самоврядування, в якому просив : визнати незаконною бездіяльність Служби у справах дітей Вінницької міської ради та недійсним лист від 13.03.2025 за № КО/01/15084/34-01-9, яким фактично відмовлено в наданні дозволу на укладення договору дарування; зобов'язати Службу у справах дітей ВМР переглянути заяву позивача та третьої особи, надати дозвіл позивачу на відчуження власного майна, шляхом укладення договору дарування квартири його дружині ОСОБА_2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Тереховою В.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 ,подано апеляційну скаргу (вх 6805 від 16.06.2025), в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, зобов'язати суд першої інстанції відкрити провадження та розглянути справу в порядку цивільного судочинства.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, на що звернуто увагу також ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 6.05.2025 по справі № 120/5795/25, якою позивачу було відмовлено у відкритті провадження за її позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Служби у справах дітей про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та роз'яснено право звернутися за захистом своїх інтересів у порядку цивільного судочинства; судом першої інстанції не було враховано постанову ВП ВС від 23.10.2019 по справі № 352/536/17, в якій зазначено, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб'єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов'язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Щодо розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У судовому засіданні ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, уточнила вимоги апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином про дату час і місце розгляду справи
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення Терехової В.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. (частина перша статті 367 ЦПК України).
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
Відмовляючи у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, позивачу слід відмовити у відкритті провадження у справі та роз'яснити право звернутися із вимогами до відповідачів в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, зробленим з порушенням норм процесуального права та неповного з'ясування обставин справи.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.
Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
У постанові ВП ВС від 23.10.2019 по справі № 352/536/17 зазначено, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб'єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов'язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
У постанові ВС від 9.03.2023 у справі № 0940/25/19 зазначено, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (пункт 1 частини першої статті 15).
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (постанова ВП ВС від 15.09.2020 по справі № 469/1044/17).
У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Зі змісту позовних вимог убачається, що фізична особа звернулася за захистом своїх немайнових прав. З огляду на суб'єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин вбачається, що зазначений спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки позивач звернулася до суду, як фізична особа про відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу дійшов помилкового висновку про те, що даний спір, який виник між фізичною особою та Виконавчим комітетом Вінницької міської ради, Службою у справах дітей Вінницької міської ради про визнання незаконною бездіяльності органу місцевого самоврядування, підсудний адміністративному суду, адже предметом спору є вимоги визнання незаконною бездіяльність Служби у справах дітей Вінницької міської ради та недійсним листа від 13.03.2025 за № КО/01/15084/34-01-9, яким фактично відмовлено в наданні дозволу на укладення договору дарування; зобов'язання Служби у справах дітей ВМР переглянути заяву позивача та третьої особи, надати дозвіл позивачу на відчуження власного майна, шляхом укладення договору дарування квартири його дружині ОСОБА_2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження та роз'яснюючи позивачу право звернутися з позовом в порядку адміністративного судочинства не звернув увагу на те, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 6.05.2025, яка набрала законної сили, по справі № 120/5795/25 позивачу було відмовлено у відкритті провадження за її позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Служби у справах дітей про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та роз'яснено право звернутися за захистом своїх інтересів у порядку цивільного судочинства.
Враховуючи суб'єктивний склад сторін (фізична особа (позивач) та юридична особа (відповідачі)), предмет спору, колегія суддів вважає, що спір у даній справі стосується приватноправових відносин позивача і є цивільно-правовим способом захисту права позивача, а тому підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов помилково висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, аргументи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, без наявності на то правових підстав, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду з метою надання позивачу права доступу до правосуддя.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1 - 4 частини першої статті 376 ЦПК України).
Щодо розподілу судових витрат.
З урахуванням вимог статті 141 ЦПК України відповідно до яких, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, апеляційний суд не вбачає підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, оскільки судом апеляційної інстанції справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2025 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: С. Г. Копаничук
В. П. Рибчинський
Повний текст постанови складено 11.08.2025.