Справа № 133/3974/23
Провадження № 22-ц/801/1398/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О.
Доповідач:Міхасішин І. В.
11 серпня 2025 рокуСправа № 133/3974/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Матківської М.В., Стадника І.М.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справ в м. Вінниця цивільну справу № 133/3974/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Пєтухової Н.О.,
встановив:
Позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», яке 10.12.2024 змінило найменування на ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 04.08.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 4568734 про надання споживчого кредиту. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 10 000,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
25.05.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 25-05/2022, за яким ТОВ «Авентус Україна» відступило права грошової вимоги за кредитним договором до відповідача ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».
Позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала. Заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і складає станом на час звернення до суду 32 800 гривень, з яких: тіло кредиту - 10 000,00 гривень; нараховані проценти - 22 800,00 гривень.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія» Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №4568734 у розмірі 32 800,00 гривень, а також просить стягнути із відповідача суму сплаченого судового збору 2147,20 гривень та 10 000 гривень витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 квітня 2025 року залишено без задоволення позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Судові витрати залишено за позивачем.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, необґрунтованим, неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджено докази та надано їм оцінку, порушено норми процесуального та матеріального права. Просило скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
До суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач зазначає, що позивачем не надало до суду першої інстанції належних та допустимих доказів для задоволення позовних вимог. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволенняа рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.08.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №4568734 про надання споживчого кредиту.
Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит в сумі 10000,00 грн. строком кредитування 30 днів, а відповідач зобов'язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений Договором (стандартна процентна ставка 1,90 % в день; знижена процентна ставка 0,01 % в день). Дату повернення кредиту вказано в графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього договору.
Як вбачається з п.1.6. кредитного договору, мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
Згідно з Розділом 2 кредитного договору, сторони узгодили, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
У пункті 4.1 кредитного договору сторонами визначено, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену у п. 1.4. Договору, якщо між сторонами буде досягнуто домовленості про таке продовження у порядку, визначеному п. 4.2-4.3. Договору, а також згідно Розділу 7 Договору сторони узгодили відповідальність сторін за неналежне виконання умов Договору.
Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М482816 04.08.2021, що також не заперечуються останнім.
Відповідно до Додатку 1 до договору про надання споживчого кредиту №4568734 від 04.08.2021 сторонами визначено дату повернення кредиту 03.09.2021, суму кредиту у розмірі 10 000,00 гривень, сума нарахованих відсотків 30,00 гривень, загальний розмір кредиту 10030,00 гривень; у разі невиконання споживачем умов договору для отримання зниженої ставки, розміри платежів будуть перераховані за стандартною процентною ставкою, у зв'язку з чим будуть мати наступні значення: реальна річна процентна ставка 24079,41% річних, загальна вартість кредиту складе 15700 гривень, реквізити для оплати кредиту.
Відповідно до картки обліку Договору №4568734 від 04.08.2021 (розрахунку заборгованості), відповідачка ОСОБА_1 26.08.2021 здійснив лише один платіж за кредитним договором, тобто не виконав обов'язків, покладених не нього кредитним договором, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 32 800,00 гривень, що складається з 10 000,00 гривень - заборгованості за основною сумою боргу, 22 800,00 гривень - сума заборгованості за відсотками.
Умови кредитування визначені і в паспорті споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), який 04.08.2021 підписано між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором М482816.
В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань перед кредитором, 25.05.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладеноДоговір факторингу №25-05/2022, згідно умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги за Кредитним договором №4568734 від 04.08.2021.
Згідно з Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за договором Факторингу №25-05/2022 від 25.05.2022 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до боржників. Згідно з витягом з реєстру боржників, додатку №1 до договору факторингу №25-05/2022 від 25.05.2022 ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №4568734. Загальна сума заборгованості становить 32 800,00 грн, що складається з: сума заборгованості за основною сумою боргу - 10 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 22 800,00 грн.
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», яке 10.12.2024 змінило найменування на ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал», звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, який укладався у електронній формі з первісним кредитором. За принципом презумпції правочину вказаний правочин є дійсним. Відповідач не надав доказів суду про визнання цього правочину недійсними чи його окремих положень.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України).
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором позивачем надано копію відповідного договору та додатків, розрахунок заборгованості та довідку про перерахування суми кредиту.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.16.2021 у справі №686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі -Закон) як спеціальний закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Відповідно до п. 16.1. ст. 16. Закону до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.
Відповідно до п. 17.1. ст. 17 того ж Закону форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.
Згідно з ч. 19.1, 19.2. ст. 19 Закону порядок і строки зберігання, а також процедура знищення електронних документів, що застосовуються при проведенні переказу, встановлюються Національним банком України. Строки зберігання цих документів мають бути не меншими, ніж строки, встановлені для паперових документів аналогічного призначення. Електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність, достовірність та авторство електронних документів на цих носіях.
Згідно з ч. 22.1 ст. 22 Закону, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» «Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку»: Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В матеріалах справи міститься лист за вих.№2024 від 06.06.2022 на адресу ТОВ ТОВ «Авентус Україна» від ТОВ ФК «Контрактний дім» (ЄДРОУ 35442539), в якому останній повідомляє про успішність фінансових операцій. При цьому вказаний лист не є первинним бухгалтерським документом, з якого можна встановити дійсність фінансової операції. А тому, вказаний доказ не свідчить про виконання кредитором умов договору з перерахування коштів на картковий рахунок позичальника.
Оскільки до позовної заяви не долучено жодного із цих документів 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер, суд приходить до висновку про те, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували, що первісний кредитор ТОВ «Авентус Україна» виконав зобов'язання щодо видачі грошових коштів на картковий рахунок позичальника.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Отже, позивач скористався своїм правом щодо подання доказів на власний розсуд, та не надав до суду належних доказів на підтвердження видачі первісним кредитором ОСОБА_1 кредиту у розмірі 10 000 грн.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не довів порушення його прав відповідачем ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 44933,75 грн, що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» залишити без задоволення.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий: І.В. Міхасішин
Судді: М.В. Матківська
І.М. Стадник