06.08.2025 Справа №607/16254/25 Провадження №1-кс/607/4480/2025
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, зареєстрованого АДРЕСА_1 , зі слів мешканця АДРЕСА_2 , неодруженого, менеджера ТОВ «Артіз», раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України,
06.08.2025 старший слідчий в ОВС відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12024211040002098 від 02.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024211040002098 від 02.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які діяли за попередньою змовою, які перебували у невстановленому слідством місці та у невстановлений час, за невстановлених слідством обставин виник злочинний умисел, спрямований на придбання, зберігання та збут вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які діяли за попередньою змовою, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на громадську безпеку, що супроводжувалось незаконним поводженням із вибуховими пристроями, без передбаченого законом дозволу, перебуваючи у невстановленому слідством місці, не у встановлений слідством час, за невстановлених слідством обставин придбали три корпуси наступальної осколкової ручної гранати РГН в сукупності із трьома запалами УЗРГМ-2 з полімерними перехідниками, які являються трьома вибуховими пристроями, які придатні до вибуху, після чого перенесли їх у невстановлене слідством місце, де за попередньою змовою, умисно почали зберігати без передбаченого законом дозволу до 14.05.2025. В подальшому, ОСОБА_8 , діючи з корисливих мотивів та за попередньою змовою з ОСОБА_4 14.05.2025 близько 16:55 год., перебуваючи по вул. 15 Квітня, неподалік будинку №2 в м. Тернопіль, маючи в наявності три корпуси наступальної осколкової ручної гранати РГН в сукупності із трьома запалами УЗРГМ-2 з полімерними перехідниками, які являються трьома вибуховими пристроями, які придатні до вибуху, умисно, без передбаченого законом дозволу незаконно збули їх ОСОБА_9 , (анкетні дані змінено), за що отримали, від останнього грошові кошти у сумі 6000 грн. Своїми незаконними діями ОСОБА_8 та ОСОБА_4 порушили вимоги п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» за № 901-VIII від 23.12.2015, Постанови Верховної ради України № 2471-ХІІ від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему» № 576 від 12.10.1992 (із змінами та доповненнями) та Інструкції «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 459 від 16.06.2020.
Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що у ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які діяли за попередньою змовою, які перебували у невстановленому слідством місці та у невстановлений час, за невстановлених слідством обставин виник злочинний умисел, спрямований на придбання, зберігання та збут вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які діяли за попередньою змовою, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на громадську безпеку, що супроводжувалось незаконним поводженням із вогнепальною зброєю та бойовими припасами, без передбаченого законом дозволу, перебуваючи у невстановленому слідством місці, не у встановлений слідством час, за невстановлених слідством обставин придбали нарізну вогнепальну зброю автомат з магазином системи Калашникова «АКМС», із серійним номером «НОМЕР_1», 1986 р.в., калібру 7,62 мм (7,62х39мм), промислового виготовлення, який придатний до стрільби та бойові припаси, а саме: 7 (сім) бойових патронів, калібру 7,62 мм (7,62х39мм), зразка 1943 р.н., промислового виготовлення, які придатні до стрільби, після чого перенесли їх у невстановлене слідством місце, де за попередньою змовою, умисно почали зберігати без передбаченого законом дозволу до 21.05.2025. В подальшому, ОСОБА_8 , діючи з корисливих мотивів та за попередньою змовою з ОСОБА_4 21.05.2025 близько 18:40 год., перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , маючи в наявності нарізну вогнепальну зброю автомат з магазином системи Калашникова «АКМС», із серійним номером « НОМЕР_1 », 1986 р.в., калібру 7,62 мм (7,62х39мм), промислового виготовлення, який придатний до стрільби та бойові припаси, а саме: 7 (сім) бойових патронів, калібру 7,62 мм (7,62х39мм), зразка 1943 р.н., промислового виготовлення, які придатні до стрільби, умисно, без передбаченого законом дозволу незаконно збули їх ОСОБА_9 , (анкетні дані змінено), за що отримали від останнього грошові кошти у сумі 41 800 грн. Своїми незаконними діями ОСОБА_8 та ОСОБА_4 порушили вимоги п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» за № 901-VIII від 23.12.2015, Постанови Верховної ради України № 2471-ХІІ від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему» № 576 від 12.10.1992 (із змінами та доповненнями) та Інструкції «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 459 від 16.06.2020.
Слідчий у клопотанні зазначає, що 06.08.2025 о 09 год. 33 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.
06.08.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.
Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). З урахуванням викладеного та даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий у клопотанні зазначає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, тому щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, посилаючись на положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, з урахуванням наведених ризиків, тяжкості кримінальних правопорушень, покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, даних про особу підозрюваного, його соціальний та економічний стан, слідчий вказав, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, покладених на неї обов'язків, тому просив визначити заставу в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200 гривень.
Внесене клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України, його копія вручена підозрюваному.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого заходу, посилаючись на наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, визначених пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 заперечив щодо клопотання сторони обвинувачення та посилаючись на свою непричетність до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 також висловив заперечення щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність зазначених слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. За наведеного та посилаючись на міцність соціальних зв'язків підозрюваного ОСОБА_4 в місці його постійного проживання, наявність в нього на утриманні батька, який через перенесений інсульт потребує постійного стороннього догляду та проживає разом з ОСОБА_4 , просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який вважає достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки останнього та виконання ним процесуальних обов'язків.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить таких висновків.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов'язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024211040002098 від 02.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
06.08.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України (фактичний час затримання - 09 год. 33 хв. 06.08.2025) за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.
06.08.2025 ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у: придбанні, зберіганні та збуті вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; у придбанні, зберіганні та збуті вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12024211040002098 від 02.09.2024; рапорт заступника УБН ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_10 від 05.08.2025; протокол за результатами проведення НС(Р)Д - обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи від 07.07.2025; протоколи за результатами проведення НС(Р)Д - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 14.05.2025 та 21.05.2025; висновок експерта від 03.06.2025 за результатами проведення судової експертизи зброї; висновок експерта від 05.06.2025 за результатами проведення судової вибухотехнічної експертизи; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 27.05.2025; протокол за результатами проведення НС(Р)Д - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 08.07.2025; протокол за результатами проведення НС(Р)Д - візуальне спостереження за особою від 08.07.2025, інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідні кримінальні правопорушення могли бути вчинені, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 вказаних кримінальних правопорушень.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у: придбанні, зберіганні та збуті вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; у придбанні, зберіганні та збуті вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за скоєння яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, які відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, класифікуються як тяжкі злочини.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Як зазначено у клопотанні слідчого, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, про наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, а також знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, свідчить те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих злочинів та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний може умисно переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з метою уникнення передбаченої законом відповідальності.
При встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. За таких обставин, ризик незаконного впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.
Крім того, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні корисливих злочинів, пов'язаних зі збутом вибухових пристроїв, вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчинених за попередньою змовою групою осіб, що в цілому свідчить про те, що останній, переслідуючи корисливий мотив, може вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення.
Водночас, слідчий суддя вважає недоведеною слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні можливість продовження ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється, оскільки інкриміновані останньому кримінальні правопорушення стороною обвинувачення кваліфіковано як закінчені злочини.
Поряд з цим, з урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Надаючи оцінку наведеним в судовому засіданні захисником доводам на захист підозрюваного ОСОБА_4 про можливість застосування щодо останнього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчий суддя враховує, що за встановлених в судовому засіданні обставин та ризиків такий запобіжний захід, як і ще менш обтяжливі запобіжні заходи, не зможуть запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати процесуальну поведінку підозрюваного.
Крім того, слідчим суддею взято до уваги посилання сторони захисту на проживання підозрюваного ОСОБА_4 разом зі своїм батьком, який через перенесений інсульт потребує постійного стороннього догляду, втім, за наявності прямо передбачених ст. 177 КПК України ризиків у даному кримінальному провадженні, на думку слідчого судді, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за вказаних умов, і навіть з урахуванням виключності такого заходу забезпечення кримінального провадження, він повністю відповідає як вимогам КПК України, так і обставинам даного кримінального провадження. З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, задоволенню не підлягають.
Будь-яких доказів того, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 виключає його утримання під вартою, слідчому судді не надано.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя у відповідності до вимог ст. 178 КПК України та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; відсутність судимостей у підозрюваного; ризик повторення протиправної поведінки.
Слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. У зв'язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень проти громадської безпеки, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.
Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 (в частині вчинення іншого кримінального правопорушення) ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
За таких обставин, клопотання слідчого, яке погоджене прокурором, підлягає задоволенню.
За змістом ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відтак, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов'язків, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Із клопотання слідчого вбачається, що звертаючись до слідчого судді із клопотанням про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ініціатор клопотання за погодженням з прокурором вказував, що при визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу ОСОБА_4 слід врахувати тяжкість злочинів, дані про особу підозрюваного, його соціальний та економічний стан, у зв'язку з чим просив визначити такий у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб, що становить 454 200 гривень.
Вирішуючи клопотання слідчого в цій частині, слідчий суддя враховує, що згідно з ч. 6 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Поряд з цим, слідчий суддя враховує відсутність в матеріалах провадження даних про великі прибутки ОСОБА_4 внаслідок діяльності, яка поставлена йому у провину, грошових заощаджень, наявності у власності його або членів сім'ї цінного майна, отже, слідчий та прокурор не довели майновий стан ОСОБА_4 станом на день застосування запобіжного заходу.
Стосовно зазначених аргументів слідчий суддя враховує, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти чи інші високоліквідні активи. Разом з тим, згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне
При оцінці майнового стану підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує як вказані вище дані, із яких не вбачається доказів того, що від злочинної діяльності ОСОБА_4 отримав значний дохід, так і відсутність в матеріалах провадження будь-яких інших даних про наявність у власності підозрюваного цінного майна чи інших активів. При цьому під час розгляду клопотання, слідчим та прокурором інших належних доводів, чи нових відомостей щодо зазначеної вище інформації - не надано.
За таких обставин, слідчий суддя вважає необґрунтованим висновок слідчого про те, що існує виключний випадок і застава в максимальному розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не зможе в повній мірі забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Жодних відомостей з приводу цього до клопотання не додано і в судовому засіданні таких обставин не встановлено.
Оскільки у матеріалах провадження відсутні докази щодо обставин, які б у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України давали підстави для визначення застави у розмірі, що перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, доказів на підтвердження виключності даного випадку не наведено, розмір застави про який ставиться питання у клопотанні слідчого є завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_4 , що порушує права особи на свободу та особисту недоторканість, які гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Отже, при визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями статей 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, матеріальне становище ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в повній мірі зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів відносно підозрюваного ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 09 год. 33 хв. 04.10.2025.
Одночасно для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UА358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/16254/25; провадження №1-кс/607/4480/2025 згідно з ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.08.2025.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до УДМС України в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити по 04.10.2025.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1