ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 серпня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1897/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Герасимовича Олега Вікторовича
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025, суддя суду першої інстанції Адаховська В.С., м. Миколаїв, повний текст рішення складено та підписано 28.04.2025
по справі №915/1897/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОШЕН АРТ ТРЕЙД»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Герасимовича Олега Вікторовича
про стягнення 23 111,49 грн, -
Описова частина.
Товариство з обмеженою відповідальністю «РОШЕН АРТ ТРЕЙД» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 14.12.2023 (вх. №16770/23 від 22.12.2023), в якій просило суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Герасимовича Олега Вікторовича заборгованість на загальну суму 23 111,49 грн, яка складається з: 7 048,20 грн - основного боргу за договором поставки та оренди/суборенди №2164/22 від 13.07.2022, 512,88 грн - пені, 520,41 грн - 35% річних, 15 030,00 грн - вартості втраченого торгівельного обладнання, а також 2 684,00 грн судового збору та 4 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням умов договору поставки та оренди/суборенди №2164/22 від 13.07.2022.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025 позов задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Герасимовича Олега Вікторовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОШЕН АРТ ТРЕЙД» заборгованість в розмірі 23 111,49 грн, яка складається з: 7 048,20 грн - основного боргу, 512,88 грн - пені, 520,41 грн - 35% річних, 15 030,00 грн - вартості втраченого торгівельного обладнання, а також судовий збір в розмірі 2 684,00 грн та витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Приймаючи рішення в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині оплати за поставлений позивачем товар за Договором поставки та оренди/суборенди №2164/22 від 13.07.2022.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідач не повернув позивачу обладнання вартістю 15 030,00 грн, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості втраченого торгівельного обладнання в сумі 15 030,00 грн.
Крім того, у зв'язку з порушенням виконанням строку зобов'язання з оплати поставленого товару, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 512,88 грн та відсотків річних у сумі 520,41 грн.
Суд першої інстанції також вказав, що позивачем доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000,00 грн.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Герасимовича Олега Вікторовича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025 по справі №915/1897/23.
Відповідач вказав, що він 02.02.2024 заявив до суду першої інстанції клопотання про призначення розгляду справи у порядку загального провадження, обгрунтовуючи це тим, що обставини, які стали предметом спору, не відповідають дійсності. Також, відповідач повідомив суд про намір проведення судової експертизи документів, наданих позивачем. Однак суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача, посилаючись на те, що дана справа відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України є малозначною.
Апелянт зазначає, що він не укладав жодних договорів з позивачем. У зв'язку з тим, що суд призначив розгляд справи у порядку спрощеного провадження, у відповідача відсутня можливість проведення судової експертизи та доведення неправдивих відомостей, наданих позивачем.
Відповідач вказує, що він працює з печаткою, однак позивач надав суду копію видаткової накладної ЖНК000159219 від 22 вересня 2023 року з відсутністю належного узгодження сторонами (яке необхідне відповідно до п. 2.4 Договору). Відсутність даного узгодження викликана була постачанням неякісної продукції. Про це було вказано у видатковій накладній.
Апелянт зазначає, що позивач надав суду видаткову накладну, яка не була підписана відповідачем і скріплена печаткою.
Відповідач вказує, що 11.03.2025 відповідно до платіжної інструкції №1.104598909.1 з кодом документа 8372-2657-6074-9145 було сплачено борг у сумі 7 048,02 грн за даними, наданими представником Товариства з обмеженою відповідальністю «РОШЕН APT ТРЕЙД», однак позивач не надав суду першої інстанції таких відомостей, у зв'язку з чим ввів суд в оману, що призвело до винесення незаконного рішення суду.
Крім того, апелянт вказав, що відповідно до п.3.13 Договору покупець зобов'язаний, зокрема, повернути обладнання у стані, в якому воно передавалося покупцю, не пізніше 3-х календарних днів з моменту припинення дії Договору або з дати відповідної вимоги постачальника. В свою чергу Позивач надав суду копію претензії, з якою відповідач не був ознайомлений, тому судом не було враховано відсутність належного повідомлення відповідача про претензію щодо повернення даного обладнання.
Враховуючи те, що основний борг відповідачем був сплачений позивачеві , а також той факт, що відповідач не відмовляється віддати обладнання позивачеві, апелянт вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить дослідити платіжну інструкцію №1.104598909.1 з кодом документа 8372-2657-6074-9145 від 11.03.2025, скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025 по справі № 915/1897/23 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «РОШЕН АРТ ТРЕЙД» надійшов відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Герасимовича Олега Вікторовича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025 по справі №915/1897/23.
Позивач вказує, що розгляд справи у порядку спрощеного провадження не обмежував права Відповідача, якими він не скористався, у подачі пояснень, відзиву на позовну заяву, доказів та інших необхідних документів, в жодному разі не порушує принципу змагальності сторін. Справа перебувала на розгляді у суду з 22.12.2023 року по 28.04.2025 року (майже 2 роки), тому сторони мали достатньо часу для подачі всіх доказів та аргументів, заявлення клопотань та ін. Отже, твердження Відповідача про те, що судом було порушено принцип змагальності сторін при розгляді справи, є необґрунтованими та суперечать нормам чинного законодавства України.
Позивач зазначає, що Відповідачем не надано обґрунтування поважності причин не подання своїх аргументів, доказів у суді першої інстанції, тому прийняття судом наданих Відповідачем письмових доказів буде суперечити вимогам процесуальному законодавству, зокрема статтям 80, 269 ГПК України.
Позивач вказує, що він не заперечує той факт, що Відповідачем оплачено борг за товар у сумі 7 048,02 грн 11.03.2025, коли справа знаходилась на розгляді у суді більше року, хоча сума заборгованості за поставлений товар становить 7 048,20 грн. В свою чергу, надати до суду першої інстанції квитанцію про часткове виконання зобов'язань Відповідач мав змогу та право, однак не зробив цього. Оплативши борг за товар, відповідач сам спростовує свої аргументи щодо відсутності будь-яких договірних відносин з Позивачем та поставку товару.
Позивач зазначає, що Посилання Відповідача на іншу адресу реєстрації потужностей Відповідача, яка відмінна від адреси поставки, що узгоджена Сторонами у Договорі та Видатковій накладній, на думку Позивача не заслуговують на увагу та не мають ніякого відношення до вирішення даного спору, оскільки адреса поставки узгоджена Сторонами у Договорі та Видаткових накладних.
Крім того, позивач вказує, що Відповідачем не надано жодного належного доказу, який би підтверджував використання ним печатки у 2022-2023 роках та поставлення Позивачем товару неналежної якості, на що здійснено посилання у апеляційній скарзі.
Керуючись викладеним вище, позивач просить частково задовольнити апеляційну скаргу відповідача та змінити рішення Господарського суду Миколаївської області від 28 квітня 2025 року по справі № 915/1897/23, а саме: стягнути з Герасимовича О.В. заборгованість в розмірі 16 063,47 грн.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/1897/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2025.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/1897/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Герасимовича Олега Вікторовича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025 по справі №915/1897/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/1897/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/1897/23.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Герасимовича Олега Вікторовича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025 по справі №915/1897/23; розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Герасимовича Олега Вікторовича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025 по справі №915/1897/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 30.06.2025.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2, 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 09.06.2025, якою відкрито апеляційне провадження у справі №915/1897/23, була отримана в електронному кабінеті позивачем - 09.06.2025.
Крім того, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія ухвали від 09.06.2025 була отримана відповідачем засобами поштового зв'язку 13.06.2025.
Тобто учасники справи вважаються повідомленими належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом.
13.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РОШЕН АРТ ТРЕЙД" (постачальник), з однієї сторони, та Фізичною особою-підприємцем Герасимовичем Олегом Вікторовичем (покупець), з іншої сторони, було укладено Договір поставки та оренди/суборенди №2164/22 (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та умовах, визначених даним договором, поставити та передати у власність покупця кондитерські вироби, спеції та інше (далі - товар), а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити його на умовах, визначених у Договорі (п.1.2. Договору).
Відповідно до п. 1.3. Договору кількість, асортимент, ціна товару та адреса доставки визначаються у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 1.4. Договору сторонами погоджено, що з метою забезпечення кращої організації продажу Товару Постачальника, Постачальник передає Покупцю в платне строкове користування (оренду/суборенду) торговельне-рекламне обладнання, для розміщення в ньому виключно Товару, що поставляється за даним Договором. Розміщення товару інших виробників у Обладнанні можливе лише на письмової угоди Сторін. Доставка (вивіз) Обладнання Покупцю (від Покупця) здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника.
Ціна на товар вказується у видаткових накладних і являється узгодженою сторонами за умови присутності печаток обох сторін Договору. В цьому випадку видаткові накладні виконують функції специфікації. Якщо покупець являється фізичною особою або підприємцем, що не має печатки - накладні посвідчуються їх підписом, або підписом уповноваженої особи з відміткою "Працюю без печатки" (п. 2.1. Договору).
Товар вважається повністю оплаченим з дня надходження всієї суми коштів на розрахунковий рахунок постачальника та/або готівковим внесенням оплати у касу постачальника (п. 2.4.Договору).
Оплата товару здійснюється протягом 6 (шести) днів з моменту прийняття товару покупцем (п. 2.5. Договору).
Згідно п. 2.6. Договору оплата поставленого товару може здійснюватися у формі, зокрема, - безготівкового розрахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника; - готівкового розрахунку, шляхом внесення грошових коштів у касу Постачальника (або іншим способом не забороненим законодавством).
Відповідно до п. 2.10. Договору, сторони зобов'язані за вимогою однієї з них здійснювати звіряння розрахунків в телефонному режимі та документально поштою. Постачальник направляє покупцю поштою з повідомленням про вручення або через свого представника акт звіряння розрахунків за відповідний період.
Відмова покупця від проведення звірки взаєморозрахунків без обґрунтованих підстав дає право постачальнику скласти такий акт в односторонньому порядку. Такий акт має юридичну силу для обох сторін, приймається сторонами як беззаперечний доказ заборгованості покупця та є підставою для постачальника вимагати від покупця погашення боргу за отриманий товар та нарахування штрафних санкцій згідно з умовами, передбаченими цим Договором та діючим законодавством України. У разі неповернення і не підписання протягом 10 календарних днів направлених на адресу покупця оригіналів акта звіряння взаємних розрахунків і інших первинних документів, і за відсутності з боку покупця обґрунтованих письмових претензій до цих документів, товар вважається поставленим вчасно в належній комплектації і прийнятим покупцем (п. 2.11. Договору).
Відповідно до п. 3.3. Договору, доставка товару до складу покупця або до торгової точки покупця здійснюється засобами постачальника. Адреса поставки вказується у видатковій накладній та у додатку №1 до Договору. У разі розбіжності в цих документах, перевагу має видаткова накладна.
Відповідно до п. 3.6. Договору перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару. Товар вважається поставленим з моменту його передачі від постачальника покупцю за видатковими накладними. Накладні оформлюються відповідно до умов чинного законодавства, підписуються уповноважними представниками сторін із зазначенням посади та П.І.Б., а також (за необхідності) з відповідною відміткою "Працюю без печатки". Покупець підтверджує повноваження осіб, що завіряють своїм підписом факт прийняття товару на накладних.
Згідно п. 3.9. Договору, зокрема, постачальник несе відповідальність виключно на товар, який ще знаходиться у його власності і на який накладна на відпуск цього товару не підписана покупцем.
Пунктом 3.10. Договору передбачено, що перелік обладнання, яке передається покупцю, його комплектність, заставна вартість, строк на який передається обладнання, адреси торгових точок, де встановлюється обладнання та інше, вказується в акті прийому-передачі, який є невід'ємною частиною вище зазначеного Договору.
Відповідно до п. 3.11. Договору, Сторонами погоджено, що в Акті приймання-передачі Обладнання покупцем іменується як Орендар/Суборендар, а Постачальник - як Орендодавець/Орендар.
Відповідно до п. 3.12. Договору, використання обладнання, способами не передбаченими домовленістю Сторін (нецільове використання), в т.ч. розміщення в ньому іншої продукції забороняється.
Відповідно до п. 3.13 Договору покупець зобов'язаний, зокрема, повернути обладнання у стані, в якому воно передавалося покупцю, з урахуванням нормального зносу, не пізніше 3-х календарних днів з моменту припинення дії Договору або з дати відповідної вимоги постачальника.
Відповідно до п. 6.2. Договору у разі невиконання/неналежного виконання п. 2.5. даного Договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент порушення зобов'язання за кожен день прострочення. Штрафні санкції застосовуються до покупця до повного погашення ним заборгованості. Також постачальник має право не здійснювати подальшу поставку товару за цим договором до моменту виконання покупцем своїх зобов'язань, зазначених у п. 2.4. цього Договору або в односторонньому порядку змінити умови оплати товару, передбачені п. 2.5. цього Договору.
За прострочення виконання грошового зобов'язання згідно умов даного Договору, покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 35% річних від простроченої суми за кожен день прострочення, за весь час прострочення, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 6.3. Договору).
Відповідно до п. 6.6. Договору сторонами погоджено, що постачальник на свій розсуд в праві у будь-який час вимагати повернення обладнання, якщо на думку постачальника воно використовується не ефективно (не призводить до збільшення обсягів продажу продукції).
Відповідно до п. 6.7. Договору за невиконання умов Договору сторони несуть відповідальність, встановлену цим Договором та чинним законодавством України, зокрема:
- у разі неповернення обладнання у встановлений строк або відсутності торгового обладнання в торговій точці за погодженою адресою, обладнання вважається втраченим покупцем. В такому випадку уповноважений представник постачальника складає акт про відсутність торгового обладнання;
- в разі втрати обладнання покупцем, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику вартість втраченого обладнання, визначену згідно акту приймання-передачі до Договору, протягом 7 (семи) календарних днів з моменту відповідної вимоги постачальника.
Відповідно до п. 9.1. Договору цей Договір вважається укладеним з моменту підписання повноважними представниками сторін, і діє протягом року. Якщо протягом місяця до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить про свій намір припинити договірні відносини або переукласти Договір на інших умовах, строк дії Договору автоматично продовжується на кожен наступний рік і на тих же умовах. Припинення дії Договору не звільняє жодну зі Сторін від відповідальності за його порушення або невиконання, що мало місце під час дії Договору.
В додатку № 1 до Договору зазначено додаткову інформацію про покупця: адресу ФОП Герасимовича Олега Вікторовича - АДРЕСА_1 ; назва торгової точки № 1 - ІНФОРМАЦІЯ_1; адресу торгової точки № 1: АДРЕСА_1.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар (кондитерські вироби) на адресу поставки: АДРЕСА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка відповідно до п. 3.3 Договору, вказана в видатковій накладній та у Додатку №1 до Договору.
Вказане підтверджується видатковою накладною №НК000159219 від 22.09.2023 на суму 7 048,20 грн, у тому числі ПДВ.
Станом на 14.12.2023 за відповідачем рахується загальна заборгованість за поставлений товар у сумі 7 048,20 грн.
Крім того, відповідно до умов Договору позивачем відповідачу було поставлено торгівельне обладнання загальною вартістю 15 030,00 грн, а саме:
- куби "26 SKU" (лофт.) - 1 шт., вартістю 1 750,00 грн;
- Вітрина ШВК 30 SKU (лофт.) - 1 шт., вартістю 5 830,00 грн;
- Касовий модуль Рошен (лофт.) - 1 шт., вартістю 3 470,00 грн;
- Вітрина Шоколад 28 SKU (лофт.) - 1 шт., вартістю 3 980,00 грн.
Факт поставки торгівельного обладнання підтверджується актом приймання-передачі обладнання в оренду № НК0004891 від 21.09.2023 за Договором.
14.11.2023 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №134 з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар за Договором в сумі 7 048,20 грн протягом п'яти календарних днів з моменту отримання претензії та претензію №135 з вимогою у строк до 24.11.2023, у зв'язку з порушенням виконання умов Договору, повернути торгівельне обладнання позивачу.
До претензії №134 від 14.11.2023 позивачем додано два екземпляри акту звірки розрахунків за період з 01.01.2023 по 31.10.2023 з вимогою підписати та повернути позивачу один екземпляр акту.
Факт направлення претензій підтверджується копіями поштової накладної та опису вкладення у цінний лист №5403404744009 від 14.11.2023. Вказані претензії відповідачем не отримано та повернуто позивачу з відміткою за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується доданою позивачем роздруківкою з сайту АТ "Укрпошта" щодо трекінгу поштового відправлення №5403404744009.
Щодо наданих відповідачем до суду апеляційної скарги доказів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1, 3-5, 8 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У даному випадку, апелянт просить залучити платіжну інструкцію №1.104598909.1 з кодом документа 8372-2657-6074-9145 від 11.03.2025.
В той же час, апелянт не наводить обставин неможливості подання даних доказів до суду першої інстанції. Адже враховуючи те, що саме відповідач здійснював оплату на підставі платіжної інструкції, то відповідний доказ був у відповідача, починаючи з 11.03.2025, а оскаржуване рішення було винесено 28.04.2025.
Таким чином, апелянт міг в період з 11.03.2025 по 28.04.2025 надати до суду першої інстанції відповідний доказ, а саме платіжну інструкцію №1.104598909.1 з кодом документа 8372-2657-6074-9145 від 11.03.2025, однак не вчинив таку дію.
З огляду на викладене вище, враховуючи не наведення апелянтом підстав неможливості подання даних доказів до суду першої інстанції з незалежних від нього причин, колегія суддів не приймає такі докази до уваги та залишає їх без розгляду.
В той же час, колегія суддів зазначає, що відповідач має право надати докази часткового погашення заборгованості перед позивачем в межах виконавчого провадження в порядку ст. 328 ГПК України.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору поставки та оренди/суборенди №2164/22 від 13.07.2022, який за своєю правовою природою є змішаним договором та містить у собі елементи договорів поставки та оренди.
Згідно із частиною другою статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 ЦК України).
Відповідно до ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк (ч. 1, 2 ст. 763 ЦК України).
Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 ЦК України).
Наймач зобов'язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору (ст. 773 ЦК України).
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ст. 785 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар (кондитерські вироби) на адресу поставки: АДРЕСА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка відповідно до п. 3.3 Договору, вказана в видатковій накладній та у Додатку №1 до Договору.
Вказане підтверджується видатковою накладною №НК000159219 від 22.09.2023 на суму 7 048,20 грн, у тому числі ПДВ.
Відповідно до п. 2.5. Договору, оплата товару здійснюється протягом 6 (шести) днів з моменту прийняття товару покупцем.
Таким чином, крайній строк оплати поставленого товару припадав на 28.09.2023, в той же докази такої оплати в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене вище, в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині оплати за поставлений позивачем товар за Договором поставки та оренди/суборенди №2164/22 від 13.07.2022, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 7 048,20 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 35% річних та пені, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.2. Договору у разі невиконання/неналежного виконання п. 2.5. даного Договору постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент порушення зобов'язання за кожен день прострочення. Штрафні санкції застосовуються до покупця до повного погашення ним заборгованості.
Позивач, згідно п. 6.2. Договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 512,88 грн за період з 29.09.2023 по 14.12.2023.
Колегією суддів перевірено розрахунок пені, заявленої до стягнення та встановлено, що відповідні нарахування проведено правильно, а тому суд першої інстацнії дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 6.3. Договору, за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно умов даного Договору, покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 35% річних від простроченої суми за кожен день прострочення, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Позивач згідно п. 6.3. Договору нарахував відповідачу 35% річних у сумі 520,41 грн за період з 29.09.2023 по 14.12.2023.
Колегією суддів перевірено розрахунок суми 35% річних, заявлених до стягнення та встановлено, що відповідні нарахування проведено правильно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача вартості втраченого торгівельного обладнання, колегія суддів зазначає наступне.
На виконання умов Договору позивачем передано відповідачу торгівельне обладнання загальною вартістю 15030,00 грн, а саме: - куби "26 SKU" (лофт.) - 1 шт., вартістю 1750,00 грн; - Вітрина ШВК 30 SKU (лофт.) - 1 шт., вартістю 5830,00 грн; - Касовий модуль Рошен (лофт.) - 1 шт., вартістю 3470,00 грн; - Вітрина Шоколад 28 SKU (лофт.) - 1 шт., вартістю 3980,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання в оренду №НК0004891 від 21.09.2023 за Договором, який підписано сторонами без зауважень.
Умовами Договору на відповідача покладено обов'язок повернути обладнання у стані, в якому воно передавалося покупцю, з урахуванням нормального зносу, не пізніше 3-х календарних днів з моменту припинення дії Договору або з дати відповідної вимоги постачальника. Постачальник на свій розсуд в праві у будь-який час вимагати повернення обладнання, якщо на думку постачальника воно використовується не ефективно (не призводить до збільшення обсягів продажу продукції). У разі неповернення обладнання у встановлений строк або відсутності торгового обладнання в торговій точці за погодженою адресою, обладнання вважається втраченим покупцем. В такому випадку уповноважений представник постачальника складає акт про відсутність торгового обладнання. А в разі втрати обладнання покупцем, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику вартість втраченого обладнання, визначену згідно акту приймання-передачі до Договору, протягом 7 (семи) календарних днів з моменту відповідної вимоги постачальника (п. 3.13., 6.6., 6.7 Договору).
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач направив відповідачу у письмовій формі засобами поштового зв'язку претензію №135 від 14.11.2023 з вимогою у строк до 24.11.2023, у зв'язку з порушенням виконання умов Договору, повернути торгівельне обладнання позивачу. Також позивач повідомив відповідача, що у випадку не повернення обладнання та не підписання відповідних актів повернення, буде вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів. Вказану претензію відповідачем не отримано та повернуто позивачу з відміткою поштового відділення "за закінченням встановленого терміну зберігання".
Таким чином, відповідач не повернув обладнання позивачу, докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Зокрема, матеріали справи не містять підписаного сторонами акту повернення орендованого обладнання.
Як було встановлено вище, вартість обладнання, яке не було повернуто відповідачем за Договором та підлягає відшкодуванню, становить 15 030,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, а також п. 3.13., 6.6., 6.7. Договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості втраченого торгівельного обладнання в сумі 15 030,00 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Безпідставним є посилання апелянта на порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін через не задоволення клопотання відповідача про розгляд справи у порядку загального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, процесуальним законом визначено, що малозначними справами є справи, по- перше, визнані такими (малозначними) в силу закону (п.1 ч. 5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України), і по друге, визнані малозначними судом (п. 2 ч. 5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення: 23 111,49 грн за неналежне виконання відповідачем умов договору, у зв'язку з чим суд під час вирішення питання про відкриття провадження у справі дійшов вірного висновку, що справа є малозначною та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки ціна даного позову є малозначною в розумінні п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 250 ГПК України).
Крім того, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
01.02.2024 відповідач ознайомився з матеріалами даної справи та подав до Господарського суду Миколаївської області заяву від 02.02.2024 (вх. № 1383/24 від 02.02.2024), в якій посилаючись на ст. 176, ч. 4-6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просив призначити справу у порядку загального позовного провадження та визначити відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 залишено без задоволення заяву відповідача Фізичної особи-підприємця Герасимовича Олега Вікторовича від 02.02.2024 (вх. №1383/24 від 02.02.2024).
Відповідач отримав копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2024 - 19.01.2024, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600243877960.
Так, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2024 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, оформленого у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Як вже зазначено, поштове відправлення з ухвалою від 15.01.2024 про відкриття провадження у справі отримане відповідачем 19.01.2024. Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву тривав до 05.02.2024 включно.
Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
З огляду на дані обставини, колегія суддів вважає, що розгляд справи у порядку спрощеного провадження не обмежував права Відповідача, якими він не скористався, у подачі пояснень, відзиву на позовну заяву, доказів та інших необхідних документів. Справа перебувала на розгляді у Господарському суді Миколаївської області з 15.01.2024 по 28.04.2025, тому сторони мали достатньо часу для подачі всіх доказів та аргументів, заявлення клопотань.
Посилання Відповідача на іншу адресу реєстрації потужностей Відповідача, яка відмінна від адреси поставки, що узгоджена Сторонами у Договорі та Видатковій накладній, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки дані обставини не мають ніякого відношення до вирішення даного спору, оскільки адреса поставки узгоджена Сторонами у Договорі та Видатковій накладній.
Крім того, апелянт не підтвердив жодними належними та допустимими доказами використання ним печатки у 2022-2023 роках та поставлення Позивачем товару неналежної якості, на що здійснено посилання у апеляційній скарзі.
В свою чергу, посилаючись на оплату боргу за поставлений товар, відповідач сам спростовує свої аргументи щодо відсутності будь-яких договірних відносин з Позивачем та поставку товару неналежної якості. Даними своїми посиланнями апелянт фактично визнав існування заборгованості перед позивачем.
Що стосується задоволених вимог позивача про стягнення вартості за неповернення торгівельного обладнання, то з цього питання жодного обґрунтованого доводу апеляційна скарга не містить.
Таким чином, Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував його правову позицію.
Щодо заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «РОШЕН АРТ ТРЕЙД» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою про стягнення з відповідача витрата на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 4 000,00 грн.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Позивачем на підтвердження понесення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги подано до суду першої інстанції:
1. Договір про надання правової допомоги №11/12/23 від 11.12.2023 (далі - Договір №11/12/23), що укладений між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро "Ольги Славової" в особі керуючого бюро - адвоката Славової Ольги Анатоліївни (далі - адвокатське бюро); у відповідності до умов Договору №11/12/23 клієнт доручає, адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених в даному Договорі та за домовленістю сторін, а клієнт зобов'язується оплатити її. Правова допомога надається у справі щодо стягнення заборгованості з ФОП Герасимович О.В. за Договором поставки та оренди/суборенди №2164/22 від 13.07.2022 та невиконання ФОП Герасимович О.В. умов вище вказаного договору. За надання правової допомоги (послуг) клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар, розмір якого становить: - 4000,00 грн - ведення справи в суді першої інстанції (консультація, збір необхідних доказів, підготовка та подача до суду позовної заяви, підготовка відповідних процесуальних документів, ведення справи в суді - 1 судодень); - 2000 грн - другий і всі наступні судодні (п. 1.1., 1.2., 4.1. Договору №11/12/23).
2. Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ОД №003155 від 17.01.2018;
3. Ордер надання правничої допомоги серія ВН №1174611 від 14.12.2023;
4. Рахунок №14/12 від 14.12.2023 на суму 4000,00 грн, в якому платником зазначено ТОВ "РОШЕН АРТ ТРЕЙД", постачальником - Адвокатське бюро "Ольги Славової", найменування: надання правової допомоги за Договором від №11/12/23 від 11.12.2023. Консультація, підготовка та подача позовної заяви до Господарського суду Миколаївської області про стягнення заборгованості з ФОП Герасимович О.В.;
5. Платіжну інструкцію №11299 від 14.12.2023 на суму 4000,00 грн з призначенням платежу: "Передплата за надання правової допомоги за Договором №11/12/23 від 11.12.2023 та рах. 14/12 від 14.12.2023 р. Без ПДВ".
Колегія суддів зазначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 910/9784/18.
Виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу відповідають встановленим критеріям.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно встановив, що позивачем доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 4000,00 грн. Тому беручи до уваг задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову (правничу) допомогу у суді першої інстанції в розмірі 4 000,00 грн.
Як встановлено вище, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025 по справі №915/1897/23 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025 по справі №915/1897/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Герасимовича Олега Вікторовича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025 по справі №915/1897/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025 по справі №915/1897/23 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.
Постанову складено та підписано 11.08.2025 у зв'язку з перебуванням колегії суддів у щорічній відпустці у період з 07.07.2025 по 08.08.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран