ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про відмову у відкритті апеляційного провадження
11 серпня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3300/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Васольбудстрой"
на рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2025, прийняте суддею Лічманом Л.В., м. Одеса, повний текст складено 04.02.2025,
у справі №916/3300/24
за позовом: Комунального некомерційного підприємства "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради"
до відповідача: Приватного підприємства "Васольбудстрой"
про стягнення 512 108,46 грн
У липні 2024 р. Комунальне некомерційне підприємство "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради" звернулося з позовом до Приватного підприємства "Васольбудстрой", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 512108,46 грн.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 31.07.2024 відкрито провадження у справі №916/3300/24.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.01.2025 у справі №916/3300/24 (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено; стягнуто з Приватного підприємства "Васольбудстрой" на користь Комунального некомерційного підприємства "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради" 512108,46 грн збитків та 6145,30 грн судового збору.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Приватне підприємство "Васольбудстрой" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2025 у справі №916/3300/24 скасувати та постановити нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Між тим, з апеляційною скаргою скаржник звернувся з пропуском встановленого процесуальним законом строку на її подання, при цьому ним було заявлено клопотання про поновлення вищенаведеного строку, мотивоване тим, що відповідач не брав участі у розгляді даної справи в суді першої інстанції та не отримував повідомлень про процесуальні дії у цій справі, а про ухвалення оскаржуваного рішення апелянту стало відомо лише у квітні місяці 2025 року у зв'язку зі списанням з розрахункового рахунку підприємства грошових коштів у межах виконавчого провадження НОМЕР_1, яке було відкрито з метою примусового виконання рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2025 у справі №916/3300/24. Поряд з цим, за твердженням скаржника, директор Приватного підприємства "Васольбудстрой" - ОСОБА_1. не мав можливості ознайомитися з матеріалами справи №916/3300/24, адже 17.04.2025 останньому було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, після чого 24.04.2025 застосовано до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та встановлено періодичність для прибування до слідчого до 16.06.2025 (включно) з покладенням інших обов'язків (зокрема, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду), внаслідок чого лише 09.05.2025 ОСОБА_1., який зареєстрований та проживає в смт Суворове Ізмаїльського району Одеської області, зміг надати представнику повноваження на представництво інтересів Приватного підприємства "Васольбудстрой" і, як наслідок, 16.05.2025 зазначений представник ознайомився з матеріалами цієї справи та отримав копію оскаржуваного рішення.
Південно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши вищенаведене клопотання, дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження Приватним підприємством "Васольбудстрой" рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2025 у справі №916/3300/24, з огляду на наведені скаржником доводи, які не підтверджені належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії, натомість подання апеляційної скарги з істотним пропуском визначеного процесуальним законом строку зумовлене виключно власною недбалістю апелянта, який, будучи належним чином повідомленим про існування даної справи, не виявив жодного інтересу до цієї справи, хоча, діючи розумно та обачливо, повинен був розуміти наслідки своєї пасивної поведінки.
За таких обставин, підстави, вказані скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, були визнані апеляційним господарським судом неповажними, а тому, з огляду також і на відсутність доказів сплати судового збору у передбачених чинним законодавством порядку і розмірі, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху; встановлено апелянту строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали та, зокрема, запропоновано вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2025 у справі №916/3300/24 з наданням доказів, що їх підтверджують.
В межах встановленого судом апеляційної інстанції строку Приватне підприємство "Васольбудстрой" надало до апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги б/н від 11.07.2025 (вх.№2930/25 від 11.07.2025), до якої додано копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4452252435.1 від 11.07.2025 про сплату 11522,44 грн судового збору за подання вказаної апеляційної скарги.
Поряд з цим, у вищенаведеній заяві про усунення недоліків апеляційної скарги б/н від 11.07.2025 (вх.№2930/25 від 11.07.2025) апелянт в обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2025 у справі №916/3300/24 повторно зазначає обставини, які були визнані неповажними ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2025, та додатково вказує про перебування директора Приватного підприємства "Васольбудстрой" - ОСОБА_1 на лікуванні у період з 12.04.2025 по 09.05.2025, на підтвердження чого до апеляційного господарського суду подано копії медичних довідок про амбулаторне лікування б/н від 24.04.2025 та б/н від 09.05.2025.
Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, викладене апелянтом у заяві б/н від 11.07.2025 (вх.№2930/25 від 11.07.2025), колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, його ухвалено 24.01.2025, а повний текст останнього складено та підписано 04.02.2025.
Отже, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2025 у справі №916/3300/24 є 24.02.2025.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2025 у справі №916/3300/24 скаржник звернувся 05.06.2025, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.
Таким чином, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк.
З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.07.2024 вбачається, що зареєстрованим місцезнаходженням Приватного підприємства "Васольбудстрой" є адреса: 68433, Одеська обл., Арцизький р-н, с. Задунаївка, вул. Миру, буд. 164. Вказана адреса також зазначена самим скаржником безпосередньо в апеляційній скарзі.
Всі юридичні особи, зареєстровані в Україні, зобов'язані зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі з 04.11.2023. Невиконання цієї вимоги відповідно до приписів процесуального закону тягне за собою певні негативні наслідки для такої особи.
З огляду на те, що під час розгляду даної справи у місцевому господарському суді відповідач не виконав визначений частиною шостою статті 6 Господарського процесуального кодексу України обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, судова кореспонденція у цій справі була надсилалася Приватному підприємству "Васольбудстрой" засобами поштового зв'язку за вищенаведеною адресою, між тим остання поверталася на адресу суду з проставленими на конвертах позначками "адресат відсутній за вказаною адресою".
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
При цьому до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічна стала правова позиція Верховного Суду викладена у низці постанов останнього, зокрема, від 24.01.2024 у справі №910/13145/22, від 22.03.2024 у справі №922/1648/19, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21, від 06.06.2023 у справі №922/3604/21 тощо.
За таких обставин, суд першої інстанції, направляючи відповідачу рекомендованими листами судову кореспонденцію у справі №916/3300/24 за належною поштовою адресою (саме ця адреса вказана самим скаржником в його апеляційній скарзі), вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення Приватного підприємства "Васольбудстрой" про існування даної справи, при цьому враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, колегія суддів зазначає про те, що в силу приписів частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України копії всіх надісланих скаржникові судом документів вважаються врученими відповідачеві з дати проставлення на конверті відміток про відсутність адресата.
Отже, апеляційним господарський судом не приймаються до уваги твердження апелянта про те, що він не був повідомлений про існування справи №916/3300/24.
В силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Колегія суддів також зауважує на тому, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вказаною, зокрема, в рішенні останнього у справі "Пономарьов проти України".
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.07.2024 керівником Приватного підприємства "Васольбудстрой" з 16.06.2017 є ОСОБА_1
12.04.2025 до місцевого господарського суду каналами електронного зв'язку надійшло клопотання Приватного підприємства "Васольбудстрой", підписане директором відповідача - ОСОБА_1 , про ознайомлення з матеріалами справи №916/3300/24.
Між тим, керівник підприємства відповідача своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи не скористався.
17.04.2025 було вручено ОСОБА_1 повідомлення про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 191, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, в межах кримінального провадження №42024162270000001, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 19.01.2024.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.04.2025 застосовано до підозрюваного - ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16.06.2025 включно; визначено розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним - ОСОБА_1 обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України у сумі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (757000 грн).
У судовому засіданні у Київському районному суді м. Одеси, в якому було постановлено вищевказану ухвалу брав участь захисник ОСОБА_1 - адвокат Блохін М.Ю., про що зазначено у вступній частині цієї ухвали.
30.04.2025 до суду першої інстанції від Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов супровідний лист №21.6-23/6666 від 22.04.2025, до якого додано оригінал наказу Господарського суду Одеської області №916/3300/24 від 03.03.2025, виданого на примусове виконання оскаржуваного рішення, та постанову державного виконавця від 22.04.2025 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 у зв'язку з повним виконанням зазначеного виконавчого документа.
03.05.2025 старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Одеській області прийнято постанову, в якій, з огляду на звільнення ОСОБА_1 25.04.2025 з-під варти у зв'язку з внесенням застави, визначено періодичність для прибування останнього до слідчого у кримінальному провадженні №42024162270000001 кожні понеділок та п'ятницю строком до 16.06.2025 включно.
12.05.2025 до Господарського суду Одеської області через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Приватного підприємства "Васольбудстрой", підписане адвокатом Блохіним М.Ю., про ознайомлення з матеріалами справи №916/3300/24. На підтвердження повноважень представника відповідача надано копію ордеру серії ВН №1513823 від 12.05.2025, в якому вказано про те, що він виданий на підставі договору про надання правової допомоги №93 від 09.05.2025.
З матеріалами справи №916/3300/24 представник Приватного підприємства "Васольбудстрой" - адвокат Блохін М.Ю. ознайомився 16.05.2025, про що свідчить відповідна розписка останнього на вищенаведеному клопотанні.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи №916/3300/24 директор відповідача - ОСОБА_1 звернувся ще 12.04.2025, між тим відповідне ознайомлення відбулося більше, ніж через місяць, а саме: 16.05.2025, на підставі повторної заяви, поданої адвокатом Приватного підприємства "Васольбудстрой".
При цьому колегією суддів відхиляються посилання скаржника на тримання директора Приватного підприємства "Васольбудстрой" під вартою, оскільки відповідний захід було вжито лише 24.04.2025 (майже через два тижні після подання первісної заяви про ознайомлення) і вже 25.04.2025, тобто на наступний день, ОСОБА_1 було звільнено з-під варти у зв'язку з внесенням застави.
Сама по собі обставина встановлення періодичності прибування ОСОБА_1 до слідчого після звільнення з-під варти (двічі на тиждень) не свідчить про неможливість ознайомлення з матеріалами справи або, принаймні, здійснення пошуку адвоката для отримання професійної правничої допомоги у розумний строк, об'єктивно необхідний для вчинення відповідних дій з урахуванням тривалого пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2025 у справі №916/3300/24.
Між тим, як зазначалося вище, лише 09.05.2025 (через два тижні після звільнення з-під варти і до того ж у п'ятницю, тобто у встановлений день прибуття ОСОБА_1 до слідчого) було укладено відповідний договір про надання правової допомоги з адвокатом Блохіним М.Ю., тобто з тим самим адвокатом, який був захисником ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42024162270000001, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань ще 19.01.2024, а відтак періодичність прибуття керівника відповідача до слідчого жодним чином не унеможливлювала вжиття заходів, спрямованих на апеляційне оскарження рішення у даній справі.
Більше того, ознайомлення адвоката, адреса робочого місця якого відповідно до відомостей ордеру знаходиться у місті Одесі, з матеріалами справи №916/3300/24 лише 16.05.2025, тобто через тиждень після укладення договору про надання правової допомоги, також не свідчить про вжиття відповідачем заходів для оскарження судового рішення з достатніми поспіхом та розумною оперативністю.
Сам по собі факт перебування директора Приватного підприємства "Васольбудстрой" - ОСОБА_1 на амбулаторному лікуванні у період з 12.04.2025 по 09.05.2025, тобто на лікуванні, яке не передбачає госпіталізації до лікарні та перебування у стаціонарі, не підтверджує неможливості оперативного пошуку кваліфікованого фахівця у галузі права та здійснення апеляційного оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 у справі №916/3405/24 у розумний строк, який є об'єктивно необхідним для вчинення відповідних дій. Зокрема, колегія суддів зауважує, що амбулаторне лікування ОСОБА_1 , протягом якого, за твердженням апелянта, директор Приватного підприємства "Васольбудстрой" не міг нормально пересуватися, жодним чином не вплинуло на звільнення останнього 25.04.2025 з-під варти у зв'язку з внесенням застави з одночасним визначенням періодичності для прибування ОСОБА_1 до слідчого двічі на тиждень строком до 16.06.2025 включно.
Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що скаржником виступає приватне підприємство, тобто юридична особа - суб'єкт господарювання, який з метою здійснення своєї діяльності має певну організаційну структуру (зокрема, штат працівників), при цьому труднощі в організації своєчасного виконання працівниками юридичної особи своїх професійних обов'язків є виключно проблемою внутрішньої організації роботи такої юридичної особи, а тому зазначені апелянтом підстави не є тими обставинами, які перешкоджали оскаржити судове рішення в найкоротший строк, адже вони є суб'єктивними (такими, що залежать виключно від організації роботи відповідача), натомість відповідач, будучи незгодним з оскаржуваним рішенням, про існування якого достеменно знав, принаймні, внаслідок вжиття щодо нього виконавчих дій в межах виконавчого провадження (списання грошових коштів з рахунків), діючи добросовісно, розумно та обачливо, повинен був з достатнім поспіхом вчиняти дії щодо оскарження відповідного рішення, між тим апеляційну скаргу було подано з істотним пропуском строку (05.06.2025).
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у підприємстві для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (постанови Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №915/1401/23, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 28.11.2022 у справі №560/10645/21 тощо).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження Приватним підприємством "Васольбудстрой" рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2025 у справі №916/3300/24, з огляду на наведені скаржником доводи, які не підтверджені належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії, натомість подання апеляційної скарги з істотним пропуском визначеного процесуальним законом строку зумовлене виключно власною недбалістю апелянта, який, будучи належним чином обізнаним про існування даної справи, не виявив жодного інтересу до цієї справи, хоча, діючи розумно та обачливо, повинен був розуміти наслідки своєї пасивної поведінки.
Відхиляючи твердження скаржника про застосування надмірного формалізму, колегія суддів виходить із того, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте апелянт, звертаючись з даною апеляційною скаргою з істотним пропуском строку на апеляційне оскарження, не надав жодних переконливих доказів реальної наявності у нього перешкод для реалізації права на апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2025 у справі №916/3300/24.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 у справі "Устименко проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
При цьому Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні стосовно випадків пана Беззубко та пана Трубіцина визначає, що вказані заявники подали заяви про поновлення строку на оскарження після спливу чотирьох місяців з дня визнання неприйнятними їх апеляційних скарг, а тому, за даних обставин, такі заявника діяли без належної старанності та задоволення їх клопотання за таких умов означало б глумитися над принципом правової певності.
З цих підстав Європейський суд з прав людини визнав скарги пана Беззубко та пана Трубіцина неприйнятними.
Відповідно до частини четвертої статті 260 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
В силу пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2025 у справі №916/3300/24, зазначені у заяві б/н від 11.07.2025 (вх.№2930/25 від 11.07.2025), поданій апелянтом на виконання вимог ухвали від 30.06.2025 про залишення апеляційної скарги без руху, визнані Південно-західним апеляційним господарським судом неповажними, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження за даною апеляційною скаргою Приватного підприємства "Васольбудстрой" слід відмовити.
Станом на 11.08.2025 будь-яких інших документів на виконання вимог ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 про залишення апеляційної скарги без руху у справі №916/3300/24 від скаржника до суду апеляційної інстанції не надходило.
Згідно з частиною четвертою статті 261 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 232-235, 256, 258, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Васольбудстрой" на рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2025 у справі №916/3300/24.
Справу №916/3300/24 повернути Господарському суду Одеської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук