79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"29" липня 2025 р. Справа №909/987/24
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Копець Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" від 20.05.2025 (вх. №ЗАГС 01-05/1525/25 від 21.05.2025)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2025 (повний текст рішення складено 16.04.2025, суддя О.В. Рочняк)
у справі № 909/987/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі ТОВ “ГК"Нафтогаз Трейдинг"), м. Київ
до відповідача: Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району), м.Івано-Франківськ
про: стягнення 878 161, 08 грн. заборгованості,
за участі представників:
від позивача (в режимі відеоконференції): Міненко В.М.;
від відповідача (в режимі відео конференції): Микитюк А.І.
22.10.2024 ТОВ “ГК"Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) про стягнення 878 161,08 грн. заборгованості, з яких: 819 898,97 грн. - основний борг, 50 694,84 грн. - пеня, 5 107,57 грн. - 3% річних, 2 459,70 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 08-4158/23-БО-Т від 15.09.2023. У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого газу позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2025 у справі № 909/987/24 (суддя О.В. Рочняк) позов задоволено частково. Стягнуто з Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - 852 813,66 грн. заборгованості, з яких: 819 898,97 грн. основний борг, 25 347,42 грн. пеня, 5 107,57 грн. 3% річних та 2 459,70 грн. інфляційні втрати, а також 10 537,93 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
Суд першої інстанції встановив, що позивач на виконання умов договору постачання природного газу за період з вересня по листопад 2023 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 3 682 812,80 грн., який відповідач оплатив частково у розмірі 2 862 913,83 грн. Водночас, відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов'язань за договором у повному обсязі суду не надав. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 819 898,97 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню. За прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України та п.7.2 договору позивачем нараховано відповідачу 50 694,84 грн. пені, 5 107,57 грн. 3% річних та 2 459,70 грн. інфляційних втрат. Суд, здійснивши перевірку нарахованих позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про правомірність та арифметично правильне їх нарахування. Водночас при розгляді заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, врахувавши, що відповідач є державною організацією, видом діяльності якої є забезпечення військових частин фондами, комунальними послугами та енергоносіями, те, що заборгованість за поставку природного газу оплачена відповідачем майже на 78%, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, суд вважав справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права зменшення розміру пені на 50 %, тобто до 25 347,42 грн. В решті стягнення пені відмовив.
Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ “ГК"Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2025 у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 25 347,42 грн. пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Скаржник вважає оскаржуване рішення в частині зменшення пені на 50 % ухваленим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що, будучи ознайомленим з умовами укладеного сторонами правочину, відповідач мав усвідомлювати, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладена відповідальність, передбачена п. 7.2 договору. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що сума зобов'язання відповідача з оплати поставленого газу та розмір заборгованості (станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом) дорівнює 819 898,97 грн., тоді як сума пені, нарахована відповідно до договору, становить 50 694,84 грн., що складає 6,18% від суми несплаченої заборгованості. Це означає, що вартість газу, з оплати якого відповідачем прострочено оплату, фактично збільшиться для відповідача не більш як на 6,18 %. Отже, зменшення розміру пені на 50% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зокрема, зазначає, що Постачальник передав Споживачу на умовах укладеного сторонами договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з вересні по грудень 2023 (включно) в кількості 172,94508 тис. куб. м, який Споживачем оплачено в повному обсязі в сумі 2 862 913,83 грн., що підтверджується платіжними інструкціями. Відповідач вважає, що договір № 08-4158/23-БО-Т постачання природного газу від 15.09.2023 припинений шляхом виконання зобов'язання. Однак, передбаченого договором об'єму виявилося недостатньо, тому позивач продовжував постачати природній газ на бездоговірних умовах. Фактично позивачем було поставлено відповідачу на бездоговірній основі обсяг (об'єм) природного газу в кількості 49,52909 тис. куб.м на загальну суму 819 898,97грн. Звертає увагу на те, що строк (термін) виконання боржником обов'язку - оплати за поставлений Споживачу на бездоговірній основі природного газу в кількості 49,52909 тис. куб.м на загальну суму 819 898,97 грн. не встановлений, тому строк оплати визначається моментом пред'явлення вимоги. Однак, позивачем з метою отримання коштів за поставлений природний не було надіслано на адресу Івано-Франківською квартирно-експлуатаційною частиною району відповідної вимоги (як це передбачено ч. 2 ст. 530 ЦК України). Так як строк (термін) виконання боржником обов'язку - оплати за поставлений Споживачу на бездоговірній основі природного газу в кількості в кількості 49,52909 тис. куб.м на загальну суму 819 898,97 грн. не встановлений, тому строк оплати не настав. Просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2025 у справі № 909/987/24 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Відповідач просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.09.2018 № 962, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
15.09.2023 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) та Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина (району) (Споживач) укладено договір № 08-4158/23-БО-Т постачання природного газу, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з вересня 2023 року по 31.12.2023 (включно) в кількості 172,94508 тис. куб.м.
Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати Постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до п.3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (п. 2.4 договору).
В п. 3.5 договору сторони визначили, що приймання передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
За змістом п. 3.5.1 договору Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Відповідно до п. 3.5.2 договору на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника.
Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акта зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 договору).
У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п. 3.5.4 договору).
За змістом п. 4.1 договору ціна природного газу за 1000 куб. м. з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовлені потужності на добу, за цим договором становить 16 553, 89 грн.
Загальна вартість цього договору на дату укладення становить 2 385 761,54 грн., крім того ПДВ - 477 152,31 грн., разом з ПДВ - 2 862 913,85 грн. (п. 4.3 договору).
Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 5.5 цього договору.
Пунктом 5.3 договору погоджено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.
Згідно з п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках передбачених законодавством і цим договором.
В п. 7.2 договору сторони визначили, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, Споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Даний договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2023 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 13.1 договору).
На виконання договірних зобов'язань позивач поставив відповідачу за період з вересня по листопад 2023 року природний газу на загальну суму 3 682 812,80 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 12.10.2023 - на суму 18 954,85 грн., від 14.11.2023 - на суму 305 246,40 грн., від 11.12.2023 - на суму 3 358 611,55 грн., підписаними та скріпленими печатками обох сторін.
Відповідач оплатив частково поставлений позивачу газ в сумі 2 862 913,83 грн., в підтвердження чого позивач надав суду Інформацію про надходження коштів на рахунки ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за період з 15.09.2023 по 15.04.2024.
Наведені обставини стали підставою звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача 819 898,97 грн. - основного боргу за поставлений природний газ. У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого газу позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч.1 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалося вище, між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) та Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина (району) (Споживач) укладено договір № 08-4158/23-БО-Т постачання природного газу від 15.09.2023. За умовами даного договору Постачальник зобов'язувався поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язувався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з вересня 2023 року по 31.12.2023 (включно) в кількості 172,94508 тис. куб.м.
Водночас, у п. 2.4 договору сторони узгодили, що Споживач повинен самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати Постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до п.3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
В матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками обох сторін акти приймання-передачі природного газу від 12.10.2023 - на суму 18 954,85 грн., від 14.11.2023 - на суму 305 246,40 грн., від 11.12.2023 - на суму 3 358 611,55 грн., які складені на підставі договору №08-4158/23- БО-Т від 15.09.2023. Всього на суму 3 682 812,80 грн.
Отже, з урахуванням п.2.1., п. 2.4 договору обсяг газу, спожитий відповідачем у вересні - листопаді 2023 року отримано ним саме відповідно до умов договору від 15.09.2023 №08-4158/23- БО-Т, а не на бездоговірній основі, як про це зазначає відповідач.
Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В п. 5.1 договору визначено, що плата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 5.5 цього договору.
Таким чином, граничний строк оплати природного газу отриманого відповідно до акта приймання-передачі природного газу від 12.10.2023 є 15.11.2023, відповідно до акта приймання-передачі природного газу від 14.11.2023 є 15.12.2023, відповідно до акта приймання-передачі природного газу від 11.12.2023 є 15.01.2024.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач на виконання умов договору постачання природного газу за період з вересня по листопад 2023 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 3 682 812,80 грн., який відповідач оплатив частково у розмірі 2 862 913,83 грн.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Отже, основний борг відповідача за поставлений позивачем природний газ згідно договору №08-4158/23- БО-Т від 15.09.2023 становить 819 898,97 грн.
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України унормовано порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
У відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Як зазначалось вище, пунктом 7.2 договору сторони визначили, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1, Споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 50 694,84 грн., 5 107,57 грн. - 3 % річних та 2 459,70 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як слушно зауважив суд першої інстанції, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Місцевий господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат встановив, що періоди для нарахування, сума заборгованості у такі періоди визначені позивачем правильно, так само як і правильно здійснено арифметичний розрахунок відповідного нарахування. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
При цьому, доводи та вимоги апеляційної скарги зводяться до оскарження лише відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 25 347,42 грн. , а тому предметом апеляційного перегляду є правильність застосування судом першої інстанції положень ст. 551 ЦК України щодо зменшення заявленого позивачем розміру пені на 50 %.
У відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що дана норма не є імперативною та застосовується за визначених умов та на розсуд суду.
Категорії "значно" та "надмірно", є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведеної норми права направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
При цьому, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Відповідно до ст. 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що чинне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Верховний Суд у постанові від 19.012024 справа № 911/2269/22 зазначив, що законодавець надає право суду зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин, як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 справа №911/378/17.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципу права. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 справа № 911/2269/22.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 справа №922/1716/20, від 30.03.2021 справа № 902/538/18.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
Колегія суддів зауважує, що пеня є лише фінансовою санкцією за невиконання зобов'язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення; пеня не є основним боргом, будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, а, відповідно, при зменшенні її розміру не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
Таким чином, місцевий господарський суд, врахувавши всі обставини даної справи, зокрема те, що відповідач є державною організацією, видом діяльності якої є забезпечення військових частин фондами, комунальними послугами та енергоносіями, заборгованість за поставку природного газу оплачена відповідачем майже на 78%, а також те, що позивачем доказів, які свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, заявлення до стягнення крім пені також 3% річних та інфляційних втрат, дійшов підставного висновку про зменшення розміру пені на 50% та стягнення з відповідача на користь позивача 25 347,42 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2025 у справі №909/987/24.
За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2025 у справі №909/987/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук