79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"05" серпня 2025 р. Справа №870/21/25
Суддя Західного апеляційного господарського суду Бонк Т.Б.,
секретар судового засідання Шатан Т.О.,
представники сторін-не з'явились,
розглянувши матеріали заяви Приватного підприємства «Оліяр» б/н від 18.06.2025 (вх. суду від 19.06.2025 № 01-05/1875/25)
у справі № 870/21/25
про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 11.06.2025
у справі № 458/05.25 ( третейський суддя Павлова А.А.)
за позовом:Приватного підприємства «Оліяр», м. Пустомити , Львівська обл.
до відповідача: Фермерського господарства «Меденцев Агро», с. Седлище,
Волинська обл.
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій,
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 11.06.25 у справі № 458/05.25 позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства «Меденцев Агро» на користь Приватного підприємства «Оліяр»: 2 803 988,54 грн суми попередньої оплати за непоставлений товар, 841 196,56 грн штрафу, 208 734,30 заборгованості, 61 635,07 грн двадцять відсотків річних, 86 483,63 грн пені, 45 420 грн сплаченого третейського збору за розгляд справи в третейському суді.
19.06.2025 до Західного апеляційного господарського суду надійшла заява Приватного підприємства «Оліяр» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 11.06.25 у справі № 458/05.25.
Автоматизованим розподілом (витяг з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 19.06.2025 ) справу № 870/21/25 з розгляду вищевказаної заяви Приватного підприємства «Оліяр» розподілено судді-доповідачу Бонк Т.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 прийнято до розгляду заяву Приватного підприємства «Оліяр» б/н від 18.06.2025 (вх. суду від 19.06.2025 № 01-05/1875/25) у справі № 870/21/25 про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 11.06.2025 у справі № 458/05.25 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.08.2025; витребувано у Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» прошиту та пронумеровану справу № 458/05.25.
Зобов'язано відповідача та третейський суд надати апеляційному суду письмову інформацію про наступне:
- чи визнавалось недійсним третейське застереження, що міститься у п.5.2 Договору поставки майбутнього врожаю №МР-1/200623 від 20.06.2023;
- чи не скасоване рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 11.06.2025 у справі № 458/05.25;
- чи є в провадженні інших судів заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 11.06.2025 у справі № 458/05.25.
21.07.2025 до суду надійшло заява позивача про відсутність у нього інформації щодо скарження, скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 11.06.2025 у справі № 458/05.25 та визнання недійсним третейського застереження.
22.07.2025 надійшли матеріали справи № 458/05.25 разом з листом Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 21.07.2025 № 2025/07-07, згідно з яким третейський суд повідомив про відсутність у нього інформації про скасування рішення третейського суду.
У судове засідання 05.08.2025 сторони не з'явились.
21 липня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (№ 3200-IX від 29 червня 2023 року).
19 жовтня 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов'язків учасників судової справи» (3424-ІХ).
Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
У господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частини перша, п'ята статті 6 ГПК України).
Частина шоста цієї ж статті (в редакції Закону № 3424-IX від 19.10.2023) зобов'язує юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Фермерське господарство «Меденцев Агро», як юридична особа, зареєстрована за законодавством України має процесуальний обов'язок зареєструвати в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) електронний кабінет.
Суд також бере до уваги висновок, що викладено в пункті 84 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі №908/3731/23 в якому зазначено, що: «з 04.11.2023 (дата набуття змін до абз.1 ч.6 ст.6 ГПК, внесених законом №3424) у всіх юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, виник обов'язок зареєструвати електронний кабінет».
Втім, вимоги процесуального закону щодо реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС ФГ «Меденцев Агро» не виконало.
Згідно з приписами статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Фермерського господарства «Меденцев Агро» є: вул. Незалежності, буд. 23, с. Седлище, Ковельський р-н, Волинська обл., 44441.
В матеріалах справи наявний поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали суду від 24.06.2025 у справі №870/21/25, що повернувся на адресу суду з зазначенням причини повернення: «Адресат відсутній за вказаною адресою», трек номер 0601163956164.
Верховний Суд у постанові від 02.09.2024 у справі № 914/1393/24 вказав, що встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Статтею 120 ГПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 09.08.2024 у справі № 903/1130/23).
Подібний правовий висновок вказаний в постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №917/968/20.
Отже, враховуючи наведене відповідач був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи у суді, однак у судове засідання не з'явився, витребуваної судом інформації не надав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 354 ГПК України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження до суду в судовому засіданні з повідомленням сторін. Неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.
При розгляді заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду за клопотанням однієї із сторін господарський суд витребовує справу з постійно діючого третейського суду, в якому вона зберігається. Справа має бути направлена до господарського суду протягом п'яти днів від дня надходження вимоги. У такому разі строк розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду продовжується до тридцяти днів з дня її надходження до суду.
Згідно з частинами 1, 2 статті 56 ЗУ “Про третейські суди» заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви.
При розгляді заяви про видачу виконавчого документа компетентний суд повинен витребувати справу з постійно діючого третейського суду, в якому зберігається справа, яка має бути направлена до компетентного суду протягом п'яти днів від дня надходження вимоги. У такому випадку строк вирішення заяви про видачу виконавчого документа продовжується до одного місяця.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Розглянувши заяву Приватного підприємства «Оліяр» про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, суд дійшов висновку про її задоволення з таких підстав.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 11.06.25 у справі № 458/05.25 позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства «Меденцев Агро» на користь Приватного підприємства «Оліяр»: 2 803 988,54 грн суми попередньої оплати за непоставлений товар, 841 196,56 грн штрафу, 208 734,30 заборгованості, 61 635,07 грн двадцять відсотків річних, 86 483,63 грн пені, 45 420 грн сплаченого третейського збору за розгляд справи в третейському суді.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов'язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно з положеннями статті 327 ГПК України та пункту 1-1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.
Згідно з частиною третьою статті 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
Відповідно до статті 355 ГПК України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо, зокрема, на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону.
Західним апеляційним господарським судом встановлено, що рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 11.06.2025 не скасоване та є чинним.
Рішення не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України. Суд не вирішував питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Докази протилежного у матеріалах справи відсутні та суду не подані.
Справа, в якій прийнято рішення, підвідомча третейському суду.
Третейське застереження міститься у п.5.2 Договору поставки майбутнього врожаю №МР-1/200623 від 20.06.2023, укладеному між Фермерським господарством «Меденцев Агро» та Приватним підприємством « Оліяр».
Згідно з пунктом п.5.2 Договору поставки майбутнього врожаю №МР-1/200623 від 20.06.2023 сторони погодили, що всі спори і розбіжності, що можуть виникнути між Сторонами із умов даного Договору, або в зв'язку з ним (при його укладенні, виконанні, зміні, розірванні, припиненні, визнанні неукладеним, визнанні недійсним і т. ін.) підлягають вирішенню Постійно діючим третейським судом при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація», який знаходиться за адресою - м. Львів, вул. Героїв УПА, 72.
Сторони прийшли до взаємної згоди про те, що третейський розгляд здійснюється Третейським судом, в складі одного третейського судді, який призначається в порядку, передбаченому Регламентом постійно діючого третейського суду при Асоціації “Всеукраїнська інвестиційна асоціація». Сторони визнали обов'язковість рішення обраного Третейського суду відповідно до статті 50 Закону України «Про третейські суди». Протокол засідання Третейського суду не ведеться. (п. 5.3 вказаного Договору).
Отже, даний спір правомірно переданий і вирішений Постійно діючим третейським судом при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація».
Доказів визнання недійсною третейської угоди апеляційному суду не подано.
Склад третейського суду відповідає вимогам закону. Докази того, що склад третейського суду не відповідав вимогам статей 16-19 Закону України “Про третейські суди» у суду відсутні.
Згідно з ч.1 ст.55 ЗУ “Про третейські суди» рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.
Як вбачається з рішення третейського суду від 11.06.2025, строк його виконання не встановлений, відтак відповідно до приписів ч. 2 ст. 55 ЗУ “Про третейські суди» це рішення підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст.57 ЗУ “Про третейські суди» рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження». Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред'явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України “Про виконавче провадження».
Згідно з частинами 1, 2 статті 352 ГПК України питання видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.
Частиною 3 ст.354 ГПК України передбачено, що при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
Так, відповідно до ст.355 ГПК України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:
1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;
2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;
4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
5) третейська угода визнана недійсною;
6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;
8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;
9) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Аналогічні підстави для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду передбачені ч. 6 ст. 56 ЗУ “Про третейські суди».
Західним апеляційним господарським судом встановлено відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 ГПК України та ч.6 ст.56 ЗУ “Про третейські суди».
З огляду на викладене, беручи до уваги, що рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 11.06.25 у справі № 458/05.25 добровільно боржником не виконано, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення заяви Приватного підприємства «Оліяр» та видачу наказу на примусове виконання вказаного рішення третейського суду.
На підставі ч.9 ст.129 ГПК України, відповідно до якої якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Відтак, належить стягнути пропорційно з Фермерського господарства «Меденцев Агро» на користь Приватного підприємства «Оліяр» 1 514 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд заяви про видачу наказу.
Відповідно до ч. 9 ст.356 ГПК України після розгляду господарським судом заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду справа підлягає поверненню до постійно діючого третейського суду. Відтак справу № 458/05.25 належить повернути до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація».
Керуючись ст.ст. 129, 234, 354, 356 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Задоволити заяву Приватного підприємства «Оліяр» б/н від 18.06.2025 (вх. суду від 19.06.2025 № 01-05/1875/25) у справі № 870/21/25 про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 11.06.2025 у справі № 458/05.25.
2. Видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 11.06.2025 у справі № 458/05.25 наступного змісту:
Стягнути з Фермерського господарства «Меденцев Агро» (44441, Волинська область, Ковельський район, село Седлище, вул. Незалежності, буд. 23; ідентифікаційний код юридичної особи: 42490172) на користь Приватного підприємства «Оліяр» (81100, Львівська область, Львівський район, місто Пустомити, вул. Привокзальна, буд. 25; ідентифікаційний код юридичної особи: 32461721) 2 803 988,54 грн (два мільйони вісімсот три тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім гривень 54 копійок) суми попередньої оплати за непоставлений товар, 841 196,56 грн (вісімсот сорок одну тисяча сто дев'яносто шість гривень 56 копійок) штрафу, 208 734,30 грн (двісті вісім тисяч сімсот тридцять чотири гривень 30 копійок) заборгованості, 61 635,07 грн (шістдесят одну тисячу шістсот тридцять п'ять гривень 07 копійок) двадцять відсотків річних, 86 483,63 грн (вісімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят три гривні 63 копійок) пені, 45 420 грн (сорок п'ять тисяч чотириста двадцять гривень 00 копійок) сплаченого третейського збору за розгляд справи в третейському суді.
3. Стягнути з Фермерського господарства «Меденцев Агро» (44441, Волинська область, Ковельський район, село Седлище, вул. Незалежності, буд. 23; ідентифікаційний код юридичної особи: 42490172) на користь Приватного підприємства «Оліяр» (81100, Львівська область, Львівський район, місто Пустомити, вул. Привокзальна, буд. 25; ідентифікаційний код юридичної особи: 32461721) 1 514 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд заяви про видачу наказу.
4. Відповідні накази видати після набрання ухвалою суду законної сили.
5. Матеріали третейської справи № 458/05.25 повернути до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація».
6. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня її прийняття.
Повну ухвалу складено 11.08.2025.
Суддя Т.Б. Бонк