Справа № 456/3944/25
Провадження № 2/456/1816/2025
про зупинення провадження в справі
08 серпня 2025 року місто Стрий
Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Валовін Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін заяву ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач АТ «Універсал Банк»в особі представника - адвоката Мєшніка К.І. звернувся в Стрийський міськрайонний суд Львівської області з позовною заявою, в якійпросить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість у розмірі 132 564,06 грн та судові витрати по справі.
Ухвалою від 24.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.
30.07.2025 до Стрийського міськрайонного суду Львівської області через систему «Електронний суд» у вказаній справі від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про зупинення провадження у справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного судочинства, а саме справи №456/2417/24, в якій 29.04.2025 Стрийським міськрайонним судом Львівської області було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про:
?зобов'язання АТ «Універсал Банк» відновити залишок на картковому рахунку № НОМЕР_1 ;
?скасування штрафних санкцій та зобов'язання Акціонерне товариство «Універсал Банк» відновити залишок коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 до того стану, в якому він перебував перед виконанням операцій з 18:37 год. по 18:40 год. 22.01.2024, тобто станом на 18:00 год. 22.01.2024, з врахуванням погашеного позивачем кредиту на суму 17 828,00 грн;
?зобов'язання АТ «Універсал Банк» припинити нарахування за картковим рахунком в АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 процентів, комісій, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) з 18:00 год.22.01.2024 року;
?зобов'язання АТ «Універсал Банк» скасувати нарахувані за картковим рахунком в АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 процентів, комісій, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) з 18:00 год.22.01.2024 року.
В обґрунтування заяви, відповідач зазначає, що оскільки предметом поданого позову в справі №456/3944/25 є стягнення з неї на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості за договором у розмірі 132 564,06 грн (тіло кредиту та відсотки за його користування), встановлення судом підстав для відновлення залишку на рахунку та законність нарахування відсотків за користування кредитними коштами в справі №456/2417/24, мають важливе значення щодо підстав та предмету спору в розглядуваній судом справі. Відтак, вважає, що обставини встановлені у справі №456/2417/24, яка на даний момент знаходиться на розгляді у Львівському апеляційному суді, матимуть значення при вирішенні питання про стягнення заборгованості, в силу однакового предмета доказування. Наголошує, що в справі №456/2417/24 суд дійшов до обгрунтованих висновків, що АТ «Універсал Банк» не довів, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю, свідомо чи несвідомо сприяла незаконному використанню своїх авторизаційних даних або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Також суд погодився з доводами ОСОБА_1 про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період з 18:37 год. по 18:40 год. 22.01.2024 року, у зв'язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню, а нараховані відсотки пеня та штрафні санкції скасуванню.
Заперечення на заяву про зупинення провадження у справі від позивача не надходило, водночас, у відповіді на відзив останній зазначив, що обставини встановлені в рішенні Стрийського міськрайонного суду Львівської області в справі №456/2417/24 не можуть братись до уваги в силу того, що останнє не набрало законної сили та перебуває на розгляді в Львівському апеляційному суді.
Дослідивши подану відповідачем заяву, а також позиції сторін викладені в позовній заяві, відзиві на позовну заяву та відповіді на відзив, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі N 357/10397/19 (провадження N 61-5752сво21) передбачено, що метою зупинення провадження у справі відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення фактів, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якому зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність зупинення провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення в такій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, які розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, мають преюдиційне значення для іншої справи.
З аналізу винесеного в справі №456/2417/24 рішення вбачається, що спірні правовідносини в обох справах виникли з одного і того ж договору, укладеного 22.11.2019 між АТ «Універсал банк» та ОСОБА_1 , на підставі якого останній було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 з кредитним лімітом що змінювався кілька раз протягом строку використання.
В справі №456/2417/24 ОСОБА_1 просить суд відновити кредитний ліміт, що був до списання кошті, припинити нарахування та скасувати вже нараховані відсотки, пеню інші штрафні санкції за користування кредитними коштами, які на її думку були безпідставно списані в шахрайських спосіб з рахунку № НОМЕР_1 в розмірі 112 320,00 грн. Предметом доказування у вказаній справі є: факт укладення договору банківського кредиту між сторонами, його умови і взаємні зобов'язання; розмір кредитного ліміту та умови його зміни, факт списання коштів з рахунку ОСОБА_1 , послідовність дій сторін договору до і після списання коштів, визначення обсягу цивільно-правової відповідальності кожної сторони, тощо.
Судом першої інстанції в справі №456/2417/24 вимоги позивачки задоволено в повному обсязі. Справа перебуває на розгляду в Львівському апеляційному суді за апеляційною скаргою АТ «Універсал банк».
Водночас, в справі, що розглядається позивач АТ «Універсал банк» звернувся з вимогою про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 132 564,06 грн, що складається з тіла кредиту в розмірі 112 320,00 та відсотків за користування кредитом в розмірі 20 244,06 грн. Фактично предметом доказування в даній справі є ті ж обставини, які підлягають встановленню і доказуванню в справі №456/2417/24, а саме, щодо факту укладення договору, взаємних зобов'язань сторін, розміру встановленого кредитного ліміту та умов його зміни, факту списання коштів та дій сторін договору як до так і після такого списання, а також підстав для нарахування відсотків, пені та інших штрафних санкцій, визначення їх розміру та підстав для стягнення тощо.
Таким чином висновки суду в справі №456/2417/24 безпосередньо впливатимуть на предмет доказування в справі № 456/3944/25, та матимуть для неї преюдиційне значення. Більш того, одночасний розгляд обох справ, може призвести до ухвалення протилежних та суперечливих у висновках рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано:«… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України»,заява № 19164/04).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).
Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
Зважаючи що справа №456/2417/24 до завершення якої відповідач просить зупинити провадження перебуває вже на стадії розгляду в апеляційній інстанції, суд приходить до висновку що таким зупиненням не буде допущено істотного порушення принципу розумності строків розгляду справи № 456/3944/25, закріпленого в ст. 2 ЦПК України та в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на наведені фактичні обставини та норми права, суд приходить до висновку про об'єктивну неможливість продовжувати розгляд справи до вирішення справи №456/2417/24 та набрання законної сили судовим рішенням в даній справі.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 251, 252, 253, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-
Зупинити провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до набрання законної сили судовим рішенням в справі №456/2417/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя Юлія ВАЛОВІН