Справа № 464/23/25
пр.№ 2/464/673/25
01.08.2025 м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова
у складі: головуючої судді Сабари Л.В.,
секретаря судового засідання Бович Д.С.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, поданим представником ОСОБА_2 , до відповідачів ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс», ОСОБА_3 , в якому просить стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» майнову шкоду у розмірі 2 679,46 грн., стягнути з ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 35 530,77 грн., моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн., а також понесені витрати, а саме: 4 000,00 грн. витрат, пов'язаних із залученням спеціалістів, 1 211,20 грн. судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_3 29.05.2024 о 16.30 год. на вул. Виговського, 31 у м. Львові, керуючи автомобілем марки «ХАЗ 3250.02», р.н. НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Citroen Berlingo», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , завдавши транспортним засобам механічних пошкоджень. Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 19.06.2024 у справі №464/4004/24 ОСОБА_3 визнано винним за ст. 124 КУпАП. На момент ДТП автомобіль марки «ХАЗ 3250.02», р.н. НОМЕР_1 , був застрахованим у ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» згідно з полісом №ЕР-219877120 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.09.2023. Відповідно до розрахунку, складеного ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс», розмір страхового відшкодування, визначений на підставі звіту №39228 від 27.06.2024, складеного оцінювачем ТОВ «Експертна компанія «Фаворит Ассистанс» ОСОБА_5 , становить 38 005,32 грн. Наведену суму страхового відшкодування отримано позивачем. Разом з тим, визначене відповідачем ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» страхове відшкодування з урахуванням зносу не узгоджується з фактичним розміром заподіяної позивачу шкоди, оскільки у вищезгаданому звіті оцінювачем занижено витрати на ремонтно-відновлювальні роботи її автомобіля, відтак і вартість матеріального збитку. З метою визначення дійсного розміру завданого матеріального збитку, позивач звернулась до експерта, яким складено висновок №742/07-24 від 18.07.2024, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Citroen Berlingo», р.н. НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей на дату ДТП без ПДВ становить 76 215,55 грн., а вартість з урахуванням фізичного зносу - 40 684,78 грн. Таким чином, з ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» підлягає стягненню недоплачена сума страхового відшкодування у розмірі 2 679,46 грн. Крім того, зважаючи на те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача виходить за межі відповідальності страховика, різниця між виплаченою страховиком сумою відшкодування та вартістю ремонту у розмірі 35 530,77 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_3 , як з особи, яка завдала шкоду. Також, у зв'язку із пошкодженням автомобіля позивача, відповідачем ОСОБА_3 було завдано їй моральної шкоди, яка полягала у перенесенні нею глибоких душевних страждань і переживань, істотній зміні її звичного способу життя, відтак вважає, що з нього слід стягнути завдану моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн., що за вищенаведених обставин, на думку позивача, буде виваженим, розумним та справедливим відшкодуванням.
11.02.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» Гусєвим П.В., відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог до ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» в повному обсязі, з огляду на те, що страховою компанією здійснено виплату позивачу страхового відшкодування відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, наданий позивачем висновок щодо визначення розміру матеріального збитку складено в порушення вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки потерпіла особа має право на самостійний вибір оцінювача лише у випадку неявки представника страховика у визначений цим Законом строк. Водночас, дане порушення не позбавляє позивача стягнути такі кошти з винної особи.
19.02.2025 представник позивача Вілінська Г.М. через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив відповідача ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс», згідно з якою вказала, що заперечення представника відповідача є необґрунтованими, покликання у відзиві на позовну заяву на практику Верховного Суду не заслуговують на увагу, оскільки така не є релевантною. Крім того, чинне законодавство не забороняє потерпілій особі залучати експертів для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано заявлених позивачем вимог, відтак просить позов задовольнити повністю.
30.04.2025 представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в позові повністю у зв'язку із безпідставністю позовних вимог. Заперечення обґрунтовує тим, що подана позовна заява містить певні недоліки, зокрема в такій не вказано повної дати народження позивача та відповідача ОСОБА_3 . Крім того, до позову долучено копії документів, які не містять дати їх засвідчення, а також копію постанови Сихівського районного суду м. Львова у справі №464/4004/24 від 28.06.2024 відносно «Особи_1», що є неналежним доказом та не може свідчити про винуватість відповідача у вчиненні ДТП. Вважає наданий позивачем висновок від 18.07.2024 неналежним доказом, оскільки такий проведено без повідомлення заінтересованих осіб, зокрема ОСОБА_3 , що суперечить чинному законодавству. Наведене вказує на те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, відтак у відшкодуванні судових витрат слід також відмовити.
08.05.2025 представник позивача Вілінська Г.М. через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3 , відповідно до якого вважає його доводи необґрунтованими. Так, оскільки додатки до позовної заяви створені в Електронному суді, такі додаткового засвідчення не потребують. Крім того, при постановленні ухвали про відкриття провадження судом встановлено, що подана позовна заява відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України. Також, виклик заінтересованих осіб для проведення експертного дослідження відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів здійснюється виключно за відповідної потреби. Разом з тим, відповідач не спростував поданий звіт, із клопотаннями про призначення у справі автотоварознавчої експертизи до суду не звертався. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2025 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 15.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 , її представник в судовому засіданні позов підтримали з підстав, що ньому викладені, просили такий задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заперечив щодо позову з доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, просив прийняти рішення про відмову у позові в повному обсязі.
Представник відповідача ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» Гусєв П.В. в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з положеннями ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Так, відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.
29.05.20245 о 16.30 год. на вул. Виговського, 31А у м. Львові ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «ХАЗ 3250.02», р.н. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Сітроен», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що рухався попереду, завдавши транспортним засобам механічних пошкоджень.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 19.06.2024 у справі №464/4004/24, що набрала законної сили 01.07.2024, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, в силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої транспортним засобам завдано механічних пошкоджень, є встановленою та доказуванню не підлягає.
У зв'язку із тим, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника пошкодженого транспортного засобу марки «ХАЗ 3250.02», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс», ОСОБА_1 , як власник пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, звернулась до вказаної страхової компанії із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 29.05.2025.
На підставі повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 29.05.2025, заяви про страхове відшкодування від 29.05.2024, а також розрахунку суми страхового відшкодування, складеного на підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 27.06.2024 №39228, ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс», у зв'язку із наявністю страхового випадку, здійснено виплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 38 005,32 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без ПДВ), що підтверджується копією платіжної інструкції від 19.08.2024.
Згідно з наведеним звітом, вартість відновлювального ремонту КТЗ Citroen Berlingo, р.н. НОМЕР_2 , становить 86 424,43 грн., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ з урахуванням ПДВ на запасні частини становить 43 031,10 грн.
Водночас, як вбачається із висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику коліснику транспортного засобу, від 18.07.2024 №742/07-24, проведеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 на замовлення ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту КТЗ Citroen Berlingo, р.н. НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів та деталей на дату ДТП 29.05.2024 становить 88 259,88 грн., розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ з урахуванням зносу без ПДВ на дату ДТП 29.05.2024 становить 40 684,78 грн.
Вказаний висновок складено особою, яка має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, такий містить посилання на довідково-нормативну літературу, калькуляцію вартості відновлювального ремонту, акт огляду транспортного засобу, фототаблицю його пошкоджень.
Таким чином, зважаючи на те, що позивач в силу ст. ст. 12, 81 ЦПК України не позбавлена права доведення реального розміру матеріального збитку, завданого їй внаслідок ДТП, поданий нею висновок складено з дотриманням вимог чинного законодавства, а відповідачами такий не жодними доказами спростовано, заяв про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи з метою спростування її доводів до суду не надходило, відтак суд приймає такий звіт як належний та допустимий доказ розміру завданої матеріальної шкоди.
Надаючи оцінку доводам відповідача ОСОБА_3 про те, що його не було повідомлено про огляд пошкодженого транспортного засобу для складення висновку за замовленням позивача, суд зважає на те, що відповідно до п. 5.2 Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
З вказаного слідує, що вимога про виклик заінтересованих осіб для проведення технічного огляду транспортного засобу, а також їх присутність, не є імперативною вимогою, та визначається на розсуд замовника дослідження, у разі наявності відповідної потреби.
Між тим, відповідачем не наведено об'єктивних даних про те, що його відсутність під час проведення огляду пошкодженого транспортного засобу призвела до неправильності чи неправомірності виявлених пошкоджень та наданих оцінювачем розрахунків.
Враховуючи вищенаведене та те, що виплачений страховою компанією розмір страхового відшкодування не відповідає реальному розміру матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження належного їй транспортного засобу в ДТП, що мала місце 29.05.2024, суд приходить до висновку, що недоплачена сума страхового відшкодування у розмірі 2 679,46 грн. (40 684,78 - 38 005,32) підлягає стягненню з відповідача ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_1 .
Окрім цього, частиною 1 ст. 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Верховний Суд в постановах від 13 травня 2019 року (справа №522/538/17) та від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 (провадження № 61-10773св20) прийшов до аналогічних висновків.
Таким чином, якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Також, у Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №61-9547св18 зазначено, що системний аналіз ст. ст. 1992, 1994 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому включає як реальну вартість пошкодженого майна, так і витрати потерпілого на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (відновлювальний ремонт транспортного засобу).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.
Враховуючи те, що страхова виплата є недостатньою для повного відшкодування шкоди, завданої позивачеві внаслідок пошкодження її автомобіля в ДТП, яка сталась з вини відповідача ОСОБА_3 , то з нього, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між розміром страхового відшкодування (40 684,78 грн.) і фактичним розмір завданої шкоди (вартістю відновлювального ремонту автомобіля позивача без урахування фізичного зносу вузлів і деталей у розмірі 76 215,55 грн.), що становить 35 530,77 грн.
При вирішенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн., суд зважає на наступне.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Крім того, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (постанова Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 639/2981/19).
Таким чином встановлено, що ОСОБА_3 порушив Правила дорожнього руху, що призвело до настання ДТП, його винуватість у вчиненні якої є доведеною, відтак щодо позивача вчинено протиправні дії, оскільки автомобіль, яким остання керувала, пошкоджено, чим завдано їй збитків. Також, суд бере до уваги пасивну поведінка відповідача щодо усунення шкоди, що змусило ОСОБА_1 звернутись до суду за захистом порушеного права, у зв'язку із чим погоджується з доводами позивача про те, що наведені обставини призвели до зміни її звичного способу життя та втрати засобу пересування, у зв'язку із чим остання повинна була докладати зусиль для вирішення питань, пов'язаних з визначенням розміру завданої шкоди, пред'явленням позову, чим однозначно завдано їй душевних страждань та переживань та морально-психологічного дискомфорту.
Разом з тим, позивачем не долучено достатніх доказів на підтвердження розміру моральної шкоди, визначеної нею у розмірі 20 000,00 грн., відтак, на думку суду, такий розмір, з огляду на характер і тривалість страждань позивача, є завищеним.
За наведених обставин, з урахуванням принципу розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку, що позов в цій частині слід задовольнити частково, та стягнути з відповідача на користь позивача завдану моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн., що буде достатнім та розумним розміром для задоволення моральної шкоди, понесеної позивачем.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
За змістом ч. 1, п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача, а у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем, з метою визначення розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, понесено витрати на залучення спеціаліста для отримання відповідного висновку суб'єкта оціночної діяльності у розмірі 4 000,00 грн.
Враховуючи наведене, беручи до уваги висновок суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачів завданої позивачу матеріальної шкоди, суд приходить до висновку, що з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути понесені нею витрати на залучення спеціаліста пропорційно розміру задоволених вимог, а саме з ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» у розмірі 280,00 грн. та 3 720,00 грн. з відповідача ОСОБА_3 .
Крім того, встановлено, що стороною позивача заявлено розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
На підтвердження розміру витрат, понесених на професійну правничу допомогу, адвокатом Вілінською Г.М. надано наступні докази: ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1335853 від 02.01.2025, договір про надання професійної правничої допомоги №2Б/0078 від 20.08.2024, укладений між адвокатським об'єднанням «Центр захисту при ДТП «Автопоміч» та ОСОБА_1 , детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання професійної правничої допомоги, від 02.01.2025, платіжну інструкцію від 26.02.2025 про сплату Фем'як Г.М. на користь адвокатського об'єднання «Центр захисту при ДТП «Автопоміч» витрат за надання правової допомоги у розмірі 12 000,00 грн.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, враховуючи складність справи, зважаючи на час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони, беручи до уваги відсутність клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 720,00 грн. з відповідача ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» та 11 280,00 грн. з відповідача ОСОБА_3 .
Крім того, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 60,56 грн., з відповідача ОСОБА_3 - у розмірі 872,06 грн., що відповідатиме пропорційності розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 2 679 (дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) гривень 46 (сорок шість) копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 35 530 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять) гривень 77 (сімдесят сім) копійок, моральну шкоду у розмірі 5 000 (п'ять тисяч гривень).
В решті позову відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 60 (шістдесят) гривень 56 (п'ятдесят шість копійок), витрати, пов'язані із залученням спеціалістів, у розмірі 280 (двісті вісімдесят) гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 720 (сімсот двадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 872 (вісімсот сімдесят дві) гривні 06 (шість) копійок, витрати, пов'язані із залученням спеціалістів, у розмірі 3 720 (три тисячі сімсот двадцять) гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 280 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 серпня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інтер-Поліс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, 69, код ЄДРПОУ 19350062;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Головуюча Сабара Л.В.