Справа № 464/2426/25
пр.№ 2/464/1435/25
04.08.2025 року
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючої-судді Бойко О.М.
секретар судового засідання Білінська К.-М.Є.
з участю відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Акцент - Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
позивач Акціонерне товариство "Акцент - Банк" звернулося в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №А218СТ155101311138 від 31.05.2024 року у розмірі 31 887 грн. 67 коп., а також судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач ОСОБА_1 31.05.2024 року звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». 31.05.2024 року, будучи клієнтом банку, відповідач уклав з банком кредитний договір А218CT155101311138 щодо надання йому кредиту в розмірі 24000 грн. строком на 12 місяців, тобто до 30.05.2025 року, зі сплатою процентів у розмірі 75.00 щорічно. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» разом з умовами та правилами і тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві. Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору. Відповідач, в свою чергу, не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 31 887 грн. 67 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 22 172,08 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом 7723,15 грн. та пені в розмірі 1992,44 грн. Позивач неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу SMS-повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяте на себе зобов'язання, однак відповідач ОСОБА_1 продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договорами не погашає, що є порушенням прав АТ «А-Банк».
Відповідач ОСОБА_1 до суду подав відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги заперечив, зазначивши, що зайшов у відділення А-банку та маючи позитивний досвід співпраці з даним банком з листопада 2014 року і не підозрюючи нічого поганого і не маючи при собі окулярів, уклав договір №A218CT155101311138 на суму 24 000 грн. Сплачуючи протягом трьох місяців призначену суму побачив, що його борг не зменшується, а навпаки - збільшується, згодом зайшовши у відділення цього банку, з'ясував, що його грубо обманули надавши позику під 75% річних. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій позов підтримав в повному обсязі, просить справу розглядати у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення відповідча, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задововлити частково.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом встановлено, що позивачем та відповідачем ОСОБА_1 31.05.2024 року укладено договір банківських послуг, а саме надання кредиту, шляхом підписання Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». 31.05.2024 року, будучи клієнтом Банку, Позичальник уклав з Банком кредитний договір А218CT155101311138, щодо надання останній кредиту в розмірі 24000 грн. строком на 12 місяців (тобто до 30.05.2025 року) зі сплатою процентів у розмірі 75.00 щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн.
Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам, а також сплачувати комісію відповідно до умов договору.
У анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Акціонерного товариства "А- Банк", яка підписана відповідачем, зазначено, що відповідач погоджується з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, становить між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згідний з його умовами.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та умов договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, а саме неповененням отриманих кредитних коштів та нарахованих відсотків, суд приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, відповідно до розрахунків, наданих позивачем, станом на 13 квітня 2024 року підлягає стягненню з відповідача в розмірі 29 895 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 22 172,08 грн. Та 7723,15 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом.
Твердження відповідача щодо незгоди із відстотками, оскільки такі нараховані за процентною ставкою, встановленою обманом, є безспідстаними, оскільки в силу ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним,якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З огляду на те, що відповідач договір кредиту у судовому порядку не оспорював, а також відсутність обставин, які б свідчили про його недійсність прямо визначену законом, вказний договір є правомірним, а його умови підлягають виконанню.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені то така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач АТ «А-Банк» посилається на те, що при стягненні неустойки (пені, штрафів) за даним договором слід використовувати не загальне, а спеціальне законодавство, що регулює безпосередньо відносини щодо споживчого кредитування, тобто Закону України «Про споживче кредитування».
У відповідності до п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг"(набирав чинності 24.12.2023 +30 днів = 23.01.2024), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другоюстатті 3 цього Закону.
Слід зазначити, що на договори споживчого кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом №3498-IX (набрав чинності 24.12.2023+30 днів = 23.01.2024) вимога пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону не поширюється, та нарахування пені не забороняється.
Відповідно до положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять одно предметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).
Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Враховуючи викладене та те, що пеня за договором позики нарахована за період з 29.10.2024 по 13.04.2025, тобто під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
З урахуванням вище зазначеного, заборгованість за пенею за договором позики нарахована позивачем за період з 29.10.2024 по 13.04.2025, у розмірі 1992,44 грн. є необґрунтованою та стягненню не підлягає.
Крім того, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 271,40 грн.
Керуючись ст. 12, 81, 89, 142, 200, 247, 263-265, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
позов задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місце знаходження: м. Дніпро, вул.Батумська, 11, ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором №А218СТ155101311138 від 31.05.2024 року у розмірі 29 895 грн. (двадцять дев'ять тисяч вісімсот девяносто п'ять) грн. 23 коп. та 2271 (дві тисячі сімдесят одна) грн. 40 коп. судового збору.
В решті позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 08.08.2025.
Головуюча