ЄУН: 336/5236/25
Провадження №: 3/336/3535/2025
11 серпня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює неофіційно, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП,
за участі адвоката Бабіча С.А.,
встановила:
23.05.2025 о 14.10 годині, в м.Запоріжжя по вул. Чарівна 153, гр. ОСОБА_1 , керував електровелосипедом Forte-Frost-100 потужністю електродвигуна 350 Вт, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 6820». Тест № 2614, результат позитивний - 1,42 ‰. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Окрім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 23.05.2025 зазначено, що 23.05.2025 о 14.10 годині, в м.Запоріжжя по вул. Чарівна 153, гр. ОСОБА_1 , керував електровелосипедом Forte-Frost-100 потужністю електродвигуна 350 Вт, не був уважним, відволікся від керування, при зміні напрямку руху не впевнився в безпеці маневру та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В результаті ДТП пішохід отримала незначні тілесні ушкодження, чим завдано матеріальні збитки, чим порушив п. 2.3 «б» ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою суду від 05.06.2025 у відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП вказані справи об'єднані в одне провадження.
Потерпіла в судове засідання не з'явилась, подала заяву про проведення розгляду справи за її відсутності.
Адвокат Бабіч С.А. в судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження по справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 130 КУпАП. Суду пояснив, що електровелосипед, яким керував ОСОБА_1 , не є механічним транспортним засобом, двигун якого має потужність до 3 кВт. А тому водій такого велосипеду не повинен мати документи, визначені у п.2.1 ПДР, зокрема посвідчення водія. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 не є водієм, а тому не є суб'єктом статті 130 КУпАП. Окрім того додав, що відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у випадку порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Враховуючи, що пішохід отримав незначні тілесні ушкодження, будь-яке майно не пошкоджено, а тому відсутній елемент об'єктивної сторони даного правопорушення, а саме наслідку у виді пошкодження майна.
Вислухавши пояснення адвоката Бабіч С.А., вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
За керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил. Вимоги цього пункту означають, що знання Правил є обов'язковим для кожного учасника дорожнього руху, чітке виконання їх положень сприяє взаємній довірі та повазі, безпечному співіснуванню на дорозі всіх учасників дорожнього руху, будь-які відхилення від положень цих правил можуть привести до ДТП, заподіянню шкоди майну, здоров'ю та життю людей.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами:
- відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, в якому встановлено та вірно кваліфіковані дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. Протокол водієм підписаний без зауважень;
- висновком тесту спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 6820» від 23.05.2025, результат тесту 1,42‰, тест №2614, наявний підпис ОСОБА_1 без зауважень;
- актом огляду на стан сп'яніння, відповідно до якого водій ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, підписаний водієм без зауважень;
- відеозаписом правопорушення, з якого судом встановлено, що ОСОБА_1 керував електровелосипедом Forte-Frost-100 потужністю електродвигуна 350 Вт, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Так, на 3год. 16хв. зафіксовано, що водій ОСОБА_1 зазначає працівнику поліції, що він їхав та відволікся на телефон та наїхав на пішохода жінку. Додав, що випив 1 літр пива. На 4год. 59хв. зафіксовано факт складання протоколу відносно водія ОСОБА_1 за ст.127 КУпАП. На 5год. 02хв. зафіксовано факт складання протоколу відносно водія ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП. На 5год. 03хв. 30сек. працівником поліції зазначені ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано водію пройти медичний огляд для встановлення стану алкогольного сп'яніння. Працівник поліції неодноразово пропонував водію пройти медичний огляд, що зафіксовано також на 5год. 04хв. 52 сек., на 5год. 05хв. Також працівник поліції пропонував пройти огляд у медичному закладі у лікаря-нарколога. Водій ОСОБА_1 погоджується пройти медичний огляд із застосуванням спеціального технічного приладу, що зафіксовано на 5год. 37хв. На запитання працівника поліції, чи погоджується водій з результатом тесту, ОСОБА_1 зазначає, що оспорювати не буде. На що поліцейський зазначає, що у випадку не згоди з результатом необхідно проїхати до лікаря-нарколога.
Матеріали справи не містять розбіжностей та в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому, суд приходить до переконання, що надані суду докази є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і в своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення, та винуватість в ньому ОСОБА_1 . Підстав сумніватися в достовірності вказаних доказів у судді немає.
Під час розгляду справи, порушень допущених працівниками поліції при складанні протоколу не виявлено. Протокол про адміністративне правопорушення містить всі необхідні відомості, передбачені ст.256 КУпАП, та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07.11.2015.
Згідно з п. 2.7 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції уповноваженими особами Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту у видихуваному повітрі мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Поліцейськими вказані вимоги законодавства дотримані, водій добровільно надав згоду та пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 6820», результат тесту 1,42‰, що підтверджується висновком тесту спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 6820» № 2614 та відеозаписом подій.
Підписавши протокол про адміністративне правопорушення, водій будь-яких заперечень щодо його складення чи пояснень не надав. До того ж дії працівників поліції в установленому законом порядку не оскаржено.
Факт керування ОСОБА_1 електровелосипедом Forte-Frost-100 ані адвокатом в судовому засіданні, ані ОСОБА_1 на відеозаписі не заперечується.
Щодо посилання адвоката на той факт, що електровелосипед, яким керував ОСОБА_1 , не є механічним транспортним засобом, двигун якого має потужність до 3 кВт. А тому водій такого велосипеду не повинен мати документи, визначені у п.2.1 ПДР, зокрема посвідчення водія, а тому підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП немає, суд вважає безпідставними виходячи з наступного.
Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспортними засобами, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Оскільки визначення транспортного засобу для цілей застосування ст.130 КУпАП сам КУпАП не містить, для вказаних цілей слід керуватися нормами спеціального законодавства та Правилами дорожнього руху.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР України транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Також згідно з пунктом 1.10 ПДР України велосипед - це транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому; мопед двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і мопед, і в вузькому - механічний транспортний засіб.
Згідно п.2.13 ПДР України, транспортними засобами є мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 кубічних сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.
У статті 130 КУпАП вжито поняття «транспортний засіб», а не «механічний транспортний засіб».
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, є водіями і зобов'язані дотримуватися Правил дорожнього руху.
Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» №2956-IX від 24.02.2023 року, електричним колісним транспортним засобом являється дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Крім того, положеннями Закону визначено поняття низькошвидкісного легкового електричного транспортного засобу, що являє собою колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2023 р. у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
При цьому законодавець не обмежує нижньою межею потужність електродвигуна для вирішення питання щодо отримання прав на керування двоколісним транспортним засобом, а відрізняє виключно верхню межу, яка впливає на різні категорії прав (А1 або А).
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Підпунктом «б» частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху України визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів, а статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування в стані алкогольного сп'яніння будь-яким транспортним засобом, а не виключно механічним.
Таким чином, водій, реалізувавши своє право володіти та/або керувати будь-яким транспортним засобом, автоматично погодився виконувати додатково покладені на нього обов'язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України. Тому обсяг адміністративної відповідальності водія електричного самоката, електричного велосипеда, електричного скутера, гіроскутера за ст. 130 КУпАП жодним чином не відрізняється від обсягу відповідальності за цією ж статтею інших водіїв транспортних засобів.
Отже, суб'єктами правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП, є особи, які керують транспортним засобом, тобто ОСОБА_1 керував транспортним засобом Forte-Frost-100, який обладнаний електродвигуном потужністю 350 Вт, як транспортний засіб є засобом правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
Щодо посилання адвоката на той факт, що ОСОБА_1 не є водієм, оскільки для керування електровелосипедом не потрібне посвідчення водія, суд відхиляє такі твердження виходячи з наступного.
Згідно положень п.10.1 ПДР водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Основною функцією водія є управління рухом, швидкістю та напрямком руху.
Згідно ч.1 п. V Конвенції «Про дорожній рух» від 08.11.1968 року, водій («погонич») означає будь-яку особу, яка управляє механічним або іншим транспортним засобом (велосипедом включно) або яка веде дорогами худобу, стадо, упряжних, в'ючних або верхових тварин.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу - електровелосипеду Forte-Frost-100 потужністю електродвигуна 350 Вт.
Окрім того, згідно статті 130 КУпАП мова йде саме про осіб, які керують транспортними засобами або суднами, та які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а не про водіїв.
Санкцією ч.1 статті 130 КУпАП встановлено накладання на особу, якою вчинено таке правопорушення адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Враховуючи вище викладене, відсутність підстав для застосування іншого адміністративного стягнення, ніж передбаченого санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, суд приходить до висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами.
Щодо посилання адвоката на той факт. що ОСОБА_1 не має посвідчення водія, а тому застосувати вказане стягнення неможливо, суд зазначає наступне.
Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності адміністративного правопорушення і стягнення, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності стягнення вчиненому адміністративному правопорушенню. Категорія справедливості передбачає, що стягнення за адміністративне правопорушення повинно бути домірним. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад адміністративного правопорушення та рамки стягнення відповідатимуть один одному, а й те, що стягнення має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Принцип рівності всіх громадян перед законом - конституційна гарантія правового статусу особи, що поширюється, зокрема, на призначення стягнення. Притягнення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, до адміністративної відповідальності не лише означає рівність усіх осіб перед законом, а й передбачає встановлення в законі єдиних засад застосування такої відповідальності.
Завданням КУпАП є правове забезпечення охорони прав і свобод громадянина, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, встановленого правопорядку зміцнення законності, запобіганням правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Для здійснення цього завдання КУпАП визначає, які суспільно небезпечні діяння є адміністративними правопорушеннями та які адміністративні стягнення застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Санкція статті 130 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов'язкове накладення на правопорушника стягнення як у вигляді штрафу в певному розмірі так і у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 30 КУпАП прямо передбачено порядок застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами або до таких, які вже позбавлені такого права. Прямо передбачено випадки, коли таке стягнення не застосовується.
Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку (загальний) і керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. Додаткових вимог до суб'єкта, а саме наявність у нього права на керування транспортними засобами, ст. 130 КУпАП не містить.
Крім того, позбавлення права керувати транспортними засобами як обов'язкове додаткове стягнення передбачено у санкціях всіх частин ст. 130 КУпАП, якою передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп'яніння.
Тобто, норми Закону не містять жодних застережень чи умов застосування додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю у винного посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Щодо протоколу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 вини у вчиненні ДТП, а відтак і складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП, виходячи з наступного.
Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).
Згідно зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктом даного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення дорожнього руху та у сфері власності.
Об'єктивна сторона порушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Суб'єкт правопорушення загальний.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортним засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).
Таким чином, особа несе відповідальність за ст. 124 КУпАП не просто за будь-яке порушення правил дорожнього руху, а лише коли таке порушення посягнуло на суспільні відносини у сфері власності.
Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення.
Досліджені в судовому засіданні матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, схема ДТП, рапорт, письмова заява потерпілої ОСОБА_2 , письмові пояснення ОСОБА_1 та потерпілої, фотографії подій, не доводять беззаперечно та поза розумним сумнівом факт порушення ОСОБА_1 п.10.1 ПДР України та вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, виходячи з наступного.
Так, в результаті дослідження наявних матеріалів справи судом не виявлено відомостей щодо об'єкта доказування, а саме: доказів на підтвердження спричинення пошкодження майна, перелік якого прямо передбачений диспозицією ст.124 КУпАП, внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вимог ПДР.
Стаття 124 КУпАП не передбачає настання адміністративної відповідальності за порушення водієм вимог ПДР, що спричинило завдання легких тілесних ушкоджень, зокрема, такому учасникові дорожнього руху як пішоходу.
Більш того, ступінь тяжкості завданих ОСОБА_2 тілесних ушкоджень має бути підтверджений за допомогою проведення судово-медичної експертизи відповідним експертом шляхом медичного обстеження потерпілого, результати якого фіксуються у висновку експерта.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Суд, будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також, суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, частиною першою статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до частини другої статті 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями частини третьої статті 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним провадження у справі закрити, оскільки згідно з ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами адвоката Бабіч С.А. щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП та ЗУ «Про судовий збір» у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Керуючись статтями 23, 33, 34, 12, 124, 130, 247, 283, 284 КУпАП, суддя -
постановила:
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень (Адміністративні штрафи у сфері дорожнього руху: Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37941997; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA708999980313000149000008001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістот п'ять) гривень 60 копійок в дохід держави (Стягувач: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106; Призначення платежу: Судовий збір на користь держави).
Відповідно до вимог ст. ст. 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя Н.С. Звєздова