11.08.2025
Провадження № 1-кп/337/195/2025
ЄУН №331/7956/23
11 серпня 2025 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
з участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186, ч.2 ст. 307 КК України,
встановив:
В судовому засіданні прокурором ОСОБА_4 заявлено клопотання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою з посиланням на наявність ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і на те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити запобігання вказаним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_5 вказав, що заперечує проти клопотання прокурора, просить застосувати домашній арешт.
Захисник ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора вказавши, що прокурором не доведено доказами наявність ризиків на які він посилається. Заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
Прокурор ОСОБА_4 просив у клопотанні сторони захисту відмовити, та наполягав на задоволенні свого клопотання.
Вислухавши пояснення учасників, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганням спробам, у тому числі: переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу, суд виходить із того, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів передбачених ч.4 ст. 186, ч.2 ст. 307 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, враховує факт відбування ним покарання в місцях позбавлення волі в минулому, а також відсутність стійких соціальних зв'язків, які б для обвинуваченого були стримуючим фактором, а тому, усвідомлюючи невідворотністю можливого призначення йому покарання, може переховуватись від суду, що є ризиком передбаченим п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.
ОСОБА_5 раніше судимий, не працевлаштований, та не маючи офіційних джерел доходу, може вчинити інше кримінальне правопорушення, що є ризиком передбаченим п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Актуальність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України визначається тим, що свідки і потерпіла у кримінальному провадженні не допитані судом, обвинувачений ознайомлений з їх свідченнями на досудовому слідстві, обізнаний про їх місцезнаходження, та може здійснити незаконний вплив на свідків і потерпілу.
Суду не надано доказів, які б давали можливість припустити, що ризики відпали або суттєво зменшились, та вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України, які враховувалися при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо клопотання сторони захисту з приводу застосування домашнього арешту за місцем реєстрації матері ОСОБА_5 , суд вважає що такий захід на даний час не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Враховуючи тяжкість та специфіку злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , а також зважаючи на доведеність прокурором існування ризиків, які по своїй суті є досить вагомими та імовірними, вбачається достатньо підстав для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .
При цьому, судом враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_5 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобігання ризиків та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Обставин, які є перешкодою для продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому, позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя.
Суд приходить до висновку, що обґрунтованим, правомірним та доцільним, задля забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 , та уникнення встановлених судом ризиків, продовжити застосування строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17 липня 2025 року було визначено одночасно з продовженням строку тримання під вартою ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у виді застави у раніше визначеному розмірі за ухвалою слідчого судді Ленінського (на цей час - Дніпровського) районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2023 року - у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складало 107360 грн., який слід залишити без змін, оскільки підстав для зміни, визначеного розміру застави, чи для скасування такого заходу судом не вбачається і прокурором не надано.
Керуючись ст. 176, 177, 183, 331, 369-372, 392 КПК України, суд , -
Відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі Запорізький слідчий ізолятор на строк 60 днів, до 09 жовтня 2025 року включно.
Визначити розмір застави в сумі 107 360 грн. (сто сім тисяч триста шістдесят), яка у будь-який момент протягом дії ухвали може бути внесена на депозитний рахунок (рахунок UA378201720355249002000001205 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700).
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , обов'язки: прибувати до суду у визначений час; не відлучатися за межі м.Запоріжжя без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування зі свідками даного кримінального провадження.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали направити Державній установі Запорізькій слідчий ізолятор - для виконання, прокурору та ОСОБА_5 - для відома.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1