Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/4122/25
Провадження №: 2-з/332/4/25
11 серпня 2025 р. м. Запоріжжя
м. Запоріжжя
Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Погрібна О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, -
встановила:
Через систему «Електронний суд» до Заводського районного суду м.Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить: вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 перешкоджати ОСОБА_1 проживанню та доступу до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 пускати для проживання або тимчасового перебування сторонніх осіб (у тому числі ОСОБА_3 та будь-яких інших осіб, які не є членами сім'ї) у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , а також зобов'язати припинити незаконне перебування третіх осіб, зокрема ОСОБА_4 , у вказаному домоволодінні; заборонити ОСОБА_2 змінювати замки, двері, ворота чи інші засоби доступу до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , без письмового дозволу ОСОБА_1 або рішення суду.
Вказана заява розподілена судді Погрібній О.М. 11 серпня 2025 року.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст заяви про застосування заходів забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмету спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Крім того, за приписами ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
В своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що предметом її позову буде поділ майна подружжя, набутого в зареєстрованому шлюбі, а саме: визнання права власності на 1/2 частки в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 ; земельній ділянці під ним; квартирі за адресою АДРЕСА_2 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що вказані заходи є пропорційними, не порушують прав інших осіб понад необхідне та безпосередньо спрямовані на запобігання шкоди її правам. Вони не призведуть до відчуження майна чи інших необоротних дій, а лише збережуть статус-кво до розгляду позову по суті. Незаконне проживання третіх осіб у спірному майні, зокрема ОСОБА_4 , яка не має жодних прав на майно, додатково загрожує її правам як співвласниці, оскільки може призвести до ускладнення доступу до будинку та подальшого порушення її майнових прав.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, суд при розгляді заяви повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
У постанові апеляційного суд, та залишеної в силі Верховним судом провадження № 61-3972ск20, справа № 717/913/19 вказано, що «…Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 по справі № 554/1893/17 достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заявлені види забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 перешкоджати ОСОБА_1 проживанню та доступу до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони вчиняти певні дії, зокрема заборони ОСОБА_2 змінювати замки, двері, ворота чи інші засоби доступу до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , без письмового дозволу ОСОБА_1 або рішення суду, передбачений нормами чинного законодавства (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України), є доцільним у даній справі й загалом співмірним із заявленими вимогами, оскільки оспорюється право власності на це майно та існують ризики розпорядження ним, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, а отже істотного ускладнення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких звернувся до суду.
Що стосується вимог заявника про вжиття забезпечення заходів у вигляді заборони ОСОБА_2 пускати для проживання або тимчасового перебування сторонніх осіб (у тому числі ОСОБА_3 та будь-яких інших осіб, які не є членами сім'ї) у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , а також зобов'язати припинити незаконне перебування третіх осіб, зокрема ОСОБА_4 у вказаному домоволодінні, то суд вважає, що вони не можуть бути застосовані, оскільки, відповідно до змісту заяви, ОСОБА_1 не має наміру звертатися до суду з позовом для вирішення цього питання.
Крім того, заявницею не наведено достатніх підстав для застосування вказаних заходів забезпечення позову, а також не надано належних і достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, виходячи із змісту заявлених вимог, натомість вжиття такого заходу забезпечення може перешкоджати виконанню іншого судового рішення.
Таким чином, заява підлягає задоволенню частково.
Суддя враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані з власної ініціативи суду або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Підстав для застосування зустрічного забезпечення не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись статтями 153, 260 Цивільного-процесуального кодексу України,
постановила:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, - задовольнити частково.
Забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_2 :
- перешкоджати ОСОБА_1 проживанню та доступу до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;
- змінювати замки, двері, ворота чи інші засоби доступу до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , без письмового дозволу ОСОБА_1 або рішення суду.
У забезпеченні позову шляхом заборони ОСОБА_2 пускати для проживання або тимчасового перебування сторонніх осіб (у тому числі ОСОБА_3 та будь-яких інших осіб, які не є членами сім'ї) у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , а також зобов'язати припинити незаконне перебування третіх осіб, зокрема ОСОБА_4 , у вказаному домоволодінні - відмовити.
Відомості відповідно до ч. 1 ст. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:
Стягувач: ОСОБА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_1 ,адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Боржник: ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Примірники ухвали направити учасникам справи для відома та до Відділу державної виконавчої служби для виконання.
Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження, що не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О.М.Погрібна