11.08.2025
Справа № 331/3207/25
Провадження № 1-кп/331/595/2025
11 серпня 2025 року Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі у залі суду кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.1 ст.263, ч.1 ст.14 ч.2 ст.258 КК України,
з участі:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
У провадженні Олександрівського районного суду міста Запоріжжя перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.1 ст.263, ч.1 ст.14 ч.2 ст.258 КК України.
1. Короткий зміст клопотання
Прокурор Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 просив продовжити щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи тим, що обвинувачений вчинив тяжкий та особливо тяжкий злочин, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, перебуваючи на волі, може умисно ухилитися від явки до суду або перешкоджати встановленню істини по справі. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. На переконання прокурора, на час розгляду клопотання вказані ризики не зменшилися та продовжують існувати.
2. Позиції учасників провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та вважав обґрунтованими заявлені ризики.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5 вважали, клопотання прокурора необґрунтованим, вказавши, що жодні із наведених прокурором ризиків, нічим не підтверджуються, просили обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, зазначивши, що він наміру ухилятися від суду не виявляє, тому може виконувати покладені на нього обов'язки.
3. Встановлені судом обставини
27 травня 2025 року ухвалою слідчого судді Олександрівського (Жовтневого) районного суду міста Запоріжжя щодо ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, термін дії якої закінчується 01 липня 2025 року.
Обвинувальний акт затверджено прокурором 30 травня 2025 року.
Відповідно до супровідного листа керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 № 5-4-4344ВИХ-25 від 03 червня 2025 року обвинувальний акт скерований до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя.
Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 06 червня 2025 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.1 ст.263, ч.1 ст.14 ч.2 ст.258 КК України, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 23 червня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акту та щодо ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ "Запорізькій слідчий ізолятор" на час судового розгляду на два місяці терміном дії до 21 серпня 2025 року включно, без визначення альтернативного запобіжного заходу.
4. Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно доч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним,обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховатися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу колегія суддів враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Необхідно також зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України"-1).
5. Щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 висунуто обвинувачення у вчиненні закінченого замаху на скоєння тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.263 КК України та готування до вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14 ч.2 ст.258 КК України, за обставин, які викладені у змісті обвинувального акту, що, на думку суду, є однією із підстав для застосування запобіжного заходу у розумінні ч.2 ст. 177 КПК України.
В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання саме цього запобіжного заходу під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зазначені ризики були встановлені і слідчою суддею під час досудового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_3 ймовірно вчинив один епізод злочинної діяльності, який відноситься до тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, та один епізод злочинної діяльності, який відноситься до особливо тяжких злочинів, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, що дає підстави суду вважати, що залишаючись на волі, обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання.
При цьому, суд при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_3 можливості переховуватися від суду, зокрема, те, що ОСОБА_3 не має міцних соціальних зв'язків та постійного місця проживання тощо.
Крім того, суд бере до уваги, що наразі частина території Запорізької області тимчасово не контролюється українською владою, що може спонукати обвинуваченого до переховування саме на цій території.
Разом з тим, стороною обвинувачення доведений ризик можливого знищення, сховання та спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме, листувань з мобільних додатків систем миттєвими обмінами повідомленнями: «Telegram», «WhatsApp»», оскільки доступ до вказаних месенджерів може здійснюватися з будь-якого місця, а перебуваючи в слідчому ізоляторі у обвинуваченого ОСОБА_3 така можливість буде відсутня.
Також, прокурором у судовому засіданні підтверджений ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки допитані свідки були присутні під час розмов ОСОБА_3 із безпосереднім замовником вчинення терористичного акту та під час безпосередньої підготовки обвинуваченого до його вчинення, у зв'язку з чим ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, може вчиняти протиправні дії, спрямовані на вплив на осіб, яким відомо деталі вчинення обвинуваченим даних злочинів.
При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 раніше неодноразово засуджувався за скоєння корисливих злочинів. На теперішній час на перегляді у колегії суддів Запорізького апеляційного суду перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 , якого визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. Вказане свідчить про те, що належних висновків обвинувачений для себе не зробив і на шлях виправлення ставати не бажає. За таких обставин суд вважає очевидним, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або можливого продовження злочинної діяльності може справдитися із великим ступенем вірогідності, з огляду на дані про особу обвинуваченого.
6. Висновки суду
Отже, суд приходить до висновку, що на теперішній час встановлені судом ризики не змінилися, інших обставин, які б свідчили про те, що зазначені ризики відпали або з'явилися нові, в матеріалах справи немає, тому суд доходить висновку про доцільність продовження щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на два місяці.
Згідно з положенням аб.8 ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Враховуючий той факт, що ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема, передбаченого ч.2 ст.258 КК України, суд не визначає розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 194, 331 КПК України,суд
Продовжити щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця міста Запоріжжя, не одруженого, не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, який обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.1 ст.263, ч.1 ст.14 ч.2 ст.258 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ "Запорізькій слідчий ізолятор" на час судового розгляду на два місяці терміном дії до 10 жовтня 2025 року включно, без визначення альтернативного запобіжного заходу.
Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1