іменем України
11.08.2025
Справа № 331/2675/25
Провадження № 2/331/2021/2025
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Фісун Н.В., за участю секретаря Коростельової К.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник АТ «Сенс Банк» звернувся до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначено, що 28.05.2021 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про надання споживчого кредиту № 501325204, відповідно до умов якої позивач зобов'язувався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов'язувався в поряду та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Банк належним чином виконав обов'язок щодо надання позичальнику кредиту. Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 167 016,98 грн. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 16.05.2025 року відкрито спрощене позовне провадження, у якій роз'яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відзив на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходили.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву у якій просить розглянути справу без його участі, прохає суд позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка у судове засідання повторно не з'явилася, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток з повідомленням. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками та конверти з судовою повісткою, що направлявся за адресою останнього відомого місця проживання відповідача,повернулися до суду не врученим з відміткою Укрпошти про причини повернення - «За закінченням терміну зберігання» та « Адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 28.05.2021 р. між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» була підписана оферта на укладення угоди про надання кредиту № 501325204, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії; паспорт споживчого кредиту, графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, які в сукупності становлять кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 80 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом 45,00% річних строком на 60 місяців.
Відповідно до оферти ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти з ним угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для укладення цієї угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
Оферта містить умови споживчого кредиту: тип кредиту «кредит готівкою», сума кредиту 80 000,00 грн., процентна ставка 45.00 % річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту 60 місяців. Дата повернення кредиту вказана до 28.05.2026 року (п. 2 Оферти).
Згідно п. 3 Оферти кредит надається для власних потреб у розмірі 80 000,00грн., спосіб видачі - переказ на рахунок відкритий в АТ «Альфа Банк».
Всі відносини, що не врегульовані угодою, ОСОБА_1 запропонувала врегулювати договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, є невід'ємною частиною угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку www.alfabank.ua.
Крім того, сторони своїми підписами узгодили в письмовій формі Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, що становить Додаток № 1 до укладеного між сторонами договору № 501325204 від 28.05.2021 року.
Також з наданого позивачем паспорта споживчого кредиту вбачається, що сторонами за вказаним кредитним договором узгоджено суму кредиту - 80 000,00 грн., строк кредитування - 60міс., процентну ставку 45,00 % річних, а також неустойку (штраф) в розмірі 100,00 грн. за кожне прострочення платежу від 1 до 4 днів та 300,00 грн. за кожне прострочення платежу, яке триває 5 і більше днів.
Судом встановлено, що позичальник отримала кредит , що підтверджується меморіальним ордером №288487048 від 28.05.2021 року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості відповідача за договором № 501325204 від 28.05.2021 року становить 167 016,98 грн. з яких: за кредитом 70 832,46 грн. та по відсотках 96 184,52 грн.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21).
Отже, наданий банком розрахунок заборгованості за кредитом та виписка по рахунку відповідача, є належним доказом користування відповідачем кредитними коштами.
25.02.2025 року АТ «Сенс Банк» направило ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, вимагає протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання достроково повернути кредит в повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти користування кредитом, комісії, яка становить 167 016,98 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц зазначено, що якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього, як у позичальника, відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов'язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Наведені приписи дають підстави для висновку, що частина 4 статті 16 зазначеного Закону встановила обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Таким чином, надіславши 25.02.2025 вимогу про усунення порушень Акціонерне товариство «Сенс Банк» виконав вимоги частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим набув права вимоги дострокового стягнення щодо усієї заборгованості за кредитним договором у судовому порядку.
Згідно з Витягу з Державного реєстру банків та відповідно до Протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» від 12 серпня 2022 року, затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (скорочене найменування - АТ «Альфа банк») на Акціонерне товариство «Сенс банк» (скорочене найменування - АТ «Сенс Банк»), внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Положеннями ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором відповідач порушила зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 2 вказаної статті, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу щодо позики.
Відповідно до ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідач одержав та використав за цільовим призначенням кредитні кошти, про що свідчить розрахунок загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, виписка по рахунку та розрахунок заборгованості.
Однак, ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконувала, у зв'язку з чим допустила виникнення заборгованості по кредиту.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором, суду не надано.
Враховуючи викладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором у розмірі 167 016,98 гривень.
За таких обставин, позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з положеннями статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
Підстав для стягнення понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу у розмірі 13 710,00 грн. судом не встановлено з огляду на наступне.
Представником позивача в обґрунтування підстав для стягнення витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено копію договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року, укладеного між АТ «Сенс банк» та АО «СмартЛекс», за умовами якого замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) за підготовку і подання позовної зави в сумі 375 гривень, за отримання рішення суду 225 гривень, комісійну винагороду від стягнутих коштів на користь замовника 7,85%, копію довіреності від 03.02.2025 року №023782/25 виданої АТ «Сенс банк» адвокату Гірчаку А.М. та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я Гірчак А.М.
Водночас, договір 28.01.2025 року укладено між АТ «Сенс банк» та АО «СмартЛекс», однак довіреність банком видана адвокату Гірчак А.М. Доказів того, що даний адвокат працює або здійснює свою діяльність в АО «СмартЛекс» та дана довіреність видана на підставі укладеного договору від 28.01.2025 року не надано.
Тому, враховуючи викладене, з досліджених доказів, судом не встановлено достатніх підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.100) заборгованість за кредитним договором № 501325204 від 28.05.2021 у розмірі 167 016,98 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 11.08.2025 року.
Суддя: Н.В.Фісун