Справа № 331/2560/25
Провадження № 2-о/331/270/2025
09 травня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Олександрівського районного суду м. Запоріжжя Світлицька В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , заінтересовані особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Заявник ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи ІНФОРМАЦІЯ_2 , ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Частиною 3 ст. 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно із ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що вказану заяву слід залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно із ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно із ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Про це зазначено і в Листі Верховного Суду України «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, а саме, коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Для порушення в судах справ про встановлення належності правовстановлюючих документів необхідно подавати заяву з доказами того, що цей документ належить заявнику і що організація, яка його видала, не може внести до нього відповідні виправлення.
При цьому, заявником до заяви не додано доказів про неможливість внесення виправлень до документів, стосовно яких останній просить встановити факт їх належності та не зазначено причини, у зв'язку з якими відповідна організація не може самостійно внести виправлення в документи, чи звертався заявник до них із такою вимогою, як і не зазначено доказів такої відмови із зазначенням причин, тобто неможливість вирішення даного питання в позасудовому порядку.
Також, прохальна частина заяви містить вимоги про встановлення факту, що документи, які знаходяться в особовій справі № 7567 в ІНФОРМАЦІЯ_3 , належать ОСОБА_1 , проте вказані ним документи не додані до матеріалів справи, а тому суд позбавлений можливості перевірити зазначені в них відомості та наявність не відповідності паспортним даним заявника.
Слід зазначити, що відповідно листа ВСУ 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Ініційоване заявником ОСОБА_3 питання про встановлення факту, що має юридичне значення, шляхом визнання належності заявникові вказаних ним документів як правовстановлюючих документів не відповідає вимогам чинного законодавства.
Правовстановлюючий документ - документ, який підтверджує права суб'єкта на нерухоме майно та складений у порядку, передбаченому чинним законодавством.
До правовстановлюючих документів належать такі документи: договір предметом якого є нерухоме майно; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом чи консульською установою України, чи його дублікат; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором та інші.
Встановити факт належності зазначених заявником документів на підтвердження тих чи інших обставин можливо винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв'язку із оскарженням рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у призначенні пенсії. У адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а передумовою задоволення адміністративного позову. Аналогічні висновки висловлені Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2022 по справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20).
Крім того, в поданій до суду заяві ОСОБА_3 зазначив, що встановлення факту належності йому документів є необхідним для призначення пенсії.
Однак, до матеріалів справи не додано доказів звернення до ГУ ПФУ в Запорізькій області та доказів, які б підтверджували створення перешкод заявнику в призначенні пенсії, а саме письмової відмови пенсійного фонду із зазначенням причин, які б перебували у причинно-наслідковому зв'язку з тим фактом, який просить встановити заявник.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175-177 ЦПК України або не сплачені судові витрати, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, заяву слід залишити без руху та надати строк для усунення зазначених недоліків.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , заінтересовані особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху.
Повідомити заявника про необхідність виправити зазначені в ухвалі недоліки протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, та роз'яснити заявнику, що у разі не усунення зазначених недоліків, заява буде вважатися не поданою та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Світлицька