Справа № 308/3103/25
07 серпня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Бегені В.В.., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, справу за позовною заявою ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОЦЕНТ", яка подана представником Руденко Костянтином Васильовичем, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 07.08.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.08.2025.
Представник позивача ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОЦЕНТ", Руденко Костянтина Васильовича , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного Кредитного договору № 12272 від 19.05.2024 року (далі Кредитний договір) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» (торгова марка «PROCENT») (далі - Позивач, Товариство) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач/Позичальник), Відповідач отримав кредит у розмірі 9000 гривень, строком на 365 днів (до 19.05.2025 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (547,5% річних).
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Позивач зазначає, що у межах строку кредитування Відповідач зобов'язаний сплачувати Позивачу проценти періодичними платежами кожні 10 днів.
Починаючи з 29.05.2024 року, Відповідач має обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги Позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов'язань не сплачує її.
Відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, в зв'язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом починаючи з 19.05.2024 року, що має відображення у Розрахунку заборгованості (додається), порушує умови Кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов'язань.
Позивач звертає стягнення виключно на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 19.05.2024 року по 13.02.2025 року.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань, заборгованість Відповідача за Кредитним договором по нарахованим та не сплаченим процентам станом на 13.02.2025 року становить 36450,00 гривень за період з 19.05.2024 року по 13.02.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом (547,5% річних) та Графіку платежів.
Позивач просить суд: стягнути з Відповідача на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» код ЄДРПОУ 41466388, заборгованість за Кредитним договором № 12272 від 19.05.2024 року по нарахованим та несплаченим процентам у розмірі 36450,00 гривень за період з 19.05.2024 року по 13.02.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом (547,5% річних), а також судові витрати у розмірі 2422,40 гривень та 10000,00 гривень витрат на правову допомогу.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонно суду Закарпатської області від 07.03.2025 у справі відкрито провадження, постановлено розгляд адміністративної справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
28.04.2025 від представника відповідача по справі ОСОБА_1 - адвоката Ставичного П.І., надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовної заяви відмовити.
Так, у відзиві представник відповідача просить суд критично оцінити 36450,00 грн. як розмір заборгованості за кредитним договором та 10000,00 грн., як розмір витрат на правову допомогу, які Позивач просить стягнути з Відповідача та прийти до висновку про відсутність підстав для стягнення заявлених Позивачем сум з Відповідача.
Вказує на те, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 13.07.2023 року ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України).
Із покликанням на положення ст. 1, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», представник відповідача зазначає, що очевидно, що Позивач не вправі нараховувати відсотки Позивачу, а у випадку нарахування - зобов'язаних їх списати
Окрім того, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України 15.03.2022 року прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким було внесено ряд змін. Так, до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) було доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) ТА ІНШІ ПЛАТЕЖІ, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)»
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Із покликанням на практику ВС: постанову ВС від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц; постанову ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19; постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21; додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20; постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16; додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц, та ін., представник відповідача зазначає, що стягнення повної вартості втрат на правничу допомогу, понесених позивачем не узгоджується з критеріями розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника заявника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату
Таким чином представник відповідача просить: у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 15 травня 2025 року позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОЦЕНТ", яка подана представником Руденко Костянтином Васильовичем, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - залишено без руху, вказано позивачу на необхідність надати детальний розрахунок заборгованості за період, що вказаний позовній заяві а саме з 19.05.2024 року по 13.02.2025 року, із відображенням нарахування відсотків відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом (547,5% річних), тобто належне обґрунтування позовних вимог в частині вказаного розміру заборгованості та відповідного періоду.
На виконання ухвали суду позивачем подано заяву про усунення недоліки разом із детальним розрахунком заборгованості.
На виконання ухвали суду про витребування доказів (від 07.03.2025) від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла інформація - виписка по рахунку що належить відповідачу по справі Янчик Є.В.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач та його представник про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, однаку судове засідання не з'явилися. Від адвоката Ставичного П.І., надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності із врахуванням поданих ним письмових обґрунтувань.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку:
Судом встановлено, що між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» (торгова марка «PROCENT») та відповідачем ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 12272 від 19.05.2024 року, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 9000 гривень, строком на 365 днів (до 19.05.2025 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (547,5% річних).
Відповідно до умов договору:
п. 1.1. На умовах встановленим цим Договором, Товариство зобов'язується надати Позичальникові грошові кошти в розмірі 9000 гривень (дев'ять тисяч гривень 00 копійок) (далі - Кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом в строки, визначені цим Договором.
п. 1.2. Процентна ставка за користування Кредитом становить - 1.5% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 547.50%) користування Кредитом. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою.
п.1.3. Строк надання Кредиту та строк дії Договору становить 365 днів, з сплатою Кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є Додатком №1 до цього Договору.
п.1.7. Товариство здійснює переказ суми Кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить Позичальникові.
п.2.1.1. вимагати від Позичальника повернення Кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, встановлених Договором;
п.2.1.2. вимагати від Позичальника дострокового повернення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом у разі порушення умов цього Договору;
п.2.3.1. достроково повернути Кредит як в повному обсязі, так і частинами, сплативши проценти за користування Кредитом, виходячи з фактичного залишку суми Кредиту та строку користування Кредитом;
Окрім того, згідно п. 1.4 Договору позивач рекомендував сплатити позичальнику кредит 29.05.2024 року у розмірі: 10350.00 грн., що складається із: нарахованих процентів за користування 1350.00 грн та суми кредиту 9000,00 грн.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» (далі - Правила), викладені для загального доступну https://procent.com.ua/uk/about_us.
Позивач зазначає, що правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті https://procent.com.ua.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Будь-яка фізична особа (громадянин України) може скористатися своїм правом на оформлення позики зайшовши на сайт сервісу онлайн-кредитів https://procent.com.ua.
На Головній сторінці сайту про компанію https://procent.com.ua клієнт має право ознайомитись з Правилами надання кредитів, примірником кредитного Договору та іншими документами.
З метою отримання кредиту, позичальник проходить реєстрацію в ІТС, шляхом заповнення всіх необхідних полів (в тому числі ПІБ, РНОКПП, номер телефону, номер електронного платіжного засобу), підтверджує номер телефону за яким буде здійснюватися подальша ідентифікація Позичальника в ІТС, ознайомлюється з Правилами, надає згоду на обробку персональних даних та згоду на отримання та передачу інформації з Бюро кредитних історій шляхом проставлення відповідних відміток. Після проведення реєстрації в ІТС, позичальнику створюється особистий кабінет в якому відображаються всі його анкетні дані. У разі якщо позичальник має зареєстрований особистий кабінет, він підтверджує персональні дані та заповнює заявку на кредит
Ідентифікація/верифікація позичальника здійснюється у спосіб передбачений нормативно-правовими актами Національного банку України.
Після отримання Товариством заявки на кредит в ІТС здійснюється комплекс дій щодо погодження/відхилення Позичальнику Заявки на кредит.
Товариство інформує позичальника про прийняте рішення щодо видачі кредиту шляхом відправки повідомлення в особистий кабінет, також може бути надіслано повідомлення на телефонний номер та/або електронним листом на електронну пошту Позичальника, зазначені у заявці на кредит.
У разі схвалення заявки на кредит, ІТС Товариства генерується паспорт споживчого кредиту для ознайомлення, кредитний договір, що є офертою та містить усі істотні умови, про що інформує позичальника в особистому кабінеті.
Товариство надсилає позичальнику електронний підпис з одноразовим ідентифікатором шляхом направлення повідомлення на телефонний номер позичальника, що вказаний в особистому кабінеті.
Позичальник ознайомлюється в ІТС з паспортом споживчого кредиту та підпису його шляхом введення в спеціальному полі електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, ознайомлюється кредитним договором, підписує його шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписується відповідно до абзацу 3 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі, електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, який відповідає вимогам абзацу 3 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «Підписати договір».
Позичальник не може підписати даний кредитний договір без попереднього ознайомлення з ним, а також з паспортом споживчого кредиту та правилами кредитування
Після підпису позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, повідомлення надходить в ІКС Товариства та свідчить/ повідомляє Товариство про те, що позичальник надав згоду (акцептував) даний кредитний договір. Після зазначених дій, Кредитний договір підписується з сторони Товариства шляхом накладення електронного підпису із електронною позначкою часу та/або електронною печаткою з електронною позначкою часу уповноваженою особою, відповідно до чинного законодавства.
Часом укладення цього Договору є значення електронної позначки часу для електронного підпису уповноваженого представника Товариства
Після підписання кредитного договору, Товариство надсилає підписаний екземпляр кредитного договору на електронну пошту позичальника вказану в кредитному договорі та в особистий кабінет Позичальника в ІТС. При цьому після підписання Договору здійснюється автозавантаження підписаного примірника кредитного договору на електронний пристрій позичальника.
Сума кредиту по укладеному Кредитному договору, перераховується на платіжну карту Відповідача, яка була верифікована шляхом блокування певної суми коштів або іншим способом за правилами міжнародних платіжних систем. Таким чином, виключно особа Відповідача може отримати кредит на належну їй платіжну картку НОМЕР_1 після укладення Кредитного договору.
Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 302310 направлявся Відповідачу 19.05.2024 року о 08:11:53 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_3 , який зазначений Кредитному договорі та ІТС. Кредитний договір був підписаний 19.05.2024 року о 08:11:59 год. шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 302310 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua
Кредитні кошти в розмірі 9000 грн. були відправлені Відповідачу 19.05.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується довідкою, що наявна в матеріалах справи.
При цьому, на виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав відповідь разом із випискою по рахунку, що належить відповідачу по справі ОСОБА_1 .
Зі змісту листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 (ІВАІМ НОМЕР_5 ).
Також зазначено фінансовий номер телефону: НОМЕР_3 номер телефону, який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 НОМЕР_6 , НОМЕР_3 , НОМЕР_7 Додаток: виписка по рахунку № НОМЕР_4 за період 19-05-2024 - 24-05-2024 - рр.
Згідно наданої банком виписки по рахунку № НОМЕР_4 за період 19-05-2024 - 24-05-2024 рр. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_4 за період 19-05-2024 - 24-05-2024 - рр., вбачається, що 19.05.2025 відбулося зарахування коштів у сумі 9 000,00 UAH PT*PROCENT_CREDIT,KYIV.
Суд констатує що у відзиві на позовну заяву, представник відповідача не заперечує факт укладання ОСОБА_1 кредитного договору та отримання кредитних коштів.
Таким чином позивач виконав взяті на себе зобов'язання та надав позичальнику кредитні кошти.
Разом із тим, в порушення умов договору ОСОБА_1 , не виконує взяті на себе зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитним коштами, у зв'язку із чим виникла прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом.
Так, зі змісту детального розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 13.02.2025 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 , за Договором 12272 від 19.05.2025 року становить 45450 гривень 00 коп., з яких: строкова заборгованість за сумою кредиту становить 9000,00 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом становить 36450,00 грн.
Суд констатує, що відповідно до умов договору, що підписаний відповідачем:
п.2.1.1. вимагати від Позичальника повернення Кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, встановлених Договором;
п.2.1.2. вимагати від Позичальника дострокового повернення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом у разі порушення умов цього Договору;
п.2.3.1. достроково повернути Кредит як в повному обсязі, так і частинами, сплативши проценти за користування Кредитом, виходячи з фактичного залишку суми Кредиту та строку користування Кредитом;
Так, звертаючись до суду із даним позовом кредитор ТОВ «ФК «Процент» просить стягнути із ОСОБА_1 , не всю суму заборгованості, а суму простроченої заборгованості по несплаченим процентам за користування кредитом яка становить 36450,00 грн.
Згідно з ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У ч.1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із п.6 ст.11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про електрону комерцію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 5 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4, 6, 7, 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір, крім визначених цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до п.п. 3, 28, 29, 30, 53, 54 ч. 1ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги»:
безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів;
користувач платіжних послуг (далі - користувач) - фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей Національного банку України), а в разі надання послуг банком - клієнт банку;
кредитовий переказ - платіжна операція з рахунку платника на підставі платіжної інструкції, наданої платником або надавачем послуг з ініціювання платіжних операцій, за умови отримання згоди платника на виконання платіжної операції, наданої надавачу платіжних послуг платника;
кредитовий трансфер - платіжний інструмент у вигляді сукупності процедур, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку України, що використовується для ініціювання кредитового переказу;
переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача;
платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги»визначено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги: 1) послуги із зарахування готівкових коштів на рахунки користувачів, а також усі послуг щодо відкриття; 2) обслуговування та закриття рахунків (крім електронних гаманців); 3) послуги з виконання платіжних операцій із власними коштами користувача з рахунку/на рахунок користувача (крім платіжних операцій з електронними грошима), у тому числі: а) виконання кредитового переказу; б) виконання дебетового переказу; в) виконання іншої платіжної операції, у тому числі з використанням платіжних інструментів; 4) послуги з виконання платіжних операцій з рахунку/на рахунок користувача (крім платіжних операцій з електронними грошима), за умови що кошти для виконання платіжної операції надаються користувачу надавачем платіжних послуг на умовах кредиту, у тому числі: а) виконання кредитового переказу; б) виконання дебетового переказу; в) виконання іншої платіжної операції, у тому числі з використанням платіжних інструментів; 5) послуги з емісії платіжних інструментів та/або здійснення еквайрингу платіжних інструментів; 6) послуги з переказу коштів без відкриття рахунку; 7) послуги з випуску електронних грошей та виконання платіжних операцій з ними, у тому числі відкриття та обслуговування електронних гаманців.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 Закону України «Про платіжні послуги», до надавачів платіжних послуг належать: 1) банки, філії іноземних банків (далі - банки); 2) платіжні установи (у тому числі малі платіжні установи); 3) філії іноземних платіжних установ; 4) установи електронних грошей; 5) фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг; 6) оператори поштового зв'язку; 7) надавачі нефінансових платіжних послуг; 8) Національний банк України; 9) органи державної влади, органи місцевого самоврядування.
Надавати платіжні послуги мають право лише особи, зазначені у частині першій цієї статті.
Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цьогоЗакону(крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно дост. 18 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг зобов'язаний вести облік своїх операцій та подавати до Національного банку України звітність щодо здійснення діяльності з надання платіжних послуг відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України.
Згідно ст. 22 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна установа, установа електронних грошей, оператор поштового зв'язку має право на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг надавати користувачам на умовах кредиту кошти для виконання платіжних операцій з рахунку/на рахунок користувача, крім платіжних операцій з електронними грошима, з дотриманням таких умов: 1) платіжна установа, установа електронних грошей, оператор поштового зв'язку має право надавати платіжні послуги, передбачені пунктами 4 або 5 частини першої статті 5 цього Закону; 2) надання кредиту здійснюється виключно у зв'язку з виконанням платіжної операції; 3) кредит надається на короткий строк, що не може перевищувати 12 місяців з дати надання коштів; 4) кредит не може надаватися за рахунок коштів, отриманих від користувачів для цілей виконання платіжних операцій та/або в обмін на випущені електронні гроші; 5) розмір власного капіталу платіжної установи, установи електронних грошей, оператора поштового зв'язку відповідає вимогам, встановленим Національним банком України до надавачів платіжних послуг, які мають право надавати кредит.
Забороняється надання кредиту електронними грошима.
Надання кредиту споживачам здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про споживче кредитування».
Статтею 23 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що надавачі платіжних послуг, визначені в пункті 9 частини першої статті 10 цього Закону, зобов'язані здійснювати ідентифікацію та верифікацію користувачів відповідно до вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Згідно ст. 27 Закону України «Про платіжні послуги», усі документи, що підтверджують надання платіжних послуг (виконання платіжних операцій), зберігаються надавачами платіжних послуг та їх комерційними агентами не менше п'яти років з дня припинення ділових відносин з клієнтом або з дня завершення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтом.
Під час зберігання документів, що містять банківську таємницю або іншу інформацію з обмеженим доступом, надавачі платіжних послуг та їх комерційні агенти забезпечують дотримання вимог, встановлених законодавством для зберігання відповідної інформації.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 29 Закону України «Про платіжні послуги», надання платіжних послуг (у тому числі виконання окремих або разових платіжних операцій, відкриття та обслуговування рахунків тощо) здійснюється на підставі договору, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства, на узгоджених сторонами умовах.
Договір про надання платіжних послуг укладається в письмовій формі (паперовій або електронній). Договір про надання платіжних послуг може укладатися шляхом приєднання користувача до договору, розміщеного у доступному для клієнта місці у надавача платіжних послуг та на його веб-сайті в мережі Інтернет. Усі поточні редакції публічної пропозиції укладення договору та документів, що містять інформацію про комісійні винагороди, процентні ставки, курс перерахунку іноземної валюти, що застосовуються до обраної користувачем платіжної послуги, що надається користувачу згідно з пунктом 3 частини першоїстатті 30 цього Закону, зберігаються на веб-сайті надавача платіжних послуг із зазначенням строку їх дії. Користувачі мають право в будь-який час отримати доступ до всіх редакцій публічної пропозиції укладення договору та інших документів, зазначених у цій статті, що розміщені на веб-сайті надавача платіжних послуг.
У разі виникнення неоднозначного тлумачення прав та обов'язків сторони за договором за участю споживача платіжних послуг такі права та обов'язки тлумачаться на користь такого споживача.
Згідно ч. 1ст. 34 Закону України «Про платіжні послуги», до платіжних інструментів належать: 1) прямий дебет; 2) кредитовий трансфер; 3) електронні платіжні засоби.
Як вбачається із ч.ч. 1, 2, 6, 7ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством.
Платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.
Надавач платіжних послуг зобов'язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.
Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов'язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.
Відповідно дост. 49 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі.
Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.
Згідно ст. 50 Закону України «Про платіжні послуги», небанківські надавачі платіжних послуг забезпечують виконання платіжних операцій користувачів через розрахункові рахунки, відкриті в банках або в розрахунковому банку платіжної системи, учасниками якої вони є.
Розрахунки між небанківськими надавачами платіжних послуг для забезпечення виконання платіжних операцій користувачів (крім платіжних операцій у межах одного надавача платіжних послуг) здійснюються шляхом проведення суми платіжної операції між розрахунковими рахунками небанківських надавачів платіжних послуг, що відкриті в банках (розрахунковому банку платіжної системи).
Банки забезпечують виконання платіжних операцій своїх клієнтів, у тому числі операцій небанківських надавачів платіжних послуг, шляхом виконання міжбанківських платіжних операцій або платіжних операцій, що виконуються в межах одного банку.
Відповідно до п.п. 1-1, 9, 10, 11ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»: договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування-правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Статтею 3 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
Відповідно до п.п. 1, 2, 19, 60 ч. 1ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 1) автентифікація - електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних; 2) багатофакторна автентифікація - автентифікація з використанням двох або більше факторів автентифікації, що належать до різних груп факторів автентифікації; 19) засіб електронної ідентифікації - матеріальний та/або нематеріальний об'єкт, який містить ідентифікаційні дані особи і використовується для автентифікації особи в інформаційно-комунікаційних системах; 60) фактор автентифікації - одна з ознак на основі знання (володіння інформацією (даними), що відома лише користувачу) або володіння (використання матеріального предмета, яким володіє лише користувач), або притаманності (перевірка біометричних даних або інших властивостей (рис, характеристик), притаманних лише користувачу, що відрізняють його від інших користувачів).
Згідно ч. 1ст. 14 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронна ідентифікація здійснюється з використанням засобів електронної ідентифікації та процедури автентифікації відповідно до схем електронної ідентифікації.
У постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 569/7648/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Щодо доводів відповідача відносно неправомірно нарахованих відсотків, у зв'язку із його мобілізацією та проходженням ним військової служби, суд зазначає наступне.
Статтями 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент укладення кредитного договору від 18.05.2024):
«Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.»
Законом України 21 березня 2024 року №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набрав чинності 04 травня 2024 року, пункт 15 статті 14 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».
Дана норма в такій редакції діяла до 18 травня 2024 року, адже з цього часу набрала чинності її нова редакція, у зв'язку із набранням із цієї дати чинності Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким пункт 15 статті 14 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».
Види військової служби наведено в частині шостій статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за приписами якої є такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року в справі №199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Поряд із цим, у відзиві на позовну заяву як на підставу відмови у позові, представник вказує на наявність у ОСОБА_1 посвідчення УБД, однак до відзиву не надано копію військового квитка.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
У постанові КЦС ВС від 04 вересня 2024 року у справі N 426/4264/19, Верховним Судом зазначено, що
« Надана відповідачем копія довідки Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації № 367 від 29 вересня 2016 року є документом, що може підтверджувати наявність у ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та права на пільги (з 23 вересня 2016 року) відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Разом з цим, вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв'язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій».
Матеріали даної справи на час ухвалення судом рішення не містять відповідних документів, як доказів звільнення ОСОБА_1 від нарахування процентів за користування кредитом в розумінні частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Посвідчення учасника бойових дій дає право на пільги відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Разом з цим, вказаний Закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв'язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.
За таких обставин суд не вбачає підстав для застосування ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносно відповідача ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок. Відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості, не було подано суду контрозрахунок.
Як вбачається із матеріалів справи, позичальником нараховуються відсотки за користування кредитом в розумінні статей 1048, 1054 ЦК України. Позивач не нараховує та не заявляє вимог щодо стягнення штрафу, пені за порушення умов кредитного договору.
Таким чином з огляду на викладене, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме із відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за Кредитним договором № 12272 від 19.05.2024 року по нараховани та несплаченим процентам у розмірі 36450,00 гривень за період з 19.05.2024 року по 13.02.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом (547,5% річних).
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд приходить до наступного висновку.
До матеріалів позовної заяви долучено копію договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від «03» червня 2024 року укладеного між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» та Фізична особа-підприємець Руденко Костянтин Васильович .
Також в додатку до позовної заяви долучено АКТ ПРИЙМАННЯ-ПЕРЕДАЧІ НАДАНИХ ПОСЛУГ № 7 ДО ДОГОВОРУ № 03/06/2024 ПРО НАДАННЯ ЮРИДИЧНИХ ПОСЛУГ від 03 червня 2024 року м "27" листопада 2024 р.
Згідно вказаного акту, вартість підготовка позовних заяв про стягнення заборгованості по боржникам ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» згідно реєстру №1 від 27.11.2024 року складає 90 000 грн. та платіжну інструкцію кредитового переказу коштів у вказаній сумі замовником виконавцю.
У позовній заяві позивач просить суд також вирішити питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» витрати на правову допомогу у сумі 10000,00 грн., які сплачено Позивачем адвокату Руденко К.В. на підставі договору про надання правової допомоги та акту виконаних робіт № 7 від 27.11.2024 року та Витягу з Реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 7 від 27.11.2024 року (на підтвердження чого надає завірену копію акту виконаних робіт).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат.
Суд наголошує на тому, що зазначені витрати, понесені позивачем мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд при вирішенні питання стягнення витрат на правничу допомогу бере до уваги правові висновку викладені у постанові від 07.09.2023 року у справі за № 202/8301/21 в якій Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду зазначає, що обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо). Вищезазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду (справи №821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц) та в постанові Великої Палати Верховного Суду (справа № 826/1216/16).
Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.
Суд наголошує на тому, що зазначені витрати, понесені позивачем мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до правового висновку, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Оскільки вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі №873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21, пункт 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21).
У справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Одночасно з цим, з урахуванням заперечень відповідача у відзиві про неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на оплату правничої допомоги, а також те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі дійсно не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, який фактично складається лише з підготовки позовної заяви для подачі її до суду, клопотання про витребування доказів, без безпосередньої участі представника позивача у судових засіданнях, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи позицію сторони відповідача щодо не співмірності витрат зі складністю справи, обсягу виконаних робіт адвокатом, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 2000 грн.
Згідно ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державахучасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
За змістом частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено 2422,40 грн. судового збору, сума якого підлягає стягненню на його користь з відповідача.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 322, 615, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 12, 76, 223, 258, 259, 260 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОЦЕНТ", яка подана представником Руденко Костянтином Васильовичем, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 тел. НОМЕР_3 адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (ел. пошта legal@procent.com.ua тел. +380443339629 адреса Україна, 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС ЄДРПОУ 41466388), заборгованість за Кредитним договором № 12272 від 19.05.2024 року по нарахованим та несплаченим процентам у розмірі 36450,00 гривень за період з 19.05.2024 року по 13.02.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом (547,5% річних).
Стягнути з ОСОБА_1 , (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 тел. НОМЕР_3 адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (ел. пошта legal@procent.com.ua тел. +380443339629 адреса Україна, 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС ЄДРПОУ 41466388), судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 тел. НОМЕР_3 адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (ел. пошта legal@procent.com.ua тел. +380443339629 адреса Україна, 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС ЄДРПОУ 41466388), судові витрати, а саме сплачний позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
У задоволенні інших вимог позовної заяви відмовити.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОЦЕНТ" ел. пошта legal@procent.com.ua тел. +380443339629 адреса Україна, 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС ЄДРПОУ 41466388.
Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 тел. НОМЕР_3 адреса АДРЕСА_1 , не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС РНОКПП НОМЕР_8 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В.Фазикош