Справа № 342/574/25
Провадження № 1-кп/342/145/2025
11 серпня 2025 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні у залі суду м. Городенка клопотання прокурора Городенківського відділу Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025091150000057 від 18.04.2025 про продовження запобіжного заходу
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Городенка Коломийського району Івано-Франківської області, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше, 07.04.2025, судимий вироком Городенківського районного суду за ст.ст.126-1 КК України, ч.1 ст.125 КК України, ст.336 КК України до покарання у виді 3 років обмеження волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1,ч.2 ст.194 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 обвинувачений ОСОБА_4
захисник ОСОБА_5
потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7
Ухвалою Городенківського районного суду від 16.06.2025 обрано ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 14.08.2025.
Ухвалою від 02.07.2025 року обвинувальний акт призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та суду, впливу на потерпілих та свідків, можливість продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, або інше кримінальне правопорушення, оскільки схильний до вчинення таких. Застосуванням більш м'яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_4 неможливо запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, які на даний час продовжують існувати.
Захисник обвинуваченого - ОСОБА_5 заперечив щодо заявленого прокурором клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за доцільне застосувати до нього більш м'який запобіжний захід - у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений щодо заявленого прокурором клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав позицію свого захисника.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 при вирішенні клопотання поклались на розсуд суду.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, зазначає таке.
Ухвалою від 16.06.2025 обрано ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 14.08.2025 з утриманням у Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з ч. 3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
За змістом ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Положеннями ч.2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за
встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , обраний під час досудового розслідування, спливає 14.08.2025 року.
Cуд враховує, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , є тяжким (ч.2 ст.194 КК України), санкція за вчинення якого у разі доведеності вини, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.
Крім цього, з урахуванням особи обвинуваченого, який не працює, характеру висунутого обвинувачення, тяжкості покарання, що загрожує йому, реальними залишаються ризики можливого переховування обвинуваченого від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також здійснення тиску на свідків, які не допитані, при звільненні з-під варти, адже судовий розгляд триває. Ризики, які стали підставами застосування запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою не зменшилися та продовжують існувати, що в свою чергу виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Навіть за умови відсутності у обвинуваченого наміру ухилятися від суду, порушувати процесуальні обов'язки, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що ризики, вказані прокурором у клопотанні, мають місце, і для їх запобігання доцільним продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд вважає запропонований захисником ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту неспівмірним з інкримінованими обвинуваченому кримінальними правопорушеннями, тяжкістю висунутих йому обвинувачень.
Таким чином, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів буде сприяти належній процесуальній поведінці обвинуваченого, та інші, більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Обставин, які є перешкодою для продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.
Згідно з ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 року, суд зазначив, що суму застави необхідно оцінювати за ступенем впевненості, що можлива перспектива втрати застави буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання втекти.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частин 1, 4, 5 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поклавши на обвинуваченого, передбачені у ст. 194 КПК України додаткові обов'язки.
На переконання суду, саме такий запобіжний захід буде достатнім на даний час для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194, 196-198, 205, 331 КПК України,
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Городенка Коломийського району Івано-Франківської області, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів з утриманням у Івано-Франківській установі виконання покарань № 12 до 09 жовтня 2025 року включно.
Розмір застави визначити в межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКС України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у цьому кримінальному провадженні.
Попередити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Городенківського відділу Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12» для виконання.
Ухвала суду в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Суддя ОСОБА_1