Справа № 191/5693/24
Провадження № 2-а/191/25/24
29 липня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Костеленко Я.Ю., за участю секретаря - Омельченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Шмельова М.В. про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 28.11.2024 серії АВ № 00003240 притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а саме 27.11.2024 р. о 14 год. 35 хв. за адресою: Н-11, км. 76+702, Дніпропетровська область, транспортний засіб DAF ХF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України - перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,988 % (2.795 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. Зазначене у оскаржуваній постанові перевантаження без зазначення конкретних осей автомобіля, на які приходиться таке перенавантаження, не дозволяє встановити наявність чи відсутність перевищення навантаження. Крім того, у оскаржуваних постановах вказана дозволена максимальна фактична вага 40 тон, при тому, що відповідно до пп. б) п. 22.5 Правил дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 максимальне значення для автомобільних доріг державного значення для двовісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), становить 42 тони. Окрім того, всупереч Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України 27.09.2021 № 512 вона не містить інформації про тип транспортного засобу (сідловий тягач, контейнеровоз, вантажний самоскид тощо), взагалі не містить інформації щодо напівпричепу, що ставить під сумнів врахування вказаного критерію при встановленні факту перевищення, встановлених законодавством вагових норм. Напівпричіп віднесено до автомобільного транспортного засобу. Визначення сідельний тягач взагалі відсутнє у Законі України «Про автомобільний транспорт», проте воно наявне у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, згідно яких, сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа. Напівпричіп не може рухатись без тягача окремо, проте сідельний тягач і напівпричіп не є одним транспортним засобом, оскільки кожен із них реєструються окремо, а до тягача можна приєднати будь-який напівпричіп, як двохвісний так і трьохвісний. Інформація щодо тягача та напівпричепа, а саме марка, модель, тип, реєстраційний номер, його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто які повинні бути зазначено в ТТН відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», вимагаються від перевізників при перевірці документів працівниками Укратрансбезпеки. Також, марку, модель, тип, реєстраційний номер напівпричепа вимагає зазначати п. 11.1. Правил № 363 при оформленні ТТН. Таким чином, напівпричіп не може самостійно рухатись без тягача, так само як і тягач не може самостійно перевозити вантаж без напівпричепа, а тому у постановах повинна бути зазначена не тільки інформація щодо тяга, а і щодо напівпричепа, який у даному випадку є контейнеровозом. Крім того, у оскаржуваній постанові вказана дозволена максимальна фактична вага 40 тон, при тому що відповідно до пп. б) п. 22.5 Правил дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 максимальне значення для автомобільних доріг державного значення для двовісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра становить 42 тони. Вирішальне значення для визначення максимальної допустимої ваги перевезення вантажів є не лише тягач, а і напівпричеп, оскільки від його наявності, типу та кількості осей залежить допустиме максимальне значення ваги для перевезення. Однак, всупереч зазначеному, оскаржувана постанова не містять інформації щодо напівпричепів, що ставить під сумнів врахування вказаного критерію при встановленні факту перевищення, встановлених законодавством вагових норм. Враховуючи вказане, посадовою особою відповідача не дотримано вказаної інструкції, оскільки у оскаржуваних постановах відсутня інформація про транспортний засіб напівпричіп тобто інформація не повна. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_2 автомобіль DAF XF 105.460 д.н.з. НОМЕР_3 належить на праві приватної власності ТОВ «ДВК». Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 спеціалізований/ напівпричіп - спеціалізований н/пр-контейнеровоз - Е, належить ТОВ «ДВК «АЛЬЯНС»; повна маса 30412 кг, маса без навантаження 4020 кг, державний номерний знак НОМЕР_5 . Вказана постанова не містить даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку спеціалізованого напіпричепу-контейнеровоза, приєднаного до спеціалізованого вантажного сідлового тягача DAF XF 105.460 д.н.з. НОМЕР_3 . Вважає, що відповідачем безпідставно невраховано при прийнятті оскаржуваної постанови факту проїзду транспортного засобу DAF XF 105.460 д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом контейнеровозом, адже сам тягач не може перевозити. Перевезення вантажу здійснювалось на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) № 41 від 27 листопада 2024 року, вказаним вище транспортним засобом DAF XF 105.460 д.н.з. НОМЕР_3 , напівпричіп KRONE, днз НОМЕР_6 , перевізником є Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВК", ЄДРПОУ 30580875, водій ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_7 . За цією ТТН було здійснене вантажне перевезення за маршрутом: пункт навантаження Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Славгород, вул. Залізнична, 4 - пункт розвантаження Одеська область, Порт Південний, 16 причал. Вантажоодержувач ТОВ «ТІС-Зерно» код ЄДРПОУ 37468469. Згідно вказаної ТТН перевозилась м'яка пшениця ІІІ класу, врожаю 2024 року, вагою 26320 кг, що разом із тягачем та напівпричепом становить 42280 кг. Дані показники було виміряно при завантаженні транспортного засобу. Відповідно до розвантажувальної операції, яку було здійснено 28.11.2024 вага вантажу - 26300 кг, брутто - 42180 кг. Окрім того, при розвантаженні було встановлено показники якості вантажу, а саме: клас, натуру, вологість, білок та інші показники пшениці. Таким чином вага вантажу при завантаженні та розвантаженні однакова, що свідчить про те, що вага вантажу протягом всього маршруту не змінювалась. Згідно із даними ТТН, перевезення вказаного вантажу здійснювалось за вказаним маршрутом, на якому встановлено 5 пунктів автоматичного зважування, на чотирьох із п'яти пунктів автоматичного зважування, як до, так і після, перевищення вагових параметрів в автоматичному режимі не зафіксовано. І лише на пункті автоматичного зважування Н-11 Дніпро - Миколаїв, км 76+702 м (WIM78) було зафіксовано в автоматичному режимі перевищення вагових параметрів. Отже, постанови не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у справі про адміністративні правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не містять ні інформації про тип транспортного засобу, від якого залежить граничний розмір фактичної маси транспортного засобу, рух якого автомобільними дорогами забороняється, ні інформації про фактичну масу (вагу) вказаного в постанові транспортного засобу, ні інформації про вагу (масу) перевищення встановлених законодавством вагових норм для даного типу транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами. Просить скасувати постанову головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Шмельова М.В. про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 28.11.2024 серії АВ № 00003240 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП - закрити, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на його користь судові витрати.
Представник відповідача Бугаєнко С.С. надала відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що постанова серії АВ № 00003240 відповідає вимогам щодо її оформлення.Крім цього, позивач необґрунтовано зазначає, що постанова повинна містити інформацію про тип транспортного засобу (сідловий тягач, контейнеровоз, вантажний самоскид тощо), так як стаття 283 КУпАП та п. 17 Порядку № 1174 не передбачають зазначення типу транспортного засобу у постанові, оскільки зазначеними нормами встановлено зазначення марки, моделі, державного номерного знаку транспортного засобу, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення. АРМ аудиту з місця робочого столу інспектора при винесенні постанови містить дані про те, що транспортний засіб DAF FT XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_8 рухався з напівпричепом «тип ТЗ-з напівпричепом». В той же час матеріали фотофіксації містять фото напівпричепа, також оскаржувана постанова містить інформацію про те, що транспортний засіб має 5 вісей, навантаження на кожну з них, відстані між ними та загальну масу транспортного засобу, що підтверджує те, що тягач разом з напівпричепом був врахований при визначенні перевищення вагових параметрів.
Що стосується відсутності в постановах інформації про напівпричіп, його номерний знак, загальну вагу та розподіл навантаження на осі, звертає увагу на те , що, законодавчі акти, зокрема Кодекс України про адміністративні правопорушення та Порядок № 1174, не передбачають імперативної вимоги зазначати в постановах інформацію про напівпричіп. Постанова має містити дані про транспортний засіб, який є основним об'єктом фіксації порушення, та відповідальну особу. Напівпричіп не є самостійним транспортним засобом, здатним пересуватися без тягача. Його функціональна роль полягає у транспортуванні вантажів разом із тягачем, який забезпечує рух усього транспортного засобу. Тому відповідальність за порушення покладається саме на власника тягача. Технічні засоби, які використовуються для автоматичної фіксації порушень, визначають загальну масу транспортного засобу, включаючи напівпричіп, та параметри навантаження на осі. Ці дані є достатніми для встановлення факту перевищення нормативних вагових параметрів і складу адміністративного правопорушення. Факт перевищення вагових параметрів транспортного засобу підтверджується сертифікованими технічними засобами, які забезпечують точність вимірювань. Відсутність інформації про напівпричіп у постанові не впливає на об'єктивність фіксації порушення та наявність складу адміністративного правопорушення. Таким чином, відсутність у постановах інформації про напівпричіп, його номерний знак, загальну вагу та розподіл навантаження на осі не впливає на законність постанови, оскільки ці дані не є ключовими для доведення порушення.
Постановою від AВ № 00003240 від 28.11.2024 встановлено перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,988% (2.795 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. Окрім того, зазначені фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей - 5 шт.; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1- 2: 3810 мм, 2-3: 5630 мм, 3-4: 1320 мм, 4-5: 1310 мм, навантаження на вісь 1 - 8150 кг, 2 - 11150 кг, 3 - 9600 кг, 4 - 9800 кг, 5 - 8850 кг, загальна маса - 47550 кг. висота - 3.758 м.; ширина - 2.586 м.; довжина - 15.445 м. Зазначено виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу: загальна маса - 42795 кг. Також у оскаржуваній постанові міститься посилання в Інтернеті на вебсайт, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент учинення правопорушення та ідентифікатор доступу. Розрахунок відсоткового перевищення загальної маси виглядає так: ((47550 - 40000 - 10% * 47550) / 40000) * 100 = 6,988% (2.795 тон).
Стосовно доводів позивача, що транспортний засіб є контейнеровозом, то аналіз конструкції положень підпункту «б» пункту 22.5 ПДР України свідчить про те, що застосування гранично допустимої фактичної маси транспортного засобу більше за 40 тон, а саме 42 та 44 тони можливе за одночасного дотримання трьох умов: транспортний засіб двовісний, або трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом; можливість перевезення транспортним засобом контейнерів (ТЗ - контейнеровоз); перевезення транспортним засобом-контейнеровозом одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Відсутність хоча б однієї з умов виключає можливість застосування гранично допустимої фактичної маси транспортного засобу у 42 та 44 тони. Щодо третьої умови, перевезення транспортним засобом-контейнеровозом одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, зазначає, що за даними фотофіксації спеціалізований сідловий тягач на платформі для контейнерів перевозив не контейнер. Фотографія транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення не містить жодних ознак перевезення на напівпричепі контейнера, оскільки вбачається відсутність кутових фітингів та відсутність відповідного маркування контейнеру. Крім цього, показники зазначені в технічному паспорті на контейнер ZT К60 № 254, що наданий позивачем, не відповідають показникам, що містяться на фотографії металевої таблички наданих позивачем до позовної заяви, а саме в технічному паспорті зазначена ширина - 255 мм, а на фотографії металевої таблички зазначена ширина - 260 см. Крім цього, фотографія металевої таблички не підтверджує факт того, що в момент виникнення спірних правовідносин перевозився контейнер, в тому числі № 254. Табличка, фото якої позивач дає як доказ здійснення перевезення контейнером, не підтверджує факт здійcнення перевезення контейнером, оскільки є нормативно визначені вимоги до перевезення в контейнерах, які позивачем не дотримано. Крім цього, візуальний вигляд контейнера, що міститься на матеріалах фотофіксації не відповідає візуальному вигляду контейнера зображеному в технічному паспорті ZT K 60 № 254. Також вбачається відсутність кутових фітингів. Із наявних фото транспортного засобу можна побачити, що на площадку для перевезення контейнерів установлено переобладнаний кузов, накритий тентом з метою збільшення ваги перевезення вантажу.
Вважає, що позивачем, на підтвердження доводів позовної заяви, до матеріалів справи не долучено належний сертифікат відповідності на контейнер, яким, згідно з твердженням Позивача, перевозився вантаж. Таким чином, позивач здійснював вантажні перевезення контейнеровозом з порушенням правил їх експлуатації в розумінні вищезазначених міжнародних та національних норм, тому у такому разі він мав право перевозити вантаж з дотриманням п. 22.5 Правил дорожнього руху - не більше 40 т., адже навантаження 42 та 44 тони допускається лише у разі експлуатації контейнеровоза за його прямою спеціалізацією при перевезення контейнерів або змінних кузовів. Використання конструкції, візуально схожої на контейнер є намаганням штучно збільшити максимальне дозволене навантаження транспортного засобу всупереч нормам законодавства України. Із наявних фото транспортного засобу можна побачити, що на площадку для перевезення контейнерів установлено переобладнаний кузов, накритий тентом з метою збільшення ваги перевезення вантажу. Також, звертає увагу, що відповідно до пп. 17.2 п. 17 Правил № 363 передбачено заборону перевозити в універсальних контейнерах вантажів, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Відповідно до товарно-транспортної накладної № 41 від 27.11.2024 в момент виникнення спірних правовідносин перевозився сипучий вантаж, а саме пшениця, насипом, що прямо заборонено п. 17.2 Правил № 363. Доказів здійснення перевезення спеціальним контейнером Позивач не надає. Пп. 17.16 п. 17 Правил № 363 зазначено, що під час приймання завантаженого контейнера провадиться зовнішній огляд контейнера, перевіряється наявність пломби та її справність, цілісність пломбу вального дроту, а також відповідність номера контейнера і відправницького контрольного знака на відтиску пломби номеру контейнера і контрольному знаку, зазначеним у товарно-транспортній накладній. Однак, товарно-транспортна накладна від 27.11.2024 № 41 не містить інформацію про здійснення перевезення контейнером. Також, позивачем не надано доказів відповідно до п. 17.9 Наказу міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» про приймання вантажів для перевезення в контейнерах за наявності Договору - на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору. Зазначене також вказує на відсутність належних доказів перевезення вантажів за допомогою контейнерів.
Щодо доводів позивача, що при перевезенні вантажу на чотирьох із п'яти пунктів автоматичного зважування, перевищення вагових параметрів в автоматичному режимі не зафіксовано, позивачем жодних належних доказів проїзду через інші автоматичні пункти фіксації під час здійснення перевезення 27.11.2024 не надано.
Позивачем не надано жодних доказів відповідності зазначеної в товарно-транспортній накладній від 27.11.2024 № 41 загальної маси вантажу фактичній масі, що була перевезена, також надані позивачем докази не спростовують факту перевищення вагових параметрів, зафіксованих в автоматичному режимі. Товарно-транспортна накладна не є тим документом, що однозначно підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей. Тобто, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення одночасно й інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.
Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача Михайлишин А.І. до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явилась.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в адміністративному позові обставини, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. До основних завдань Укртрансбезпеки віднесено, зокрема здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Відповідно до пункту 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно- вагового контролю; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Згідно пункту 7 Положення Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Постановою головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Шмельовим Микитою Вячеславовичем про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АВ №00003240 від 28.11.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 8500,00 грн., а саме за те, що 27.11.2024о 14 год. 35 хв. за адресою: Н-11, км. 76+702, Дніпропетровська область, транспортний засіб DAF ХF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України - перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,988 % (2.795 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Також даним пунктом встановлено, що рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами». Вимоги цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціального призначення, які виконують функції зимового утримання автомобільних доріг, та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час слідування (повернення) до (з) місця виконання заходів із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж. Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами "б" та "в" цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
Частиною другою статті 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою КМ України від 18.01.2001 року № 30 , передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п.22.5 ПДР, зокрема, трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, з максимальним значенням для автомобільних доріг державного/ місцевого значення 44/24 т.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до технічного паспорту на контейнер ZT К 60, та відповідного позначення на ньому «ZT К 60, заводський № 254, номінальне навантаження даного контейнера становить 42 т. (42000 кг).
Згідно товаро-транспортної накладної №41 від 27.11.2024 транспортний засіб DAF XF XF 105. 460 AB9216IT з причіпом KRONE НОМЕР_9 здійснював перевезення м'якої пшениці 3 класу насипом масою брутто 42280 кг, тара 15960 кг, нетто 26320 кг.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , транспортний засіб KRONE PROFI LINER SD д.н.з. НОМЕР_9 є спеціалізованим напівпричепом - контейнеровозом-Е.
Отже, транспортний засіб, яким керував позивач є контейнеровозом, а нормативне навантаження для цього транспортного засобу необхідно обчислювати, виходячи з фактичної маси до 42т, а не 40т.
В постанові зазначено, що транспортний засіб DAF XF XF 105. 460 AB9216IT мав причіп (напівпричіп), однак судом встановлено, що фактично транспортний засіб, яким керував позивач є контейнеровозом і нормативне навантаження для цього транспортного засобу необхідно обчислювати, виходячи з фактичної маси до 42т, а не 40т, що підтверджено відповідним технічним паспортом. Згідно постанови про адміністративне правопорушення розрахунки перевищення ваги зроблені виходячи з допустимої маси 40т, як помилково вважав відповідач при винесенні спірної постанови. Отже, враховуючи, що постановою встановлено факт навантаження автомобіля 42795 кг, при дозволеній, згідно п.22.5 ПДР, для такого транспортного засобу максимальній фактичній масі 42т з похибкою 2%, таким чином вагові параметри транспортного засобу, належного ОСОБА_1 , не перевищені.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до вимог ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АА № 00003240 від 28.11.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.132-1 КУпАП підлягає скасуванню.
Згідно із пунктом 1 частини першою статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки суду не було надано доказів наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та враховуючи, що місцевий загальний суд як адміністративний має повноваження щодо закриття справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення ст. ст. 132, 139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду та задоволення позовних вимог позивача, на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, згідно з ч.1, 2 ст. 134 КАС України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання такої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Як вбачається з матеріалів справи правнича допомога позивачу у справі надавалась адвокатом Михайлишиним А.І. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП №002643 від 14.07.2020) на підставі ордеру серії АР №1198107 від 18.09.2024, договору б/н про надання правової допомоги від 16.09.2024, та акту наданих послуг від 11.12.2024, згідно яких за надання правової допомоги Гапоненко Д.М. зобов'язався виплатити адвокату гонорар у розмірі 4000 грн. за визначення обсягу доказів та їх систематизація та підготовка позовної заяви та направлення до суду.
Суд вважає такий розмір витрат на правову допомогу обґрунтованим та співмірним з заявленими вимогами, а тому доходить висновку про їх задоволення .
Керуючись ст. 72-77, 79, 132, 139, 205, 242, 255, 286 КАС України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити.
Постанову головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Шмельовим М.В. про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА № 00003240 від 28.11.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 132-1 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ - 39816845) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_10 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Я. Ю. Костеленко