Справа № 214/4920/25
2/214/3511/25
Іменем України
(заочне)
11 серпня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ткаченка А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Фартушної Є.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість за укладеним з ТОВ «Лінеура Україна» кредитним договором № 1688702 від 16 березня 2021 року в сумі 28 050,00 грн., посилаючись на відступлення права вимоги за кредитним договором та неналежне виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що відповідно до умов указаного договору, відповідачу було надано кредит у сумі 10 000,00 грн. строком на 5 днів з погодженою стандартною процентною ставкою 1,90% в день.24 грудня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем укладено договір факторингу № 02-24122001, відповідно до якого позивачем набуто право вимоги до відповідача за кредитним договором № 1688702 від 16.03.2021.Умови кредитного договору відповідачем виконувались неналежним чином, кредит та відсотки у встановлені договором строки не сплачені, тому з метою захисту прав нового кредитора, позивач просить задовольнити вимоги.
Ухвалою суду від 28 травня 2025 року прийнято до провадження позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 11 серпня 2025 року розгляд справи ухвалено проводити в заочному порядку.
У судове засідання учасники процесу не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України.
Згідно прохальної частини тексту позовної заяви, представник позивача Пархомчук С.В. просить розгляд справи проводити за його відсутності, на вимогах наполягає.
Відповідач ОСОБА_1 причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов, заяви про розгляд справи за його відсутності, тощо, до суду не подав.
Ураховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.
Як установлено судом та підтверджується письмовими доказами, 16 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1688702 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом підписання договору електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать умови кредитного договору, реквізити сторін та підписи (а.с. 18-27 - копія договору з додатком).
Відповідно до умов договору та додатку до нього, Товариство на умовах строковості, зворотності, платності надало відповідачу кредит у сумі 10 000,00 грн. на строк 5 днів, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом порядку та на умовах, визначених договором. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною ставкою складає 693,50%.
Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
24 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лінеура Україна», як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кеш Ту Гоу», як фактором, було укладено договір факторингу № 02-24122001, згідно якого до ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаним у реєстрі боржників, у тому числі й за кредитним договором № 1688702 від 16.03.2021 (а.с. 31, 38-44 - копії договору, витягу з реєстру).
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вбачається зі змісту статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відтак, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором № 1688702 від 16 березня 2021 року, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 28 050,00 гривень, що підтверджується наданою до суду випискою по рахунку, з яких:
-10 000 гривень 00 коп. - прострочена заборгованість за сумою кредиту;
-18 050 гривень 00 коп. - прострочена заборгованість за процентами.
Розміри кредитної заборгованості та її складові відповідач не спростував, контррозрахунку боргу не надав.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).
Оскільки належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надав, ураховуючи, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12,13 ЦПК України), суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Ураховуючи задоволення вимог позивача у повному обсязі, суд вважає необхідним відшкодувати ТОВ «ФК «»Кеш Ту Гоу» понесені витрати по сплаті судового збору.
Крім того, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді позивачем надано договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт, платіжний документ про сплату гонорару, тощо.
Відповідно до вказаних документів правова допомога адвоката в розмірі 10 500,00 полягала в зустрічі та консультації щодо перспективи досудового врегулювання боргу, складення та оформлення процесуальних документів, канцелярські витрати, тощо.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідачем не подано обґрунтованих заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу сторони позивача.
Ураховуючи зазначене та те, що зазначені витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, ураховуючи задоволення позовної заяви та відсутність обґрунтування відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу з доведенням їх не співмірності в цій частині, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування стороні позивача витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24).
Керуючись статтями 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, статями 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» про стягнення заборгованості за кредитним договором - частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» заборгованість за укладеним з ТОВ «Лінеура Україна» кредитним договором № 1688702 від 16 березня 2021 року у сумі 28 050 (двадцять вісім тисяч п'ятдесят) гривень 00 коп., з яких: 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 18 050 (вісімнадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 коп. - прострочена заборгованість за процентами
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. та у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 10 500 (десять тисяч п'ятсот) гривень 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду позивачем подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу», код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 11 серпня 2025 р.
Суддя А.В. Ткаченко