Справа 127/24888/25
Провадження 1-кс/127/10022/25
08 серпня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12025020050000498 внесеного до ЄРДР 07.08.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Куйбишеве, Оржицького району, Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчим проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12025020050000498 внесеного до ЄРДР 07.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне придбання і зберігання з метою збуту психотропних речовин, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» у невстановлені дату та час, на території м. Вінниця, більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін.
Так, ОСОБА_4 , 07.08.2025 близько 07:00 йшов у м. Вінниця по вул. Будівельників, маючи про собі сумку темно - сірого кольору через плаче, у якій незаконно зберігав з метою збуту 35 зіп-пакетів із психотропною речовиною - амфетамін, обгорнутих ізолентою.
В цей час, ОСОБА_4 було помічено поліцейським офіцером громади відділу поліції № 3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 , який відповідно до розстановки нарядів, знаходився на відпрацюванні спільно із працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою виявлення та доставлення осіб, які ухиляються від мобілізації.
Так, ОСОБА_4 , з метою не бути викритим у своїй злочинній діяльності, спрямованій на незаконне зберігання з метою збуту психотропних речовин, почав втікати від працівника поліції та ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте був ними зупинений та було встановлено, що ОСОБА_4 , відповідно до даних інформаційно-комунікаційній системі «Оберіг», на підставі статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» перебуває у розшуку як особа, яка ухиляється від призову на військову службу, після чого, для був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що розташований в АДРЕСА_2 , для проходження військово-лікарської комісії.
07.08.2025, близько 09 години 00 хвилин, оскільки ОСОБА_4 , знаходився на режимному об'єкті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що розташований в АДРЕСА_2 , з метою не допущення перенесення на його територію заборонених речей та предметів, працівником поліції ОСОБА_7 , згідно ст. 34 Закону України «Про Національну Поліцію» було здійснено поверхневу перевірку ОСОБА_4 , в ході якої у його, сумці темно - сірого кольору через плаче, виявлено 35 зіп-пакетів, обгорнутих ізолентою із психотропною речовиною, які останній зберігав з метою збуту та які в подальшому, в ході проведення огляду місця події в період часу з 10 години 27 хвилин по 11 годину 24 хвилини, було вилучено.
Згідно висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/102-25/17559-НЗПРАП від 07.08.2025 в наданій на експертизу порошкоподібній речовині, масою 1,8913 г, міститься психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, масою, 0, 1725 г.
Таким чином ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин, якщо предметом таких дій були психотропні речовини у великих розмірах.
У свою чергу, 07.08.2024 о 11 годині 19 хвилини ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, складено 07.08.2024 та цього ж дня вручено підозрюваному ОСОБА_4 .
Вина підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доводиться наступними зібраними доказами, які перебувають в кримінальному провадженні, зокрема: рапортом реєстрації від 07.08.2025; протоколом огляду місця події від 07.08.2025; протоколом затримання особи від 07.08.2025; протоколом огляду відеозапису; поясненням ОСОБА_4 від 07.08.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , висновком експерта за результатами проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів;
Разом із цим, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненими кримінальними правопорушенням, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань, кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри та ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
1) переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_4 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, а санкція ч. 2 ст. 307 КК України виключає можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Також ОСОБА_4 є не місцевим жителем, намагався переховуватися та був затриманий лише завдяки злагодженим діям працівників правоохоронних органів.
2) незаконного впливу підозрюваного на свідків чи експертів, оскільки згідно статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. При цьому, під час ознайомлення з матеріалами доданими до цього клопотання ОСОБА_4 стане відома адреса проживання свідків, а тому перебуваючи на волі він зможе здійснювати на них відповідний вплив. Водночас у кримінальному провадженні буде призначено ряд судових експертиз, а тому існує імовірність, що у випадку застосування іншого запобіжного заходу ОСОБА_4 матиме можливість незаконного впливу на експертів.
3) вчинити інше кримінальне правопорушення, а оскільки ОСОБА_4 , повідомив, що мав намір отримати грошову винагороду за розміщення психотропних речовин на території м. Вінниці, розуміючи, що за такі дії передбачена кримінальна відповідальність.
Звертаючись із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, що стало підставою для повідомлення останньому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, особу підозрюваного, відсутність стійких соціальних зв'язків, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, наслідків вчинення злочину, а також тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).
Метою застосування вказаного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду та продовжити злочинну діяльність, що може привести до підриву національної безпеки України під час військового стану, незаконно впливати на свідків. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:
1) особисте зобов'язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваного, його репутацію та соціальні зв'язки;
2) особиста порука, оскільки в ОСОБА_4 , відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу;
3) домашній арешт, оскільки в силу суворості міри покарання підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, внаслідок чого ймовірно можливо покине місце проживання.
Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності та взаємозв'язку, свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам та не забезпечать належного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України відносно ОСОБА_4 може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки він являється особою, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні , як альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним його обов'язків
Враховуючи вищевикладене, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прокурор в судовому засіданні клопотання слідчого підтримав, слідчому судді пояснив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, разом з тим по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.
Підозрюваний ОСОБА_4 під час судового розгляду заперечив проти задоволення клопотання слідчого, слідчому судді пояснив, що наркотичну речовину він придбав з метою розповсюдження, вину у вказаному кримінальному правопорушенні він визнає у повному обсязі та щиро розкаюється, просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
В ході судового розгляду адвокат ОСОБА_5 підтримала заперечення підозрюваного, слідчому судді пояснила, що ризики зазначені стороною обвинувачення у клопотанні є недоведеними, ОСОБА_4 має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, має неофіційне місце роботи, а тому просила слідчого суддю при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 - визначити останньому менший розмір застави ніж зазначений у клопотанні, а саме 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 183 КПК України, передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Відповідно до вимог ст. 184 КПК України під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
При цьому, слід звернути увагу, що згідно положень чинного КПК України, на стадії досудового розслідування оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті їх оцінки з точки зору достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи.
На цій стадії слідчий суддя, враховуючи правову позицію ЄСПЛ, оцінює оголошену підозру лише з точки зору її обґрунтованості.
Так, згідно позиції, що висловлена у рішеннях ЄСПЛ і яку використовують слідчі судді, зокрема «Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Тобто, обґрунтованою є підозра яка побудована на фактах, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність і стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Щодо рівня імовірності, за якого підозра вважається обґрунтованою, то цей стандарт доказування не передбачає, що уповноважені особи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, які необхідні на наступних етапах кримінального провадження.
За наявності обґрунтованих даних, які спростовують усі чи деякі обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор має право змінити раніше повідомлену підозру чи, за наявності для цього підстав, прийняти рішення про закриття провадження.
В даному випадку, з'ясовані під час розгляду клопотання обставини свідчать про те, що повідомлення про підозру було здійснено за наявності фактичних даних, які давали прокурору можливість дійти висновку, що ОСОБА_4 може бути причетним до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, а додані до клопотання документи містять фактичні дані, які дають підстави слідчому судді на даній стадії процесу вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінують органи досудового розслідування, є імовірною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Отже, у даному випадку оголошена ОСОБА_4 підозра з огляду на практику ЄСПЛ відповідає критеріям обґрунтованості.
Разом з тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 , не одружений, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, раніше не судимий, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Разом із тим, органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, відсутність у нього соціально стимулюючих факторів, а також ту обставину, що кримінальне правопорушення по якому повідомлено про підозру відноситься до категорії незаконного обігу, збуту наркотичних засобів тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Разом з тим, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий суддя не вбачає.
За приписами ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що зазначені в судовому засіданні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ дійшов висновку про порушення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказавши, що заявник перебував під вартою протягом майже 12 місяців після прийняття рішення про звільнення під заставу, свідчить про те, що національні суди не вжили необхідних заходів для визначення належного розміру застави.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, особи підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку, що з метою надання підозрюваному права на альтернативний вид запобіжного заходу, з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, підозрюваному ОСОБА_4 необхідно визначити заставу, яка буде достатньою мірою гарантувати виконання покладених на нього обов'язків.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176 - 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 11 години 19 хвилин 06 жовтня 2025 року (відповідно до протоколу затримання) в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 06 жовтня 2025 року.
Одночасно визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 будуть покладені наступні обов'язки:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Якщо ОСОБА_4 не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
У разі внесення застави та покладення обов'язків на підозрюваного ОСОБА_4 - визначити термін їх дії відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, тобто в межах строку досудового розслідування на час покладення обов'язків.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя