Cправа № 127/24269/25
Провадження № 1-кс/127/9782/25
Іменем України
04 серпня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12025020010001124 внесеного до ЄРДР 02 серпня 2025 року, про застосування цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, народився в с. Корчівка, Романівського району, Житомирської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114 - 1, ч. 2 ст. 15 - ст. 341 КК України, -
Слідчий ОСОБА_6 звернувся до суду із вищевказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором про застосування цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_4 ..
Клопотання мотивоване тим, що в провадженні органу досудового розслідування перебувають матеріали кримінального провадження № 12025020010001124, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 серпня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114 - 1, ч. 2 ст. 15 - ст. 341 КК України, в ході розслідування якого у слідства виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляду запобіжного заходу.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що ОСОБА_7 разом із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 01.08.2025, перебуваючи за адресою: м. Вінниця, вул. Володимира Винниченка, 13, діючи умисно, знаючи, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс в суспільстві, у тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, шляхом вчинення активних дій, спрямованих на захоплення будівлі Комунального підприємства «Центральний міський стадіон» (далі КП «Центральний міський стадіон»), яка знаходиться за вищевказаною адресою де базується взвод охорони та попередній пункт збору військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ), у період дії воєнного стану, умисно перешкоджали законній діяльності його співробітників, під час здійснення останніми мобілізаційних заходів, за наступних обставин:
Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Пунктом 9 ст.1 Закону України «Про національну безпеку» від 21.06.2018 № 2469-VIII (далі - Закон «Про національну безпеку») визначено, що національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.
У відповідності до п.2 ст.1 Закону «Про національну безпеку», воєнна безпека це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.
Згідно п.п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів. Держава врахує уроки гібридної агресії проти України, бойових дій на Близькому Сході у нових доктринальних підходах до забезпечення воєнної безпеки.
Пунктом 22 частини III Стратегії забезпечення державної безпеки, ухваленої рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2002 року (далі - Стратегія) визначено, що державна політика у сфері державної безпеки спрямовується на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-ХІІ (далі - Закон), Збройні Сили України (далі ЗСУ) - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
У відповідності до ст. 3 Закону організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Згідно ст.12 Закону підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров'я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.
У відповідності до ст.1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII (далі - Закон «Про оборону України») військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України вважається збройною агресією.
Статтею 4 Закону «Про оборону України» визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.
Положеннями ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3542-XII (далі - Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Цим же законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Пунктом 8 ст. 4 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно п. 5 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.
Пунктами 1, 3 цієї ж статті Закону зобов'язано громадян з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
Пунктом 2 ст. 26 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з ст.17 Закону «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон «Про військовий обов'язок і військову службу») захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.
Відповідно до ст.1 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення) Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та м. Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
24 лютого 2022 року президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
Після того, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.
Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому, вогневі удари здійснюються по об'єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, і наразі він діє строком до 06 серпня 2025 року.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації.
Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України і наразі його продовжено до 06 серпня 2025 року.
На виконання вимог Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», «Про військовий обов'язок і військову службу», вищевказаних Указів Президента України про проведення загальної мобілізації, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, інших нормативних документів, наказів та директив Генерального штабу, мобілізаційних розпоряджень працівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки стали систематично проводитись заходи з встановлення мобілізаційного ресурсу держави та подальшого доукомплектування ЗСУ і інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, виклику громадян для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, призову під час мобілізації, в т.ч. серед внутрішньо переміщених осіб, які не виконують правила військового обліку, і після початку повномасштабного вторгнення зс рф змінили місце проживання та не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не стали на військовий облік та ухиляються від нього, та інші заходи з мобілізації людських ресурсів з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення оборони України в особливий період, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, а також забезпечення виконання військового обов'язку громадянами України.
Незважаючи на все вищевикладене, 01.08.2025 ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , спільно з іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами (далі інші особи), достовірно знаючи, що у будівлі КП «Центральний міський стадіон» центрального міського стадіону, що за адресою в м. Вінниці
вул. Винниченка, 13, базується взвод охорони та попередній пункт збору військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючи групою осіб, умисно, з метою перешкоджання законній діяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 , вчинили дії, спрямовані на захоплення будівлі в якій він знаходиться.
Зокрема, 01.08.2025 ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та іншими невстановленими особами, перебуваючи поблизу воріт Комунального підприємства «Центральний міський стадіон на території якого розташовується ІНФОРМАЦІЯ_3 , як учасники демонстрації, щодо невдоволення проведенням зазначеною установою мобілізаційних заходів, в групі агресивно налаштованих осіб підійшли до воріт будівлі КП «Центральний міський стадіон», розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Винниченка, 13, які були замкнені металевими засувами з метою недопущення проникнення на її територію сторонніх осіб.
Близько 23:10 год 01.08.2025, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та інші особи, перебуваючи біля вищевказаної будівлі, діючи умисно, усвідомлюючи протиправних характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, шляхом нанесення чисельних ударів ногами по зазначеним воротам, зламавши металеві засуви, проникли на територію КП «Центральний міський стадіон» та наносячи удари ногами по металевій решітці вхідних дверей до будівлі стадіону спробували проникнути в середину приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою його подальшого захоплення.
Внаслідок вчинених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 описаних вище умисних протиправних дій щодо перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період дії воєнного стану, його військовослужбовці, не змогли виконати свої службові обов'язки в умовах особливого періоду, пов'язаних із проведенням мобілізаційних заходів.
Крім того, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , будучи обізнаними у тому, що відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася, востаннє Указом Президента України від 15.04.2025 № 235/2025, який затверджено Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX, дію воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб, а також що відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», який затверджено Законом України № 2105-IX від 03 березня 2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», в Україні строком на 90 діб оголошено загальну мобілізацію, дія якої неодноразово продовжувалася, востаннє Указом Президента України від 15.04.2025 № 236/2025, який затверджено Законом України від 16.04.2025 № 4357-IX, строк загальної мобілізації в Україні продовжено з 09 травня 2025 року строком на 90 діб, 01.08.2025, приймали участь у несанкціонованому мітингу, пов'язаному із невдоволенням мобілізаційних заходів на території міста Вінниці, який проходив за адресою: м. Вінниця, вул. Володимира Винниченка, 13, в ході чого у останніх виник кримінально протиправний умисел спрямований на захоплення будівлі Комунального підприємства «Центральний міський стадіон» (далі КП «Центральний міський стадіон»), яка знаходиться за вищевказаною адресою де базується взвод охорони та попередній пункт збору військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
У подальшому 01.08.2025 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , спільно з іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами (далі інші особи), достовірно знаючи, що у будівлі КП «Центральний міський стадіон», що в м. Вінниці по вул. Володимира Винниченка, 13, базується взвод охорони та попередній пункт збору військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 ), діяльність якого відповідно до постанови Кабінету міністрів України №558 від 16.05.2024 координується Міністерством оборони України, яке входить до системи центральних органів виконавчої влади, діючи умисно, групою осіб, з метою незаконного користування вказаною будівлею та перешкоджання нормальній роботі розташованої в ній установи, вчинили дії, спрямовані на її захоплення.
Зокрема, 01.08.2025 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та інші невстановлені особи, перебуваючи поблизу воріт КП «Центральний міський стадіон» в приміщенні якого розташовується ІНФОРМАЦІЯ_3 , як учасники демонстрації, щодо невдоволення проведенням зазначеною установою мобілізаційних заходів, в групі агресивно налаштованих осіб підійшли до воріт даної будівлі, розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Володимира Винниченка, 13, які були зачиненні металевими засувами з метою недопущення проникнення на її територію сторонніх осіб.
Близько 23:10 годин, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та інші особи, перебуваючи біля зазначеної будівлі, діючи умисно, усвідомлюючи протиправних характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, шляхом нанесення чисельних ударів ногами по зазначеним воротам, зламавши металеві засуви, проникли на територію КП «Центральний міський стадіон» та наносячи удари ногами по металевій решітці вхідних дверей до будівлі стадіону спробували проникнути в середину приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою його подальшого захоплення для незаконного утримання та перешкоджання роботі державної установи.
Таким чином ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, однак злочин не закінчили з причин, які не залежали від їх волі, оскільки протиправні дії останніх, були припинені працівниками поліції, які шляхом блокування ділянки місцевості перед входом в будівлю та вимогами щодо недопущення порушень законодавства змусили їх припинити незаконні дії.
При всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, 02 серпня 2025 року
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, уродженцю с. Корчівка, Романівського району, Житомирської області, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому,-
повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період; ч. 2. ст. 15, ст. 341 КК України - тобто закінчений замах на захоплення будівлі, що забезпечує діяльність органів державної влади, з метою незаконного користування нею та перешкоджання нормальній роботі розташованих в ній установ.
Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколами затримання та обшуку в порядку ст. 208 КПК України, протоколом огляду документів, протоколами допитів свідків, протоколами пред'явлення для впізнання особи за фотознімками та іншими матеріалами кримінального провадження.
ОСОБА_4 підозрюється у вчинені тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до восьми років та нетяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ст. 341 КК України за який передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі до п'яти років.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно ч. 2 ст. 181 КПК України запобіжний захід у виді домашнього арешту застосовується до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
При обранні запобіжного заходу враховується тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчинені тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі до восьми років, що свідчить про антисоціальну поведінку підозрюваного та наміри вчиняти злочини в майбутньому, що підтверджується характером кримінального правопорушення.
За таких обставин ОСОБА_4 , може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки не всі речові докази по справі отримано; може вчиняти нові кримінальні правопорушення; переховуватись від органів досудового розслідування будучи під слідством може уникати безальтернативного покарання у виді позбавлення волі до восьми років; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, маючи їх анкетні данні отримані з наданими йому матеріалами кримінального провадження, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що передбачено ризиками визначеними у п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
За таких обставин та беручи до уваги, що вказані вище ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному конкретному випадку є недоцільними і саме - цілодобовий домашній арешт може запобігти зазначеним ризикам, керуючись вимогами ст. 40, 131, 132, 176-178, 181, 184, 194 КПК України, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого, слідчому судді пояснив, що по кримінальному провадженні існують ризики, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, продовжити свою злочинну діяльність, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому останньому необхідно обрати саме запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання слідчого, просили застосувати більш м'який запобіжний захід.
Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема слідчий суддя враховує, те що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, раніше не судимий. На теперішній час ОСОБА_4 підозрюється у вчинені тяжкого кримінального правопорушення, враховуючи вагомість наявних доказів підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наслідки від вчиненого кримінального правопорушення, відсутність соціально - стримуючих факторів, характер та обставини злочину по якому повідомлено підозру, дають підстави слідчому судді дійти обґрунтованого висновку, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити свою злочинну діяльність, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, слідчий суддя вважає, що жоден із більш м'яких або жорстких запобіжних заходів, окрім цілодобового домашнього арешту, не зможе запобігти ризикам та забезпечити належну поведінку підозрюваного, а тому, з урахуванням всіх обставин, передбачених ст. 178 КПК України та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, до підозрюваного ОСОБА_4 , з огляду на положення ст. 177, 181, 194 КПК України, слід застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та покласти на підозрюваного процесуальні обов'язки передбачені в ч. 5 ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя вважає обґрунтованим застосування запобіжного заходу до підозрюваного в межах строку досудового розслідування.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 181, 194, 196 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого СВ Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, що полягає у цілодобовій забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02 жовтня 2025 року.
Строк дії ухвали суду визначити до 02 жовтня 2025 року.
Відповідно до ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , такі обов'язки:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
6) носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу суду для організації виконання направити начальнику ГУНП у Житомирській області.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на старшого слідчого СВ Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_6 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Вінницького міського суду
Вінницької області ОСОБА_1