Справа № 143/752/25
про забезпечення позову
11.08.2025 року м. Погребище
Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області Тітова Т. Л., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Голівський Вадим Валерійович, про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Голівський Вадим Валерійович, до ОСОБА_2 , старости Білашківського старостинського округу Погребищенської міської ради Вінницької області Дзигара Юрія Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Погребищенська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання заповіту недійсним та встановлення факту родинних відносин -
установила:
08.08.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Голівський Вадим Валерійович, до ОСОБА_2 , старости Білашківського старостинського округу Погребищенської міської ради Вінницької області Дзигара Юрія Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Погребищенська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання заповіту недійсним та встановлення факту родинних відносин, в якій представник позивачки просить:
- визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 25.06.2024, посвідчений старостою Білашківського старостинського округу Погребищенської міської ради Вінницької області Дзигарем Юрієм Івановичем за № 4-35, та зобов'язати останнього виключити із Спадкового реєстру відомості про реєстрацію цього заповіту;
- встановити факт родинних відносин, а саме, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється дідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з боку її батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Разом із позовною заявою адвокат Голівський В. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав заяву про забезпечення позову, згідно якої просить:
1) вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 2,2593 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Педосівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН № 071770 від 28.12.2004);
2) до набрання чинності рішенням у справі заборонити державному нотаріусу Погребищенської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Швецю Олександру Васильовичу вчиняти будь-які дії, пов'язані із видачею у спадковій справі № 18/2025 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, складеним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та посвідченим 25.06.2024 старостою Білашківського старостинського округу Погребищенської міської ради Вінницької області за № 4-35.
В обґрунтування заявленої вимоги про забезпечення позову представник позивачки зазначив, що на момент пред'явлення вказаного вище позову висока ймовірність того факту, що відповідачка у справі може в будь-який момент отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину за спірним заповітом та здійснити відчуження житлового будинку та земельної ділянки, отримані нею за спірним заповітом, на користь інших осіб, що може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Суддя, розглянувши заяву представника позивачки про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшла наступного висновку.
У постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 року, прийнятій за результатами розгляду справи № 6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
У відповідності з роз'ясненнями, викладеними в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Як вбачається із роз'яснень п. 6 названої Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).
У рішенні Конституційного Суду України від 16 червня 2011 року № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст. 55 Конституції України.
Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 331/3944/18 (провадження № 61-11311св19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Відповідно до постанов Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18 та від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».
Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Обов'язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.
Так, предметом позову є вимоги позивачки до відповідачів про визнання заповіту недійсним. Зокрема, просить визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 25.06.2024, посвідчений старостою Білашківського старостинського округу Погребищенської міської ради Вінницької області Дзигарем Юрієм Івановичем за № 4-35, та зобов'язати останнього виключити із Спадкового реєстру відомості про реєстрацію цього заповіту.
У заяві про забезпечення позову, представник позивачки зазначає, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відтак шестимісячний строк для прийняття спадщини завершився 30.05.2025.
Враховуючи те, що строк для прийняття спадщини завершився, а відтак наявні достатні підстави припускати про те, що відповідачка ОСОБА_2 як спадкоємець за заповітом отримає свідоцтво про прийняття спадщини, а відтак зареєструє за собою право власності на спадкове майно.
Така обставина істотно ускладнить виконання судового рішення та безпосередньо вплине на неможливість отримати дієвого захисту порушених прав ОСОБА_1 .
Отже, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, оскільки відсутність таких заходів істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист та поновлення спадкових прав позивачки.
Разом з тим, арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Отже, арешт майна за правовою сутністю обмежує право відповідача розпоряджатися спірним майном.
Відтак, суддя дійшла висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 2,2593 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Педосівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН № 071770 від 28.12.2004) є недоцільним, оскільки розпорядитися спадковим майном спадкоємець має право лише після отримання свідоцтва про право на спадщину.
З огляду на викладене та враховуючи обставини справи, суддя дійшла висновку, що заява представника позивачки про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи можливу тривалість розгляду цієї справи, обсяг позовних вимог, а також засад розумності та обґрунтованості вимог представника позивачки щодо забезпечення позову, суддя вважає на необхідне забезпечити позов шляхом заборони нотаріусу Погребищенської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Швецю Олександру Васильовичу до набрання законної сили рішенням у цій справі видавати будь-які правовстановлюючі документи у межах спадкової справи № 18/2025, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
При обранні способу забезпечення позову суддею були враховані інтереси як позивачки так і відповідачів.
При цьому, суддя виходить з того, що заходи забезпечення позову не призведуть до обмеження прав сторін, а слугуватимуть заходом запобігання можливих порушень прав позивачки та вжиття такого заходу не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті.
Керуючись статтями 149-153, 258, 260, 261, 353-354 ЦПК України, суддя -
ухвалила:
Заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Голівського Вадима Валерійовича про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Голівський Вадим Валерійович, до ОСОБА_2 , старости Білашківського старостинського округу Погребищенської міської ради Вінницької області Дзигара Юрія Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Погребищенська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання заповіту недійсним та встановлення факту родинних відносин - задовольнити частково.
Заборонити нотаріусу Погребищенської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Швецю Олександру Васильовичу до набрання законної сили рішенням у цій справі видавати будь-які правовстановлюючі документи на спадкове майно у межах спадкової справи № 18/2025, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У задоволенні інших вимог відмовити.
Копію ухвали направити для виконання нотаріусу Погребищенської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Швецю Олександру Васильовичу та сторонам у справі для відома.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
За клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим або скасувати заходи забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя