Справа №296/6142/24 2/760/8961/25
11 серпня 2025 року місто Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., за участі секретаря судового засідання Костенка Р.С., позивача ОСОБА_1 , представника позивача, адвоката Гайдащука О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Житомирській області, Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень,
встановив:
Позивач звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира із позовною заявою до Управління патрульної поліції у Житомирській області, Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Позов обґрунтований тим, що з 08.03.2024 близько 16:00 год. неподалік будинку № 6 по вул. Івана Кочерги у м. Житомирі інспектором Управління патрульної поліції в Житомирській області без належних підстав, визначених у статті 35 Закону України «Про поліцію», було здійснено зупинку транспортного засобу BMW, д.н.з НОМЕР_1 , яким він керував. Під час спілкування працівники поліції поводили себе грубо та зухвало, необґрунтовано запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, що він і зробив у спеціалізованому медичному закладі. За результатами огляду факт його перебування у стані наркотичного сп'яніння не підтвердився.
Крім цього, відразу після огляду у лікаря, поліцейським було винесено постанову серії ЕНА № 1617524 від 08.03.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП), яка була скасована рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 16.05.2024.
Позивач стверджує, що зазначеними діями йому було завдано моральну шкоду у вигляді моральних (душевних) страждань, зокрема у вигляді необхідності доведення своєї невинуватості, відчуття несправедливості, викликане ганебним відношенням поліцейського до нього, та винесенням відносно нього незаконної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. Вказане змусило позивача витратити багато зусиль, спрямованих на захист своїх прав, свобод та інтересів, при цьому він втратив довіру до правоохоронних органів.
Позивач вважає, що посадова особа відповідача при складанні постанови грубо порушила відносно позивача норми законодавства, порушила його права, що заподіяло позивачу глибокі і тривалі моральні страждання.
Розмір моральної шкоди, позивач оцінює у 100 000 грн. і вимагає стягнути вказану суму з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України. Також позивач просить стягнути матеріальну шкоду, під якою він розуміє понесені судові витрати.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 08.07.2024 справу направлено на розгляд за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11.09.2024 відкрито провадження у справі.
27 вересня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача Департаменту патрульної поліції. У відзиві вказано, що рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 16.05.2024 у справі № 295/4522/24 скасовано постанову серії ЕНА № 1617524 від 08.03.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Водночас судом не встановлено протиправних дій працівників патрульної поліції, а навпаки встановлено наявність складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Факт відсутності у позивача полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності підтверджується роздруківкою із офіційного сайту МТСБУ. Підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення судом стало завершення процесуальних строків передбачених ст. 38 КУпАП.
Також відповідач вказує, що під час спілкування поліцейським із позивачем, було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а тому патрульний поліцейський діяв згідно спільного наказу МВС України та МОЗ України №1452/735 від 0911.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Позивачу було запропоновано проїхати до лікарського закладу, на що позивач добровільно погодився. Вказане підтверджується відеозаписом з відеореєстратора поліцейського.
Отже, на думку відповідача, патрульний поліцейський діяв правомірно відповідно до норм Закону України «Про Національну поліцію» та інших нормативно правових актів.
З огляду на викладене, Департаменту патрульної поліції просив у задоволенні позову відмовити.
02 жовтня 2024 року представником позивача було подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву в якому було підтримано правову позицію викладену у позові та просив позов задовольнити повністю.
16 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ДКСУ. У відзиві вказано, що ДКСУ, яке залучене до справи як співвідповідач, згідно із своїми функціональними обов'язками не є учасником спірних відносин і не має фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. ДКСУ жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало. Вважає, що на сьогоднішній день не існує жодного судового рішення, яким би дії Департаменту патрульної поліції або його посадових осіб були визнані незаконними. При цьому сам факт закриття справ про адміністративне правопорушення не тягне за собою обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії патрульного поліцейського завдали позивачу моральної шкоди. При цьому на думку ДКСУ позивач не надав доказів, якими б підтверджувався факт заподіяння йому моральних та фізичних страждань, наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням Департаменту та вини останніх в їх заподіянні.
За вказаного Державна казначейська служба України просила в позові відмовити.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.11.2024 позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 19.02.2025 скасовано ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 06.11.2024 та направлено справу до Солом'янського районного суду м. Києва для продовження розгляду.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07.05.2025 прийнято справу до провадження, постановлено призначити підготовче судове засідання на 01.07.2025.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 01.07.2025 закрите підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні по суті на 30.07.2025.
30 липня 2025 року у судове засідання з'явився позивач та його представник, які підтримали позовні вимоги повністю. Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином через підсистему «Електронний суд».
У судовому засіданні було завершено дослідження доказів, які знаходяться в матеріалах справи, після стадії судових дебатів суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 244 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено дату та час проголошення судового рішення - 11.08.2025, 14-45.
Заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 08.03.2024 посадовою особою Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції було складено відносно позивача постанову серії ЕНА № 1617524 у справі про адміністративне правопорушення передбачене
ч. 1 ст. 126 КУпАП у зв'язку із не пред'явленням позивачем полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальностіта накладено на позивача штраф у розмірі 425 гривень.
Позивач не погодився із вказаною постановою та оскаржив її до суду.
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 16.05.2024 у справі № 295/4522/24позов задоволено, скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1617524 від 08.03.2024 року, провадження по справі закрити.
У вказаному рішенні Богунський районний суу міста Житомира вказав, що за результатами дослідження поданих сторонам доказів, зокрема запису відео фіксації подій, суд приходить до висновку про відтворення даних щодо не пред'явлення позивачем як водієм автомобіля «БМВ», н.з. НОМЕР_1 , на вимогу працівника поліції полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що становить складі адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Також місцевий суд звернув увагу, що характер спілкування працівника поліції, який звертається до водіїв із займенниками «ти» (як приклад: 3 хв. 45 сек. запису: «А що ти думав», 10 хв. 10 сек. - «Подивись на мене», 12 хв. 26 сек. -«Їзди нормально», 15 хв. 28 сек. - після пропозиції третьої особи сісти за руль транспортного засобу, оскільки водій (позивач) був запрошений для проходження медичного освідування - «Ти впевнений, що тобі можна») свідчить про виникнення ознак відсутності безсторонності за суб'єктивним критерієм, тобто за власною позицією повноважною особи, що за результатами судового провадження фактично дістає прояв через об'єктивний критерій - коли невідомі для позивача на час прийняття рішення факти встановлено судом за об'єктивним існуванням.
Враховуючи вищезазначене, місцевий суд виснував вважає, що суд не може ігнорувати встановлені обставини, які свідчать про відсутність безсторонності, а тому, керуючись вимогами ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України вважає необхідним скасувати рішення суб'єкта владних повноважень. При цьому, суд не вважає за доцільне направляти справу для повторного розгляду до суб'єкта владних повноважень (з метою розгляду за безстороннім підходом), оскільки відповідно до с. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Також у матеріалах судової справи міститься оптичний диск на якому мітиться запис з відеореєстратора патрульного поліцейського під час подій зупинення позивача 08.03.2024.
Із вказаного відеозапису встановлено, що 08.03.2024, орієнтовно о 16 год. 05 хв. патрульними поліцейськими було зупинено декілька транспортних засобів, в тому числі транспортний засіб BMW, д.н.з НОМЕР_1 за кермом якого був позивач. На відео зафіксовано, що позивач не пред'являє поліцейським поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
На відеозапису зафіксовано, що під час перевірки документів позивача патрульний поліцейський запитує, що вживав позивач і пропонує проїхати на медичне обстеження, на що позивач погоджується. Під час спілкування з позивачем патрульні поліцейські не використовують ненормативну лексику та називають позивачу причину зупинки транспортного засобу (гучна робота вихлопної системи транспортного засобу). Позивач визнає, що в нього закінчилась дія полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу. Також патрульним поліцейським повідомлено позивачу, що виявлено ознаки наркотичного сп'яніння (зокрема, бліда шкіра обличчя, зіниці не реагують на світло). Позивач на пропозицію патрульного поліцейського погодився пройти медичне обстеження. Під час спілкування у транспортному засобі з позивачем та в подальшому у медичному закладі патрульний поліцейський не використовує ненормативну лексику.
Також з відео зафіксовано, що позивач був доставлений до медичного закладу транспортним засобом патрульної поліції. У медичному закладі пройшов обстеження на наявність ознак алкогольного та наркотичного сп'яніння.
У матеріалах справи міститься Акт медичного обстеження з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 162, згідно якого встановлено, що позивач 08.03.2024 пройшов відповідний медичний огляд і ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння не виявлено.
Також у матеріалах справи міститься Висновок щодо результатів медичного обстеження з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.03.2024 відносно позивача, згідно якого встановлено, що ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння не виявлено.
Також в матеріалах справи міститься роздруківка із сайту МТСБУ, що перевірка чинності полісу внутрішнього страхування, згідно якої поліс на ТЗ № НОМЕР_1 на 08.03.2024 не виявлено.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
У ч. 1 ст. 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду, визначені
ст. 1176 ЦК України.
Так, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється
ч. 1 ст. 1176 ЦК України, - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Аналогічну норму містить ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до якої, підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.
Водночас з огляду на приписи Закону України «Про Національну поліцію», Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування.
За обставинами цієї справи позивач під слідством чи судом не перебував, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу була складена в день фіксації події, відповідно шкоди, на думку позивача, заподіяно внаслідок здійснення щодо нього адміністративного провадження, а також здійснення по відношенню до позивача медичного обстеження на виявлення ознак наркотичного чи алкогольного сп'яніння та відповідною поведінкою патрульних поліцейських, тому приписи ст. 1176 ЦК України, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у цій справі.
Відшкодування шкоди з підстав заявлених у позові відбувається, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, що врегульовано ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.
Вказані висновки відповідають правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17 вказано, що застосовуючи ст. ст. 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Аналогічний висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та вони відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22.
Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як доказ протиправності дій працівників Департаменту патрульної поліції та заподіяння моральної шкоди позивачу посилається на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 16.05.2024 у справі № 295/4522/24 та відеозапис з відеореестратора патрульного поліцейського.
Щодо рішення Богунського районного суду міста Житомира від 16.05.2024 у справі № 295/4522/24, то останнім не було встановлено очевидної невідповідності дій патрульного поліцейського вимогам закону, або інших протиправних дій працівників патрульної поліції, які містять ознаки свавільності.
Навпаки у мотивувальній частині рішення суд встановив, що позивачем як водієм транспортного засобу «БМВ», н.з. НОМЕР_1 , на вимогу працівника поліції полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Вказані обставини також підтверджені відеозаписом яким зафіксовані події складання постанови постанову серії ЕНА № 1617524 у справі про адміністративне правопорушення, на якому зафіксовано, що під час перевірки документів позивача останнім не надано поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Щодо тверджень позивача, що працівником патрульної поліції використовувалась ненормативна лексика та було зневажливе ставлення до нього, то вказані обставини також не підтверджуються наданими доказами.
Так, з відеозапису встановлено, що патрульні поліцейські дійсно використовують в спілкування між собою ненормативну лексику, але відповідні обставини мали місце, коли патрульні поліцейські вдвох рухались у транспортному засобі по маршруту. При цьому із відеозапису не можливо встановити по відношенню до кого вжиті вказані ненормативні вислови.
Відеозапис не містить доказів, що під час спілкування із позивачем, патрульними поліцейськими використовувалась ненормативна лексика чи вислови, які принижують честь та гідність позивача.
Із відеозапису вбачається, що патрульним поліцейським повідомлялось позивачу причини зупинення транспортного засобу, роз'яснювались його права під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, повідомлялось про докази вчинення правопорушення, вказувалось на ознаки наркотичного сп'яніння.
Щодо медичного обстеження позивача на ознаки алкогольного або наркотичного сп'яніння, то суд звертає увагу на таке.
В п. 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 0911.2015 (далі - Інструкція) вказано, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У п. 4 Інструкції вказано, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. 6 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
З відеозапису відеореестратора поліцейського встановлено, що патрульним поліцейським було встановлено ознаки наркотичного сп'яніння (звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; неприродна блідість шкіри обличчя) про що повідомлено позивача.
На пропозицію патрульного поліцейського пройти огляд у медичному закладі позивач добровільно погодився та в подальшому буд доставлений до медичного закладу, де пройшов відповідний огляд.
Не встановлення за результатами проведеного огляду позивача наявності наркотичного чи іншого сп'яніння, не свідчить про неправомірність дій патрульного поліцейського чи його свідоме упереджене ставлення до позивача.
Отже, судом встановлено, що патрульний поліцейський під час проведення огляду позивача на наявність наркотичного чи іншого сп'яніння діяв у відповідності до вимог Інструкції і ніяких свавільних дій по відношенню до позивача не вчиняв.
З огляду на викладене судом не встановлено вчинення патрульними поліцейськими свавільних, неправомірних дій по відношенню до позивача 08.03.2024 під час винесення постанови серії ЕНА № 1617524 у справі про адміністративне правопорушення за
ч 1 ст. 126 КУпАП та під час проведення огляду позивача на наявність сп'яніння.
За вказаних обставин, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись вищевказаним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Житомирській області, Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач Департамент патрульної поліції, код за ЄДРПОУ 40108646місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3;
відповідач Управління патрульної поліції у Житомирській області, Департаменту патрульної поліції, 10031, м. Житомир, вул.. Покровська, буд. 96
відповідач Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6.
Суддя О.М. Майстренко