Справа № 758/2154/25
Категорія 63
(ЗАОЧНЕ)
06 червня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Волошина А. М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника Служби у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації - Дем'янової В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом виселення,-
В лютому 2025р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до своєї онуки ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення відповідачки.
Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла донька позивачки - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина на належні їй 2/3 частин квартири АДРЕСА_1 , яку успадкували позивачка ОСОБА_1 та дочка померлої ОСОБА_3 - відповідачка по справі ОСОБА_2 . При цьому позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину квартири, видане 24.12.24р. державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори, що зареєстровано в реєстрі за №7-1615. Інша спадкоємиця померлої ОСОБА_3 - відповідачка по справі ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину не отримала.
Позивачка зазначає, що у відповідачки ОСОБА_2 є дитина ОСОБА_4 (правнучка позивачки). Малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є спадкоємицею 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 після смерті свого діда ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивачка зазначає, щоквартира складається з однієї житлової кімнати загальною площею 30,3 кв.м., в тому числі житловою площею 15,1 кв.м.
Відповідачка ОСОБА_2 як донька вже померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_5 залишилась проживати в квартирі АДРЕСА_1 .
Позивачка зазначає, що її онука, відповідачка по справі ОСОБА_2 заяву до нотаріальної контори для оформлення спадщини після смерті своїх батьків не подавала, право власності на вищевказану квартиру не оформила, вважаю відповідачку такою, що не набула право власності на вищевказану квартиру.
При цьому позивачка зазначає, що заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023р. відповідачку ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_4 . Розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації №239 від 07.03.24р. позивачку ОСОБА_1 призначено опікуном для малолітньою ОСОБА_4 .
У позовній заяві позивачка зазначає, що ще до смерті батьків ОСОБА_6 (тобто за життя дочки позивачки та її зятя) проживання разом з онукою в одній квартирі було зовсім нестерпним. Наразі ситуація критична, адже відповідачка веде антигромадський спосіб життя, зловживає наркотичними засобами, співмешканець часто влаштовує сварки та навіть бійки, псує майно. Відповідачка не доглядає за квартирою, не сплачує комунальні платежі, не виконує жодного із обов'язків наймача житлово приміщення, разом зі своїм співмешканцем перетворили квартиру на «притон».
Позивачка ОСОБА_1 зазначає, що з часу вступу у спадщину, вона разом з малолітньою дитиною ОСОБА_7 не мають можливості потрапити до квартири, так як відповідачка та її співмешканець чинять їм перешкоди, не відкривають двері.
Крім того, у квартирі постійно знаходяться сумнівні особи, які своєю аморальною поведінкою здійснюють негативний вплив на малолітню дитину, у зв'язку з чим позивачка та малолітня дитина не можуть проживати в цій квартирі, не можуть розпоряджатися нерухомим майном задля забезпечення матеріальних потреб малолітньої ОСОБА_4 .
Посилаючись на те, що самостійно позивачка не може обирати час та день свого приїзду у квартиру, так як відповідачка не надає доступу до житла, оскільки ключі є тільки у неї, надати позивачці дублікат ключів остання відмовляється, чим порушує її право на вільне користування своєю власністю та права малолітньої дитини на житло, позивачка звернулася до суду з даним позовом, у якому просить усунути їй ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном - квартирою АДРЕСА_1 ; а також виселити відповідачку ОСОБА_2 з цієї квартири.
Ухвалою від 18.02.2025 справу було прийнято до провадження судді Войтенко Т.В. та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з викладених у позові підстав, просила позов задовольнити. Пояснила, що відповідачка є її онукою. Відповідачка зловживає наркотичними засобами. В квартирі проживають сторонні особи, які не пускають позивачку у квартиру. ОСОБА_10 не йде на контакт з позивачкою та не має наміру виселяти сторонніх осіб. Самостійно виселити сторонніх осіб чоловічої статі, які вживають наркотичні засоби та підсадили ОСОБА_8 на наркотики, позивача не має змоги. Тому вимушена ініціювати питання про виселення ОСОБА_6 .
На питання суду, які саме вимоги заявляє позивачка до відповідачки та яку саме мету переслідує позивачка, подаючи позовну заяву, зважаючи на те, що позивачкою не конкретизовано, яким чином позивачка просить усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою, позивачка ОСОБА_1 пояснила таке. Позивачка бажає виселити онуку з квартири, адже без виселення з квартири самої ОСОБА_6 буде неможливо виселити усіх її співмешканців, які з квартири створили притон, накачують наркотичними засобами ОСОБА_8 , не бажають виселятися з квартири, оскільки не мають власного житла. Позивачка пояснила, що не може подати позов про виселення з квартири сторонніх осіб, адже не знає їхніх анкетних даних та не знає, до кого позиватися. Поліція не допомогла позивачці з'ясувати, хто ж фактично проживає разом з ОСОБА_9 в квартирі. Відтак, позивачка просила усунути їй перешкоди у користуванні квартирою шляхом виселення з цієї квартири відповідачки ОСОБА_2 .
Представник Служби у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації у судовому засіданні пояснила, що бере участь у даній справі в інтересах малолітньої ОСОБА_4 . Напередодні даного судового засідання 05.06.2025 працівники Служби виїздили з поліцією за місцем проживання ОСОБА_6 . Квартира була зачинена. Повідомити, чи точно проживає у даній квартирі ОСОБА_10 , в якому стані квартира, чи порушуються права ОСОБА_7 , представник третьої особи не змогла, відтак щодо ухвалення судового рішення покладалася на розсуд суду.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася відповідно до ч.7 ст. 128 ЦПК України за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Заяв про розгляд справи за їх відсутності, про причини неявки, відзив на позовну заяву від відповідачки не надходили.
Зважаючи на відсутність заперечень позивачки, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідачки з можливістю постановлення заочного рішення по справі (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).
Заслухавши пояснення позивача, та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 є онукою позивачки ОСОБА_1 .
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023р. ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_4 , 2017 р.н.
Розпорядженням Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 16 лютого 2024р. №129 малолітній дитині ОСОБА_4 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, оскільки матір було позбавлено батьківських прав, а батько ОСОБА_11 засуджений до 9,1 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Станом на час розгляду справи ОСОБА_7 проживає з прабабою ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 .
Отже, матеріалами справи доводиться, що позивачка ОСОБА_1 є бабою відповідачки ОСОБА_2 та виконує обов'язки опікуна по відношенню до дитини відповідачки - своєї правнучки ОСОБА_7 .
Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва станом на 7 лютого 2025р. в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
1/3 частина цієї квартири належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті її дочки ОСОБА_3 (а.с.31).
Інша 1/3 частина цієї квартири зі слів позивачки повинна бути оформлена на ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 . Саме з цією метою позивачка ОСОБА_1 ініціювала питання про звільнення майна з-під арешту, щоб мати можливість оформити спадщину в інтересах ОСОБА_7 , на підтвердження чого долучили копію рішення Подільського району суду міста Києва від 9 вересня 2024р. про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 .
Інша 1/3 частина цієї квартири належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування після смерті її матері ОСОБА_3 , 1980 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Факт належності 1/3 квартири АДРЕСА_1 на праві власності відповідачці ОСОБА_2 доводиться копію свідоцтва про право на спадщину за законом, яке хоч і видано ОСОБА_1 , втім містить посилання на те, що іншою спадкоємицею цієї квартири є окрім матері померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_1 ще і дочка померлої - ОСОБА_2 .
Отже, матеріалами справи доводиться, що відповідачка ОСОБА_2 є власницею 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , яка ймовірно не отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_3 , втім, є такою що прийняла спадщину, адже фактично проживала у квартирі та була зареєстрована у цій квартирі разом з матір'ю з 12 лютого 2005р. (а.с.37).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини (постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №463/6829/21-ц).
Встановивши усі обставини справи, суд констатує, що у даній справі з позовом звертається одна співвласниця квартири - позивачка по справі ОСОБА_1 (баба) та ініціює питання про виселення з єдиного житла іншу співвласницю - відповідачку ОСОБА_2 (онуку), посилаючись на неможливість спільного проживання, вказуючи на необхідність захисту прав неповнолітньої дитини, зазначаючи про проживання у квартирі сторонніх осіб.
Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК та ЖК України.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Суд установив, що квартира АДРЕСА_1 є спільним майном, набутим позивачкою, відповідачкою та дитиною відповідачки в порядку спадкування, отже, відповідач є співвласником вказаного житла, а тому не може бути визнана такою, що втратила право користування указаним житлом та не може бути виселена зі свого житла.
При цьому, суд звертає увагу позивачки, що з метою виселення сторонніх осіб з квартири, якщо дійсно такі особи проживають у квартирі та не є членами сім'ї ОСОБА_2 , позов про виселення має заявлятися саме до таких осіб, а не до відповідачки, з дозволу яких такі особи проживають.
Суд також звертає увагу на те, що позивачка з онукою ОСОБА_7 як співвласниці квартири мають право вселитися до квартири у позасудовому порядку. Лише в тому разі, якщо ОСОБА_2 не впустить позивачку та свою дитину до квартири, що буде зафіксовано, наприклад, рапортом поліції, позивачка в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_7 матиме право звернутися до суду з позовом про їх вселення.
На підставі ст. 405, 406 ЦК України, ст.156 ЖК України, керуючись статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом виселення,- відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Т. В. Войтенко