печерський районний суд міста києва
Справа № 757/36619/25-к
пр. 1-кс-31281/25
06 серпня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 62021000000000702 від 20 серпня 2021 року, про продовження строку тримання під вартою, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніш не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.4 ст.426-1 КК України,
05.08.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62021000000000702 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 .
У клопотанні слідчий зазначає, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.4 ст.426-1 КК України.
Задля дієвості цього провадження у органу досудового розслідування виникла необхідність у продовженні строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , посилаючись на мету і підстави продовження такого запобіжного заходу слідчий просить продовжити в межах строку досудового розслідування, строк тримання останнього під вартою з визначенням застави у розмірі 113 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 342 164 000 (триста сорок два мільйони сто шістдесят чотири тисячі) гривень.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, посилаючись на його обґрунтованість.
Захисник проти задоволення клопотання заперечувала. З огляду на досліджені в судовому засіданні докази, стверджувала про необґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_5 , оскільки покладений в основу провадження відеозапис, не містить подій за участі підозрюваного. Обґрунтованість підозри, спирається на фіксацію розмов ОСОБА_7 під час проведення НСРД, що є сумнівною підставою для утримання особи під вартою. Наведені у клопотанні слідчого ризики дублюються кожного разу при зверненні до слідчого судді, не підтверджуються жодними доказами, та з часу застосування запобіжного заходу втратили свою актуальність.
Підозрюваний ОСОБА_5 доводи захисника підтримав.
Вислухавши аргументи учасників судового провадження, вивчивши клопотання прокурора, письмові заперечення захисника, дослідивши документи, якими вони обґрунтовуються, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000702, у якому 19 березня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.4 ст.426-1 КК України.
Згідно даних протоколу затримання від 19 березня 2025 року, цього ж дня о 05 год. 40 хв. ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208, п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
Обставинами у даному кримінальному провадженні є те, що ОСОБА_5 , перебуваючи посаді начальника 2 відділення 12 відділу Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України згідно наказу № 21-ос від 20.01.2017, будучи, з врахуванням положень примітки 1 до ст. 425 КК України, військовою службовою особою, в силу Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» являючись працівником правоохоронного органу, прийнявши військову присягу, будучи військовослужбовцем Управління державної охорони України у військовому званні капітана, який за бездіяльність несе відповідальність згідно із законом (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»), та відповідно до ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несе з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України», юридичну відповідальність згідно із законом, у т.ч. кримінальну, та встановлену законом відповідальність за незабезпечення додержання військової дисципліни та невжиття заходів для її відновлення (ч. 6 ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України), приблизно о 23 год 24 хв 28 березня 2019 року, в умовах особливого періоду, перебуваючи разом з іншими співучасниками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими слідством особами, у контрольованій зоні прикордонного контролю з обмеженим доступом, що охороняється на території Міжнародного аеропорту «Київ» імені Ігоря Сікорського («Жуляни»), після того як ОСОБА_7 піднявшись на борт повітряного судна (адміністративний літак, бізнес-джет) CL-600-2B19, державний та реєстраційний знак D-ALIK, який розташовувався стоянці повітряних суден вказаного аеропорту, отримав від громадянина рф ОСОБА_9 38 612 000 Євро (що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 28 березня 2019 року становило 1 177 541 592,136 грн.), у поліетиленових пакунках з банкнотами номіналом 200 Євро скріплених банківськими стрічками, які було розміщені у 7 (семи) валізах чорного кольору, не дотримуючись встановленого Митним кодексом України та іншими законними, підзаконними нормативно-правовими актами порядку переміщення через митний кордон України валютних цінностей, без декларування транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей, перевищуючи свої повноваження як військовослужбовця Управління державної охорони України, передбачені ст. ст. 17, 18 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», протиправно із використанням службового транспорту й безперешкодного проходження авіаційного контролю як військовослужбовцем Управління державної охорони України, залишили охоронювану зону прикордонного контролю аеропорту з вказаною сумою в іноземній валюті, як наслідок перемістили через митний кордон України поза митним контролем, без виконання митних формальностей валютні цінності, що явно виходить за межі наданих повноважень, що заподіяло істотну шкоду митним інтересам України (національним інтересам України, забезпечення та реалізація яких досягається шляхом здійснення державної митної справи) та митній безпеці України, нормальному функціонуванню органу з охорони державного кордону та митних органів. Викладені обставини кримінального правопорушення підозрюваним ОСОБА_5 не визнаються.
20 березня 2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва щодо ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 травня 2025 року, з визначенням застави в розмірі 400000000 гривень.
14 травня 2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва клопотання старшого слідчого було задоволено фактично частково і ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 12 червня 2025 року, з визначенням застави в розмірі 360332000 (триста шістдесят мільйонів триста тридцять дві тисячі) гривень.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.06.2025 строк тримання під вартою продовжено до 07.08.2025.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.06.2025 строк досудового розслідування продовжено до шести місяців, який спливає 12.09.2025.
Як настає з матеріалів клопотання, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був застосований до підозрюваного ОСОБА_5 з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину, даних про його особу при наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.
З вимог ст. 177 КПК вбачається, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Так, розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для доцільності продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя зважаючи, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника щодо відсутності події інкримінованого злочину, неналежності та недопустимості зібраних у справі доказів, зокрема даних відеозапису, а також посилання на те, що ОСОБА_5 не є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
За такого, сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу.
Слідчий суддя вважає, що ризики, які були підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно продовжують існувати та для їх запобігання необхідно продовжити останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 у їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній має реальні можливості залишити межі України або переховуватись на території України.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає його досить реальним, оскільки такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, твердження захисника про відсутність спроб ОСОБА_5 ухилення від явки до органу досудового розслідування, самі по собі не забезпечують впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваного у подальшому, у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу. Тривала служба підозрюваного в УДО України, створює умови, за яких останній, володіючи знаннями, навичками та колом знайомих у силових структурах України може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
На підставі наданих сторонами матеріалів, слідчим суддею надано оцінку в сукупності всіх обставин, що враховуються при продовженні строку тримання під вартою, передбачених ст.ст. 178, 199 КПК, та на переконання слідчого судді, такі відомості не спростовують висновків про існування ризиків у кримінальному провадженні.
Враховуючи характеризуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя також враховує, що було встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та які на даний час не змінилися, є реальними та достатніми для продовження останньому строку тримання під вартою. Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, на переконання слідчого судді, не здатен в повній мірі нівелювати раніше встановлені ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Ураховуючи наведене, слідчий суддя також вважає, що запобіжний захід у виді особистої поруки не забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому приходить до висновку про відмову у застосуванні такого запобіжного заходу.
Водночас, продовжуючи ОСОБА_5 строк тримання під вартою, слідчий суддя приймає до уваги те, що застава фактично є гарантією, що останній буде сумлінно виконувати визначені кримінально процесуальним законом обов'язки, а необхідно визначити таку суму застави, яка б дисциплінувала і мотивувала останнього на їх виконання.
При цьому слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Як убачається із ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року, розмір застосованого альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави розміром 119 000 (сто дев'ятнадцять тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 360 332 000 (триста шістдесят мільйонів триста тридцять дві тисячі) гривень.
Приймаючи до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, характер та конкретні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, оцінюючи спроможність останнього внести заставу у раніше визначеному розмірі (Рішення Європейського суду з прав людини від 13 січня 2022 року у справі «Істоміна проти України»), слідчий суддя вважає за необхідне залишити без змін раніш визначений підозрюваному ОСОБА_5 , розмір застави, який є співмірним із суспільною небезпекою, пропорційним з урахуванням можливого настання негативних наслідків у вигляді втрати авторитету держави та правоохоронним органам.
На переконання слідчого судді, внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та буде належним засобом процесуального стримування.
Таким чином, залишаючи без змін розмір застави, яка може бути внесена підозрюваним ОСОБА_5 у будь-який момент, вважаю за необхідне зобов'язати останнього прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, а також виконувати строком до 12 вересня 2025 року наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з підозрюваними, свідками та експертами, перелік яких зобов'язати прокурора вручити ОСОБА_5 під підпис; здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Підозрюваний у відповідності до ч. 4 ст. 202 КПК України звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
Клопотання - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 строк тримання під вартою до 12 вересня 2025 року. Визначити ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 119 000 (сто дев'ятнадцять тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 360 332 000 (триста шістдесят мільйонів триста тридцять дві тисячі) гривень, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти. Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент до закінчення строку дії ухвали внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок ТУ ДСА в м. Києві та надати документ, що це підтверджує, слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні.
Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві
ЄДРПОУ банку: 26268059;
МФО 820172;
Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Києва.
р/р UA128201720355259002001012089.
У разі внесення застави, зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, а також виконувати строком до 12 вересня 2025 року наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, перелік яких зобов'язати прокурора вручити ОСОБА_5 під підпис; здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
З моменту внесення застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Строк дії ухвали визначити до 12 вересня 2025 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1