печерський районний суд міста києва
Справа № 757/35996/25-к
пр. 1-кс-30842/25
05 серпня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Печерського районного суду міста Києва клопотання старшого слідчого в ОВС Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , про арешт майна, -
31.07.2025 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно шляхом заборони права на відчуження майна, яке належить ОСОБА_5 , з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а саме:
- житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 72, 5 кв. м.
- земельну ділянку, площею 0,0119 га., кадастровий номер 3222486603:02:001:5487, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку, площею 1,5 га., кадастровий номер 0524887400:09:001:0221, що розташована за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, Уланівська сільська рада;
- земельну ділянку, площею 2 га., кадастровий номер 3224981600:02:002:0155, що розташована за адресою: Київська область, Фастівський район, Веприцька сільська рада;
- земельну ділянку, площею 0,1 га., кадастровий номер 3224981600:02:004:0200, що розташована за адресою: Київська область, Фастівський район, Веприцька сільська рада;
- 1/3 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 63, 4 кв.м.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
06 серпня 2025 року, до початку розгляду клопотання, стороною кримінального провадження, слідчим було подане клопотання про розгляд клопотання у її відсутність, також, слідчим у заяві зазначено, що клопотання підтримує в повному обсязі, із підстав, наведених у ньому та просить слідчого суддю задовольнити вказане клопотання.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність не з'явившихся осіб, оскільки їх не прибуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, надходжу до наступних висновків.
Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023112350000077 від 12.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командувача військ оперативного призначення «Північ» від 14.01.2022 за № 20 підполковника ОСОБА_5 призначено на посаду командира НОМЕР_1 окремого батальйону (військова частина НОМЕР_2 ).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який продовжений та діє на теперішній час.
У відповідності до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Під час проходження військової служби підполковник ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний додержуватись Конституції України, законів України, належно виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Згідно зі ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися всіх порядків і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Відповідно до Вступу Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, його дія поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут), єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, а також в забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтями 29, 31 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно ст. 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Згідно ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир зобов'язаний: завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України.
Відповідно до статті 101 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» передбачено, що командир батальйону в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону, успішне виконання батальйоном бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону. Командир батальйону підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником усього особового складу батальйону.
Командир батальйону зобов'язаний, серед іншого, підтримувати особовий склад батальйону у бойовій готовності, постійно вдосконалювати свої спеціальні й методичні навички, подавати приклад підлеглим зразковим виконанням військового обов'язку, з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання молодих офіцерів, військовослужбовців сержантського (старшинського) складу і про згуртування військового колективу, виховувати особовий склад батальйону (корабля) в дусі поваги до військової служби, бережливого ставлення до озброєння, бойової та іншої техніки і майна, піклуватися про підлеглих, періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній повірці, дбати про здоров'я підлеглих, вживати необхідних заходів до його зміцнення, щомісяця підбивати підсумки стану бойової підготовки, військової дисципліни, внутрішнього порядку.
Будучи прямим начальником усього особового складу батальйону, підполковник ОСОБА_5 згідно зі статтею 28 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» наділений всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих та на нього покладено персональну відповідальність перед державою за всі сторони життя та діяльності підрозділу і кожного військовослужбовця.
Відповідно до статті 102 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» передбачено, що командир батальйону (корабля 3 рангу) зобов'язаний підтримувати особовий склад батальйону, озброєння, бойову та іншу техніку у бойовій готовності; керувати розробленням і виконанням плану бойової підготовки батальйону; щомісяця підбивати підсумки стану бойової підготовки, військової дисципліни, внутрішнього порядку, озброєння і техніки; підтримувати внутрішній порядок, організовувати охорону розташування батальйону, перевіряти несення внутрішньої служб особовим складом батальйону.
Згідно зі ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися всіх порядків і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Таким чином, підполковник ОСОБА_5 , будучи командиром військової частини НОМЕР_2 , є військовим начальником, який наділений повноваженнями з виконання організаційно-розпорядчих обов'язків та відповідно до пункту 1 Примітки до ст. 425 КК України є військовою службовою особою.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом)
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Згідно з п. 4 Порядку про призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2024 № 714) (далі - Порядок) одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Одноразова грошова допомога у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця призначається на підставі переліку відповідних документів, у тому числі документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства (п. 20 Порядку).
Відповідно до п. 29 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Відповідно до п. 4.6. Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, одноразова грошова допомога призначається у тому числі на підставі копії документів, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) особи, зазначеної в пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема про те, що загибель (смерть) не пов'язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства. Такими документами можуть бути копія акта про нещасний випадок військової частини або Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, витяги з документів правоохоронних органів за результатами перевірки обставин смерті (поранення, контузії, каліцтва, травми), матеріали службового розслідування, судове рішення, інші медичні або військово-облікові документи.
Відповідно до ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Відповідно до п. 1 розділу 2 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України), службове розслідування може призначатися у разі неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті.
Згідно з п. 1 розділу 3 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Відповідно до п.п. 5, 6 розділу 3 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Голова комісії здійснює керівництво діяльністю комісії, має право давати письмові або усні доручення в межах проведення службового розслідування, які є обов'язковими для виконання.
Відповідно до п. 8 розділу 3 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Згідно з п. 1 розділу 4 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
Відповідно до п. 2 розділу 4 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді; отримувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України; проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду з обов'язковим зазначенням відповідних даних.
Відповідно до розділу 5-6 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2022 за № 3 ОСОБА_6 призначено на посаду командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2022 за № 3 ОСОБА_7 призначено на посаду начальником командного пункту - заступником начальника штабу з бойового управління військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2022 за № 3 ОСОБА_7 призначено на посаду виконувача обов'язків начальника штабу.
Разом з тим, незважаючи на обізнаність з вказаними вимогами законодавства, будучи зобов'язаними до неухильного дотримання вищезазначених норм командир військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 , виконувач обов'язків начальника штабу ОСОБА_7 , командир 2 стрілецької роти ОСОБА_6 підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.
Так, близько 23 год. 45 хв. 15.06.2022 від командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_6 надійшла доповідь командиру військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 про поранення військовослужбовця військової частини ОСОБА_8 .
Крім того, о 00 год. 55 хв. 16.06.2022 від начальника медичної служби військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 надійшла доповідь командиру військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 щодо смерті військовослужбовця ОСОБА_8 з наявністю ознак самогубства під його час смерті.
У подальшому, у точно невстановлений слідством час, 16.06.2022, представниками військової частини НОМЕР_2 про вказану подію повідомлено відділ поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області.
З метою встановлення всіх фактичних обставин вказаної події за фактом смерті військовослужбовця військової частини ОСОБА_8 слідчим слідчого відділу поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_10 , у період часу з 12 год. 40 хв. по 18 год. 45 хв. 16.06.2022 за участі командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_6 проведено огляд місця події, за наслідками якого вилучено зброю та інші речі, які мають значення для кримінального провадження.
Під час проведення огляду місця події за вказаним фактом відділом поліції № 1 Вишгородського РУ ГУНП в Київській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022111060000070 від 16.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за фактом самогубства старшого стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти солдата ОСОБА_8 .
За наслідками проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 було вчинено самогубство в стані алкогольного сп'яніння та на підставі зібраних доказів 30.06.2022 слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
У подальшому, у точно невстановлений слідством час, але не пізніше 16.06.2022, на території військової частини НОМЕР_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на невиконання дій, які він за своїми службовими обов'язками повинен був виконати з метою отримання одноразової грошової допомоги у сумі 15 000 000 грн. членами сім'ї ОСОБА_8 , з яких мав намір отримати частину грошових коштів для себе.
Після цього, ОСОБА_5 , у точно невстановлений слідством час, але не пізніше 16.06.2022, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , залучив до своєї протиправної діяльності виконувача обов'язків начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_7 , довівши йому злочинний умисел, який полягав в тому, що ОСОБА_5 виносить відповідні документи щодо призначення та проведення за вказаним фактом службового розслідування, якими ОСОБА_7 визначає головою комісії під час проведення службового розслідування, а ОСОБА_7 повинен був забезпечити його проведення в стислі строки, внести до акта службового розслідування неправдиві відомості щодо обставин загибелі солдата ОСОБА_8 та недослідження факту самогубства, з метою надання права членам сім'ї солдата ОСОБА_8 на отримання одноразової грошової допомоги у сумі 15 000 000 грн., на що ОСОБА_7 погодився.
Проте, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою із ОСОБА_7 , розуміючи, що безпосередньо вони не в змозі реалізувати свій злочинний умисел по причині того що, рішення про загибель військовослужбовця ОСОБА_8 нібито під час виконання бойового завдання та неперебування в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння буде прийматися під час проведення службового розслідування членами комісії, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, в умовах воєнного стану, у невстановлений час, але не пізніше 16.06.2022, у невстановленому місці, залучили до своєї злочинної діяльності у якості пособника командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_6 .
Так, ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 , діючи умисно, достовірно знаючи про факт самогубства ОСОБА_8 та проведення відділом поліції № 1 Вишгородського РУ ГУНП в Київській області досудового розслідування кримінального провадження № 12022111060000070 від 16.06.2022 за вказаним фактом, не вдаючись до деталей щодо виплати одноразової грошової допомоги, довели до відома свій умисел ОСОБА_6 , який полягав у тому, щоб останній, який був безпосередньо присутній під час проведення слідчих дій працівниками поліції та був безпосереднім командиром загиблого ОСОБА_8 , без з'ясування фактичних обставин загибелі ОСОБА_8 підписав та засвідчив факт того, що загибель військовослужбовця ОСОБА_8 відбулася нібито під час виконання бойового завдання та не перебування в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, на що ОСОБА_6 погодився.
У подальшому, з метою реалізації свого спільного із ОСОБА_7 злочинного умислу, ОСОБА_5 виносить наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 16.06.2022 за № 479 про призначення службового розслідування по факту загибелі військовослужбовця ОСОБА_8 . Відповідно до вказаного наказу командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 проведення службового розслідування доручено комісії у складі: голови комісії - виконувача обов'язків начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_7 та членів комісії: командира стрілецької роти полковника ОСОБА_6 та начальника групи логістики штабу старшого лейтенанта ОСОБА_11 , та визначено термін проведення до 10.07.2022.
У ході проведення службового розслідування, ОСОБА_6 , перебуваючи на території військової частини НОМЕР_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , неодноразово доповідав командиру військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 та виконувачу обов'язків начальнику штабу - першому заступнику командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 про те, що смерть військовослужбовця ОСОБА_8 має ознаки самогубства та є потреба в отриманні результатів проведення досудового розслідування по факту смерті ОСОБА_8 , проте, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 запевнили ОСОБА_6 про необхідність прийняття відповідного рішення.
Після цього, виконувач обов'язків начальника штабу - перший заступник командира військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_7 , на виконання спільного із командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 злочинного умислу щодо невиконання дій, які вони за своїми службовими обов'язками повинні були виконати з метою отримання одноразової грошової допомоги у сумі 15 000 000 грн. членами сім'ї ОСОБА_8 , з яких мали намір отримати частину грошових коштів для себе, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, передбачаючи її суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 09.07.2022, перебуваючи за місцем розташування військової частини НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 , у порушення ст. ст. 11, 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 8 розділу 3, п. 1 розділу 4, розділу 5-6 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, п. 4.6. Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, п.п. 4, 29 Порядку про призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 р. № 714), відповідаючи за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність проведення вказаного службового розслідування, у зв'язку з чим маючи реальну можливість для досягнення зазначеної мети, приховавши факт самогубства ОСОБА_8 , з яким був достовірно обізнаний у межах проведеного відділом поліції № 1 Вишгородського РУ ГУНП в Київській області досудового розслідування кримінального провадження № 12022111060000070 від 16.06.2022, підписав акт розслідування від 09.07.2022 № 110, яким підтвердив факт загибелі солдата ОСОБА_8 нібито під час виконання бойового завдання, без з'ясування обставин правопорушення та дослідження самогубства ОСОБА_8 .
У подальшому, ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5 , у точно невстановлений слідством час, але не пізніше 09.07.2022, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , надав акт розслідування від 09.07.2022 № 110, яким підтверджено факт загибелі солдата ОСОБА_8 нібито під час виконання бойового завдання, для підпису командиру 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_6 та ОСОБА_11 (який не був обізнаний про факт самогубства ОСОБА_8 ).
Після цього, ОСОБА_6 , діючи як пособник командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 та виконувача обов'язків начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 , сприяючи вчиненню останніми кримінального правопорушення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, передбачаючи її суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 09.07.2022, перебуваючи за місцем розташування військової частини НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 , у порушення вищевказаних норм чинного законодавства, підписав акт розслідування від 09.07.2022 № 110, яким підтверджено факт загибелі солдата ОСОБА_8 нібито під час виконання бойового завдання, без з'ясування обставин правопорушення та дослідження самогубства ОСОБА_8 .
Потім, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел із ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 09.07.2022, перебуваючи за місцем розташування військової частини НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 , у порушення вищевказаних норм чинного законодавства, надав ОСОБА_5 для затвердження акт розслідування від 09.07.2022 № 110, який було підписано ОСОБА_6 та ОСОБА_11 (який не був обізнаний про факт самогубства ОСОБА_8 ) та яким підтверджено факт загибелі солдата ОСОБА_8 нібито під час виконання бойового завдання, без з'ясування обставин правопорушення та дослідження самогубства ОСОБА_8 .
У подальшому, ОСОБА_5 , діючи попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 , діючи умисно, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 09.07.2022, перебуваючи за місцем розташування військової частини НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 , достовірно знаючи щодо проведення відділом поліції № 1 Вишгородського РУ ГУНП в Київській області досудового розслідування кримінального провадження № 12022111060000070 від 16.06.2022 за фактом самогубства солдата ОСОБА_8 та факт недостовірного внесення до акта службового розслідування № 110 причин смерті ОСОБА_8 затвердив вказаний акт службового розслідування, який став підставою для проведення відповідних виплат.
У подальшому, командир військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 , з корисливих мотивів та з метою отримання частини грошових коштів, у точно не встановлений час, але не пізніше 10.07.2022, перебуваючи за місцем розташування військової частини НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 , достовірно знаючи про факт самогубства ОСОБА_8 видав та підписав наказ від 10.07.2022 за № 138, внаслідок якого членам сім'ї ОСОБА_8 надано право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) за обставин викладених у акті службового розслідування від 09.07.2022 № 110, який підписано ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 (який не був обізнаний про факт самогубства ОСОБА_8 ).
Надалі, на підставі наданих командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 вищевказаних документів ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) видано наказ від 03.11.2022 за № 453, згідно з яким здійснено виплату одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого ОСОБА_8 у сумі 15 000 000 грн., внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_3 з урахуванням п. 2 примітки до ст. 425 КК України заподіяно матеріальних збитків на вказану суму, чим спричинено тяжкі наслідки.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється в іншому умисному невиконанні військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, вчиненому в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426 КК України.
У межах провадження, 27.06.2025 ОСОБА_5 оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 2 ст. 28, ч. 4 ст. 426 КК України. Під час розслідування було встановлено, що Державі діями ОСОБА_5 було завдано збитків на суму 15 000 000 грн.
У ході розслідування кримінального провадження було встановлено, що у власності ОСОБА_5 перебуває:
- житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 72, 5 кв. м.
- земельна ділянка площею 0,0119 га., кадастровий номер 3222486603:02:001:5487, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельна ділянка площею 1,5 га., кадастровий номер 0524887400:09:001:0221, що розташована за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, Уланівська сільська рада;
- земельна ділянка площею 2 га., кадастровий номер 3224981600:02:002:0155, що розташована за адресою: Київська область, Фастівський район, Веприцька сільська рада;
- земельна ділянка площею 0,1 га., кадастровий номер 3224981600:02:004:0200, що розташована за адресою: Київська область, Фастівський район, Веприцька сільська рада;
- 1/3 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 63, 4 кв.м.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у межах кримінального провадження до підозрюваного ОСОБА_5 заявлено позов щодо відшкодування завданих збитків, які завдано у кримінальному правопорушенні.
Слідчий вказує, що арешт вийна необхідний для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При вирішенні питання про арешт майна, виходячи з засад співмірності та розумності обмеження прав власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що в рамках кримінального провадження № 42023112350000077 від 12.09.2023, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, 25.07.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні було подано цивільний позов та відповідно набуло статусу цивільного позивача у даному кримінальному провадженні, а відтак, клопотання старшого слідчого в ОВС Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про накладення арешту на майно є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
При цьому, слідчий суддя роз'яснює, що згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в ОВС Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно шляхом заборони права на відчуження майна, яке належить ОСОБА_5 , з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а саме:
- житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 72, 5 кв. м.
- земельну ділянку, площею 0,0119 га., кадастровий номер 3222486603:02:001:5487, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку, площею 1,5 га., кадастровий номер 0524887400:09:001:0221, що розташована за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, Уланівська сільська рада;
- земельну ділянку, площею 2 га., кадастровий номер 3224981600:02:002:0155, що розташована за адресою: Київська область, Фастівський район, Веприцька сільська рада;
- земельну ділянку, площею 0,1 га., кадастровий номер 3224981600:02:004:0200, що розташована за адресою: Київська область, Фастівський район, Веприцька сільська рада;
- 1/3 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 63, 4 кв.м.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1