11.08.2025 Справа № 363/6000/24
Ун.№363/6000/24
Пр.№2-др/756/126/25
про відмову в ухваленні додаткового рішення
11 серпня 2025 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.,
секретаря Приходько К.А.,
розглянувши заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Леляка Ярослава Олександровича про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
Заочним рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 15.05.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 115 033,33 грн. - матеріальних збитків; 3 000 грн. - моральної шкоди, 1 180,18 грн. - судового збору, в іншій частині позивних вимог - відмовлено. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві повернути ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору у розмірі 1 600 грн., згідно платіжної інструкції № 34 від 17.02.2025.
При ухваленні рішення судом не вирішено питання щодо відшкодування позивачці витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим 24.07.2025 року представник позивачки адвокат Леляк Я.О. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення в даній справі.
Згідно з ч.3, 4 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Учасники справи про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення не повідомлялись.
Вирішуючи питання про ухвалення додаткового рішення у справі суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст.270 ЦПК України передбачено випадки для ухвалення додаткового рішення. Так, зокрема, згідно п.4 цієї норми, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Відповідно до ч.1,3 ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 4 ст.141 ЦПК України визначено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
24.07.2025 року представником позивача подано суду заяву про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивачки 12 000 грн. витрат. До поданої заяви додано ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Леляком Я.О., ордер виданий Адвокатським об'єднанням «ЛМК» 25.03.2025, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанцію про сплату на рахунок Адвокатського об'єднання «ЛМК» 10.09.2024 Андрусик О.І. 12 000 грн. відповідно до Договору про надання правничої допомоги 248 від 21.06.2024.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Однак, матеріали справи не містять договору про надання правничої правової допомоги укладеного Андрусик О.І. з адвокатом, в тому числі і Договору про надання правничої допомоги 248 від 21.06.2024, який зазначений в квитанції, як підстава сплати витрат на професійну правничу допомогу Адвокатським об'єднанням «ЛМК».
За таких обставин, суд вважає, що подані позивачем документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, документально не підтверджені, у зв'язку з чим підстав для їх стягнення суд не вбачає і відмовляє в ухваленні додаткового рішення у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України , суд ,-
Відмовити в ухваленні додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя: А.М.Майбоженко