Номер провадження 2/754/2909/25
Справа №754/1581/25
Іменем України
11 серпня 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І. І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 10 101,10 грн,
Стислий виклад позицій сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ЕЙС" (надалі - Позивач, Компанія) подало до Суду через електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" позов до ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) з вимогою стягнути з нього борг, який виник за кредитним договором № 639826327 від 19.01.2022 (далі - Договір). Цей Договір був спочатку укладений між Відповідачем та кредитодавцем - ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". Відповідач, як позичальник, отримав кредитні кошти у розмірі 14 000,00 грн, але повністю не повернув суму кредиту у встановлений строк та не сплатив проценти за користування кредитом. ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило право вимоги ТОВ "Таліон Плюс", яке надалі відступло право ТОВ "ФК"Онлайн Фінанс" на загальну суму 10 101,10 грн (9 159,50 грн - заборгованість за кредитом, 941,60 грн - заборгованість за несплачені проценти за користування кредитом), яке надалі відступило право вимоги Позивачу, уклавши відповідні договори факторингу.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлений належним чином. Копія ухвали про відкриття провадження у справі судом надіслано за повідомленою Позивачем адресою, що відповідає місцю проживання Відповідача за даними даними Єдиного державного демографічного реєстру. Поштове відправлення надіслане за адресою місця проживання Відповідача було повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Днем проставленням у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є днем ухвали про відкриття провадження у справі, в якій вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (пункт 1 частини першої статті 258, частина п'ята статті 279, пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України). Додатково Суд надісилав копію ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу Відповідача, яку повідомив Позивач у позовній заяві.
УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЇХ ОЦІНКА
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
19 січня 2022 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 (за його заявкою на отримання грошових коштів в кредит) був укладений кредитний договір № 639826327 у формі електронного документа, який підписав Відповідач з використанням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV678QB, що був відправлений 19.01.2022 о 22:55:55 на номер телефону НОМЕР_1 (довідка щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі).
Відповідно до вимог абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, яким відповідно до пункту 11 частини першої статті 3 цього Закону є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Отже, відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є достатньою підставою для визнання договору укладеним.
Позивач надав докази використання Відповідачем одноразового ідентифікатора для підписання договору.
Відповідно до п.1.1 Договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 14 000,00 грн.
19.01.2022 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало грошові кошти в сумі 14 000,00 грн Відповідачу на його банківську карту № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням № 90c79912-b914-449c-8829-30998b11c6c0 від 19.01.2022 та електронним повідомленням АТ "ТАСКОМБАНК", який здійснював платіж.
У цій справі, Суд зауважує, що матеріали не містять жодних доказів, які б спростовували твердження Позивача щодо приналежності зазначеного номера телефону та банківської картки Відповідачеві, чи неотримання ним SMS-кодів, а також факту отримання коштів. За відсутності таких заперечень та доказів на підтвердження цих обставин, що є процесуальним обов'язком Відповідача згідно зі статтями 12 та 81 ЦПК України, Суд не бачить підстав ставити під сумнів заявлені факти.
Отже, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" виконало взяті на себе зобов'язання, надало Відповідачу кредит шляхом перерахування коштів.
Відповідно до Договору сторони погодили наступні умови кредитування:
- кредит надається строком на 70 (сімдесят) днів (пункт 1.2. Договору);
- строк дії Договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до
закінчення строку на який надано кредит, але в будь-якому разі Договір діє до
повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (пункт 1.3. Договору);
- відповідно до п. 1.4. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 251,85 (двісті п'ятдесят одна цілих вісімдесят п'ять сотих) відсотків річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (дисконтна процентна ставка);
- на умовах, викладених в п. 1.6. Договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 (чотириста сімдесят чотири цілих п'ять десятих) відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (базова процентна ставка) (пункт 1.5. Договору);
- умови нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів, здійснений не пізніше
строку вказаного в Графіку платежів за цим Договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим Договором умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня що слідує за датою платежу. У разі якщо Позичальник погасить прострочену заборгованість за Договором, умови у вигляді нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості (пункт 1.6. Договору);
- у випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені Графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань Позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили, що Кредитодавець за аналогією з порядком, визначеним в абзаці 2 пункту 1 статті 16 Закону України "Про споживче кредитування" надає Позичальнику оновлений Графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника (пункт 1.10. Договору).
Зокрема, у Графіку платежів сторони погодили, що Позичальник до 30.03.2022 (70 днів відповідно до пункту 1.2. Договору) має сплатити суму кредиту - 14 000,00 грн та проценти за користування кредитом - 4305,70 грн. Всього 18305,70 грн.
З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", встановлено, що Відповідачу нараховано процентів у розмірі 3 862,24 грн за період з 19.01.2022 до 23.02.2022.
Відповідач сплатив 7 761,14 грн, а саме: 06.02.2022 тіло кредиту у розмірі 2 308, 74 грн та проценти - 1 352,40 грн; 22.02.2022 тіло кредиту у розмірі 2 531,76 грн та проценти - 1 568, 24 грн.
Водночас у зв'язку з введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на території України воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" прийняло рішення про звільнення всіх клієнтів від зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом починаючи з дати введення воєнного стану в Україні та до 10 квітня 2022 року включно. Відповідні коригування заборгованості клієнтів були відображені в обліковій та реєструючій системі 04.03.2022, 17.03.2022 та 08.04.2022.
Таким чином, відповідно до розрахунку прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 9 159,50 грн та проценти за користування кредитом - 941,60 грн.
Суд перевірив розрахунок заборгованості, наданий Позивачем, й визнає його обґрунтованим. Цей розрахунок підтверджується первинними документами, які були подані разом із позовною заявою.
Зокрема, Суд встановив, що проценти у розмірі 941,60 грн були нараховані за період користування кредитом з 19.01.2022 до 23.02.2022 (що становить 35 днів) з урахуванням внесених оплат Відповідачем та періоду звільнення від нарахування процентів за користування кредитом. Цей період відповідає строку кредитування 70 днів згідно з пунктом 1.3 договору та встановленому до 30 березня 2022 року відповідно до Графіку платежів.
Позивач довів порушення Відповідачем умов Договору, який не виконав свій обов'язок повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування цими кредитними коштами.
Відповідач не надав Суду жодних доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість наданого Позивачем розрахунку, а також не надав свій власний контррозрахунок заборгованості, доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої кредитної заборгованості.
Щодо права Позивача вимагати сплати боргу Відповідачем, то Суд керується тим, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України, статті 514 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язання або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
У справі, що розглядається, Позивач набув право вимоги до Відповідача на підставі договору факторингу № 17/04/24 від 17.04.2024, що був укладений між ним та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс", договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, укладений між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Таліон Плюс", а також договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що був укладений ТОВ "Таліон Плюс" з первісним кредитором ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". Факт переходу прав до Позивача за договором факторингу підтверджує реєстр боржників та акт прийому-передачі реєстру боржників від 17.04.2024, в тому числі й щодо Відповідача за спірним кредитним договором. За домовленістю сторін договору факторингу датою відступлення права вимоги є момент підписання акта прийому-передачі реєстру боржників.
Суд оцінив ці докази і виснував, що вони є належними, допустимими та достатніми доказами переходу до Позивача права вимоги до боржників відповідно до умов договору факторингу.
Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд виснував, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на Відповідача.
Вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими, тому з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача сплачена сума судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл витрат судом (стаття 141 ЦПК України). Подібний висновок викладено у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу і сформувала висновок, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (пункт 144 постанови від 26 червня 2024 рок у справі № 686/5757/23; пункт 188 постанови від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19; пункт 119 постанови 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
Також Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц, від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).
За висновком Великої Палати Верховного Суду критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 189 постанови від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19; пункт 145 постанови від 26 червня 2024 рок у справі № 686/5757/23; пункт 179 постанови від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження №12-14гс22) також зазначено, що:
"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
142. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
143. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
144. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".
Отже, для того щоб суд визнав судові витрати такими, що підлягають відшкодуванню, вони повинні відповідати обом критеріям: бути реальними (фактично понесеними) та розумними (пропорційними). Суд, застосовуючи ці критерії, забезпечує справедливий розподіл судових витрат між сторонами і запобігає зловживанням з боку однієї зі сторін.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Позивач просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн.
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):
- договір про надання правничої допомоги № 03/04/24 від 03.04.2024;
- додаткову угоду до цього договору № 4 від 03.04.2024;
- акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 03/04/24 від 03.04.2024, відповідно до якого визначено такий обсяг робіт: вивчення матеріалів справи (2 години) - 1 000,00 грн, складання позовної заяви (2 години) - 5 000,00 грн. Всього 4 години, 6 000,00 грн.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідач про неспівмірність витрат не заявляв, клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу не подавав.
Водночас Суд вирішив з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, присудити стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрати на оплату правничої допомоги адвоката частково.
Зокрема, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (пункти 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України).
У цій справі Суд, беручи до уваги ціну позову, що становить 10 101,10 грн, вважає, що заявлений Позивачем розмір витрат (6000,00 грн) є не пропорційним до предмета спору, оскільки становить 59 % ціни позову.
Крім того, Суд не вбачає відповідності (дотримання вимог співмірності) між заявленими витратами та складністю справи. Цей спір кваліфікується як малозначний, розглядався в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання. Позовна заява відповідає типовій (шаблонній) формі в однотипних справах, її складання не вимагало від представника Позивача значних процесуальних зусиль чи глибокого аналізу чинного законодавства.
Беручи до уваги також значення справи для сторін, де Позивачем є фінансова компанія, а Відповідачем - фізична особа, яка отримала кредит у розмірі 14000,00 грн, Суд виснував, що заявлені судові витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 6000,00 грн є надмірними та такими, що можуть створити необґрунтований тягар для Відповідача.
З огляду на ці обставини, обґрунтований та розумний розмір судових витрат на оплату послуг адвоката у цій справі не повинен перевищувати, на думку Суду, 4000,00 грн.
Такий розмір є достатнім для покриття мінімальних, але об'єктивно необхідних витрат Позивача на оплату послуг адвоката з підготовки типової позовної заяви, відповідає принципам пропорційності та розумності (40% від ціни позову), оскільки забезпечує справедливий баланс інтересів сторін, не обтяжуючи надмірно Відповідача у справі незначної складності, яка не вимагала від представника Позивача значних процесуальних зусиль.
Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, Суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ЕЙС" (адреса: 02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 639826327 від 19.01.2022 у розмірі 10 101,10 грн, яка складається з 9 159,50 грн за тілом кредиту та 941,60 грн проценти за користування кредитом; судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 4 000,00 грн. Загальна сума становить 16 523,50 грн (шістнадцять тисяч п'ятсот двадцять три гривні п'ятдесят копійок).
У задоволенні вимоги Позивача щодо відшкодування Відповідачем витрат на адвоката в сумі 2 000,00 грн - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Інна КОВАЛЕНКО