ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15660/25
провадження № 3/753/5857/25
"08" серпня 2025 р. . суддя Дарницького районного суду м. Києва Шаповалова К.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
за частиною першою статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),-
24 липня 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 липня 2025 року матеріали справи передано судді Шаповаловій К.В.
Згідно із протоколом серії ЕПР1 № 380358, 3 липня 2025 року об 19:34 год. в місті Києві Бориспільське шосе КП 503, керуючи транспортним засобом Ніссан д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не виконала вимогу працівника поліції на блокпосту про зупинку, подану зрозумілим жестом рукою, в подальшому було переслідувано на службовому транспортному засобі та зупинено на Харківській площі, чим порушила пункт 2.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).
У судовому засіданні 8 серпня 2025 року ОСОБА_1 свою вину у порушенні ПДР не визнала, вказала, що вона їхала з чоловіком додому, під'їжджаючи до блокпосту вона рухалась у другому вільному ряді, на дорозі стояв поліцейський, який показав рукою вправо, на що вона зрозуміла, що їй треба перестроїтись в смугу руху правіше, що вона і зробила, але потім побачила, що за нею їде автомобіль поліції та зупинилась. Вказала, що не зрозуміла, що поліцейський просив її саме про зупинку, його рухи були не зрозумілими, що саме робити, жезлу в руках не було.
Відповідно до положень статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дослідивши матеріали справи, зокрема, протокол ЕПР1 № 380358 від 3 липня 2025 року пояснення ОСОБА_1 , дослідивши відео з боді камери працівника поліції, долучене до протоколу, оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, прихожу до наступних висновків.
Пунктом 2.4 ПДР України встановлено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
Пунктом 8.9 ПДР України визначено, що вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки; увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу; гучномовного пристрою , спеціального табло, на якому зазначається вимога про зупинку транспортного засобу .
Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки. Усі ці сигнали мають бути зрозумілими та чітко спрямованими до водія.
Згідно з вимогами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною другою статті 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З долученого до протоколу відео з боді камери працівника поліції не можливо встановити чи дійсно працівник поліції подавав знак про зупинку водію автомобіля Ніссан д.н.з. НОМЕР_1 , чи був це жест саме про зупинку, чи був він здійснений рукою, чи був він чітким та зрозумілим, в першу чергу водію автомобіля Ніссан, оскільки такі не зафіксовано на відео.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту не дотримання водієм автомобіля Ніссан д.н.з. НОМЕР_1 пункту 2.4 ПДР України, до протоколу не долучено та судом під час розгляду справи не встановлено.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, ЄСПЛ у рішенні у справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» від 14.03.2002 зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
На переконання суду, матеріали справи встановленому критерію щодо належного доведення вини особи поза розумним сумнівом не відповідають та не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 пункту 2.4 Правил дорожнього руху.
Крім того, відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об'єднаються у чотири групи (елементи): об'єкт адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб'єкт адміністративного правопорушення та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов'язковими. Суб'єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб'єктивної сторони.
З урахуванням того, що під спрямованістю умислу розуміється мобілізація інтелектуальна - вольових зусиль винного на вчинення діяння, що посягає на конкретний об'єкт, здійснюється обраним особою способом та заподіює конкретні наслідки.
При цьому, для кваліфікації діяння безпосереднє і вкрай важливе значення має встановлення виду умислу за ступенем конкретизації в свідомості суб'єкта злочину передбачення можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, до яких відносять визначений, альтернативний і невизначений умисел, оскільки вчинене може бути кваліфіковане за статтею 122-2 указаного Кодексу лише за умови встановлення прямого визначеного умислу, де особа має конкретне, точне уявлення про індивідуально визначений результат свого діяння, передбачає можливість (неминучість) настання конкретних суспільно небезпечних наслідків.
На відміну від нього за альтернативного або невизначеного умислу свідомість винного охоплює можливість настання двох або більше конкретно визначених наслідків (альтернативний) або широкого спектру негативних наслідків у межах одного виду шкоди чи різних її видів, що, хоча і охоплюються передбаченням винного, але індивідуально не визначені в його свідомості (невизначений).
У той час, як адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності (див. постанову ВС від 25 травня 2021 року у справі № 383/1120/16-а (2-а/383/4/17).
Даних щодо умислу ОСОБА_1 на вчинення дій щодо не зупинки на вимогу працівника поліції та вчинення дій на втечу від поліцейських, матеріали справи не містять, і в судовому засіданні таких не встановлено.
Згідно із пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність належних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122-2 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю у відповідності до пункту 1 статті 247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 221, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 122-2 КУпАП закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя К.В. Шаповалова