Справа № 564/2730/25
04 серпня 2025 року м. Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя Цвіркун О. С.
з участю секретаря Забейди А.В.
представник заявника - адвокат Артерчук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа Костопільська міська рада про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на день його смерті
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення спільного проживання із спадкодавцем на день його смерті, в якій просив суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_2 та після його смерті залишилося спадкове майно. Зазначає, що у червня 2025 звернувся до приватного нотаріуса для оформлення спадщини після смерті батька, однак нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ним не було надано доказів того, що постійно проживав разом із спадкодавцем. Зазначає, що його батько при житті не склав заповітного розпорядження щодо належного йому на день смерті майна, а він своєчасно не звернувся до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини після смерті батька, бо рахував, що якщо вони проживали постійно разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він рахується таким, що прийняв спадщину.
Вказує, що він зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , однак фактично проживав з батьком за адресою у квартирі за адресою АДРЕСА_1 .
Зазначає, що встановлення даного факту йому необхідно для підтвердження прийняття спадщини.
Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримала з підстав викладених у ній та просила суд її задоволити.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.
Суд, заслухавши пояснення сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.9).
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 судом встановлено, що померлий ОСОБА_2 є батьком заявника (а.с.14).
Судом встановлено, після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно - квартира за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи (а.с.16-17).
Відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України).
Стаття 1223 ЦК України передбачає, що у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 1261, статті 1262 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги (ст.1258 ЦК України).
Згідно з статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У статті 1269 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1272 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Судом встановлено, що заявник у червні 2025 року звернувся до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Семенюк С.Г. для оформлення спадщини після смерті батька, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Розглянувши подані ОСОБА_1 , як спадкоємцем першої черги, документи, приватним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, про що заявника повідомлено листом № 19/02-14 від 10.06.2025 та рекомендовано звернутись до суду (а.с.10).
У повідомленні нотаріуса зазначено, що він не надав відповідних доказів того, що постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, а тому не є спадкоємцем, який прийняв спадщину відповідно до вимог статті 1268 ЦК України, та ним подано заяву про прийняття спадщини з пропуском строку, встановленого ст.1270 ЦК України.
Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 81472359, сформованої приватним нотаріусом Семенюк С.І. 10.06.2025, після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не реєструвалась (а.с.11).
З довідки Управління «Центр надання адміністративних послуг» Костопільської міської ради № 178/25 від 08.04.2025 судом встановлено, що у квартирі АДРЕСА_3 на момент смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) був зареєстрований ОСОБА_2 , 1980 р.н. Станом на 05.04.2024 разом з ним не було зареєстровано жодної особи (а.с.12).
З витягу з реєстру територіальної громади, судом встановлено, що місце проживання заявника зареєстроване за адресою АДРЕСА_2 (а.с.7).
Так, відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику в справах про спадкування» роз'яснено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Відповідно до пленуму Верховного Суду України в п. 3,23 Постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК.
Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції положень Закону, що діяли на час відкриття спадщини) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією ( 254к/96-ВР), законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
З акту про фактичне місце проживання від 10.06.2025 судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 показали, що заявник фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 та проживав за цією адресою і на час смерті ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що встановлення зазначеного факту заявнику необхідно для підтвердження прийняття спадщини відповідно до ст.1268 ЦК України після смерті батька.
Оскільки, зібрані по справі докази та їх належна оцінка свідчать про те, що заявник не проживав за адресою реєстрації, а проживав разом з батьком за адресою АДРЕСА_1 , то суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає до задовлення.
На підставі вищенаведеного та керуючись 81, 258, 264-265, 268, 273, 293, 315 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Костопільська міська рада про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на день його смерті - задоволити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) зі спадкодавцем ОСОБА_2 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Заінтересована особа: Костопільська міська рада, м.Костопіль, вул.1Травня 3, Рівненської області.
Повний текст рішення складено 08/08/2025.
СуддяО. С. Цвіркун