Справа № 621/1634/25
Провадження № 2/621/993/25
Іменем України
11 серпня 2025 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Вельможної І.В.,
секретаря судового засідання - Лацько А.В.,
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Гетьман Олена Миколаївна,
відповідач - Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області,
представник відповідача - Заможська Карина Віталіївна,
третя особа 1 - ОСОБА_2 ,
третя особа 2 - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зміїв в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області про визнання права власності в порядку набувальної давності, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
29.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області про визнання права власності в порядку набувальної давності, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з наступними вимогами: визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку набувальної давності на 1/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 73,8 кв.м., житловою площею 48,2 кв.м., з верандою та тамбуром, з надвірними будівлями: гараж, сарай літ. "Б", погріб літ. "В", сарай літ. "Г", уборна літ. "Д", огорожа.
В обґрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначила, що з 1988 року позивачка проживала однією сім?єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Чоловік позивачки - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дітей від шлюбу: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачка виховувала одна.
ОСОБА_4 не перебував у шлюбі та не мав дітей, його батьки на той час померли. Позивачка ОСОБА_1 зі ОСОБА_4 проживали однією сім?єю, разом працювали у радгоспі «3-й Вирішальний», виховували доньок, до яких він ставився як до рідних, оскільки своїх дітей не мав.
Будинок за адресою: АДРЕСА_1 (колишній радгосп «3-й Вирішальний»), в якому вони проживали, належить на праві спільної сумісної власності позивачці ОСОБА_1 , донькам ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , а також ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, що видане згідно з розпорядженням від 06.01.1994 № 43 та зареєстроване в МДПТІ у реєстровій книзі за № 3-289. Житловий будинок 1975 року будівництва, загальною площею 73,8 кв.м., житловою площею 48,2 кв.м., з верандою та тамбуром, з надвірними будівлями: гараж, сарай літ «Б», погріб літ «В», сарай літ «Г», уборна літ. «Д», огорожа. ІНФОРМАЦІЯ_5 .
ОСОБА_4 помер, про що 05.03.1997 Зміївським відділом реєстрації актів громадського стану Харківської області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . На момент смерті ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Померлий ОСОБА_4 не перебував у зареєстрованому шлюбі, не мав дітей та батьків, до того ж не залишив жодних розпоряджень чи заповітів.
Оскільки ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 жодних спадкоємців не мав, позивачка вважала, що фактом постійного проживання і подальшим користуванням майном вона прийняла спадщину, тобто отримала належну померлому 1/4 частку житлового будинку у власність.
За адресою: АДРЕСА_1 (колишній радгосп «3-й Вирішальний») позивачка ОСОБА_1 була постійно зареєстрована і проживає на даний час, сплачує комунальні послуги, періодично ремонтує будинок та підтримує в ньому порядок, таким чином вважає, що добросовісно заволоділа майном померлого ОСОБА_4 .
На протязі 25 років та на даний час ОСОБА_1 продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном, а саме, 1/4 часткою вказаного будинку, у зв'язку з чим просить суд ухвалити рішення про визнання права власності на вказану частку будинку в порядку набувальної давності.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 02.06.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до підготовчого засідання 18.06.2025.
18.06.2025 у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному підготовче засідання відкладено до 16.07.2025.
16.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд на 11.08.2025.
11.08.2025 належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з'явились.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Гетьман О.М. у поданій заяві просила розгляд справи провести без її участі та без участі позивачки. Підтримала позовні вимоги з підтав викладених в позові.
Представник відповідача Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області - Заможська К.В. подала заяву про проведення судового розгляду без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами. Відзиву на позовну заяву представником до суду не подано.
Треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнали. Письмових пояснень з приводу позову до суду не надходило.
Неявка учасників справи не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Оскільки розгляд справи проводиться без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку:
Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 76 - 81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
З копії свідоцтва про право власності на житло від 10 січня 1994 року, виданого згідно з розпорядженням від 06 січня 1994 року № 43 органом приватизації вбачається, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та членам її сім'ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 (а. с. 15, 16).
Матеріали справи містять копію технічного паспорту на квартиру за вищезазначеною адресою з характеристикою (планом) квартири (а. с. 17 - 21).
З відмітки в паспорті позивачки ОСОБА_1 вбачається, що з 25 червня 1988 року остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, Серія НОМЕР_2 від 03.09.1985 (а. с. 10).
Позивачка від шлюбу має двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтв про народження, Серія НОМЕР_3 від 14.10.1977, Серія НОМЕР_4 від 28.12.1981 (а. с. 11, 12).
22.11.2002 ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_8 . Після укладення шлюбу прізвище дружини змінено на " ОСОБА_9 " (а. с. 13).
ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, Серія НОМЕР_5 від 05.03.1997 (а. с. 14).
З інформації Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області від 07.06.2025 за Вих. № 589/01-16 вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 з заявами про прийняття або відмову від спадщини, у встановленому законом шестимісячний термін до нотаріальної контори ніхто із спадкоємців не звертався. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось. Заповіти або спадкові договори не складались. Спадкова справа не заведена (а. с. 47 - 49).
З копії довідки КП "Зміїв-Сервіс" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 162 від 26.05.2025 вбачається, що за ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість за комунальні послуги з ТВП, станом на 01 червня 2025 відсутня (а. с. 27)
З копії довідки ПрАТ "Харківенергозбут" від 26.05.2025 вбачається, що особовий рахунок № НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_1 відкритий на споживача ОСОБА_1 (а. с. 28).
З довідки газопостачальної компанії "Нафтогаз" від 26.05.2025 вбачається, що особовий рахунок НОМЕР_7 за адресою: АДРЕСА_1 відкритий на споживача ОСОБА_1 (а. с. 29).
Позивачкою надано копії квитанцій про сплату комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 30, 31).
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 Цивільного кодексу України).
Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156 св 18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2020 року у справі № 552/1354/18.
Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).
Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.
Судом встановлено, що позивачу за час користування часткою квартири, момент подання позову до суду, достеменно відомо про те, що власником 1/4 частини спірної квартири на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 10 січня 1994 року виданого керівником органу приватизації, був померлий ОСОБА_4 (а. с. 15, 16).
Відсутність спадкоємців після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 не є підставою для визнання позовних вимог ОСОБА_1 обґрунтованими.
Що стосується проживання позивачки у спірній квартирі тривалий час, утримання її в належному стані та здійснення оплати за житлово-комунальні послуги, то дані обставини не є підставою для виникнення у неї права власності за набувальною давністю виходячи зі змісту статті 344 Цивільного кодексу України.
Позивач не є добросовісним набувачем в розумінні статті 344 Цивільного кодексу України, а тому відсутні правові підстави для визнання права власності за позивачем на спірне майно за набувальною давністю.
Згідно зі статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 Цивільного процесуального кодексу України).
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю.
Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати покласти на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 316, 317, 344 Цивільного кодексу України, статтями 10,11, 12, 13, 81, 89, 211, 247, 259, 263-265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області про визнання права власності в порядку набувальної давності, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 11 серпня 2025 року.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач - Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області, ЄДРПОУ 04058674, місцезнаходження за адресою: вул. Адміністративна, буд. 9, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404.
Третя особа 1 - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .
Третя особа 2 - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_10 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Головуючий: