Справа № 627/83/21
Провадження № 1-кп/639/55/25
11 серпня 2025 року м. Харків
Колегія суддів Новобаварського районного суду м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові обвинувальні акти по об'єднаним кримінальним провадженням №12018220460002148 від 10.09.2018 року та №12020220490000575 від 07.02.2020 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, неодруженого, з вищою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 345, ч.2 ст. 345, ст. 348 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст. 345 КК України,
До початку судового засідання обвинувачений ОСОБА_7 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 345 КК України та закриття кримінального провадження відносно нього.
Прокурор ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення заявленого клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 також не заперечували проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 .
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив суду, що розуміє суть обвинувачення, наслідки звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 49 КК України, йому відомо, що дані обставини не є реабілітуючими та згоден із зазначеними наслідками.
Потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, в порядку вимог ст.135 КПК України, що відповідно до вимог ст.325 КПК України не є перешкодою для проведення судового розгляду. Відповідно до наданих ними заяв до суду просять розглядати справу без їх участі.
Представник ТОВ «ДОБРО ДІЙ АВД» - адвокат ОСОБА_13 та представник УСБ України в Харківській області - ОСОБА_14 в судове засідання також не з'явилися, надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Колегія суддів, заслухавши думку учасників процессу, дослідивши матеріали справи в частині заявленого клопотання, приходить до наступних висновків.
Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Харківського апеляційного суду від 04.02.2021 року кримінальне провадження №12018220460002148 від 10.09.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_15 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 345, ст. 348 КК України, ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 345 КК України, ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, передано із Краснокутського районного суду Харківської області на розгляд до Жовтневого (нині - Новобаварського) районного суду м. Харкова.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2021 року, зазначена справа надійшла до провадження колегії суддів: головуючий суддя - ОСОБА_1 , судді - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
В подальшому ухвалами суду від 18.06.2021 року та 09.07.2021 року з вищевказаного кримінального провадження були виділені в окреме провадження матеріали стосовно ОСОБА_17 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 345 КК України, матеріали стосовно ОСОБА_19 , ОСОБА_20 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України та передані до інших районних судів м. Харкова для розгляду по суті.
Ухвалою суду від 09.07.2021 року матеріали кримінального провадження №12020220490000575 від 07.02.2020 року (судова справа №639/1487/21) за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України було об'єднано в одне провадження з матеріалами кримінального провадження №12018220460002148 від 10.09.2018 року (судова справа №627/83/21).
Надалі ухвалами суду від 11.08.2022 року та 18.05.2023 року з вищевказаних об'єднаних кримінальних проваджень були виділені в окреме провадження матеріали стосовно ОСОБА_15 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 345, ст. 348 КК України, матеріали стосовно ОСОБА_16 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 345 КК України у зв'язку із оголошенням у розшук обвинувачених.
Ухвалою суду від 22.03.2023 року з вищевказаних об'єднаних кримінальних проваджень були також виділені в окреме провадження матеріали стосовно ОСОБА_18 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України у зв'язку із зупиненням кримінального провадження до демобілізації обвинуваченого.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 345 КК України за наступних обставин.
Так, 11.06.2015 ОСОБА_15 і ОСОБА_21 за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрували Громадську організацію «Всеукраїнська організація «Потон», основним видом діяльності якої за допомогою різних Інтернет-ресурсів вони позиціонували громадську діяльність. Керівником та лідером організації став ОСОБА_15 , а згодом до нього приєднались мешканці різних областей України, в тому числі і ОСОБА_6 , який став одним з лідерів організації, ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 та неповнолітній ОСОБА_23 .
В період з 2018 по 2020 рік ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_22 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , неповнолітній ОСОБА_23 та інші невстановлені досудовим розслідуванням прихильники і учасники ГО «Всеукраїнська організація «Потон», групами різних складів, під виглядом акцій, спрямованих на усунення фактів незаконної господарської діяльності підприємств та фізичних осіб - підприємців, пов'язаної, в тому числі, з торгівлею лікарськими препаратами, що містять в своєму складі наркотичні засоби, алкогольними напоями, а так само незаконною вирубкою лісів, скоїли ряд кримінальних правопорушень, у тому числі особливо тяжке, за наступних обставин.
Так, 03.06.2020 ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_6 знаходились на території так званої «Слобожанської січі», розташованої поблизу с.Сорокове Краснокутського району Харківської області.
Біля 16.30 того ж дня, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_6 побачили у небі безпілотний літальний апарат та, будучи впевненими у тому, що його відносно учасників так званої «Слобожанської січі» безпідставно, на їх думку, використовують представники правоохоронних органів, вирішили вчинити напад на останніх та, шляхом виказування погроз вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна, перешкодити їм виконувати свої службові обов'язки. При цьому ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_6 усвідомлювали, що внаслідок їх дій буде заподіяно шкоду здоров'ю та психічній недоторканості працівників правоохоронного органу, що негативно вплине на їх працездатність, що, у свою чергу викличе порушення нормальної діяльності установи, її авторитету, та бажали настання саме цих наслідків.
Реалізуючи злочинний умисел групи, ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_6 побачили автомобіль «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому селом пересувались співробітники УСБУ в Харківській області ОСОБА_24 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , і, помилково вважаючи, що це саме вони запускали безпілотний літальний апарат, стали переслідувати їх. При цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , який мав при собі пістолет марки «ПМР», калібру 9 mm P.A., заводський номер НОМЕР_2 , який є гладкоствольною вогнепальною зброєю самозахисту - пристроєм вітчизняного виробництва, призначеним для стрільби (відстрілу) патронів, споряджених еластичними снарядами травматичної (несмертельної) дії, що відноситься до травматичної зброї з вогнепальним принципом метання снаряду, виготовлений промисловим способом (без слідів внесення змін у конструкцію), споряджений 6 патронами, переслідували потерпілих на автомобілі «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Діючи узгоджено із співучасниками, взявши із собою для застосування психологічного впливу і створення у потерпілих думки про реальність висловлюваних ними загроз, ОСОБА_7 - лопату, ОСОБА_17 - сокиру та палку, а ОСОБА_16 - ніж, побігли за автомобілем «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з іншого боку.
На ділянці відкритої місцевості неподалік від будинку № 1 с.Сорокове Краснокутського району Харківської області ОСОБА_15 , зупинив свій автомобіль таким чином, що автомобіль потерпілих не мав можливості вільно пересуватись. Одночасно із ними до потерпілих наближались озброєні ОСОБА_7 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16
ОСОБА_24 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 з метою запобігання можливому розвитку конфлікту попросили зупинитись та повідомили ОСОБА_7 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , які наближались до них, а також ОСОБА_6 з ОСОБА_15 , які почали виходити з салону автомобіля «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що є співробітниками Служби безпеки України і спробували дістати свої службові посвідчення для пред'явлення. Не зважаючи на законні вимоги потерпілих, ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 та ОСОБА_15 не тільки не виконали їх, а й продовжили скорочувати відстань між ними. ОСОБА_15 дістав з-під одягу пістолет марки «ПМР» та, демонструючи його перед потерпілими, повідомив, що прибув їх вбити. ОСОБА_6 , діючи узгоджено із співучасником, повідомив ОСОБА_24 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , що також прибув вбивати їх. В цей час до місця знаходження потерпілих наблизились озброєні ОСОБА_7 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , які усім своїм видом та поведінкою підтримували дії та погрози ОСОБА_6 та ОСОБА_15 . При цьому ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 та ОСОБА_15 були обізнані що ОСОБА_24 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 є співробітниками УСБУ в Харківській області, тобто є співробітниками правоохоронного органу, та усвідомлювали, що вони перебувають у даній місцевості у зв'язку із виконанням службових обов'язків.
Враховуючи значну чисельну перевагу з боку ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_6 , наявність у більшості з них зброї або предметів, пристосованих для заподіяння ударів, що викликало у потерпілих впевненість в наявності реальної загрози їх життю та здоров'ю, ОСОБА_24 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 сіли до салону автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та заблокували двері. З метою забезпечення неможливості вільного пересування ОСОБА_6 став навпроти капоту автомобіля, в якому знаходились потерпілі, а ОСОБА_25 за вказівкою ОСОБА_15 позаду.
Усвідомлюючи, що потерпілі не можуть залишити місце події, ОСОБА_6 , діючи зухвало, в образливій формі, почав вимагати щоб ОСОБА_24 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вийшли із салону автомобіля, погрожуючи у разі відмови побити, тобто пошкодити, їх службовий автомобіль. Побоюючись за свої життя і здоров'я, останні не виконали протиправні вимоги ОСОБА_6 . Підтримуючи дії співучасника, ОСОБА_15 також запропонував потерпілим вийти та поспілкуватись із ними, а коли останні не виконали його вимог, наказав ОСОБА_6 та ОСОБА_16 зателефонувати іншим невстановленим учасникам так званої «Слобожанської січі» та запросити приїхати до них. Продовжуючи злочинні дії групи, ОСОБА_6 почав наносити удари по кузову автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та повідомив, що буде це робити «до кінця». У зв'язку з тим, що потерпілі не виходять з салону автомобіля і, усвідомлюючи, що погрози пошкодження майна на них не діють, ОСОБА_6 , бажаючи довести злочинний умисел групи до кінця, став погрожувати ОСОБА_24 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вбивством.
ОСОБА_7 та ОСОБА_17 в цей час, діючи узгоджено із співучасниками, та своїм виглядом і поведінкою підтримуючи їх дії, знаходились поруч із автомобілем потерпілих і знімали події, що відбувались, камерами мобільних телефонів.
Продовжуючи злочинні дії групи, ОСОБА_15 та ОСОБА_25 для забезпечення свободи дій співучасників та неможливості вільного руху потерпілих ножами, які мали при собі, прокололи покришки усіх колес автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а ОСОБА_7 і ОСОБА_17 підклали під його задню частину пень. Після цього ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 та ОСОБА_15 оточили автомобіль та стали демонструвати ОСОБА_24 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 зброю та палиці, тобто погрожували застосуванням насильства. При цьому вони продовжили вимагати від останніх залишити салон автомобілю, що ті не виконали.
ОСОБА_15 , бажаючи помститися ОСОБА_24 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 за невиконання їх вимог, зробив один постріл з пістолету марки «ПМР» по автомобілю «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в бік салону, пошкодивши праве бокове скло багажного відсіку.
ОСОБА_6 , підтримуючи дії співучасника, вимагав від ОСОБА_24 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 залишити салон автомобіля, погрожуючи у разі відмови вбивством, а саме «вигризти кадик».
У зв'язку із тим, що ОСОБА_24 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не виконали незаконні вимоги та залишились в салоні автомобілю, ОСОБА_6 , бажаючи отримати доступ до них з метою послідуючого вбивства палицею почав наносити удари по лобовому склу автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , але дістатись до них не зміг, оскільки скло повністю не розбилося.
В цей час ОСОБА_7 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , знаходились поруч і, утримуючи в руках сокири та палиці, своїм виглядом та поведінкою підтримували дії співучасників, чим здійснювали психологічний тиск на потерпілих.
Крім того, ОСОБА_7 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 під час вчинення вищевказаних дій, систематично виказували на адресу ОСОБА_24 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 погрози вбивством та застосування фізичного насильства.
Злочинні дії ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 і ОСОБА_6 були припинені співробітниками поліції, які прибули на місце вчинення злочину.
В наслідок злочинних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 і ОСОБА_6 було пошкоджено автомобіль «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_4 (реєстраційний номер на момент вчинення злочину НОМЕР_1 ), чим Управлінню Служби безпеки України в Харківськівй області заподіяно шкоду на суму 12997,27 гривень, з урахуванням відновлюваного ремонту, вартість якого складає 22986,29 гривень, а всього на загальну суму 35983,56 гривень.
Таким чином, ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.345 КК України - погрозі щодо працівника правоохоронного органу, тобто погрозі вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
Крім того, ст. 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: - закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 106 КК України строків; - відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2-4 ст. 49 КК).
Процесуально - правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: - притягнення особи як обвинуваченого; - згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284-288 Кримінального процесуального кодексу України).
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 345 КК України (в діючій на теперішній час редакції та в редакції на момент вчинення кримінального правопорушення), згідно ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, за які передбачено максимальне покарання до 3 років позбавлення волі, тому особи, які їх вчинили, відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.49 КК України (в діючій на теперішній час редакції та в редакції на момент вчинення кримінального правопорушення), звільняються від кримінальної відповідальності по закінченню 5 (п'яти) років з моменту їх вчинення.
Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальне правопорушення було вчинено.
Згідно обвинувального акту дії обвинуваченого ОСОБА_7 , які кваліфіковані за ч.1 ст.345 КК України були вчинені ним 03.06.2020 року.
Закінченням перебігу строку давності є день набрання вироком законної сили.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.
З огляду на наведене, на час судового розгляду у даному кримінальному провадженні і розгляду клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 , закінчився 5-ти річний строк давності, передбачений п.3 ч.1 ст.49 КК України.
Згідно з ч.2 ст.49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
Відповідно до ч.3 ст.49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Судом не встановлено обставин і не отримано об'єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. 2, 3 ст.49 КК України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
В ухвалі Верховного Суду від 14.09.2020 в справі №493/1843/16-к зроблено такий висновок: «Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.
Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов'язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов'язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України».
Аналогічні висновки зокрема містяться в ухвалах Верховного Суду від 16.12.2019 в справі №754/10717/17, від 30.03.2020 у справі №635/5683/18, постановах Верховного Суду від 20.03.2018 в справі №463/5277/16-к, від 19.11.2019 в справі №345/2618/16-к, від 20.10.2020 у справі 204/4728/15-к, від 11.11.2020 в справі №455/229/17.
Таким чином колегія суддів зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України є безумовною і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим.
Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) - досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.
Суд, за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.
В судовому засіданні суд роз'яснив ОСОБА_7 підстави та наслідки звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.
Обвинувачений ОСОБА_7 надав свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності за нереабілітуючих підстав і закриття кримінального провадження відносно нього з цих підстав. Така згода викладена ним письмово у клопотанні та підтверджена обвинуваченим усно в судовому засіданні.
Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності до винесення остаточного рішення по справі буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим.
Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинуваченого, з огляду на те, що кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_7 , є нетяжким злочином та з моменту скоєння кримінального правопорушення минуло більше 5 (п'яти) років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст.49 КК України, не зупинявся і не переривався, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення його від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак його слід задовольнити.
Таким чином, колегія суддів вважає необхідним звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 345 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження №12018220460002148 від 10.09.2018 року в цій частині на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Крім того, УСБ України в Харківській області заявлено цивільний позов до обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 про відшкодування в солідарному порядку матеріальної шкоди, спричиненої злочином у розмірі 35 983 грн. 56 коп (с/с том №2 а.с. 126-127).
Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.
Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Із системного аналізу КПК та КК слідує, що передбачений ст.49 КК інститут звільнення від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення зі згодою потерпілої на таке звільнення, а також про те, що у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК та закриття кримінального провадження цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілої сторони можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п.1 ч.2 ст.284 КПК, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
Аналогічні висновки викладені колегєю суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 23.06.2022 року (справа № 204/2626/21).
Враховуючи вимоги ст.ст. 128-129 КПК України, суд роз'яснює цивільному позивачу його право на пред'явлення позовних вимог до ОСОБА_7 в порядку цивільного судочинства та залишає позов в частині вимог, які були пред'явлені до цього обвинуваченого, без розгляду.
Питання розподілу та стягнення процесуальних витрат колегія суддів не вирішує у цьому судовому рішенні з огляду на положення глави 8 КПК України, в якій встановлено принцип дольової відповідальності при стягненні процесуальних витрат, оскільки у даних об'єднаних кримінальних провадженнях обвинувачення пред'являлось декільком особам, зокрема обвинуваченому ОСОБА_6 , а також обвинуваченим ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_18 , відносно яких виділені матеріали в окремі провадження, де ще не прийняті остаточні рішення.
Доля речових доказів судовою колегією також не вирішується у зв'язку з тим, що вони необхідні для розгляду об'єднаних кримінальних проваджень відносно ОСОБА_6 за ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 345, ч.2 ст. 345, ст. 348 КК України, а також для розгляду інших виділених матеріалів стосовно обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_18 .
На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.49 КК України, ст.ст. 284, 288, 350, 369-372 КПК України, судова колегія,-
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 345 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження №12018220460002148 від 10.09.2018 року в цій частині на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Продовжити розгляд об'єднаних кримінальних проваджень №12018220460002148 від 10.09.2018 року та №12020220490000575 від 07.02.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 345, ч.2 ст. 345, ст. 348 КК України.
Цивільний позов УСБ України в Харківській області в частині вимог до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3