Справа № 392/613/25
Провадження № 2/392/624/25
31 липня 2025 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Назаренка К. П., секретар Постолюк А. П., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (представник - адвокат Багрій В. А.) до відповідача 1: ОСОБА_2 , відповідача 2: ОСОБА_3 , відповідача 3: Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, про визнання права власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом,
Позивач просить визнати право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті свого батька - ОСОБА_4 , на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .
Вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26.10.2001 виданого Злинською сільською радою Маловисківського району Кіровоградської області.
За життя покійний залишив заповіт зареєстрований в реєстрі за № 186 від 29.01.2008, який посвідчений секретарем Злинської сільської ради - Яковлевою М. Г., за яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось заповів в рівних частках - ОСОБА_2 (відповідач 1 у справі) та ОСОБА_1 (позивач у справі).
13.03.2025 позивач, відповідач 1 та відповідач 2 звернулися до державного нотаріуса Маловисківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва на спадщину відповідного майна. Однак нотаріус відмовив через те, що відсутні правовстановлюючі документи на право власності на спадкове майно та не зареєстровано право власності на нього.
Враховуючи вказане, оформлення спадкових прав можливе лише в судовому порядку.
Ухвалою від 01.04.2025 позов прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження. Сторони у судове засідання не з'явилися, повідомлені про дату та місце розгляду згідно чинного законодавства, подали клопотання про розгляд справи у їх відсутність, проти задоволення позову не заперечували.
Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
За неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України (далі ЦПК).
Суд вирішив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів і вважає встановленими наступні обставини.
Те, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , не зареєстрований - підтверджується архівною довідкою №593865 від 10.12.2024 виданою начальником ОКП «Кіровоградське ООБТІ» на нотаріальний запит.
Належність будинку спадкодавцю підтверджується довідкою № 344 від 14.03.2025, виданою Злинською сільською радою, в якій зазначено, що згідно запису погосподарської книги АДРЕСА_2 , дійсно знаходиться домоволодіння, що належить господарю ОСОБА_4 , 1939 р.н. Крім цього, належність будинку спадкодавцю підтверджується довідкою № 1577 від грудня 2011, виданою Злинською сільською радою, в якій зазначено, що згідно запису погосподарської книги № 26 за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , числиться житловий будинок в АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 з 07.03.1981 по день смерті.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, в той час як стаття 16 ЦК України визначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів, серед інших, є визнання права. Згідно ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладених у Інформаційному листі від 16.05.2013 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування вбачається, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.
Порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» (втратила чинність).
Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.
Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).
Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
Позивачем надано суду копію листа нотаріуса, яким відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначене у позові майно і надано роз'яснення щодо підстав відмови, чим підтверджено неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину в органах нотаріату.
Суд вважає, що є підстави для задоволення позову, оскільки достовірно встановлено, що спадкодавець позивача володів житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 , а позивач, як спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину.
Позивач не заявляє вимог про стягнення судових витрат, тому суд це питання не вирішує.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 331, 1216, 1218, 1268 ЦК України, ст.ст. 12, 23, 76, 81, 141, 200, 258, 265, 273, 354 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Встановити факт прийняття спадщини та визнати право власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті свого батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач може оскаржити рішення до Кропивницького апеляційного суду а відповідачі подати заяву про його перегляд протягом 30 днів з дня проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів не подані заява про його перегляд чи апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;
- відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;
- відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 ;
- відповідач 3: Злинська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 04364851, юридична адреса: вул. Центральна, буд. 76, с. Злинка.
Головуючий суддя К. П. НАЗАРЕНКО