Справа № 392/279/25
Провадження № 2/392/468/25
про залишення позовної заяви без руху
17 лютого 2025 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області - суддя Назаренко К. П., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (ЄДРПОУ 35625014, вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 104101457 від 20.01.2022 в розмірі 14439,50 гривень, право вимоги за яким на підставі договорів факторингу перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ»).
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст. 175 ЦПК України.
Всі адреси учасників процесу наведені у неналежній формі, яка встановлена підпунктом 2, п. 32 Правил надання послуг поштового зв'язку затверджених Постановою КМУ №270 від 05.03.09. Вимога дотримання відповідної форми також закріплена у ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлення документів", затвердженого наказом ДП «УкрНДНЦ» від 01.07.2020 № 144 положення якого поширюються на всі без винятку органи державної влади, місцевого самоврядування та юридичних осіб незалежно від форми власності (п. 1.1), п. 5.6: «Реквізити поштової адреси зазначають згідно з постановою Кабінету Міністрів України [7] у такій послідовності: назва вулиці, номер будинку, номер корпусу чи офісу (за потреби), назва населеного пункту, району, області, поштовий індекс.
Якщо місцезнаходження юридичної особи відрізняється від адреси фактичного здійснення діяльності чи розміщення офісу, у довідкових даних допустимо зазначати дві адреси: юридичну (зазначену в ЄДРПОУ) та фактичну (для листування)».
Ч. 4 ст. 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.
Постановою правління НБУ від 29.07.2022 № 163 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (далі - Інструкція).
Пунктом 37 Розділу ? Інструкції встановлено, що платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити обов?язковий реквізит - призначення платежу.
Відповідно до пункту 41 Інструкції, платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Крім того, Верховний Суд, зокрема, в ухвалі від 31 травня 2018 року у справі № 922/496/17 та у постанові від 19 січня 2019 року у справі № 905/1057/18 звернув увагу на обов'язковість правильного оформлення платіжного документу, який підтверджує сплату судового збору та вказав, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Також згідно роз'яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Проте, у платіжній інструкції кредитового переказу коштів № 95321 від 28.01.2025, яка долучена позивачем до позову, у реквізиті «Призначення платежу» зазначено: «101 Судовий збір, за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ»,Маловисківський районний суд Кіровоградської області№14119». При цьому, прізвище відповідача, до якого позивач звертається з позовними вимогами, у цій платіжній інструкції не вказане.
Отже інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу позову до відповідача ОСОБА_1 позивачем сплачено судовий збір, відсутня, тому суд дійшов висновку, що додана позивачем платіжна інструкція не є належним доказом сплати судового збору за даним позовом.
Крім того, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява серед іншого, повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
До позову не долучено доказів перерахунку первісним кредитором коштів за договором на рахунок відповідача. Про неможливість подання до суду таких доказів (доказу) в позовній заяві не зазначено. У постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 42 розділу III Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Необхідність дослідження саме первинних документів в справах щодо стягнення кредитної заборгованості знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15-ц.
Правова позиція щодо первинних документів відображена в постанові Верховного Суду України від 14 червня 2018 року в справі № 364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.
Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, повинен був отримати від первісних кредиторів первинні документи, які підтверджують видачу позики та розмір заборгованості по відповідному договору. Але процесуального обов'язку щодо подання усіх необхідних доказів разом з позовною заявою позивачем не дотримано.
Виходячи із засад диспозитивності цивільного процесу, вирішення питання про те, які саме докази подавати для підтвердження своїх вимог, належить у зазначеній категорії цивільних справ до прав позивача. Разом з тим, суддя, не здійснюючи, до стадії ухвалення рішення у справі, оцінку доказів на предмет належності, допустимості, достовірності чи достатності кожного доказу зокрема або у сукупності, звертає увагу на відсутність доказів на підтвердження переказу первісними кредиторами коштів за договорами, відсутність належного арифметичного розрахунку заборгованості.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Оскільки подана заява не відповідає вимогам закону, суд вважає, що її слід залишити без руху і надати строк позивачеві для виправлення вищевказаних недоліків, після усунення яких подати на адресу суду нову редакцію позовної заяви з додатками, які не додані з попередньо редакцією заяви, в необхідній кількості екземплярів (відповідно до кількості учасників) з виправленими недоліками.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 187, 260, 261, 353 ЦПК України,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунути недоліки позовної заяви, вказані в мотивувальній частині ухвали суду у десятиденний строк з дня отримання ним цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути її позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя К. П. НАЗАРЕНКО