Справа №: 452/2438/25
Провадження № 3/452/1173/2025
Іменем України
08 серпня 2025 року м.Самбір
Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Казан І.С., із участю порушника ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , представника потерпілої адвоката Іванова О.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , -
-за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 3 червня 2025 року о 20.00год за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , вчинив дії психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме фотографував повідомивши її про намір продати ліжко, на якому вона спить, внаслідок чого міг завдати шкоду її психічному здоров'ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 своєї вини не визнав та пояснив, що він вирішив продати спільне із дружиною двоспальне ліжко та матрац до нього та фотографував його з метою розміщення оголошення на сайті ОЛХ, оскільки вони як подружжя припинили відносини, а тому необхідність у такому спальному місці відпала потреба; вважає, що вказане ліжко з матрацом є спільною сумісною власністю подружжя, а тому має таке само право на це майно як і дружина; жодного психологічного насильства він тим не вчиняв, завжди діє в інтересах сім'ї та дітей, вони із дружиною перебувають на стадії розлучення, а тому саме вона різними способами намагається його звинуватити у неналежній поведінці відносно неї чи дітей. Тому просив закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_2 підтримала своє звернення в органи поліції та пояснила, що 3 червня 2025 року її чоловік ОСОБА_1 фотографував двоспальне ліжко, на якому вона спить та на запитання її та малолітніх дітей відповів, що хоче продати це ліжко, щоб їх мамі не було де спати. Такі його слова сильно розхвилювали в першу чергу дітей, оскільки вони знають, що більше спальних місць в домі немає; чоловік спить в окремій кімнаті, де є односпальне ліжко. На даний час вони перебувають на стадії розлучення, однак проживають в одній квартирі, чоловік постійно намагається вчинити різного роду тиск на неї, змушуючи її покинути будинок і дітей; загострено це триває близько одного року, однак сімейні відносини не складаються вже кілька років. З цього приводу виявивши на сайті ОЛХ оголошення про продаж ліжка, вона 11 червня 2025 року звернулася із заявою в органи поліції про вчинення відносно неї домашнього насильства психологічного характеру, оскільки відчула для себе психологічний тиск та неможливість себе захистити. У наступному після 15 червня 2025 року оголошення вже не було на сайті. На переконання потерпілої такими своїми діями чоловік демонструє свою неприязнь до неї та зазначає, що вона не буде ні спати, ані жити в цьому домі. Пояснила, що ця подія викликала у неї побоювання, емоційну невпевненість, оскільки вона не може жодним чином протистояти діям свого чоловіка та якось вплинути на нього, аби він змінив свою поведінку і не чинив на неї психологічного тиску, залишив її в спокої, але найбільше вона переймається за внутрішній стан трьох малолітніх дітей, котрі спостерігають за цими подіями та переживають.
Адвокат Іванов О.О. підтримав позицію своєї довірительки та пояснив, що представляє інтереси потерпілої не тільки у цій справі, крім того ними було подано заяву про видачу обмежувального припису щодо кривдника, однак у такому було відмовлено; просив визнати його винним та зазначив, що можливо судові та правоохоронні органи зможуть вплинути на його поведінку, і надалі він не буде вчиняти дій, які спричиняють моральну шкоду його довірительці.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілої, аналізуючи здобуті під час розгляду справи докази, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і, за це він повинен понести відповідальність.
Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, яке у відповідності з даною статтею проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно пункту 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Пунктом 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Однак, при цьому суддею констатується як і законно вказано, що важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
У той час, як під конфліктом/сваркою необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту/сварки залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Цитуючи у суді у свій захист частину тексту із судового рішення про обмежувальний припис ОСОБА_1 вважав і підводив міркування учасників судового розгляду, що його дії в період з 3 по 11 червня 2025 року могли швидше бути конфліктними чи матеріально-побутовими, і, в жодному разі не психологічного характеру відносно дружини.
Однак на переконання судді така позиція є цілком помилковою та використана виключно як спосіб захисту в справі про адміністративне про вчинення особою адміністративного проступку, оскільки суперечить наведеному вище тлумаченню і розмежуванню поняттям «насильство» і «сварка»/«конфлікт».
Таким чином у ході судового розгляду встановлено той факт, що у вищезгаданій ситуації, у розумінні ст. 1 Закону з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявні саме дії, які підпадають під поняття психологічне насильство. Із пояснень потерпілої вбачається, вказана подія викликала у неї як постраждалої особи побоювання за подальше своє безпечне проживання у квартирі, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдала шкоди психічному її здоров'ю, оскільки подолати напруження і загострення в сім'ї вона не в змозі, поведінка чоловіка спрямована на спричинення їй душевних страждань, як покарання за надуману неналежну поведінку, бажання мати владу та контроль над дружиною, де в їх правовідносинах це носить характер систематичності, а відтак суддя доходить переконання, що у даній ситуації відсутні ознаки звичайного побутового конфлікту, - про що акцентовано увагу правопорушником ОСОБА_3 .
Вина особи окрім встановленого у суді також підтверджується зібраними матеріалами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №452820 від 18.06.2025; заявою та письмовими поясненнями потерпілої, по суті усними поясненнями самого порушника, котрий фактично не заперечив своє упереджене ставлення до дружини.
При обранні виду та розміру стягнення, виходячи із матеріалів справи, пояснень правопорушника, матеріального та сімейного стану особи, йому слід призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на переконання судді буде достатнім для його виправлення та попередження скоєнню ним інших адміністративних правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП слід стягнути із правопорушника судовий збір у розмірі передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. (триста сорок гривень).
Встановити ОСОБА_1 строк для добровільної сплати визначеної суми штрафу - 15 днів з дня вручення йому копії цієї постанови.
У разі несплати штрафу правопорушником у встановлений строк, стягнути, в порядку примусового виконання цієї постанови, із ОСОБА_1 у дохід держави подвійний розмір штрафу, визначеного в постанові, тобто 680(шістсот вісімдесят)гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605грн.60коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя