1Справа № 335/3671/25 2-а/335/75/2025
28 липня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суду міста Запоріжжя у складі головуючого судді Романько О.О., за участі секретаря судового засідання Корсунової Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 поданим через представника - адвоката Рощина Володимира Сергійовича до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектор взводу 1 роти 1 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Глущенко Вікторія Ігорівна, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4445317 від 07.04.2025,-
18.04.2025 року до Орджонікідзевського станом на 01.05.2025 (перейменовано на Вознесенівський) районного суду міста Запоріжжя звернувся ОСОБА_1 з позовом поданим через представника - адвоката Рощина Володимира Сергійовича до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектор взводу 1 роти 1 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Глущенко Вікторія Ігорівна, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4445317 від 07.04.2025.
21.04.2025 року судом було винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
24.04.2025 року представником позивача було надано уточнену позовну заяву.
В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначав, що 07 квітня 2025 року інспектором взводу 1 роти 1 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Глущенко Вікторією Ігорівною винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серія серії ЕНА №4445317 від 07.04.2025, згідно якої позивача було притягнуто до відповідальності за ст. 121-3 ч.1 КУпАП.
Підставою для винесення посадовою особою відповідача постанови стало нібито порушення позивачем п. 2.9 «в» ПДР - Керування водієм Т/3 з номерним знаком НОМЕР_1 , що не належить цьому транспортному засобу.
У зв'язку з цим, посадовою особою відповідача прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 121-3 ч.1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1 190,00 грн., яку він вважає незаконною.
Суть постанови, яка оскаржується полягає в тому, що ОСОБА_1 (далі «Позивач») є військовослужбовцем ЗСУ та здійснює обов'язки військової служби на автомобілі Volkswagen Caddy в кузові синього кольору VIN-код НОМЕР_2 . Даний автомобіль належить Білгород-Дністровській філії ДП «Адміністрація морських портів України» та передано в оперативне відання військовій частині НОМЕР_3 для використання в цілях захисту України від збройної ворожої агресії.
Далі зазначив, що даний автомобіль, відповідно до свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 має реєстраційний номер НОМЕР_1 , та відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів знаходиться на державному обліку.
Відповідно до технічного талону транспортного засобу ПД№102024, за вказаним автомобілем закріплений військовий номер НОМЕР_5 .
Згідно вимог окремого доручення Командувача Сухопутних військ ЗСУ від 04.03.2025 №116/1/5743/дск, з метою збереження життя та здоров'я військовослужбовців і недопущення скупчення озброєння, військової техніки та інших засобів з військовою символікою, використання автомобіля Volkswagen Caddy військовий номер НОМЕР_5 дозволено на цивільних номерах НОМЕР_1 для маскування його переміщення.
Далі вказав, що 07.04.2025 ОСОБА_1 виконував обов'язки в межах м.Запоріжжя з використанням автомобіля Volkswagen Caddy на цивільних номерах НОМЕР_1 , але зупинений працівниками поліції.
Незважаючи на пояснення ОСОБА_1 відносно нього інспектором взводу 1 роти 1 батальйону 3 УПП в Запорізькій області ДПП Глущенко В.І. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА 4445317 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Згідно постанови, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Сaddy д.н.з. НОМЕР_5 , з державним номерним знаком НОМЕР_6 , що не належить цьому транспортному, чим порушив вимоги п. 2.9. «в» ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ч.121-3 КУпАП.
Таким чином, позивач вважає, що з вказаною постановою, а також з наявністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення позивач не згоден і наполягає, що реєстраційний номер НОМЕР_1 належить цьому транспортному засобу, а дії працівників поліції є вкрай непрофесійними та підривають обороноздатність нашої Батьківщини. Замість того щоб сприяти ЗСУ у відсічі збройної агресії, інспектор взводу 1 роти 1 батальйону 3 УПП в Запорізькій області ДПП Глущенко В.І. намагалася створювати перепони в законній діяльності ЗСУ.
Позивач вважає, що працівниця поліції, порушила вимоги ст. 279 КУпАП та розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі «Інструкція») під час винесення постанови. Позивач вважає дії працівників патрульної незаконними, а постанову такою, що підлягає скасуванню з нижчевикладених підстав.
Далі позивач зазначив, що під час виконання обов'язків військової служби діяв у законний спосіб, відповідно до наказів свого командира та не порушував вимоги ПДР, тому в його діях відсутній склад інкримінованого правопорушення. Навіть якщо уявити, що реєстраційний номер не належав би цьому транспортному засобу, то ОСОБА_1 підлягає звільненню від відповідальності, оскільки відповідно до ст.41 КК України, який в цьому випадку можна застосувати за аналогією закону, дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження.
Відповідно до ст. 279 КУпАП, головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються «докази і вирішуються клопотання. Так само п. 9 розділу III Інструкції передбачено обов'язок працівника поліції дослідити докази та вирішити клопотання під час розгляду справи.
Позивач наполягає на тому, що працівник поліції грубо порушив порядок розгляду справи, не дослідив докази та не з'ясував обставини справи. Таким чином були порушені права особи, яка притягається до відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме - право на знайомлення з матеріалами справи, право користуватися юридичною допомогою адвоката, тощо. Будь-яких доказів на підтвердження винуватості позивача у скоєнні правопорушення, працівниками поліції до постанови не додано.
Отже, на думку позивача, в матеріалах справи відсутній будь-який належний та допустимий доказ, який би підтвердив факт порушення ним пункту 2.9 «в» Правил дорожнього руху, що свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.
Позивач прохав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА 4445317 від 07 квітня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн. скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
05.05.2025 з боку відповідача надійшов відзив на позов. В останньому зазначили про правомірність розгляду справи відносно позивача на місці вчинення адміністративного правопорушення, що не суперечить нормам діючого законодавства. Таким чином, вважають, що обставини, на які вказує позивач, не виключають подію інкримінованого йому правопорушення та склад такого правопорушення у його діях. Навели нормативне обґрунтування порядку реєстрації та обліку транспортних засобів Збройних Сил України. Виказали заперечення щодо розміру судових витрат на правничу допомогу.
В судове засідання позивач та його представник не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, наполягав на задоволенні позову.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. У наданому відзиві просили розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася, заяв чи клопотань до суду не надала.
В зв'язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч.4 ст.229 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись із позовною заявою, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позиції учасників справи, та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, суд встановив наступні обставини.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що 07 квітня 2025 року інспектором взводу 1 роти 1 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Глущенко Вікторією Ігорівною винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серія серії ЕНА №4445317 від 07.04.2025, згідно якої позивача було притягнуто до відповідальності за ст. 121-3 ч.1 КУпАП.
Фактичні обставини справи встановлені судом зі змісту постанови та матеріалів справи є наступними.
Так, в постанові серії ЕНА № 4445317, зазначено, що гр. ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ та здійснює обов'язки військової служби на автомобілі Volkswagen Caddy в кузові синього кольору VIN-код НОМЕР_2 . Даний автомобіль належить Білгород-Дністровській філії ДП «Адміністрація морських портів України» та передано в оперативне відання військовій частині НОМЕР_3 для використання в цілях захисту України від збройної ворожої агресії. Даний автомобіль, відповідно до свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 має реєстраційний номер НОМЕР_1 , та відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів знаходиться на державному обліку. Відповідно до технічного талону транспортного засобу ПД№102024, за вказаним автомобілем закріплений військовий номер НОМЕР_5 .
Так, згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Також у ст. 64 Конституції України зазначено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, що передбачено ч. 2 ст. 7 КУпАП.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Статтею 278 КУпАП передбачено підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Стаття 279 КУпАП встановлює порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ № 18 за 19 грудня 2008 року визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст. ст. 283, 284 КУпАП і містити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення із зазначенням мотивів відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п'ята етапі 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно п. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 5 ст. 9 зазначеного Закону нормативно-правові акти, що регламентують діяльність поліції, обов'язково оприлюднюються на веб- порталі центрального органу управління поліції. Нормативно-правові акти з обмеженим доступом оприлюднюються у випадках та в порядку, визначених законом.
Згідно п. 1 ст. 30 цього Закону поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.
Згідно п. 1 ст. 31 вказаного Закону встановлено вичерпний перелік превентивних поліцейських заходів. Поліція може застосовувати такі превентивні заходи: перевірка документів особи; опитування особи; поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу; вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; проникнення до житла чи іншого володіння особи; перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; поліцейське піклування.
Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Одним із видів превентивних заходів у відповідності до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» є застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення. Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці. Строки та порядок зберігання матеріалів фото- і кінозйомки, відеозапису та результатів їх аналізу встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Як вже зазначалося, то згідно наказу МВС №1026 зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 11 січня 2019 р. за № 28/32999 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», відповідно до пункту 9 частини першої статті 31, статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», з метою забезпечення організації застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Ця Інструкція регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів. У п. 2. цієї Інструкції зазначено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення; охорони громадської безпеки та власності; забезпечення безпеки осіб; забезпечення публічної безпеки і порядку.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п.2.9 «в» ПДР України - водієві забороняється: в) керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу.
Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування або експлуатація транспортного засобу з номерним знаком, що не належить цьому засобу.
Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала умисел на керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.
Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об'єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
На підтвердження вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення відповідачем надано суду відеозапис з місця вчинення правопорушення, з якого вбачається, що працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням позивача. Останній, на вимогу працівників поліції, надав всі документи на транспортний засіб та пояснив, що він використовується для потреб ЗСУ. Будь-які інші документи працівниками поліції від нього не вимагалися, рішення представником суб'єкта владних повноважень приймалося з неповним дослідженням всіх документів та не перевіривши всі обставини, на які посилався позивач щодо реєстрації транспортного засобу.
Разом з тим, сам позивач був впевнений, що він має всі підстави керувати таким транспортним засобом для забезпечення потреб його військової частини та не вбачав у своїх діях порушень та не мав умислу на приховування номерного знака автомобіля.
Суд звертає увагу, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.
Доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, надані відповідачем матеріали справи не містять.
Наведені у відзиві посилання на порядок реєстрації та ведення обліку транспортних засобів ЗСУ судом не приймаються до уваги саме в площині доведення вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Останньому не було висунуто звинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121-3 КУпАП щодо керування або експлуатація транспортного засобу із незаконно встановленими номерними знаками Збройних Сил України.
Оскільки представником УПП в Запорізькій області не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та наявності умислу в його діях, суд приходить до висновку про неправомірність винесення оскаржуваної постанови.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Наявність обставин, яким обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У даному випадку відповідачем у встановленому порядку не доведено належними та допустимими доказами факт порушення позивачем п.2.9 «в» Правил дорожнього руху, хоча за приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, тому суд скасовує зазначену постанову, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закриває у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанову серія ЕНА №4445317 від 07 квітня 2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП винесено без достатніх для того підстав, тому вона є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Позивачем не висувалося вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1ст. 121-3 КУпАП, тому посилання представника відповідача у відзиві щодо відмови в задоволенні таких вимог є безпідставними.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 520/928/19 висловилась стосовно питання розподілу судових витрат.
На думку суддів КАС питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача.
Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов'язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
На підставі вказаного, суд вважає необхідним стягнути з Департаменту патрульної поліції, на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору за даним позовом в сумі 605 грн. 60 коп.
Витрати на правову допомогу згідно позову складають 7000 грн.
Представником відповідача заявлено про неспівмірність такої суми витрат складності справи та обсягу наданої правової допомоги адвокатом.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
З матеріалів справи судом встановлено, що інтереси позивача в даній справі представляв адвокат Рощин Володимир Сергійович, що діяв на підставі договору про надання правничої допомоги № 3/а-130-ЗП від 14.04.2025 та ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1232409 від 14.04.2025.
Також стороною позивача було долучено докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу: договір про надання правничої допомоги № 3/а-130-ЗП від 14.04.2025 та квитанцію до прибуткового касового ордеру № б/н від 14.04.2025 на суму 7000,00 грн.
Загальна вартість правничої допомоги, заявленої представником позивача, становить 7000,00 грн.
Дослідивши заяву позивача про стягнення судових витрат, перевіривши відповідні докази, суд дійшов висновку, що вказану заяву необхідно задовольнити частково.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги та квитанцію до прибуткового касового ордеру.
Долученими до позову документами позивачем доведено надання йому адвокатом правничої допомоги у суді першої інстанції.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).
Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Враховуючи ту обставину, що підготовка даної справи вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, але адвокат не був задіяним у судових засідань, тому суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу на рівні 7000,00 грн. є неспівмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.
Так, витрати зазначені у позові щодо надання професійної правничої допомоги не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру, а відтак суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, вимога представника позивача про стягнення з відповідача понесених судових витрат підлягає задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 73, 79, 132, 139, 159, 205, 211, 217, 227, 228, 238-239, 241, 246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 поданий через представника - адвоката Рощина Володимира Сергійовича до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектор взводу 1 роти 1 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Глущенко Вікторія Ігорівна, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4445317 від 07.04.2025 - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія серії ЕНА № 4445317 від 07 квітня 2025 року, прийняту інспектором взводу 1 роти 1 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Глущенко Вікторією Ігорівною, якою на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 1190 гривень 00 копійок.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн., а всього - 4 105 (чотири тисячі сто п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 04 серпня 2025 року.
Інформація відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_7 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження за адресою: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048.
Суддя: О.О. Романько