07 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/10962/24 пров. № А/857/4074/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року (головуючий суддя Борискін С.А., м. Рівне) у справі № 460/10962/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач 2), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №172050006379 від 28.08.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №l, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №l періоди роботи з 09.08.2007 по 04.11.2008, з 05.11.2008 по 09.02.2014, з 01.04.2014 по 14.08.2024 та до страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 21.04.2004 догляду за дитиною (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 23.05.2001) до досягнення нею 3-х річного віку.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 28.08.2024 №172050006379 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 20.08.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 періоди її роботи з 09.08.2007 по 04.11.2008, з 05.11.2008 по 09.02.2014, з 01.04.2014 по 14.08.2024 та прийняти рішення по суті заяви, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даній справі. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що до пільгового стажу за Списком №1 не зараховано періоди роботи згідно довідки №296 від 14.08.2024 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, виданої АТ “НАЕК “ЕНЕРГОАТОМ» філією “ВП РІВНЕНСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» за періоди роботи з 09.08.2007 по 04.11.2008 (за професією дезактиваторник 2 розряду, цеху дезактивації та радіоактивних відходів), з 05.11.2008 по 09.02.2014 (за професією дезактиваторник 3 розряду, цеху дезактивації та радіоактивних відходів), з 01.04.2014 по 14.08.2024 (за професією дезактиваторник 3 розряду, цеху дезактивації та радіоактивних відходів), оскільки у вищезазначеній довідці не зазначено: періодів відпусток без збереження заробітної плати, періодів догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку, простої, відволікань та інші неявки. Зазначає, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.04.2010 по 31.10.2010, з 01.01.2011 по 28.02.2011, з 01.04.2011 по 30.09.2011, з 01.11.2011 по 30.11.2011 та з 01.03.2013 по 31.01.2014 по підприємству Відокремлений підрозділ “Рівненська атомна станція» Державного підприємства НАЕК “ЕНЕРГОАТОМ» відсутня інформація про нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків. Також наголошує, що позивач на дату звернення не досягла 50 років, відтак Управлінням правомірно відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач є потерпілою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Рівненською облдержадміністрацією 13.11.2000.
20.08.2024 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
За принципом екстериторіальності відповідну заяву та додані до неї документи розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області та 28.08.2024 прийнято рішення №172050006379 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю належного підтвердження пільгового стажу на дату звернення.
У цьому рішенні зазначено, що вік заявниці становить 45 років 7 днів, страховий стаж - 26 років 02 місяці. До пільгового стажу за Списком №1 не зараховано періоди роботи згідно довідки №296 від 14.08.2024 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, виданої АТ “НАЕК “ЕНЕРГОАТОМ» філією “ВП РІВНЕНСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» за періоди роботи з 09.08.2007 по 04.11.2008 (за професією дезактиваторник 2 розряду, цеху дезактивації та радіоактивних відходів), з 05.11.2008 по 09.02.2014 (за професією дезактиваторник 3 розряду, цеху дезактивації та радіоактивних відходів), з 01.04.2014 по 14.08.2024 (за професією дезактиваторник 3 розряду, цеху дезактивації та радіоактивних відходів), оскільки у вищезазначеній довідці не зазначено: періодів відпусток без збереження заробітної плати, періодів догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку, простої, відволікань та інші неявки. Одночасно повідомлено, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.04.2010 по 31.10.2010, з 01.01.2011 по 28.02.2011, з 01.04.2011 по 30.09.2011, з 01.11.2011 по 30.11.2011 та з 01.03.2013 по 31.01.2014 по підприємству Відокремлений підрозділ “Рівненська атомна станція» Державного підприємства НАЕК “ЕНЕРГОАТОМ» відсутня інформація про нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків. До страхового стажу не зараховано період догляд за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , (свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 23.05.2001), оскільки в наданих документах відсутні відмітки про одержання паспорта, відповідно до пункту 11 Порядку №637 визначено, що час догляду непрацюючої матері до досягнення дитиною 3-річного віку встановлюється на підставі, зокрема, свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть). Необхідно надати паспорт дитини або інший документ про виховання дитини до 3-х років. Для зарахування періоду догляду з 01.01.2004 по 21.04.2004 необхідно надати довідку органів праці та соціального захисту населення про отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в якій буде зазначено період отримання допомоги.
Вважаючи відповідне рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної Хартії та ч.1 ст.46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Частинами 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом України від 09 липня 2003 року України № 1058-ІV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон України № 1788-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону України №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п.1ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, обов'язковими умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до норм Закону №1058-IV є наявність необхідного страхового стажу (в тому числі пільгового) та досягнення особою визначеного законодавством пенсійного віку.
Щодо доводів апелянта про недосягнення відповідного віку.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим п. 1ч. 2 ст.114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження.
До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст.13 Закону №1788-XII. Так, пункт “а» статті 13 цього закону в редакції, чинній до 01.04.2015 передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За приписами статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість, згідно з пунктом “а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з пунктом “а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній після 01.04.2015 передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
45 років - по 31 березня 1970 року включно;
45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;
46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;
46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;
47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;
47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;
48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;
48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;
49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;
49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;
50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Тобто, Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом “а» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV».
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач, досягнувши 45 років, відповідно, досягла пенсійного віку з огляду на рішення № 1-р/2020 Конституційного Суду України.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383) передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до п.1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним Фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно записів трудової книжки НОМЕР_4 позивач 27.05.1998 прийнята у ВП “Рівненська АЕС» в цех дезактивації на дільницю промсанітарії прибиральником виробничих приміщень по терміновому трудовому договору (наказ від 25.05.1998 №767о/с), 04.06.1998 переведена в групу господарського обслуговування цього ж цеху по терміновому трудовому договору прибиральницею службових приміщень (наказ від 04.06.1998 №824о/с), 01.04.2000 переведена на постійну роботу в групу господарського обслуговування цього ж цеху прибиральником службових приміщень (наказ від 15.03.2000 №487ос), 01.12.2001 в зв'язку з реорганізацією структури підприємства переведена в цех господарського обслуговування та промсанітарії прибиральником службових приміщень (наказ від 21.11.2011 №2432ос), 06.06.2007 переведена в цех дезактивації та радіоактивних відходів на дільницю дезактивації спецодягу та засобів індивідуального захисту, експлуатації санпропусників бакового господарства контрольованої зони дезактиварщиком 2 розряду (наказ від 01.06.2007 №1045ос), 05.11.2008 присвоєно 3 розряд дезактиваторщика (наказ від 07.11.2008 №1671ос).
Відповідна трудова книжка містить записи про проведення атестації робочого місця.
Проведення атестації робочих місць підтверджується також наказами ВП Рівненська АЕС НАЕК ЕНЕРГОАТОМ від 11.05.2007 №2257, від 13.10.2016 №1021, від 03.02.2017 №96, від 10.05.2017 №360.
Записи у трудовій книжці Пенсійним органом не оспорюються.
Відомості про роботу, підтверджуються також довідкою довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №296 від 14.08.2024 виданої ДП “НАЕК “Енергоатом» ВП “Рівненська Атомна Електростанція» згідно з якою, позивач працювала повний робочий день у період з 09.08.2007 по 04.11.2008 дезактиваторником 2 розряду, з 05.11.2008 по 09.02.2014, з 01.04.2014 по 14.08.2024 дезактиваторником 3 розряду в цехах і організаціях, передбачених списком №1. Загальна кількість років становить 16 років 10 місяців 16 днів.
За інформацією, яка міститься в системі персоніфікованого обліку (Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), спеціальний стаж позивача облікований у роботодавця за кодом ЗПЗ013А1 з 2007 року по 2024 рік.
Таким чином, позивач у зазначені вище періоди працювала на посаді, яка входить до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що підтверджено записами трудової книжки, відтак періоди з 09.08.2007 по 04.11.2008, з 05.11.2008 по 09.02.2014, з 01.04.2014 по 14.08.2024 підлягають зарахуванню.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.
При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі № 460/10962/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
М. А. Пліш