07 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/25695/23 пров. № А/857/8046/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року (головуючий суддя Гудима Н.С., м. Рівне) у справі №460/25695/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним дій щодо невиплати "індексації-різниці" грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.12.2020; зобов'язання нарахувати і виплатити таку індексацію за вказаний період на загальну суму 132790,67 грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та невиплати у зв'язку із цим ОСОБА_1 "індексації різниці" за період з 01.03.2018 по 01.12.2020. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення ("індексації різниці") за період з 01.03.2018 по 01.12.2020 із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, та з урахуванням раніше виплачених за цей період сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач оскаржили його в апеляційному порядку.
ОСОБА_1 в обгрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції мав усі необхідні відомості та докази для ефективного захисту порушених прав позивача та визначення розміру індексації - різниці, що становить 4020,03 грн., яка підлягає виплаті за період з 01.03.2018 року по 01.12.2020 року. Вважає, що за період з 01.03.2018 року по 01.12.2020 року відповідачем протиправно не було нараховано та виплачено «індексацію-різницю» грошового забезпечення на загальну суму 132 790,67 грн.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Військова частина НОМЕР_1 апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що розрахунок індексації грошового забезпечення та нарахування конкретної суми індексації є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Зазначає, що індексація грошового забезпечення у березні 2018 року не повинна була виплачуватися позивачу, оскільки дорівнювала нулю, а розмір підвищення доходу в березні 2018 року був більшим суми можливої індексації, що склалася у цьому місяці, у зв'язку з чим позивач не має права на отримання суми індексації-різниці з 1 березня 2018 року.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №305 від 01.12.2020 позивача виключено зі списків особового складу частини з 01.12.2020.
Згідно з довідкою від 05.12.2024 №6545 індексація грошового забезпечення позивачу виплачена у наступних розмірах: грудень 2018 року - березень 2019 року в сумі 71,08грн., квітень 2019 року - 197,86грн., травень-червень 2019 року - 134,47грн., липень-грудень 2019 року - 206,72грн., січень-липень 2020 року - 216,51грн., серпень-грудень 2020 року - 226,29грн.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.12.2020 включно, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не виплачував позивачу «індексацію-різницю», то ним було допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.12.2020 включно.
В частині вимог щодо визначеної позивачем конкретної суми “індексації-різниці» (132790,67 грн.) суд першої інстанції вказав, що то така до задоволення не підлягає, позаяк проведення вказаного розрахунку є виключною компетенцією відповідача, суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку відповідача у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено “Порядок проведення індексації грошових доходів населення», яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Як визначено Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, норми Порядку № 1078 передбачають можливість виплати двох видів індексації грошового доходу - "поточної" та "індексації-різниці".
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абз.2 п.1-1, абз.6 п.5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз.2, 5 п.4 Порядку № 1078).
З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковою для підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Буквальний спосіб тлумачення абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в січні 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 09 травня 2023 року у справі №120/2234/22-а.
З матеріалів справи вбачається, а саме, з довідок про грошове забезпечення позивача, нарахований місячний грошовий дохід позивача за лютий 2018 року становить 8 876,85 грн, а за березень 2018 року - 9 319,97 грн.
Таким чином, місячний грошовий дохід позивача у зв'язку з підняттям з 01.03.2018 року посадових окладів збільшився на 431,31 грн. (9 319,97 грн. - 8 876,85 грн. = 431,31 грн.).
Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 року та станом на березень 2018 року становить 253,30%.
Визначення суми індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу, у березні 2018 року, становить 4463,15 грн., що було досліджено та встановлено у постановах Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22 та від 30 травня 2024 року у справі № 200/2737/21-а.
Враховуючи те, що підвищення доходу позивача в березні 2018 року становило 431,31 грн., а сума індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року становить 4463,15 грн., то сума можливої індексації грошового забезпечення перевищує розмір підвищення доходу.
Таким чином, колегія суддів погоджується доводами апелянта - ОСОБА_1 , що сума індексації грошового забезпечення з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 мала виплачуватися щомісяця до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення його зі служби.
Щодо суми належної позивачу індексації-різниці грошового забезпечення.
Як вже було вище встановлено, нарахований місячний грошовий дохід позивача за лютий 2018 року становить 8 876,85 грн, а за березень 2018 року - 9 319,97 грн.
Отже, місячний грошовий дохід позивача у зв'язку з підняттям з 01.03.2018 посадових окладів збільшився на 431,31 грн.
Відповідно до вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації-різниці грошового забезпечення в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 431,31 грн = 4020,03 грн.
Таким чином, колегія суддів висновує, що розмір “індексації-різниці» грошового забезпечення у 4020,03 грн. згідно абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 повинен був бути виплачений позивачу по день звільнення з військової служби та до такого розміру додається сума “поточної» індексації, яка виплачується, коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотки.
Наведене відповідає висновкам, що містяться у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 30 травня 2024 року у справі № 200/2737/21-а.
Отже, колегія суддів приймає доводи апелянта - позивача про те, що за період з 01.03.2018 по 01.12.2020 відповідачем протиправно не було нараховано та виплачено «індексацію-різницю» грошового забезпечення на загальну суму 132 790,67 грн., а саме:
4020,03 грн. * 33 місяці (з березня 2018 по листопад 2020 року) = 132 660,99 грн.;
4020,03 грн. * 31 день (1 день грудня 2020 року) = 129,68 грн.
Наведене не було досліджено судом першої інстанції.
Щодо доводів апелянта - Військової частини НОМЕР_1 про дискреційні повноваження відповідача, то колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а, від 20.10.2022 у справі №400/426/21, від 19.04.2023 у справі №380/10594/21, де зазначено, що повноваження державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Враховуючи положення статті 317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи в частині визначення конкретної суми належної позивачу «індексації-різниці» грошового забезпечення, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції в тій частині та ухвалення постанови про задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі №460/25695/23 в частині відмови ОСОБА_1 у нарахуванні і виплаті "індексації-різниці" грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.12.2020 на загальну суму 132790,67 грн. скасувати та ухвалити в цій частині постанову, якою позов задовольнити.
В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі №460/25695/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
М. А. Пліш