Справа № 450/1867/25 Провадження № 2-а/450/28/25
"20" червня 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Данилів Є.О.
при секретарі Хохолик О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПП у Закарпатській області
про предмет позову: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4561751 від 23.04.2025 року, стягнути судові витрати,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом та просив скасувати у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4561751 від 23.04.2025 року про адміністративне правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ч. 1 ст. 122 КУпАП та просив закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього. В обґрунтування позову покликається на те, що 23.04.2025 щодо нього було складено оскаржувану постанову, згідно якої в м. Ужгород, вул. Собранецька, 212 порушив вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено». Адміністративне правопорушення кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Вважає постанову такою, що не відповідає вимогам та яка складена незаконно, оскільки у постанові не міститься інформації про технічний засіб, яким здійснено фото, відео-фіксацію, не надано доказів на підтвердження вини, які б підтверджували порушення позивачем правил дорожнього руху. Проте, даний інспектор проігнорував дані пояснення, склавши постанову з порушенням вимог КУпАП.
19.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив залишити позовну заяву без задоволення у зв'язку з безпідставністю. Щодо викладених позивачем аргументів зазначає, що 23 квітня 2025 року під час несення служби в місті Ужгород за адресою: вул. Собранецька, 212 старшим лейтенантом патрульної поліції Готра Е.М. було виявлено, що транспортним засобом Volkswagen з державним номерним знаком НОМЕР_1 порушено вимоги дорожнього знаку 2.2. «проїзд без зупинки заборонено». Своїми діями водій-Позивач порушив вимоги п. 8.4.в ПДР України (заборонні знаки), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП. Інспектор належним чином представився, пояснив суть правопорушення, попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 ПДР України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 8.4.в ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів відносно Позивача. В результаті, було винесено постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4561751 від 23.04.2025 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідачем зібрано доказів на підтвердження факту скоєння Позивачем правопорушення, а саме - безперешкодний проїзд дорожнього знаку 2.2. (проїзд без зупинки заборонено) та на підтвердження надаємо суду на дослідження два відеозаписи. На відео 1 «відео поруш передня камера» із автомобільного реєстратора службового автомобіля 70 mai о 08 год 47 хв 47-49 сек 23.04.2025 зафіксовано рух двох транспортних засобів. Другим транспортним засобом (темного кольору) керує Позивач. На відео 2 «відео поруш задня камера» із автомобільного реєстратора службового автомобіля 70 mai о 08 год 47 хв 55-59 сек 23.04.2025 вбачається, що транспортний засіб Volkswagen темного кольору проїжджає Т-подібне перехрестя без зупинки. Таким чином вказаний транспортний засіб порушив вимогу дорожнього знаку 2.2. (проїзд без зупинки заборонено).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм фактичні правовідносини.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Розгляд справи віднесено до компетенції Національної поліції.
До основних повноважень поліції, відповідно до покладених на неї завдань, крім інших, належить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію»).
Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 регулюють порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки ч. 3 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух».
Відповідно до п. п. 1.1-1.5 Правил дорожнього руху України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України, встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Судом встановлено, що 23 квітня 2025 року під час несення служби в місті Ужгород за адресою: вул. Собранецька, 212 старшим лейтенантом патрульної поліції Готра Е.М. було виявлено, що транспортним засобом Volkswagen з державним номерним знаком НОМЕР_1 порушено вимоги дорожнього знаку 2.2. «проїзд без зупинки заборонено». Своїми діями водій-Позивач порушив вимоги п. 8.4.в ПДР України (заборонні знаки), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП
Згідно п. 8.1 ПДР України - Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пункт 8.2 ПДР України - Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та зі змінною інформацією.
Тимчасові дорожні знаки розміщуються на переносних пристроях, дорожньому обладнанні або закріплюються на щиті з фоном жовтого кольору і мають перевагу перед постійними дорожніми знаками.
Відповідно до пункту 8.4. ПДР - Дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Положеннями ч. 1 ст.122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення Документ сформований в системі «Електронний суд» 19.06.2025 3 вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п. 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
З оглянутого судом відеозапису, зафіксованого на портативний нагрудний відеореєстратор поліцейського БК № 471206, які були долучені до матеріалів справи установлено наступне:
о 08 год 52 хв 30 сек - поліцейський повідомляє водію про причину зупинки (порушення вимог дорожнього знаку 2.2).
О 09 год 00 хв - поліцейський ознайомлює Позивача з правами особи, яка притягається до адміністративно відповідальності відповідно до ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
О 09 год 10 хв - поліцейський пред'являє Позивачу відеозапис скоєння ним порушення - проїзду Т-подібного перехрестя без зупинки в порушення вимог дорожнього знаку 2.2 (проїзд без зупинки заборонено).
О 09 год 27 хв 20 сек - поліцейський ознайомлює Позивача з постановою про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4561751 та надає Позивачу постанову для отримання, а той ставить в ній підписи.
Окрім того, на відео 1 «відео поруш передня камера» із автомобільного реєстратора службового автомобіля 70 mai о 08 год 47 хв 47-49 сек 23.04.2025 зафіксовано рух двох транспортних засобів. Другим транспортним засобом (темного кольору) керує Позивач.
На відео 2 «відео поруш задня камера» із автомобільного реєстратора службового автомобіля 70 mai о 08 год 47 хв 55-59 сек 23.04.2025 вбачається, що транспортний засіб Volkswagen темного кольору проїжджає Т-подібне перехрестя без зупинки. Таким чином вказаний транспортний засіб порушив вимогу дорожнього знаку 2.2. (проїзд без зупинки заборонено)
Отже, поліцейським правомірно притягнуто позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення в межах санкції даної статті.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті (протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції), уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Зазначені норми права вказують на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення правопорушення. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП.
Таким чином, за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення, не передбачено складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення, надання особі строку для підготовки до розгляду справи, розгляд будь-яких клопотань, у тому числі щодо забезпечення участі захисника під час винесення постанови.
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у справі № 753/4366/17 від 17.05.2018 року.
Відповідно до вимог ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частина 3 статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Слід також вказати, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, обов'язок відповідача доказування правомірності винесеного ним рішення не слід розуміти, як те, що позивач повністю звільнений від обов'язку доказування своїх вимог.
Щодо твердження Позивача про ймовірні, на його думку, процедурні порушення, суд зазначає, що навіть при наявності такого порушення, воно не повинно сприйматись як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про адміністративні правопорушення рішення. Натомість, вчинені суб'єктом владних повноважень процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки.
До аналогічного висновку прийшли судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у рішенні № 857/2817/18 від 26 листопада 2018 року.
«… Порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного - є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що скаржником не було доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності».
Аргументи позивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв'язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не є підставою для сумніву, що відповідач діяв неправомірно.
Враховуючи вищенаведене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, суд приходить до висновку, що під час розгляду судом цієї адміністративної справи відповідачем належними та допустимими доказами доведений факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, а тому постанову серії ЕНА № 4561751 від 23.04.2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень слід залишити без змін, а позов без задоволення.
Керуючись ст.ст. 5, 8, 9, 19, 20, 22, 72-77, 79, 143, 192, 211, 241-246, 250, 255, 286,293, 295, 297 КАС України, суд,
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до УПП у Закарпатській області
про предмет позову: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4561751 від 23.04.2025 року, стягнути судові витрати, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого адміністративного апеляційного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 20.06.2025 року.
Учасники справи: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; УПП у Закарпатській області, м. Ужгород, вул. Максима Польового. 2.
СуддяЄ. О. Данилів